спершу лікар обов'язково проводить огляд і знеболення слизової оболонки порожнини носа; потім спеціальною голкою для пункцій швидко проколює стінку гайморової пазухи в самому її тонкому місці; за допомогою шприца лікар видаляє з пазухи накопичилася там рідина і промиває пазуху ліками.
Пункція проводиться шляхом проколу бічної стінки гайморової пазухи тонкою голкою. У разі, якщо проведення пункції бічної стінки є неможливим з будь-якої причин (товщина медіальної стінки, розмір пазухи, патології носа та інше) прокол можна проводити через лобову стінку гайморової пазухи.
Прокол необхідний тільки в тих випадках, якщо у пацієнта високий ризик розвитку ускладнень: в пазухах носа зібралася велика кількість гною і при цьому повністю відсутня можливість для природного його виходу. Лікар може наполягати на хірургічних методах лікування.
У верхній частині медіальної стінки розташований розтвір (hiatus maxillaris), що відкривається в півмісяцевий розтвір латеральної стінки порожнини носа.
Верхньощелепна (гайморова) пазуха (парна) — найбільша з навколоносових пазух, розташована у верхній щелепі. Лобова пазуха (парна) — розташована в лобовій кістці. Решітчастий лабіринт (парний) — сформований комірками решітчастої кістки.
Це малоінвазивна методика, в ході якої здійснюється прокол тканин. Потім з патологічного вогнища беруть біоматеріал спеціальної пункційною голкою або біопсійним пістолетом. Пункція молочної залози під УЗД-контролем безпечна та не супроводжується вираженою хворобливістю.
Пункція гайморової пазухи призначається не всім пацієнтам. Вона протипоказана при таких станах: 1. Інфекційний гайморит у гострій стадії. 2. Аномальний розвиток кісткових пазух. 3. Синусіт на тлі загострення хронічних захворювань. 4. Психічні розлади в анамнезі. …
Про автора