Як розмножити червону смородину: 3 гарних способи

Червону смородину можна розмножити кількома способами.

Червону смородину розмножують тими ж способами, що й чорну. Але у червоної дуже уповільнене коренеутворення, тому варто випробувати три основні методи розмноження: зеленими живцями, здеревілими живцями і відводками.

Відводками

Найпростішим і ефективним способом вважається розмноження відводками. Чимало садівників обирають саме цей спосіб для розмноження багатьох чагарників у саду. Навесні підготуйте канавки від чагарнику завглибшки у 10 см, на дно укладіть гній або торф, потім оберіть найдовші і найміцніші гілки, прикопайте і зафіксуйте кілочками. Восени рослини вкорінюються, і їх необхідно відокремлювати від куща. Зазвичай можна отримати 3-4 кущики з одного відводка. Вони приживаються і починають давати плоди через два роки, інформує Ukr.Media.

Здеревілими живцями

Червона смородина краще розмножується, якщо пагони зрізати з верхніх частин гілок. Цей метод рекомендується використовувати восени. Садівники радять висаджувати живці в окремі горщики, тоді потім зручніше поміщати їх навесні у ґрунт разом з грудкою землі, це стовідсоткове приживання, і коріння рослин не пошкодиться. Ґрунт перед посадкою треба ретельно розпушити. Найкращий час для посадки живців — це кінець березня, а потім, наприкінці літа, кущі висаджують у відкритий ґрунт.

Зеленими живцями

Якщо не вдалося розмножити здеревілими живцями, то можна спробувати й зеленими. Краще робити це вранці, у дощову погоду. Зрізайте п’ятнадцятисантиметрові живці з 4-5 листочками. Такі пагони треба висаджувати у парник і вкривати поліетиленом, щоб створити умови підвищеної вологості, обприскувати посадки теплою водою.

Подальший догляд

У перші три тижні після висадки живців у ґрунт їм треба створювати штучно зволожений ґрунт. Можна поливати висадку 5-6 разів на день і підтримувати навколо неї температуру до 25° С вдень і не менше за 6° С вночі. Підживлення краще проводити кожні два тижні певним розчином: 50 г золи і 10 г суперфосфату на відро води. Настоюйте його дві доби і поливайте саджанці.

Терміни

Краще висаджувати червону смородину навесні, тоді за літо буде зрозуміло, чи прижилися відводки, чи ні, і, якщо не прижилися, можна восени розмножити червону смородину живцями. За правильної висадки навесні до осені вже формуються міцні кущі. Якщо висаджували у парник, то слід пересадити у відкритий ґрунт. Саджанці, які не прижилися з якихось причин, краще видаляти.

Смородина: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 15 лютого 2019 Перша редакція: 15 липня 2015 🕒 18 хвилин 👀 93466 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за смородиною
• Кущі смородини – опис
• Посадка смородини
  • Коли саджати смородину
  • Посадка смородини восени
  • Посадка смородини навесні
  • Догляд за смородиною навесні
  • Догляд за смородиною влітку
  • Догляд за смородиною восени
  • Обробка смородини
  • Полив смородини
  • Підживлення смородини
  • Обрізування смородини навесні
  • Обрізування смородини восени
  • Обрізування червоної і білої смородини
  • Як розмножувати смородину
  • Розмноження смородини живцями
  • Розмноження смородини зеленими живцями
  • Розмноження смородини відведеннями

  Смородина (лат. Ribes) – рід рослин родини Аґрусові, що включає до двохсот видів рослин, з яких близько п’ятдесяти поширені в Північній півкулі. В XI сторіччі смородина з’явилася в монастирських садах Русі, і тільки після цього перекочувала в країни Європи. Смородина – дуже популярна садова культура в нашій країні. Крім чорної і червоної смородини сьогодні культивують також білу і золотисту, але чорна смородина переважає над іншими видами і як найсмачніша ягода, і як найкорисніша.

  Крім того, що її можна з користю вживати у свіжому вигляді, з неї варять варення, желе, компоти, готують вина, сиропи, лікери й наливки. Затребувана смородина і в медицині, як сировина для фармакологічної промисловості.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за смородиною

  • Посадка: можна й напровесні, але краще на початку осені.
  • Освітлення: яскраве світло.
  • Ґрунт: некислий, добре дренований та удобрений.
  • Полив: регулярний, приблизно один раз на п’ять днів, витрачаючи на кожен 1 м² ділянки по 20-30 л води: ґрунт має промокнути на глибину 30-40 см. Біла та червона смородини менш вологолюбні.
  • Обрізування: навесні роблять санітарне прочищення, а восени, в період падолисту, проводять основне обрізування чорної смородини. Порічкам досить весняного обрізування.
  • Підживлення: якщо ґрунт перед посадкою смородини заправлявся добривами, підживлення починають уносити тільки з третього року: напровесні на ділянку вносять азот, у червні-липні здійснюють три позакореневі підживлення кущів, восени ґрунт у прикореневій області перекопують із гноєм, компостом або курячим послідом і з фосфорно-калійним добривом.
  • Розмноження: дугастими відсадками, зеленими та здеревілими живцями й укоріненням дворічних гілок.
  • Шкідники: блідоногі, плодові й жовті трачі, дворічні листовійки, вогнівки, пагонова, галова і червоногалова попелиця, п’ядуни, павутинні та брунькові кліщі, склівки, галиці.
  • Хвороби: антракноз, септоріоз, біла плямистість, махровість, сіра гниль, бокальчаста і стовпчаста іржа, некроз пагонів і гілок, борошниста роса, смугаста мозаїка, нектрієвий некроз.

  Кущі смородини – опис

  Смородина – багаторічна чагарникова рослина, компактна або розлога, заввишки від одного до двох метрів з пухнастими блідо-зеленими пагонами, які з віком стають коричневими. Щорічно зі сплячих бруньок виростають нові пагони. Кореневище смородини – потужна система, що йде вглиб на 60 см. Три- чи п’ятилопатеве листя смородини має діаметр від трьох до дванадцяти сантиметрів, зубчастий край, згори пластини воно темно-зелене, а зі споду – опушене вздовж жилок. Дзвонові світло-лілові або рожеві квітки зібрані в пониклі суцвіття. Плід – запашна ягода. Колір і розмір ягоди залежить від виду і сорту смородини. Цвіте смородина у травні-червні, а плодоносить у липні-серпні. Починається плодоношення вже на другий рік після посадки. Нарівні з такими затребуваними культурами, як полуниця і суниця, малина, ожина і лохина, смородину вирощують не тільки в приватних садах, а й у промислових масштабах. Смородина є родичем такої повсюдно вирощуваної ягоди, як аґрус.

  Посадка смородини

  Коли саджати смородину

  Смородина серед садово-ягідних культур довгожитель, вона починає плодоносити на наступний рік після посадки, а якщо догляд за смородиною ведеться на належному рівні, то плодоносити один кущ може понад п’ятнадцять років. І тому наше завдання прояснити для вас такі важливі для довголіття культури питання, як посадка і догляд за смородиною. Найкращий час для посадки смородини – початок осені, хоча в особливих випадках можна посадити смородину і навесні. Вибирають для посадки дворічні саджанці смородини з трьома скелетними коренями. Магазинний саджанець потрібно уважно оглядати, щоб не купити хворий або слабкий екземпляр.

  Смородина воліє рости на сонячному, захищеному від вітру місці в добре дренованому некислому ґрунті. Якщо потрібно знизити кислотність ґрунту на ділянці, то перед тим, як посадити смородину, в ґрунт під перекопування вносять по 300-800 г вапна на м². Крім вапна потрібно внести по 2-4 кг органічного добрива, а також по 100-150 г гранульованого суперфосфату і по 20-30 г сірчано-кислого калію на кожен м² ділянки. Глибина перекопування – 20-22 см.

  Посадка смородини восени

  Ями для посадки смородини повинні бути приблизно 55х55 і завглибшки близько 45 см. Відстань між ними – півтора-два метри. У кожну яму вносять відро перегною, 100 г суперфосфату і 45 г хлористого калію. Щоб уникнути опіку кореневої системи саджанця, зверху добрива присипають шаром ґрунту завтовшки 7-9 см. Викопати ями і внести в них добрива потрібно за кілька тижнів до посадки саджанців, щоб ґрунт встиг осісти. Саджанці заглиблюють в ямки під кутом 45º таким чином, щоб коренева шийка опинилася на глибині 5 см. Коріння акуратно розправляють: це необхідно для того, щоб почали утворюватися додаткові корінці і пагони із заглиблених в ґрунт бруньок – так формуються потужні кущі смородини з великою кількістю сильних гілок. Злегка присипте коріння землею, ущільніть її, полийте саджанці із розрахунку піввідра води на кожен кущ і досипте яму ґрунтом доверху. Потім зробіть борозну навколо куща і налийте в неї води. Замульчуйте ґрунт під кущем перегноєм, щоб після поливання не утворювалася кірка. Обріжте пагони саджанця на висоті 10-15 см від землі, щоб на коротких залишках пагонів було всього по 4-5 бруньок, а відрізки можете увіткнути у вологий ґрунт, де вони майже напевно пустять коріння.

  Посадка смородини навесні

  Якщо вам потрібно обов’язково посадити смородину навесні, робіть це до початку сокоруху, поки бруньки на саджанцях не розпочали розкриватися. Уся незручність весняної посадки смородини в тому, що на початку вегетаційного періоду занадто короткий часовий відрізок, коли можна саджати смородину – вона зарано починає рости, а земля може ще не прогрітися до потрібної для вкорінення саджанця температури. Добре, якщо ви здогадалися викопати ямку восени, і ґрунт у ній встиг осісти – це полегшить вам завдання.

  Догляд за смородиною

  Догляд за смородиною навесні

  Як доглядати за смородиною протягом вегетаційного періоду? Для зручності ми розбили період на три відрізки за порами року. Вирощування смородини і догляд за нею у весняний час складності не становить і полягає в наступному:

  • видалити бруньки, уражені кліщем, а якщо вражена велика частина бруньок, то обрізати пагони на кущі майже до основи;
  • неглибоко обкопати кущ і замульчувати ґрунт навколо нього гноєм або перегноєм;
  • здійснювати достатній полив смородини в період росту і цвітіння;
  • видаляти з ділянки бур’яни і розпушувати ґрунт під кущами на глибину 6-8 см не рідше 2-3 разів на тиждень. Уникнути частого розпушування допомагає мульча;
  • провести санітарне обрізування смородини після зими;
  • ранньою весною провести профілактичну обробку смородини від шкідників і хвороб;
  • у травні, коли почнеться цвітіння смородини, оглянути квіти і в разі виявлення махрових суцвіть, вирізати їх, а якщо на якомусь кущі це явище буде масовим, викорчувати кущ, щоб махровість не поширилася на інші рослини;
  • провести підживлення смородини азотними добривами.

  Догляд за смородиною влітку

  Особливу важливість у спекотну пору року набуває полив, якого конче потребує смородина. Про те, як і коли її поливати, читайте в спеціальному розділі. Також необхідно стежити за чистотою ґрунту між кущами і вчасно видаляти бур’яни. У літній час потрібно підживлювати смородину органічними добривами, поєднуючи їх із поливаннями. Уважно стежте за здоров’ям рослин і негайно реагуйте на найменші зміни в їхньому зовнішньому вигляді, але не обробляйте смородину хімікатами від хвороб або шкідників пізніше, ніж за три тижні до дозрівання ягід, постарайтеся обійтися народними засобами. Коли ягоди почнуть дозрівати, збирайте їх вибірково, у міру дозрівання: чорну смородину – по ягідці, червону і білу – гронами.

  Догляд за смородиною восени

  Смородина після збору врожаю потребує поливу з наступним розпушуванням ґрунту. Наприкінці вересня смородину підживлюють органічними та мінеральними добривами і проводять санітарне та формуюче обрізування кущів. У цей самий час займаються розсаджуванням смородини і її розмноженням. Якщо осінь видасться сухою, проведіть рясний підзимовий полив смородини та профілактичну обробку від шкідників і збудників захворювань, які влаштувалися на зимівлю в корі пагонів або у ґрунті під кущами.

  Обробка смородини

  Як відомо, хвороби або шкідники рідко вражають здорові рослини, але профілактична обробка рослин необхідна. Чим обприскати смородину, щоб вона безболісно пережила сезон і дала рясний якісний врожай, тим більше що ранньою весною разом із пробудженням бруньок прокидаються і хвороботворні бактерії, грибки, а також личинки шкідливих комах, що зимували у тріщинках кори смородини або у верхньому шарі ґрунту. До того, як набубнявіють бруньки на кущах, проведіть обробку смородини одновідсотковим розчином карбофосу, бордоської рідини або мідного купоросу. Можна обприскати смородину нітрафеном, не забуваючи обробляти і ґрунт на ділянці. Коли вегетаційний період добіжить кінця, згребіть усе опале листя і приберіть його з ділянки, щоб у ньому не оселилися на зиму шкідники, та проведіть осінню профілактику, обприскавши кущі смородини і ґрунт навколо них уже перерахованими препаратами.

  Полив смородини

  Якщо зима була сніжною, то смородинні кущі навесні частих поливань не потребуватимуть, оскільки ґрунт буде просочений талою водою. Якщо ж снігу не було, і вологи в землі мало, то доведеться смородину регулярно поливати. У період утворення зав’язі та наливу ягід, особливо, якщо стоїть суха спека, смородина вимагає зволоження ґрунту теплою водою приблизно раз на п’ять днів. Щоб ґрунт промок на глибину 30-40 см, приблизна витрата має становити 20-30 л на один м² ділянки. Лити воду необхідно під кущ, щоб краплі вологи не потрапляли на плоди і листя смородини. Найкраще зробити кругові канавки завглибшки 10-15 см на відстані 30-40 см від проекції крони або влаштувати поливні майданчики навколо кущів, обмеживши їхню окружність земляним валом висотою у 15 см. У кінці періоду вегетації у разі сухої осені проведіть підзимовий полив смородини, який забезпечить її коріння вологою до кінця зими.

  Червона та біла смородини не настільки вимогливі до зволоження ґрунту.

  Підживлення смородини

  Щойно посаджені кущі отримали достатньо добрив, щоб протриматися на них два роки, але потім настає час, коли потрібно буде регулярно вносити підживлення. Ранньою весною смородина потребує азотних добрив. Молодим дворічним кущам знадобиться по 40-50 г сечовини, а чотирирічним і більш зрілим буде достатньо двох підживлень по 15-20 г. Восени необхідно внести в ґрунт під кожен кущ від чотирьох до шести кілограмів органічного добрива – курячого посліду, гною або компосту, по 50 г суперфосфату і по 15 г сірчанокислого калію. Такий обов’язковий мінімум.

  Чим ще підживити смородину, щоб зміцнити її імунітет до хвороб і шкідників та закласти основу для гарного врожаю? Фахівці рекомендують у червні-липні провести три позакореневі підживлення смородини: 3 г борної кислоти, 5 г марганцівки і 35 г мідного купоросу розводять окремо і змішують із 10 л води. Цим складом обприскують кущі після заходу сонця або в похмурий безвітряний день.

  Обрізування смородини

  Обрізування смородини навесні

  Обрізування смородини потрібне для того, щоб рослина могла плодоносити з повною віддачею, не витрачаючи сили та живлення на непотрібні і слабкі пагони. Більша кількість ягід зав’язується на тогорічних приростах чотирьох-п’ятирічних гілок. Тому гілка смородини, якій більше шести років – тягар для рослини, котрий підлягає видаленню. Також необхідно позбавляти кущ засохлих та вражених шкідниками або хворобами гілок. Якщо вчасно видаляти непотрібні пагони, ваша чорна смородина може плодоносити до двадцяти років, а червона – років п’ятнадцять. Коли і як обрізати смородину? Основне обрізування проводиться восени, після того, як опаде листя, а навесні до розпускання бруньок вкорочують пагони, що підмерзли за зиму, до здорової тканини, вирізують поламані й мертві гілки. Влітку можна прищипнути кінці молодих пагонів, щоб стимулювати їхнє кущіння і надати кущеві правильної форми.

  Обрізування смородини восени

  У смородини першого року зростання, якщо ви пам’ятаєте, під час посадки обрізають усі пагони на висоті 10-15 см від рівня землі. Кущі другого року життя звільняють від нульових пагонів, залишаючи лише 3-5 найміцніших, які стануть у майбутньому скелетними гілками. На кущах смородини третього і четвертого року вирізують нульові пагони, залишаючи 3-6 найбільш розвинених. Не дозволяйте кущам загущуватися, вирізуйте недорозвинені і слабкі пагони із середини куща. На тогорічних пагонах підрізають верхівки. Гілки другого і третього року обрізають, залишаючи по дві-чотири бруньки на кожному розгалуженні. До цього віку за правильного та своєчасного обрізування кущ формується остаточно. На наступному етапі з’являються гілки старші шести років, які слід вирізати під корінь. Усі інші гілки обрізаються за описаною схемою.

  Обрізування червоної і білої смородини

  Червону і білу смородину обрізають навесні. Принцип і схема обрізування ті ж, що і для чорної смородини, але верхівки приростів не прищипують, а пагони другого і третього років не вкорочують. Просто видаляйте гілки, старші семи років (у цих видів смородини старими вважаються саме такі), вирізуйте зайві нові пагони, поламані або хворі гілки. Якщо стара гілка ще плодоносить, обріжте її до найближчої сильної розвилки. Це продовжить термін її життя і плодоношення.

  Розмноження смородини

  Як розмножувати смородину

  Найчастіше смородину розмножують вегетативно – дугастими відведеннями, здеревілими або зеленими живцями, укоріненням дворічних гілок із куща. Червона смородина добре розмножується відведеннями, гірше – живцями. Насіннєве розмноження смородини вдається тільки фахівцям, а для садівника-любителя це довгий і ненадійний спосіб, тому описувати, як розмножувати смородину насінням, ми не будемо.

  Розмноження смородини живцями

  Живцювання смородини здійснюється двома видами живців – зеленими і здеревілими. Розмноження здеревілими живцями – найдоступніший спосіб, оскільки отримати посадковий матеріал можна в будь-який час року. Висаджувати живці смородини для вкорінення можна і восени, і навесні. Заготовлювати живці краще на початку зими, до сильних морозів, які можуть погубити бруньки смородини. Нарізати живці 18-20 см завдовжки і 8-10 мм завтовшки краще з середини однорічних пагонів, що ростуть від кореня або від трирічних гілок. Щоб зберегти їх до посадки, потрібно нижні і верхні зрізи запечатати розплавленим садовим варом або парафіном – так вони не втратять вологи під час зберігання. Живці загортають у злегка вологий папір, потім у поліетилен і закопують у сніг або кладуть у холодильник. Ранньою весною живці висаджують на навчальні грядки під кутом 45º на відстані 15 см один від одного з міжряддями 20 см завширшки. Нижній кінець живця, покритий парафіном, зрізують навскіс, при посадці живець заглиблюють так, щоб над поверхнею залишилось тільки дві бруньки. Грядки рясно поливають, мульчують тирсою, перегноєм або дрібним торфом. Над грядкою встановлюють дугоподібні опори заввишки до півметра і накидають на них поліетилен, який знімають тільки тоді, коли на живцях з’являться перші листочки. Полив необхідний помірний, але не можна допускати навіть короткочасного пересихання ґрунту. Влітку грядку потрібно прополювати, поливати і підживлювати коров’яком. До осені із живців утворюються саджанці висотою від 30 до 50 см з одним-двома пагонами. Найбільш розвинені можна цієї ж осені пересадити на постійне місце, а слабші дорощують ще рік.

  Розмноження смородини зеленими живцями

  Зелені живці можна вкорінювати тільки в парнику. Правда, є ще один спосіб, гідний уваги. Живці беруть із добре розвинених пагонів, але верхівка для вкорінення не використовується. Довжина живця з двома зеленими листками має бути 5-10 см. Живці ставлять у воду, за два тижні у них утворюються корені завдовжки 10-12 мм, і живці пересаджують у пакети з землею, в яких попередньо пророблені отвори для відтоку зайвої води. Поливають живці через кожні 2-3 дні, щоб земля в пакеті була консистенції сметани. Через 7-10 днів полив скорочують, щоб ґрунт набув звичайної густоти. Тримають живці вдома до травня, вони до цього часу повинні вирости до 50-60 см у висоту. Перед посадкою пакети розрізають, а живці прикопують навскіс у ґрунт на 15 см глибше, ніж вони росли в пакеті.

  Розмноження смородини відведеннями

  Найбільш простим і надійним є розмноження смородини відведеннями. Цей спосіб дозволяє отримати міцні саджанці з потужною кореневою системою лише за один рік. В якості відсадка використовується здорова дворічна гілка смородини, зростаюча похило на периферії куща, щоб її легко можна було пригнути до землі. Викопайте під нею борозну завглибшки 10-12 см, пригніть гілку і прокладіть її по борозні таким чином, щоб вершина гілки завдовжки 20-30 см виступала з борозни. Середню частину відводка закріпіть у борозні металевою скобою або дротяним гачком. Засипте борозну землею і регулярно протягом літа поливайте. До осені з неї вийде повноцінний саджанець із добре розвиненою кореневою системою і декількома гілками, який можна буде викопати і пересадити на постійне місце.

  Хвороби смородини

  Хвороби та шкідники смородини завдають шкоди й іншим рослинам, наприклад, кущам аґрусу. Ось приблизний перелік захворювань, які можуть вразити смородину в разі поганого догляду або поганої спадковості:

  • антракноз – дрібні бурі плями з маленькими горбиками на листі, які згодом зливаються, від чого листя сохне й опадає, починаючи з нижніх гілок;
  • біла плямистість (септоріоз) – круглі або кутасті плями на листі, спочатку коричневі, потім світлішають, із темною облямівкою. Іноді вражаються і ягоди;
  • бокальчаста іржа – великі жовтуваті подушечки зі спорами грибка на листі;
  • махровість – на кущі з’являються потворні «махрові» квітки бузкового відтінку, на молодих пагонах листя стає темнішим, витягується, на ньому утворюються лопаті, жилки грубішають, зникає властивий смородині аромат, смородина не плодоносить;
  • сіра гниль – це захворювання викликає на листі смородини бурі плями, у білої смородини може потерпіти від цвілі навіть деревина;
  • стовпчаста іржа – згори листової пластини виникають дрібні жовті цятки, а на споді – нарости зі спорами жовто-оранжевого кольору у вигляді волосків;
  • некроз гілок і пагонів – кора втрачає пружність і еластичність, тріскається, гілки всихають і гинуть;
  • смугаста мозаїка – на початку літа на листі проступає візерунок жовтого кольору навколо основних жилок;
  • борошниста роса – на листі і ягодах з’являється білий пухкий наліт, який згодом перетворюється на коричневу плівку;
  • нектрієвий некроз – всихають пагони і гілки червоної і білої смородини.

  Не в кожному випадку лікування смородини дає позитивний результат: вірусні хвороби не лікуються, та й запущене грибкове захворювання може знищити половину посадки за один сезон. Найкращий спосіб уникнути цих проблем – підтримувати високий рівень агротехніки, стежити за здоров’ям рослин і швидко реагувати на найменші зміни зовнішнього вигляду смородини. Хороші результати дають профілактичні обприскування рослин і ґрунту навколо кущів розчином нітрафена, бордоської рідини, карбофоса або мідного купоросу ранньою весною, до того, як набубнявіють бруньки смородини, і восени.

  Шкідники смородини

  Багато у смородини ворогів і серед комах, і, до речі, вони також вражають іншу популярну плодово-ягідну культуру – аґрус. Найчастіше на смородині зустрічаються:

  • блідоногий трач – його гусениці об’їдають листя смородини та аґрусу, залишаючи тільки жилки;
  • дворічна листовійка – її гусениці пошкоджують бутони і ягоди смородини, аґрусу, винограду, калини та інших ягід;
  • жовтий трач – його несправжні гусениці об’їдають листя аґрусу, білої і червоної смородини;
  • вогнівка – пошкоджені нею ягоди достигають швидше, ніж зазвичай, і відразу засихають;
  • пагонова попелиця – пошкоджує листя, харчуючись його соком, пагони викривляються, перестають рости, листя скручується, сохне і відмирає;
  • п’ядун – гусениці метелика об’їдають листя червоної і білої смородини, а також аґрусу;
  • галова і червоногалова попелиця – частіше пошкоджує листя білої і червоної смородини, в результаті життєдіяльності попелиці, що дає за сезон сім поколінь, смородина жовтіє, листя деформується, вкривається жовтими або червоними здуттями й опадає;
  • павутинний кліщ – шкодить червоній і чорній смородині, аґрусу, малини, суниці, винограду, бузині та іншим культурам, у результаті чого листя набуває мармурового забарвлення, сохне й опадає;
  • бруньковий кліщ – пошкоджує бруньки, забираючись у них на зиму і виїдаючи їх ізсередини;
  • скляниця – гусениці прогризають серцевину гілок, після чого пагони і гілки гинуть;
  • галиці – їх кілька видів: пагонові виїдають ізсередини пагони смородини, від чого ті в’януть і гинуть; квіткові пошкоджують бутони, які жовтіють або червоніють, а потім опадають; листові гризуть нерозкриті молоденькі листочки, роблячи в них дірки;
  • плодовий трач – пошкоджує плоди чорної смородини, вони набувають гранованої форми.

  Боротьба з кожною комахою ведеться в ті терміни, коли та з’являється на смородині, і вибір засобів досить широкий. Можна використовувати народні засоби, перевірені часом, а можна вдатися до сучасних сильнодіючих хімікатів – вам вирішувати. Однак якщо ви ранньою весною і восени напередодні зими проведете профілактичну обробку кущів смородини такими препаратами, як бордоська рідина або мідний купорос, цілком можливо, що комахи-шкідники вашу смородину не потурбують. Так само можна позбутися шкідників на аґрусі.

  Сорти смородини

  Сорти смородини розрізняються не тільки за кольором ягід, а й за часом їхнього дозрівання. За цією ознакою вони поділяються на ранні, середньоранні, середні, середньопізні і пізні.

  До ранніх сортів належать:

  • Перлина – чорний сорт із дуже великими (до 6 г) солодкими ягодами;
  • Венера – чорна смородина з ягодами масою до 5,5 г, кисло-солодкими, кущ високий;
  • Чорний бумер – чорні солодкі ягоди масою до 7 г, кущ сильнорослий, компактний;
  • Джонкер Ван Тетс – дуже великі червоні ягоди кисло-солодкого смаку;
  • Уральська біла – біла смородина, велика, солодка, кущ розлогий.

  Середньоранні сорти:

  • Башкирський велетень – чорні, дуже великі ягоди кисло-солодкого смаку, висока стійкість до хвороб і шкідників;
  • Білоруська солодка – дуже великі солодкі ягоди чорної смородини;
  • Умка – біла смородина з великими солодкими ягодами, кущ сильнорослий, прямостоячий.

  Середні сорти:

  • Санюта – чорні ягоди масою до 5,5 г, кисло-солодкі, кущ сильнорослий, компактний;
  • Осипівська солодка – сорт червоної смородини з великими солодкими ягодами, кущ слаборозлогий, сильнорослий;
  • Імператорська жовта – жовта смородина, яка насправді є високоврожайним сортом білої смородини з невеликими ягодами кисло-солодкого смаку на середньорослих, середньорозлогих кущах;
  • Версальська біла – сорт білої смородини з великими і середніми плодами кисло-солодкого смаку.

  Середньопізні сорти:

  • Ювілейна Копаня – чорна смородина з кисло-солодкими ягодами, кущ сильнорослий, компактний;
  • Ролан – червона смородина кисло-солодкого смаку, сорт зимостійкий, стійкий до грибків.

  Пізні сорти:

  • Лінтюх – чорна смородина з дуже великими солодкими ягодами, кущ сильнорослий, компактний;
  • Валентинівка – дуже великі для червоної смородини ягоди кислого смаку, ідеальні для приготування желе.

  Наразі у садівників дедалі більшої популярності набуває такий екзотичний вид, як золотиста смородина. Цікавить вона своїми декоративними якостями – її квіти різних відтінків жовтого кольору мають сильні приємні пахощі, а листя набуває восени яскравого, строкатого забарвлення. Колір ягід також різноманітний: бурий, помаранчевий, рожевий, червоний, синьо-чорний, жовтий – він залежить від сорту. Однак смак ягід золотистої смородини сильно поступається смаку чорної, червоної і білої.

  Гібриди смородини

  Сьогодні широко відомі тільки два гібриди смородини. Йошта – гібрид аґрусу відкопиленого, аґрусу звичайного і чорної смородини, виведений у 1970 році. Працювали над ним селекціонери близько сорока років. Йошта росте на потужних розлогих кущах заввишки близько півтора метрів і такого ж діаметру. Кущ безколючковий, ягоди масою до 5 г зі щільною шкіркою, чорні з фіолетовим вилиском, зібрані в гроно по 3-5 штук, мають приємний мускатний присмак. Гібрид стійкий до морозів та деяких хвороб і шкідників, живе 20-30 років, поширений у Західній Європі.

  Крома – шведський гібрид смородини й аґрусу з великими, дуже гладкими чорними ягодами до 2 см діаметром, так само, як і ягоди йошти, зібраними у грона по 3-5 штук. Аромату смородини крома не має, смак ягід нагадує аґрус і смородину водночас. В умовах Швеції ягоди достигають до середини липня.

  Смородина червона: вирощування, види та сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 16 лютого 2019 Перша редакція: 16 травня 2016 🕒 19 хвилин 👀 61006 разів 💬 2 коментарі

  • Посадка й догляд за порічками
  • Порічки – опис
  • Посадка порічок
    • Коли садити порічки
    • Посадка порічок восени
    • Посадка порічок навесні
    • Догляд за порічками навесні
    • Догляд за порічками влітку
    • Догляд за порічками восени
    • Обробка порічок
    • Полив порічок
    • Підживлення порічок
    • Коли обрізувати порічки
    • Обрізування порічок навесні
    • Обрізування порічок восени
    • Як розмножувати порічки
    • Розмноження порічок відсадками
    • Розмноження порічок живцями
    • Розмноження порічки поділом коренів
    • Хвороби порічок
    • Шкідники порічок
    • Великі сорти порічок
    • Солодкі сорти порічок
    • Ранні сорти порічок
    • Середні сорти порічок
    • Пізні сорти порічок
    • Найкращі сорти порічок
    • Сорти порічок для Підмосков’я
    • Корисні властивості порічок
    • Порічки – протипокази
    • Коментарі

    Порічки червоні (лат. Ribes rubrum), або смородина червона, або смородина звичайна – листопадний чагарник родини Аґрусові. У природі порічки ростуть у лісовій зоні Євразії, утворюючи зарості на узліссях, по берегах річок і струмків. У культурі порічки ще в V столітті стали вирощувати голландці, причому не як ягідний чагарник, а як декоративну рослину. Саме тому порічки в Європі набагато популярніші за чорну смородину. У Московії червона смородина з’явилася тільки в XV столітті.

    Посадка й догляд за порічками

    • Посадка: у вересні або з середини до кінця квітня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: слабкокислі або нейтральні чорноземи, лісові ґрунти з високим умістом гумусу або суглинки.
    • Полив: регулярний і достатній, особливо в період активного росту і формування зав’язей (на початку червня), а також у період наливу ягід (у кінці липня або на початку серпня). Витрата – 20-30 л води на м²: ґрунт має просочитися на глибину 30-40 см.
    • Підживлення: у квітні в ґрунт уносять сечовину, у червні – гнойовицю або розчин пташиного посліду, хоча можна удобрити ґрунт і мінеральним комплексом. Улітку в похмурі дні або вечорами проводять позакореневе підживлення по листю розчинами мікроелементів – борної кислоти, сірчанокислого цинку, мідного купоросу, сірчанокислого марганцю і молібденовокислого амонію. На початку жовтня ґрунт навколо кущів перекопують з органікою, калійним і фосфорним добривом.
    • Обрізування: напровесні або після падолисту.
    • Розмноження: відсадками, поділом куща і живцюванням.
    • Шкідники: рослину може вражати чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинні галиці, склівки, брунькові й павутинні кліщі, листова галова й аґрусова пагонова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.
    • Хвороби: антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (карликовість, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста та стовпчаста іржі, сіра гниль.

    Порічки – опис

    Порічки – опис Кущі порічок досягають у висоту від 1 до 2 м. Коренева система у порічок досить потужна. Пагони жовтуваті або сірі, деревина зеленого відтінку зі світлою серцевиною. Листя порічок три-п’ятилопатеве, гладеньке згори, а зі споду світлішого відтінку й іноді з опушенням по жилах. Розпускаються в травні непоказні червоно-бурі або жовто-зелені квітки, зібрані в грона. Плоди порічок – соковиті і кислі на смак червоні ягоди діаметром до 1 мм, зібрані в грона. Червона і чорна смородина – близькі родички. У родинному зв’язку з ними перебувають також біла смородина й аґрус. У наших садах порічки вирощуються так само часто, як чорна смородина, полуниця і малина, і набагато частіше, ніж ожина, лохина і чорниця, що тільки почали освоювати сади любителів.

    Порічки зацвітають набагато пізніше за чорну смородину, тому рідше потерпають від поворотних заморозків. Вони легше зносять посуху, а при правильному догляді дають більші врожаї. Живе кущ порічок 30-35 років. Майже всі сорти культури самоплідні.

    З цієї статті ви дізнаєтеся, як здійснюються посадка і догляд за порічками – як і коли їх поливати, чим підживлювати, як обрізувати порічки, чим обробляти від хвороб і шкідників, а також чи можна порічки вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Крім того, ми дамо вам опис сортів порічок, і ви напевно зможете вибрати чудові сорти для вашої місцевості.

    Посадка порічок

    Коли садити порічки

    Оптимальний час для посадки порічок – вересень. Якщо з якоїсь причини у вас не вийшло посадити порічки восени, можна перенести посадку на весну – на середину або кінець квітня.

    Оскільки порічки дуже світлолюбні, вирощувати їх потрібно на добре освітленому і провітрюваному південному схилі. Найкращі ґрунти для них – чорнозем, лісові ґрунти з підвищеним вмістом гумусу і суглинки з нейтральною або слабкокислою реакцією. Для посадки вибирають одно- або дворічні саджанці порічок із великою і здоровою кореневою системою завдовжки близько 20 см. Перед посадкою з саджанців потрібно видалити всі листки і 2-3 години потримати їхнє коріння в відрі з водою.

    Посадка порічок восени

    За 2-3 тижні до осінньої посадки викопайте яму діаметром 50-60 см і глибиною близько 40 см. Вийнятий з ями ґрунт ретельно перемішайте з 8-10 кг торфу або перегною, 200 г суперфосфату і 40 г деревної золи або сірчанокислого калію – це розрахунок на 1 рослину. Половину суміші засипте в яму, а другу частину залиште поруч. Якщо ви висаджуєте кілька кущів, копайте для них ями на відстані не менше 1,5-2 м. Висаджуючи порічки вздовж паркану або доріжок, відступіть від них бодай півтора метра.

    Коли через 2-3 тижні земля в ямі осяде, опустіть туди коріння саджанця і розправте його. Сам саджанець розмістіть прямо або під нахилом, заглибивши кореневу шийку на 5-6 см, щоб стимулювати утворення додаткових коренів і пагонів відновлення. Засипаючи коріння саджанця живильною земляною сумішшю, струшуйте його час від часу, щоб у коренях не залишалося порожнин. Коли яму буде засипано, ущільніть ґрунт, зробіть навколо саджанця на відстані 20 см кругову борозну і кілька разів заповніть її водою. Після того, як вода вбереться, замульчуйте ділянку навколо саджанця торфом або перегноєм, а пагони обріжте на висоті 10-15 см, залишивши на кожному не більше 2-3 бруньок – цей захід сприяє утворенню добре розгалуженого куща і розвитку сильної кореневої системи. До того, як саджанець вкорениться, його потрібно поливати не менше двох разів на тиждень.

    Посадка порічок навесні

    Весняна посадка порічок здійснюється з середини до кінця квітня в тому ж порядку, що й осіння, за одним винятком: ями під саджанці і родючу суміш готують з осені, але в ґрунт додають тільки органіку, а фосфор і калій вносять у нього перед посадкою.

    Догляд за порічками

    Догляд за порічками навесні

    У кінці березня, як тільки дозволить погода, настає пора санітарного обрізування і формування кущів порічки. У квітні порічки по вологому ґрунту підживлюють сечовиною, а потім, як тільки просохне верхній шар ґрунту, беруться до розпушування ділянок навколо кущів на глибину 6-8 см. Якщо ви підсапували порічки на зиму, відгребіть землю від кущів. Після цього вирівняйте поверхню граблями і замульчуйте ділянку шаром торфу завтовшки 5-10 см.

    Якщо у травні, в період цвітіння червоної смородини, повернуться заморозки, можливо, вам доведеться захищати від них кущі задимленням. У цей же час порічки оглядають із метою виявлення екземплярів, заражених махровістю (зростанням) – на таких рослинах дзвонові квітки стають роздільнопелюстними. Якщо виявите поодинокі махрові суцвіття, обріжте їх, але при враженні всього куща викорчуйте його без зволікання.

    Щоб порічки навесні не відчували спраги, тримайте ґрунт на ділянці в злегка вологому стані. Видаляйте бур’яни під час розпушування ґрунту, яке слід проводити на глибину 6-8 см один раз на два-три тижні. Міжряддя розпушують на глибину 10-12 см.

    Догляд за порічками влітку

    У червні порічки підживлюють органічними добривами. На додачу до кореневого підживлення проводять обприскування кущів розчином мікродобрив по листю. Якщо ви виявите гнізда вогнівок, зберіть їх із кущів і знищте разом з ураженими шкідником ягодами. Найімовірніше, це доведеться робити кілька разів.

    Коли прийде час знімати урожай, збирайте ягоди порічок у міру дозрівання цілими гронами в невеликі лотки або коробки, в яких плоди не помнуться. Порічки після збору врожаю потребують обов’язкового поливу з подальшим розпушуванням.

    Догляд за порічками восени

    На початку осені можна зайнятися вегетативним розмноженням порічок. У кінці вересня або трохи пізніше в попередньо зволожений ґрунт на ділянці з порічками вносять органічні і мінеральні добрива, після чого ґрунт перекопують для їхнього закладення.

    Після падолисту смородину обрізують, а якщо осінь видасться суха, проводять підзимній полив ділянки.

    Обробка порічок

    На початку березня кущі порічок потрібно пробудити від зимового сну – полити з лійки водою, нагрітою до 80 ºC. Після цього на ще сплячих бруньках проводять профілактичну обробку кущів від хвороб мідним купоросом або Нітрафеном. Наступну профілактичну обробку порічок від грибкових захворювань цими самими препаратами проводять через 10 днів після збору врожаю.

    У період бутонізації з метою профілактики порічки обробляють від комах-шкідників препаратами Актеллік, Карбофос або Ровікурт. Повторну обробку проводять після збору врожаю.

    Полив порічок

    Незважаючи на те, що порічки за рахунок своєї добре розвиненої кореневої системи набагато стійкіші до посушливих умов, ніж чорна смородина, брак води затримує їхнє зростання, а в період формування і наливу плодів часто призводить до їхнього здрібніння і навіть до осипання. Тому особливо важливим стає регулярний і достатній полив порічок у період активного росту й утворення зав’язей, тобто на початку червня, а також у кінці липня і на початку серпня, коли ягоди наливаються.

    Полив здійснюють із розрахунку 20-30 л на м² ділянки, щоб просочити ґрунт на глибину 30-40 см. Воду ллють у кругові канавки завглибшки 10-15 см, виконані на відстані 30-40 см від куща. Можна влаштувати навколо кожного куща поливний майданчик, обгородивши її земляним валом заввишки 15 см. Коли добре зволожений ґрунт підсохне, проведіть розпушування ділянки, щоб на його поверхні не утворилася кірка. Якщо ви не полінувалися замульчувати землю на ділянці перегноєм, розкладеним торфом або перепрілим гноєм із розрахунку 10-15 кг на кожен кущ, то і поливати ділянку, і розпушувати її вам доведеться набагато рідше.

    Підживлення порічок

    У квітні в зволожений ґрунт на ділянці під закладення вносять сечовину з розрахунку 10-15 г на м². У червні порічки підживлюють розведеним у відрі води 1 л настою гною або розчином півлітра настою пташиного посліду в 10 л води. Якщо не вийшло знайти органіку, внесіть під кожен кущ по 10-15 г сечовини, таку ж кількість сірчанокислого калію і 20 г суперфосфату.

    Влітку порічки потребують позакореневих підживлень мікроелементами. Для цього в 10 л води потрібно розчинити до 2,5 г борної кислоти, 5-10 г сірчанокислого марганцю, 1-2 г мідного купоросу, 2-3 г молібденовокислого амонію і стільки ж сірчанокислого цинку. Обробка порічок по листю проводиться в похмурий день або ввечері.

    На початку жовтня порічки підживлюють востаннє: під кожен кущ вносять під перекопування по 10-15 кг органічного добрива, по 100 г суперфосфату і по 50 г хлористого калію. Мінеральні добрива можна замінити городньою або плодово-ягідною сумішшю з розрахунку 500 г на кожен кущ.

    Обрізування порічок

    Коли обрізувати порічки

    Вирощування порічок передбачає регулярне формуюче, омолоджуюче і санітарне обрізування кущів. Обрізування порічок проводять напровесні чи пізньої осені, коли вони перебувають у стані спокою.

    Будова порічки аналогічна будові чорної смородини, але їхні плодоносні пагони служать удвічі довше. Плодові бруньки порічок майже завжди утворюються на верхівках річних пагонів, а їхні плодушки розташовуються у верхній частині гілок, тому при стрижці кінчики ні в якому разі не обрізають. Оскільки термін плодоношення пагонів порічок більш тривалий, ніж у пагонів чорної смородини, їхнє омолоджуюче обрізування роблять не так часто.

    Обрізування порічок навесні

    В однорічного саджанця порічки всі пагони вкорочують наполовину на зовнішню бруньку, формуючи компактний кулястий кущик. Оскільки порічки дуже світлолюбна рослина і при загущенні куща різко втрачають урожайність, їхній кущ протягом 5-6 років формують не більше ніж із 15-20 гілок, а з сьомого року, крім санітарного обрізування, яке передбачає видалення непотрібних, хворих, поламаних або засохлих гілок, потрібно буде проводити омолоджуюче – видаляти гілки, що відслужили свій термін, і регулювати ріст нульових пагонів. Із нульових пагонів на відновлення залишають найрозвиненіші і вдало розташовані, тобто ті, що ростуть ближче до куща, не лежать на землі і не перетинаються з іншими пагонами. Їх укорочують на половину довжини на зовнішню бруньку, спрямовану вгору, а інші прирости вирізують.

    Обрізування порічок восени

    Восени, після падолисту, коли порічки відплодоносять і увійдуть у період спокою, проводять санітарне обрізування кущів: видаляють поламані, уражені захворюванням, засохлі або зростаючі в неправильному напрямку гілки. Якщо ви з якоїсь причини не проводили формуюче обрізування куща навесні, то можете зробити це восени.

    Розмноження порічок

    Як розмножувати порічки

    Ви, звичайно, можете придбати саджанці порічок на будь-якому базарі, однак немає гарантії, що вам продадуть саме ті сорти, які ви вирішили купити. Якщо ви не хочете пережити розчарування, займіться розмноженням самі. Порічки розмножують вегетативно – відсадками, живцями і поділом куща.

    Розмноження порічок відсадками

    Це найбільш простий і ефективний спосіб розмноження культури. Для нього вибирають молодий кущ трьох, чотирьох або п’яти років, напровесні розпушують під ним ґрунт, удобрюють, роблять у ґрунті канавки завглибшки 8-10 см, що йдуть від центру куща, укладають у них добре розвинені одно- або дворічні пагони, надійно фіксують їх у декількох місцях металевими гачками і засипають середню частину відсадків ґрунтом таким чином, щоб їхня вершина залишалася на поверхні. Коли пагони на відсадках досягнуть у висоту 10-12 см, їх двічі з інтервалом 2-3 тижні підгортають вологим, пухким ґрунтом. Усе літо відсадки рясно поливають, замульчувавши ділянку навколо них органікою.

    Восени відсадки, що вкоренились і дали пагони, відділяють від маточника і, розділивши їх за довжиною на окремі рослини з кореневою системою, пересаджують на постійне місце. Через два-три роки найрозвиненіші з них вже вступлять у плодоношення.

    Розмноження порічок живцями

    Живцювання – теж надійний спосіб розмноження. Легше і швидше вкорінюються здерев’янілі живці порічок з однорічних пагонів, що виросли від кореня або на дво-трирічних гілках. Товщина живця має бути не менше 8 мм, а довжина – 18-20 см. Заготовляють посадковий матеріал восени, після чого закладають живці в ящик із вологим піском для утворення зачатків коренів і тримають 2,5-3 місяці при температурі 2-3 ºC, а потім поміщають під сніг або в овочевий ящик холодильника до весняної посадки.

    Напровесні живці висаджують у відкритий ґрунт похило на відстані 20 см один від одного під пластикові пляшки або скляні банки. Глибина занурення живця в ґрунт така: над землею повинно залишитися тільки дві бруньки, а решту занурюють у ґрунт. Ґрунт навколо живців ущільнюють і поливають, а коли він підсохне, ділянку мульчують перегноєм або дрібним торфом. Укорінені живці у вересні пересаджують на постійне місце.

    Можна розмножувати порічки і зеленими живцями, проте вони занадто довго формують кореневу систему на шкоду наземної частини, тому на постійне місце їх висаджують не раніше, ніж через рік, і, отже, в плодоношення вони вступають пізніше, ніж порічки зі здерев’янілих живців.

    Розмноження порічки поділом коренів

    Зазвичай до цього способу розмноження вдаються, коли є потреба пересадити кущ порічок на інше місце. Спочатку з куща видаляють усі хворі, старі і поламані гілки, після чого кущ викопують, ділять гострим стерильним інструментом на частини, у кожній з яких повинні бути добре розвинуті корені та пагони, потім обробляють розрізи товченим вугіллям і розсаджують діленки в приготовані ямки на 5-7 см глибші, ніж зростав матковий кущ. Після посадки пагони вкорочують до 15-20 см, щедро поливають і продовжують зволожувати ґрунт щодня доти, доки частини куща не приживуться на новому місці.

    Шкідники і хвороби порічок

    Хвороби порічок

    Хвороби порічок типові для всіх Аґрусових. На нашому сайті є стаття «Хвороби і шкідники аґрусу», в якій детально описані всі небезпеки, що чекають на представників цієї родини, тому ми не будемо детально зупинятися на кожному захворюванні, а просто нагадаємо вам про них.

    Отже, порічки вражають антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (зростання, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста і стовпчаста іржа, сіра гниль. У боротьбі з грибковими захворюваннями гарні результати показали такі фунгіциди, як бордоська рідина, Каптан, Хоміцин, Фталан, Топсин М, Фундазол, колоїдна сірка, Купрозан та інші препарати з подібною дією. А такі вірусні хвороби, як махровість і мозаїка, на жаль, ніякими ліками не вилікувати. Якщо вірус вразив тільки окремі гілки або суцвіття, виріжте їх і спаліть, але якщо заражений весь кущ, доведеться від нього позбавлятися.

    Шкідники порічок

    Так само, як чорну та білу смородину і аґрус, кущі порічок може вразити чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинна галиця, склівка, бруньковий і павутинний кліщі, листова галова і аґрусова сходова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.

    Найкращими інсектицидами сьогодні є Актеллік, Карбофос і Ровікурт. Гарні результати в боротьбі зі шкідниками показали також Актара, Метафос, Етафос Амбуш, Фосфамід, Вофатокс, Тедіон, Цідіал, Золон, Антіо та інші.

    Хочемо нагадати вам, що хвороби чи комахи вражають здебільшого ослаблені й недоглянуті рослини, тому головним захистом від захворювань і шкідників є дотримання агротехніки культури і своєчасний догляд. Ну і, звичайно, не завадять профілактичні обробки кущів напровесні і після плодоношення.

    Сорти порічок

    Порічки користуються популярністю у всьому світі. У промислових масштабах смородину вирощують у США, Нідерландах, Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Латвії та Естонії. Затребуваність культури викликана не тільки її смаковими якостями, а й цінними лікувальними властивостями, які вона має. Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими сортами порічок.

    Великі сорти порічок

    Великоплідні порічки представлені такими сортами:

    • Віксна – великі солодкі порічки латвійської селекції раннього терміну дозрівання з ягодами темно-вишневого кольору і кисло-солодкого смаку. Віксна – зимостійкий і посухостійкий сорт, майже не уражується хворобами і шкідниками. Урожайність з одного куща становить 5-7 кг;
    • Уральська красуня – високоврожайний і зимостійкий самоплідний сорт із великими червоними ягодами солодкого десертного смаку вагою до 1,7 г. Сорт не пошкоджується трачами і вогнівкою, стійкий він і до борошнистої роси;
    • Фертоді – самоплідний, урожайний, зимостійкий і стійкий до грибків сорт угорської селекції з округлими яскраво-червоними ягодами вагою до 1,2 г приємного кисло-солодкого смаку;
    • Дарниця – великі порічки, вага ягід якої досягає 1,5 г. Сорт середнього терміну дозрівання, посухостійкий і морозостійкий, високоврожайний, рідко вражається захворюваннями. Блискучі темно-червоні ягоди використовуються як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожування та переробки;
    • Рондо – високоврожайний, стійкий до антракнозу морозостійкий пізній сорт голландської селекції з великими ягодами кисло-солодкого смаку, що зріють на невисоких компактних кущах.

    Великоплідністю також вирізняються сорти Асора, Обський захід, Іллінка.

    Солодкі сорти порічок

    Найвідомішими солодкими сортами вважаються:

    • Цукрові – запашні, смачні і солодкі порічки, які можна їсти просто з куща. Однак сорт вирізняється низькою самоплідністю, і для гарного плодоношення йому потрібні запилювачі – наприклад, порічки сорту Наталі;
    • Червоний хрест – сорт середнього терміну дозрівання з великими світло-червоними ягодами десертного смаку, які дрібніють до кінця грона. На жаль, сорт уражає антракноз;
    • Ранні солодкі – зимостійкий врожайний сорт, вимогливий до відходу і родючості ґрунту, з вирівняними за величиною солодкими світло-червоними ягодами середнього розміру;
    • Світлана – зимостійкий і врожайний сорт середнього терміну дозрівання з дрібними округлими світло-червоними тонкошкірковими ягодами;
    • Замок Хаутон – західноєвропейський зимостійкий і врожайний сорт із червоними ягодами середньої величини і приємного смаку.

    Ранні сорти порічок

    До сортів порічок раннього терміну дозрівання належать:

    • Вікторія – високоврожайний сорт європейського походження з ягодами середньої величини, приємними на смак, що вживаються в свіжому вигляді і придатні для переробки;
    • Кришталеві – самоплідний сорт із жовтими з прозорою шкіркою круглими ягодами гарного збалансованого смаку, середнього або великого розміру;
    • Первісток – морозостійкі, високоврожайні і стійкі до мікозів порічки фінської селекції, з куща яких можна зняти до 10 кг кисло-солодких, приємних на смак ягід середнього розміру. Сорт є універсальним обпилювачем для самобезплідних сортів;
    • Серпантин – стійкий до хвороб і шкідників високоврожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами, розташованими на довгих гронах;
    • Щедрі – стійкі до антракнозу і брунькових кліщів високоврожайні і зимостійкі порічки зі світло-червоними, помірно кислими ягодами.

    Відомими ранніми сортами порічок є також Голландські червоні, Ранні солодкі, Латурнайс, Чулковські, Рачновські і Костянтинівські.

    Середні сорти порічок

    Сортів порічок середнього терміну дозрівання набагато більше, ніж ранніх або пізніх. З них найчастіше вирощуються:

    • Версальські Червоні – урожайний великоплідний і самоплідний сорт із великими червоними ягодами зі щільною шкіркою, що вживаються як у свіжому вигляді, так і в переробленому;
    • Троянда – стійкий до хвороб десертний сорт із рожевими одновимірними ягодами середньої величини, ніжного солодкого смаку з невеликою кислинкою;
    • Бужанські – український високоврожайний і стійкий до мікозів сорт із яскраво-червоними великими ягодами вагою до 1 г, придатними як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожувань і переробок;
    • Газель – високоврожайний зимостійкий і стійкий до грибків сорт із дрібними, але дуже смачними червоними ягодами;
    • Червоні Андрейченко – самоплідний зимостійкий високоврожайний сорт, стійкий до грибкових захворювань, із червоними округлими ягодами вагою до 0,8 г приємного кисло-солодкого смаку.

    Крім описаних, відомі інші середньостиглі сорти порічок, які користуються популярністю в аматорському садівництві: Пурпурові, Герой, Гондуїн, Замок Рейбен, Зірка Півночі, Наталі, Поляна, Самбурські, Віка, Нива, Ненаглядні та інші.

    Пізні сорти порічок

    Серед сортів пізнього строку дозрівання найчастіше в культурі вирощуються:

    • Валентинівка – зимостійкий, високоврожайний самоплідний сорт, стійкий до борошнистої роси, з одновимірними ягодами середнього розміру і кислого смаку, що мають високі желетворні властивості;
    • Мармеладниця – зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу і борошнистої роси сорт дуже пізнього дозрівання з оранжево-червоними ягодами кислого смаку, середнього або великого розміру;
    • Осиповські – зимостійкий, урожайний і стійкий до хвороб сорт російської селекції з однаковими за розміром темно-червоними ягодами гарного смаку;
    • Голландські червоні – витривалий, невибагливий, зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу сорт голландської селекції з середньої величини червоними ягодами кисло-солодкого смаку з прозорою шкіркою;
    • Лапландія – зимостійкий, урожайний самоплідний сорт зі світло-червоними ягодами середнього і дрібного розміру і чудового, ніжного кисло-солодкого смаку.

    Крім названих, у культурі вирощують пізньостиглі сорти Дана, Вогник, Орловська зірка, Пам’ятні, Орловчанка, Розіта, Подарунок літа, Уральські зорі та інші.

    Найкращі сорти порічок

    З огляду на такі критерії, як розмір ягід, їхні смакові якості, кількість вітамінів і цукру, що містяться в них, а також ступінь їхньої зимостійкості, найкращими сортами порічок можна вважати Віксну, Голландські червоні, Каскад, Уральську красуню і Серпантин.

    Сорти порічок для Підмосков’я

    Порічки належать до найбільш зимостійких ягідних культур, і їх можна з успіхом вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Порічки для Підмосков’я повинні мати саме таку якість, як зимостійкість. Які ж сорти ми можемо рекомендувати для вирощування в Московській області? Найкращі порічки, крім зимостійкості, повинні мати й інші чесноти – досить великий розмір, високий вміст вітаміну C і цукрів, гарний смак і бажано аромат. До сортів, які мають перелічені якості, можна зарахувати такі:

    • Ася – середньоранній високоврожайний і стійкий до хвороб сорт із темно-червоними ягодами середньої величини кисло-солодкі на смак;
    • Наталі – урожайний самоплідний і зимостійкий сорт, що вирізняється високою стійкістю до хвороб і шкідників. Ягоди у цього сорту великі, округлі, густо-червоні, кисло-солодкі на смак;
    • Йонкер ван Тетс – зимостійкий, урожайний, стійкий до хвороб самоплідний і швидкоплідний сорт раннього терміну дозрівання з округлими або майже грушоподібними великими яскраво-червоними ягодами приємного смаку;
    • Рачновські – високоврожайний, зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до хвороб і шкідників. Ягоди у смородини цього сорту середнього розміру, червоні, кисло-солодкі;
    • Надія – надранній високоврожайний зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до шкідників і захворювань, з округлими пурпурно-червоними ягодами середнього розміру, кисло-солодкого смаку та універсального призначення.

    Властивості порічок

    Корисні властивості порічок

    Ягоди порічок багаті на вітаміни A, C, E, калій, залізо і селен, яблучну і бурштинову кислоти, азотисті і пектинові речовини. У них багато антиоксидантів, здатних протистояти раковим клітинам. Корисними для людини порічки робить передусім високий вміст у їхніх ягодах провітаміну A, який необхідний для здоров’я волосся, шкіри та кісток, а також перешкоджає старінню.

    Наявність у порічках унікальної речовини оксикумарину забезпечує профілактику інфарктів і здійснює позитивний вплив на діяльність серцево-судинної системи. Людям, що страждають на атеросклероз, показано щоденне вживання порічок через пектини, які вона містить, котрі виводять надлишок холестерину і тим самим попереджають утворення бляшок у судинах.

    Крім того, порічки покращують роботу шлунка і кишечника, збільшують потовиділення, що сприяє виведенню з організму зайвих солей, шлаків і токсинів. Вони мають протизапальні, жовчогінні, жарознижуючі, кровоспинні, очищувальні і проносні властивості.

    Сік порічок при регулярному вживанні нормалізує рівень гемоглобіну в крові, позбавляє від закрепів і сечокислих солей, а вагітним допомагає боротися з симптомами токсикозу – нудотою і блювотою. Спортсменам сік допомагає підтримувати тонус і відновлювати сили після змагань. Вживання соку знижує температуру при лихоманці у дітей та дорослих. Показаний він також при анемії, цукровому діабеті, занепаді сил і хронічній втомі.

    У порівнянні з багатьма іншими корисними для організму ягодами і фруктами порічки є продуктом, що не викликає алергії – їх прописують навіть при дерматитах.

    Порічки – протипокази

    Але, незважаючи на таку очевидну користь порічок, не можна замовчати те, що деяким людям вони можуть завдати шкоди. До таких категорій належить хворі на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий гастрит, гепатит, а також на гемофілію. Небажано регулярне вживання порічок людям із підвищеним згортанням крові.