Магні́т, заст. магне́т, морське́ залізо, тягуне́ць — тіло, що має власне магнітне поле, магнітний диполь.
Однойменні полюси магнітів відштовхуються, різнойменні —притягуються. У разі нагрівання постійного магніту до певної температури (її називають точкою Кюрі) його магнітні властивості зникають.
Магніт може притягувати предмети через будь-які «немагнітні» матеріали: дерево, фарфор, воду, пластмасу тощо.
Неодимові магніти бувають декількох класів, що характеризують силу їх тяжіння, наприклад, N28, N35, N38, N40, N45. Найсильніша магніт з цього переліку – це N45, але бувають і більш сильні. Хороший неодимовий магніт володіє магнітної індукції не менше 12500 Гс (Гаусс – одиниця магнітної індукції).
Магнетизм — сукупність явищ і властивостей, пов'язаних з впливом магнітного поля, що може бути зумовлений протіканням макроскопічних електричних струмів (соленоїд, електромагніт), або атомних (магнітний момент).
У широкому розумінні магніт — намагнічене тіло (здебільшого зі сталі або спеціального сплаву, фериту барію, стронцію, самарій-кобальту, нікель-кобальту, неодим-залізо-бору) або пристрій, що утворює магнітне поле. Розрізняють постійні магніти, електромагніти, надпровідні …
Про автора