Гейхера: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 серпня 2020 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 грудня 2014 🕒 10 хвилин 👀 46394 рази 💬 4 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за гейхерою
• Квітка гейхера – опис
• Особливості вирощування гейхери
• Посадка гейхери
  • Коли садити гейхеру
  • Як садити гейхеру
  • Як доглядати за гейхерою
  • Розмноження гейхери
  • Шкідники та хвороби гейхери
  • Гейхера криваво-червона (Heuchera sanguinea)
  • Гейхера волосиста (Heuchera villosa)
  • Гейхера циліндрична (Heuchera cylindrica)
  • Гейхера дрібноквіткова (Heuchera micrantha)
  • Гейхера американська (Heuchera americana)
  • Гейхера гібридна (Heuchera hybrida)
  • Гейхера агрусолиста (Heuchera grossulariifolia)
  • Коментарі

  Гейхери – приголомшливі красуні, повз які не можна пройти байдужо. Є серед них види, що вражають кольором і забарвленням листя, а є і різновиди з прекрасними квітками, і кожен зможе знайти серед них рослину за своїм смаком.

  Завдяки невтомній роботі селекціонерів гейхери набули популярності в усьому світі. Цю рослину дуже люблять ландшафтні дизайнери.

  З нашої статті ви зможете дізнатися, які види і сорти герйхери можна виростити в саду. Знайдете ви відповіді і на такі питання:

  • як розмножується гейхера;
  • як підготувати рослину до зимівлі;
  • як захистити гехеру від хвороб і шкідників.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за гейхерою

  • Посадка: навесні, в березні або квітні.
  • Цвітіння: з червня до серпня.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло, притінок.
  • Ґрунт: вологоємний, добре дренований із pH 5,0-6,0.
  • Полив: регулярний, у міру висихання ґрунту – один раз на 2-3 дні, в посушливу погоду – двічі на день.
  • Підживлення: з другого року до і після цвітіння рідкими мінеральними комплексами в половинній дозі.
  • Розмноження: насінням, поділом куща, зеленими живцями.
  • Шкідники: довгоносики, листові нематоди, гусінь метеликів, равлики та слимаки.
  • Хвороби: сіра гниль, плямистості, іржа, борошниста роса.

  Гейхера (лат. Heuchera) – рід кореневищних трав’янистих багаторічників родини Ломикаменеві, культурні види і сорти якого надзвичайно затребувані сьогодні в ландшафтному дизайні. Назву свою гейхера отримала на честь Йоганна Генріха фон Гейхера, німецького ботаніка і лікаря. Родом гейхера зі скелястих районів Північної Америки і становить компактні кущі до півметра заввишки, що привертають погляд своїми розкішним, вишуканим листям. Гейхера – рослина для гурманів, оскільки протягом одного періоду вегетації вона може міняти колір листя, причому не один раз. Жодна інша культура не відрізняється такою палітрою відтінків і стількома варіантами їх поєднань, як гейхера, а особливо її сучасні варієгатні сорти.

  Квітка гейхера – опис

  Щільний кущик гейхери утворений шкірястими зубчастими листками на довгих ніжках. Форма і забарвлення листя приголомшує різноманітністю: майже чорне, яскраво-червоне, темно-бордове, бурштинове, рожеве, фіолетове, жовте, зелене і навіть сріблясте листя в усіляких візерунках і прожилках, крапчасте й рябе. За текстурою листя буває гладке, гофроване і кучеряве. Цвіте гейхера все літо, а то й до самих морозів маленькими рожевими, білими, кремовими або червоними дзвіночками, зібраними у волоті. Плід гейхери – коробочка, в якій визріває насіння розміром з макове зерно (в 1 грамі вміщується приблизно 20 000 насінин). Гейхера в ландшафтному дизайні використовується давно. Дизайнери поділяють сорти гейхери на дві категорії: декоративно-листяні, пращуром яких була гейхера американська, і декоративно-квітучі, такі, як гейхера червона, або криваво-червона.

  Особливості вирощування гейхери

  • у декоративно-листяних сортів гейхери, якщо у вас немає мети зібрати восени насіння, краще видаляти квітконос, як тільки він з’явиться: вони виростають набагато вищими за кущ і мають неохайний вигляд, що шкодить декоративним якостям рослини;
  • квітконоси у декоративно-квітучих сортів видаляють відразу після того, як гейхера відцвіте;
  • з часом нижнє листя на кущі опадає, і гейхера виглядає неохайно. Потрібно викопати рослину до початку цвітіння і пересадити її разом із земляною грудкою у глибшу ямку, щоб приховати лисе стебло;
  • на початку росту молоде листя гейхери яскраве і напівпрозоре, як пелюстки квітів, але, дорослішаючи, воно ущільнюється і темніє;
  • гейхера чудово поєднується з примулами, лілійниками, астильбою, баданом і декоративними злаками.

  Посадка гейхери

  Коли садити гейхеру

  Садять гейхеру в березні або квітні. Гейхера відрізняється гарною тіньовитривалістю, тому найкраще місце для неї – в півтіні інших рослин, де на неї буде падати розсіяне світло. Гарний варіант – східна або західна сторона, куди прямі сонячні промені падають тільки вранці або ввечері. Якщо ж такої можливості немає, і вам доводиться садити її на сонці, то доведеться забезпечити гейхері регулярне і більш рясне поливання. До речі, сорти з яскраво забарвленим листям на відкритій сонячній ділянці стають ще більш яскравими і ефектними. А сорти з червоним листям повинні рости саме на сонці, інакше в затінку їхнє листя залишиться зеленим.

  У виборі ґрунту гейхера невибаглива, вона може рости на будь-якому ґрунті, крім кислого, оптимальний рН – 5-6. Не лякає рослину навіть кам’яниста ділянка, адже в природі, на своїй батьківщині вона встеляє скелясті береги Великих Озер. Але що родючіший і пухкіший ґрунт, то привабливіша і пишніша гейхера. Велике значення має вологоємність і водночас хороший дренаж ґрунту на ділянці. Застою води в коренях гейхера не переносить.

  Як садити гейхеру

  Існує два способи посадки – насінням і саджанцями. Насіння гейхери просто сіють у пухку підготовлену землю і закладають. Але нагадуємо, що насіннєве розмноження – не найкращий спосіб, оскільки він не зберігає видових і сортових ознак материнської рослини, і в кращому випадку у вас виросте простенька гейхера із зеленим листям.

  Розсадний спосіб надійніший. Розсаду вирощують у контейнері-парнику, а потім висаджують у відкритий ґрунт на глибину 3-4 см на відстані 20 см одна від одної. Ґрунт повинен бути пухким, щоб повітря вільно проникало в корені. І гейхера з насіння у відкритому ґрунті, і розсада проростають через місяць-півтора.

  Догляд за гейхерою

  Як доглядати за гейхерою

  Вирощування гейхери – справа нескладна, і догляд за гейхерою вас не втомить. За великим рахунком їй ніякий догляд і не потрібен. У перший рік вегетації, в рік посадки, рослина не потребує підживлення, в наступні роки підживлювати декоративно-квітучі сорти гейхери слід універсальним добривом для квітучих рослин, а декоративно-листяні – комплексними добривами для листяних рослин відповідно. Час підживлення – до і після цвітіння, а дозу потрібно зменшити у два рази порівняно з рекомендованою на упаковці.

  Полив гейхери мусить бути регулярним, у міру висихання ґрунту – раз на два дні, і краще забути полити гейхеру, ніж зробити це двічі – надлишок вологи їй вадить. Але у спекотні посушливі дні доведеться поливати гейхеру двічі на день – рано-вранці і ввечері. Лити воду потрібно під кущ, обережно, щоби бризки не потрапляли на листя, яке від цього можуть вкритися плямами опіків.

  Якщо ви не хочете мати мороки з бур’янами і розпушуванням ґрунту після поливу, замульчуйте навесні посадку гейхери торфом.

  Розмноження гейхери

  Коли рослині виповниться 3-4 роки, її розетка може розвалитися і ви побачите голу середину. Значить, настає час розділити кущ і розсадити його частини, тим самим омолодивши гейхеру. Найкращий час для цього способу розмноження – травень або початок осені. Ділять кущ таким чином, щоб у кожній частині було по 2-3 розетки. Занадто довге коріння потрібно вкоротити, а те, на якому виявлено ознаки гниття – почистити від гнилі і припудрити ранки вугільним порошком. Частини розділеного куща висаджують у ямки розміром 30х30 трохи глибше, ніж було посаджена материнська рослина, на відстані 25 см одна від одної. Після посадки ділянку бажано полити і замульчувати. Вкорінюються частини куща протягом місяця. Цей спосіб розмноження гейхери називається діленням куща.

  Розмножується гейхера й іншим вегетативним способом – живцюванням. Живцювання гейхери здійснюють у червні або липні: від материнського куща відрізають живці якомога ближче до поверхні ґрунту, але без фрагментів кореневища, ділять на шматки по 4-6 см, припудрюють нижні зрізи коренеутворювачем, частково звільняють їх від листя і вкорінюють у суміші торфу й піску в саморобних парниках, розміщених у притінку. Не забувайте провітрювати живці і зволожувати ґрунт у контейнерах. Вкорінення відбувається за 3-4 тижні.

  Шкідники та хвороби гейхери

  Гейхери хворіють дуже рідко, і шкідників вони не бояться, але іноді все ж страждають від борошнистої роси, іржі, сірої гнилі та плямистості. Причина виникнення цих недуг – надлишок добрив або застій води в коренях рослин. Від борошнистої роси, яка вкриває листя білястим нальотом, гейхеру позбавить обробка фунгіцидом. А плямистість та іржу можна перемогти, обприскавши гейхеру двічі на місяць розчином бордоської рідини.

  Зі шкідників небезпечні для гейхери равлики, слимаки, довгоносики, гусінь і листові нематоди, яких можна усунути спеціальними інсектицидами.

  Гейхера після цвітіння

  Цвітіння гейхери починається, як правило, на початку літа і триває два місяці, а іноді й довше. Коли гейхери в саду відцвітуть, особливого догляду вони від вас не вимагатимуть. Зріжте квітконоси із зів’ялими квітами, якщо у вас немає наміру дочекатися дозрівання насіння гейхери.

  Підготовка гейхери до зими

  Гейхера зимує в саду. Ні в якому разі не зрізайте восени зів’яле і пожовкле листя гейхери: саме воно допомагає рослині зберегти взимку коріння в теплі. Гейхера на зиму вимагає укриття, і краще, якщо для цього ви використовуєте дубове листя. Коли настане весна, зніміть укриття й обережно обріжте секатором торішнє листя гейхери якнайближче до поверхні ґрунту.

  Види і сорти гейхери

  Рід гейхери налічує приблизно 70 видів. Багато з них ростуть у природі в лісах і рідколіссях гірських районів Мексики і США. Умовно види гейхери так і діляться – на гірські і лісові. Ми познайомимо вас із найпопулярнішими в садівників видами та сортами, які використовуються в ландшафтному дизайні і для виведення нових сортів.

  Гейхера криваво-червона (Heuchera sanguinea)

  Належить до гірських видів. У неї зелене листя і яскраво-червоні квітки. Американці називають її червоним дзвіночком. Листя гейхери криваво-червоної, що утворює розетку, набагато щільніше, ніж у інших видів, воно кругле і зубчасте. Деякі сорти цього виду вирізняються гарним білим або кремовим крапом на листках. Квітконоси досягають висоти 50 см. Цей вид холодостійкий, тому дуже популярний у наших садівників. Найвідоміші сорти Моне, Варієгата, Геркулес.

  Гейхера волосиста (Heuchera villosa)

  Відзначається крупним листям з оксамитуватою поверхнею і опушеними квітконосами і живцями, через що і отримала свою назву. Найбільше листя до 20 см у діаметрі бронзового кольору має сорт Бронза Вейв, а Рейчел має не тільки квітки, а й квітконоси ніжно-рожевого кольору.

  Гейхера циліндрична (Heuchera cylindrica)

  Теж гірський вид, у неї не тільки ефектне листя, а й високі квітконоси із хмарою дрібних квіток, які ніби ширяють над кущем під час цвітіння. Цей вид більший за інші, і це привабило селекціонерів, які на основі гейхери циліндричної вивели нові сорти. Квітконоси досягають висоти 90 см, на них розпускаються великі квіти білого, рожевого, зеленого і коралового кольору на коротких квітконіжках. Листя серцеподібне, округле, зеленого кольору зі сріблястим візерунком або жилками контрастного кольору. Сорти: Грінфінч із зеленувато-кремовими квітками, Гайперіон – компактний кущик з висотою квітконосу всього 50 см і червоно-рожевими квітами.

  Гейхера дрібноквіткова (Heuchera micrantha)

  На думку багатьох квітникарів це найбільш ефектна з гейхер. Її листок, що формою нагадує кленовий, вкритий сріблястими плямами, а деякі екземпляри, що зустрічаються в природі, відрізняються пурпуровим відтінком листя. Волотисте суцвіття на квітконосі 60 см у висоту складається з дрібних кремово-рожевих квіток з помаранчевими пиляками. З популярних сортів найбільше відомі Пелес Пьорпл з темно-пурпуровим листям, що є найкращою багаторічною рослиною 1999 року, і Брессінгем Бронза із бронзово-коричневим листям.

  Гейхера американська (Heuchera americana)

  Росте на берегах Великих Озер. У США її називають гірська герань. Приваблює своїми листям, що утворює розетку заввишки близько 20 см. З нижнього боку листя коричнево-лілового кольору, за формою серцеподібне, округле, ніжки довгі. Волоті на квітконосах 50-60 см заввишки складаються з жовто-зелених квіток. Грін Спайс – один із найкрасивіших сортів гейхери американської із зеленим листям і контрастними сріблястими плямами на ньому. Протягом вегетації листя змінює відтінки зеленого кольору від більш жовтого до більш темного, плями срібла збільшуються, а навколо жилок з’являється пурпурний відтінок.

  Гейхера гібридна (Heuchera hybrida)

  До неї належать міжвидові гібриди гейхери американської та криваво-червоної за участю гейхери дрібноквіткової. Квітки цього виду нагадують квітки гейхери криваво-червоної, але вони дещо більші, так само як і листя з квітконосами. Білі, коралові, червоні або рожеві квіти цвітуть більше двох місяців. Колір листя в основному зелений, але з контрастними жилками і з кремовим крапом. Єдиний недолік цих гібридів – те, що від сильного вітру та дощу квітконоси можуть упасти. Сорти: Канкан, Капучіно, Б’юті Колор, Рубі Вейл та інші.

  Гейхера агрусолиста (Heuchera grossulariifolia)

  Ця рослина настільки холодостійка, що навіть після зимівлі в саду на лютому морозі може повністю зберегти своє листя, і саме ця рідкісна якість приваблює в ній як квітникарів, так і селекціонерів.

  Як називається квітка з червоним листям

  Існує величезна безліч різних домашніх кольорів, пофарбованих у червоний колір. Вони різняться між собою за розміром, формою листя і пелюсток, періодом цвітіння і комфортними умовами проживання.

  Для того, щоб домогтися яскравого і тривалого цвітіння необхідно також правильно доглядати за рослиною, враховуючи всі її індивідуальні особливості.

  Найбільшою популярністю користуються такі види:

  Гібіскус

  Являє собою значних розмірів вічнозелений чагарник. Якщо вчасно не проводити необхідні роботи з обрізки, то його висота може досягти 1,5 метрів.

  Листя пофарбовано в темно-зелений колір, форма злегка продовгувата. Характерно наявність зазубрин по краях аркуша. У середньому довжина пластини дорівнює 15 сантиметрам.

  Квіточки гібіскусу за своєю формою схожі з вирвкою, діаметр якої дорівнює 12-16 сантиметрів. Залежно від вибраного сорти пелюстки можна пофарбувати у червоний, помаранчевий, жовтий або рожевий колір. Насіння знаходиться в п’ятистворчастій коробочці.

  Цвітіння гібіскусу можна спостерігати з початку весни і до середини осені. Сприятливими умовами буде відсутність протягів і хороше освітлення, при цьому дуже важливо пам’ятати, що прямі промені сонця не повинні потрапляти на квітку.

  Гранат

  Для вирощування в приміщенні зазвичай використовується карликовий гранат. Висота не перевищує 50 сантиметрів, листя маленького розміру, насичено-зелені, продовгуватої форми.

  Квітки граната маленькі (2-3 сантиметри в діаметрі), махрові. Фарбування пелюсток алаю, іноді вони можуть називатися «вогняними».

  Цвітіння випадає на період з квітня по серпень.

  При вирощуванні граната варто пам’ятати, що він любить світло, але не терпить прямих сонячних променів. Ця культура не боїться протягів. При створенні всіх необхідних умов в кінці бутони можуть змінити яскравими плодами, які їстівні, але дозрівають вкрай рідко.

  Олеандр

  Олеандр прийнято вирощувати у великих приміщеннях або ж у спеціальній оранжереї. Висота цієї, здавалося б, компактної рослини може досягати 2-х метрів. Продовжувате листя, що нагадує листя верби, сильно розростається і утворює густу, розлогу крону.

  Яскраві, червоні квіти, що складаються з 5-ти пелюсток, збираються в суцвіття по кілька штук.

  Головна складність по догляду полягає в тому, що влітку йому потрібно забезпечити теплі температури, а взимку холодні, тобто горщик постійно доведеться переставляти.

  Валлота

  Валлота це дуже гарна багаторічна, цибулева рослина. Листя тонке, мечевидне, виростає до 60 сантиметрів у довжину. У самої основи вони пофарбовані в пурпуровий колір, а вся інша частина листової пластини темно-зелена.

  Квіти розташовуються на довгому кольороносі (40 сантиметрів), збираються в зонтичні суцвіття. Форма схожа на зірку, забарвлення пелюсток яскраво-червона.

  Така рослина любить перебувати під прямими сонячними променями, не переносить перезволоження ґрунту. Доглядаючи за ним, варто пам’ятати, що він отруйний.

  Леея

  У домашніх умовах вирощують леею яскраво-червону, по-іншому її ще називають Гвінейською.

  Така рослина являє собою чагарник висотою 90-120 сантиметрів з великим листям, які поділені на безліч маленьких листочків загостреної форми. У молодому віці листя пофарбоване в бордовий колір, який з часом стає темно-зеленим.

  Квітки утворюються трохи вище куточків листя і збираються у великі повітряні суцвіття. Зверху пелюстки пофарбовані в насичено-рожевий відтінок, а знизу в червоний.

  Леея любить яскраве сонячне світло, підвищену вологість і добре переносить протяги.

  Молочай красивий

  Молочай красивий це вічнозелений чагарник, який у відкритому ґрунті сягає 3-х метрів у висоту. На даний момент виведені мініатюрні гібриди, чиї габарити не перевищують 30-50 сантиметрів, саме вони і використовуються для домашнього вирощування.

  Листя темно-зелене з зазубринами на краях володіє яйцевидною формою. Їх довжина в середньому становить 10-15 сантиметрів.

  Самі квіти дуже дрібні, пофарбовані в жовтий відтінок і зібрані в суцвіття у формі розетки. Через свої розміри вони не так сильно помітні, порівняно з приквітниками, які утворюються навколо них. Яскраво-червоні пелюстки володіють такою ж формою, що і листя. У загальному вигляді така квітка схожа на зірку.

  Цвітіння випадає на грудень-лютий, тому друга назва рослини – Різдвяна зірка. Воно не любить затінення і протяги.

  Пентас

  Для вирощування як кімнатної рослини використовується гібрид, під назвою Пентас ланцетоподібний. Рослина являє собою вічнозелений чагарник висотою не більше 50-ти сантиметрів. Листя ланцетної форми, довжина дорівнює 5-7 сантиметрам, характерна наявність опушення.

  Дрібні квіти зіркоподібної форми з червоними пелюстками збираються в парасолькоподібні суцвіття діаметром 10 сантиметрів. Побачити всю цю красу можна з середини весни і до середини осені.

  Пентас добре переносить прямі сонячні промені і не боїться протягів. Влітку слід рясно поливати рослину, а ось на зимовий період кількість внесеної вологи необхідно скоротити.

  Антуріум

  У домашніх умовах зазвичай вирощується підвид антуріум андре. Листя у такої рослини великі, їх довжина може досягати 30ти сантиметрів, форма серцевидна, забарвлення темно-зелене.

  Квітка являє собою жовте пряме суцвіття і яскраво-червоне, глянцеве покривало у вигляді вітрила, яке розташовується під ним.

  Антуріум досить примхлива рослина, яка не переносить посуху і протяги. Віддає перевагу великій кількості світла, але прямі сонячні промені йому протипоказані. Доглядаючи квітку потрібно дотримуватися правил техніки безпеки, тому що сік, потрапляючи на шкіру, викликає сильне подразнення.

  Гіппеаструм

  Ця рослина стосується багаторічних цибулинних підвидів. Листя насиченого зеленого кольору виростає до 50-и сантиметрів у довжину, для них характерна яйцевидна форма із кінцями, що загострюються.

  Квіти знаходяться на порожніх стрілках і володіють величезними розмірами, зазвичай, їх діаметр становить 25 сантиметрів.

  Форма кольорів воронковидна. Цвіте гіппеаструм наприкінці зими або ж на початку весни.

  Рослина теплолюбна, але при цьому не виносить прямого сонячного світла.

  Колерія

  Чагарник трав’янистий, в середньому, його висота дорівнює 50-ти сантиметрам. Листя продовгувате і яйцеподібне довжиною 10-15 сантиметрів. Відмінною рисою буде наявність дрібних ворсинок.

  Кольори за своєю формою нагадують дзвіночок із загнутими краями. Пелюстки пофарбовані в ніжний рожевий колір з великими червоними вкрапленнями. Квітки, так само як і листя ворсисте.

  Така рослина невибагливо до догляду, воліє полутень і не переносить протягів.

  Вибираючи з усієї різноманітності домашніх рослин з червоними кольорами дуже складно визначитися, тому що всі вони мають надзвичайну красу.

  Але завдяки різним періодам цвітіння можна підібрати групу посадок таким чином, що коли одна рослина відцвітає, інша тільки починає набирати бутони.

  Купування пуансеттії

  Дуже важливо відповідально поставитися до купівлі пуансеттії. Екземпляри, що надходять у продаж, не завжди транспортуються в комфортних умовах для рослини. Тому не варто сподіватися, що період адаптації до кімнатних умов буде легким. Вибираючи рослину, в першу чергу варто звернути увагу на ґрунт, який я повинна бути не дуже перезволожена. Бутони повинні бути нерозпустилися – це означає, що життєвий цикл рослини тільки починається. Життєвий цикл пуансеттії складається із зимового цвітіння, періоду спокою і періоду зростання.

  Вдома її необхідно поставити на світлому підвіконні, обов’язково без протягів. Температура в кімнаті, в період акліматизації, повинна бути не менше 16 градусів. Звикає пуансеттія до домашніх умов приблизно протягом 3 тижнів. Приблизно через цей час, її слід пересадити в універсальний грунт з додаванням трохи піску і вермікуліту, не забуваючи при цьому про дренаж. Дотримання цих правил дозволить милуватися яскравими приквітниками пуансеттії ще 4 місяці.

  Купувати пуансеттію в зимовий час на ринках не рекомендується, так як є ризик отримати рослину з підмерзлим корінням.

  Догляд за пуансеттією в домашніх умовах

  Розташування та освітлення

  Пуансеттія в період зростання любить освітлені, навіть сонячні місця, захищені від протягів. Для запобігання ущільнення ґрунту корисно розпушувати його або пронизувати наскрізь у декількох місцях для надходження повітря. Перебування в літній час на свіжому повітрі пуансеттії буде тільки на користь.

  Якщо немає можливості забезпечити їй літні канікули на балконі або на дачі, то кімнату, де знаходиться пуансеттія, слід часто провітрювати, не допускаючи протягів. При нестачі світла взимку, під час цвітіння, рослина може скинути листя. Тому у вечірній час їй необхідно забезпечити досвічування. В осінні місяці перед цвітінням пуансеттії, навпаки, потрібен укорочений світловий день.

  Температура

  Рослина вимагає постійної температури, як у літній, так і в зимовий період не нижче 18 градусів. Для квітки цілком піде кімнатна температура в межах 18-25 градусів. Коли пуансеттія цвіте (взимку), температура в кімнаті повинна бути не менше 14-16 градусів. У період спокою оптимальна температура для квітки 12-14 градусів. Пуансеттія не переносить різких коливань температури.

  Полив.

  Влітку пуансеттії необхідно забезпечити частий полив, а в зимовий час після того, як вона відцвіла слід поливати рідко. Для поливу не можна використовувати холодну воду. Також важливо не допускати надмірного перезволоження землі, оскільки це призведе до утворення гнили на коріннях.

  Вологість повітря

  Причиною невдач у вирощуванні пуансеттії може бути занадто сухе повітря. Знижена вологість згубно впливає на рослину, вона може скинути листя. До того ж висока температура приміщення і низька вологість сприяє розмноженню головних ворогів пуансеттії – павутинного червоного кліща. Тому часті обприскування теплою водою підвищать вологість повітря і допоможуть у боротьбі зі шкідниками.

  Підживлення і добрива

  Кожні 2 тижні, починаючи з весни і по осінь, пуансеттію підгодовують мінеральним комплексом добрив. У літній період пуансеттю необхідно підгодовувати складом повного мінерального добрива або слабким розчином коров’яка. Під час цвітіння рослина більше потребує калійного добрива для декотарівноцвітучих екземплярів.

  Ґрунт

  Для пуансеттії ідеально підходить слабокислий (рН близько 6) субстрат. Оптимальний склад ґрунту: глинисто-дернова, листова і дернова земля з додаванням піску в пропорції 3:2:1:1. Важливо подбати про хороший дренаж для рослини.

  Пересадка

  Пуансеттія потребує щорічної пересадки, проводити яку найкраще навесні (квітні-травні). У березні стеблі обрізають на третину і залишають рослину в теплій кімнаті. Важливо, щоб у цей час рослина отримувала достатнє колічесво сонячного світла. Поліватьслідує злегка теплою водою. Коли з’являться листя пуасеттю пересаджують у горщик трохи більше попереднього. Після пересадки пуансеттію переставляють в тепле місце з постійною температурою в 20 градусів і починають рясно поливати і обприскувати.

  Коли з’являться нові втечі, слід залишити тільки 5-6 найпотужніших, решту потрібно видалити. Зрізані втечі можна використовувати як черенки для розмноження пуансеттії.

  Обрізка

  Пуансеттія зростає досить швидко. Щоб вона не стала великомірною, її після цвітіння, необхідно коротко обрізати. Квітку підстригають, залишаючи стебли висотою близько 10 см від землі. Надалі просто підтримують красиву форму крони.

  Розмноження пуансеттії

  Розмноження пуансеттії проводять черенками навесні та влітку. Втечі рослини містять чумацький сік, тому черенки ставлять у теплу воду, щоб він стік. Після цього дають підсохнути і садять в грунт, що складається з суміші торфу і піску в рівних пропорціях.

  Оскільки біля пуансеттії коренева система не велика, їх садять у літрові горщики по 2 череня, попередньо обмакнувши в кореневин. Чернятко заглиблюють не більше, ніж на 1 см, інакше воно може загнити. Необхідно підтримувати температуру в межах 24-28 градусів. Ємності з черенками необхідно постійно обприскувати і провітрювати. Укорінюються черенки близько 3 тижнів. Щоб рослина в подальшому ветвилась, її обрізають.

  Підготовка до цвітіння і період спокою

  Щоб цвітіння пуансеттії було не одноразовим, а порадувало красивими квітками на наступне Різдво необхідно забезпечити їй вірний догляд під час спокою. Після періоду цвітіння, протягом 6 тижнів, полив зменшують – до підвядання листя. Поливають рослину тільки після цілковитого просихання ґрунту. Наприкінці березня стеблі вкорачують на 1/3 і пересаджують у кімнатний горщик з хорошим дренажем в грунт з дернової, листової землі, перегнилого компоста, піску і торфу і торфу, взятий в рівному співвідношенні.

  У третій декаді вересня, протягом 8 тижнів, для пуансеттії світловий день скорочують до 10 годин. Після закінчення цього часу її переносять в темне місце або накривають матеріалом, що не пропускає світло. Це необхідна умова для закладки нирок і фарбування приквітників. Освітлення, навіть приглушене, затримує розвиток нирок і провокує бурхливий вегетативний ріст.

  Хвороби і шкідники

  Найбільш часто пуансеттія піддається нападу трипсів, павутинного кліща і мучнистого червеця. Але якщо вчасно виявити паразитів, то позбутися їх буде не так вже й складно. Для цього необхідно протувати листя мильним розчином, після чого сповснути квітку під теплим душем. Коли будете промивати рослині під душем, не забудьте прикрити ґрунт поліетиленом або іншим непромокаємим матеріалом.

  Якщо рослина захворіла сірою гниллю, то необхідно знищити уражені частини рослини і скористатися спеціальним протигрибковим препаратом.

  Труднощі при вирощуванні

  • Жовтіють і опадають листя – квітка знаходиться на протязі.
  • З’являються плями, суцвіття блідніють – на листя потрапляє велика кількість води.
  • Листя і суцвіття опадають – загнивання коренів від надмірного перезволоження ґрунту.
  • Жовті або коричневі краї листя, суцвіття опадають – занадто сухе повітря в приміщенні.
  • Різке опадіння листя – занадто низька температура повітря або протяги; брак світла.

  Якщо хоча б один раз до квітникарів потрапляє пуансеттія, то розлучитися з нею вже неможливо. Кожне Різдво буде проходити в очікуванні цвітіння оригінальних зірочок пуансеттії прекрасної.

  Кімнатні кольори з червоним листям

  Квітка кімнатна з червоним листям – унікальне за красою явище. Вибираючи той чи інший вигляд, необхідно знати їх особливості для успішного вирощування в домашньому мікрокліматі.

  Пуансеттія

  Квітка відноситься до сімейству молочайних. Друга назва цієї рослини, що має червоне листя на верхівці, – «Різдвяна зірка».

  Настає новий рік, в цей час людині хочеться більше яскравих фарб, саме до настання цього чарівного свята пуансеттія цвіте червоним листям.

  У природних умовах незвичайна квітка з червоним листям росте в Центральній Америці і Мексиці. У минулому столітті ацтеки застосовували його в ролі барвника для косметології і текстилю. Пуансеттія відома своїми цілющими властивостями, її додавали в ефективні препарати від алергії.

  Особливості відходу

  Досвідчені квітникарі відзначають такі особливості догляду за красунею-паунсеттією:

  • Вона сприйнятлива до температурних перепадів, тому не варто розміщувати її на погано утеплених вікнах, де часто виникають протяги.
  • Віддає перевагу стабільному температурному режиму, в період цвітіння він не повинен перевищувати 18 градусів, сильна спека і сухе повітря – це причини якнайшвидшого в’ядання квітки.
  • Вимагає максимального освітлення, не переносить прямих променів сонця при цьому, в зимовий час можна направляти на неї джерела штучного світла.
  • Періодичне обприскування червоного листя теплою відстійною водою – обов’язкова умова її розвитку, це особливо актуально в приміщеннях з підвищеною сухістю повітря.
  • При висиханні ґрунту забезпечуємо хороший полив, під час цвітіння обсяг води збільшують.

  Не варто лякатися, коли колись красива пуансеттія починає активно скидати червоне листя, для неї настав період спокою. Після скидання листя залишається голий стебель, який потрібно зберегти.

  Кордиліна

  Кордиліна являє собою помилкову пальму з незвичайним листям. Це представник тропічної місцевості, тому в домашніх умовах дуже любить тепло.

  Кімнатна квітка з червоним листям – це високий напівкустарник або чагарник, для нього характерні довгі листя, завдяки яким формується густа крона. Через час нижнє листя опадає, стовбур поступово оголюється.

  Кордиліна належить до сімейству Агаві, вона є близькою родичкою невибагливої драцни. На відміну від драцени, на листях чарівної кордиліни знаходяться червоно-білі смужки.

  Особливості відходу

  • Цей тропічний чагарник не виносить прямого світла, розсіяне світло буде для нього оптимальною умовою розвитку.
  • Сорти кордиліни з кольоровим листям вимагають більше кольору, ніж звичайні із зеленим листям.
  • Відповідний температурний режим для вирощування кордиліни влітку – 22-23 градуси, взимку – 10-18 градусів.
  • Поливають її в міру підсиху верхнього шару ґрунту.
  • Уникають перезволоження, оскільки через це загнивають коріння.
  • Щоб забезпечити кімнатній квітці гарну вологість ґрунту, її листя регулярно обприскують теплою водою.
  • Грунт для неї підбирають слабокислий, кордиліни відмінно себе почувають і в універсальному грунті. Квітка кімнатна з червоним листям потребує щорічної весняної пересадки.

  Кислиця

  Друга назва цієї рослини – «заяча капуста», вона належить сімейству кисличних, росте без стебля.

  Її можна розпізнати за довгочерешковим листям, на ніч вони опускаються, вранці піднімаються. Квіточки мила кислиця дає одиночні, білого тону, з 5 пелюсток. Часто в природі її можна зустріти вздовж берегів річок або поблизу струмка.

  Корисна кімнатна рослина своїм складом – тут присутня аскорбінова кислота, рутин, вітаміни, бурштинова і щавелева кислоти.

  Особливості відходу

  При вирощуванні кислиці з червоним листям будинку варто звернути увагу на такі нюанси у догляді:

  • Її відрізняє невибагливість до освітлення, може успішно розвиватися в напівтіні, але ось для красивого цвітіння їй потрібно достатньо світла. Прямі промені сонця для неї також небажані, викликають опіки на чутливих листях.
  • Полив забезпечується в міру просихання поверхні грунту, під час цвітіння полив збільшується.
  • У весняний і літній період крихкій кислиці з червоним листям потрібна підживлення. Для цієї мети підійдуть будь-які комплексні добрива в розбавленому вигляді. При цьому важливо скоротити зазначене дозування в 2 рази, щоб не перегодувати рослину.
  • У зимовий період починається період спокою кислиці, її відправляють у прохолодне місце, де температурний стовпчик не піднімається вище 10 градусів.
  • Під час активного зростання втечі забезпечується такий самий догляд, як і під час цвітіння.

  Кротон

  Справжній кротон є типовим представником сімейства молочаєвих. Багато садівників визнали його одним з найефектніших кімнатних рослин з червоним листям. Він здатний прикрасити своїм незвичним виглядом будь-який інтер’єр, для нього не потрібно виділяти багато місця. Він привабливий завдяки своєму листя зеленої з жовтими або червоними прожилками.

  Особливості відходу

  Вибираючи прекрасний кротон для дому, враховуйте його такі особливості:

  • Відмінно переносить яскраве освітлення, але його листя чутливі до надлишку сонця. Важливо, щоб сонячні ванни він приймав тільки в ранні ранкові години;
  • Комфортно себе відчуває при кімнатній температурі в діапазоні від 20 до 22 – влітку, а взимку – 16 градусів.
  • Не забувайте про регулярний поливний режим кротону з червоним листям. Дуже важлива для нього зволоженість ґрунту. Також потрібно стежити, щоб внизу не накопичувалася волога, яка служить причиною для гниття коріння.
  • Подбайте про зволоженість повітря, оскільки кротон не переносить сухого квартирного повітря.
  • Вода для поливу повинна бути теплою, відфільтрованою, очищеною від шкідливих домішок.
  • З метою підгодовування застосовуються комплексні мінеральні добрива.
  • Щоб у кротона була красива крона, в дорослому стані робиться обрізка, всі зрізи обробляються сірчаним порошком або деревно-вугільною сумішшю.
  • Коли молодий кротон виростає до 15 см у висоту, прищипується його верхівка.

  Колеус

  Не менш гарний і привабливий колеус, типовий представник сімейства губоколірний, також володіє насиченим червоним листям.

  У деяких місцях колеус іменують «кротоном бідняка» через разючу схожість з кротоном за колірною гамою листя.

  Незважаючи на те, що колеус родом зі тропіків, він відрізняється невибагливістю до умов вирощування. Але все ж, деякі моменти варто знати.

  Особливості відходу

  • Стійкий колеус не боїться прямих сонячних променів, вони не зроблять опіків на красивому листі.
  • Літній період для невибагливої квітки з червоним листям – час рясного поливу. У зимовий час поливи скорочують.
  • У зимовий період спокою колеус поміщають у прохолодне місце, де стовпчики термометрів не піднімаються до 12 градусів.
  • У спекотний період потрібно частіше провітрювати кімнату, де перебуває колеус, не забувати регулярно обприскувати його.
  • У період активної вегетації потрібно щомісячне підживлення органікою.

  Аглаонема

  Красуня-аглаонема – пряма родичка дифенбахії, тільки листя у нього вже. Вперше вона з’явилася в Китаї, Індії та Південно-східній Азії.