Вихідна допомога: як визначити розмір?

Розмір вихідної допомоги залежить від підстав, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника. У цій статті розберемо кожен із зазначених факторів.

За якими підставами виплачують вихідну допомогу?

Вихідну допомогу виплачують працівникам не завжди, а тільки при звільненні за відповідними підставами. Підстави припинення трудового договору та розміри вихідної допомоги ми зібрали та навели в таблиці нижче.

Розмір вихідної допомоги залежно від підстави звільнення

Підстава припинення трудового договору

Норма

Розмір вихідної

допомоги

Виплата вихідної допомоги згідно зі ст. 44 КЗпП

Відмова працівника від:

— переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою;

— продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці

Не менше середнього

місячного заробітку

Зміни в організації виробництва та праці, у т. ч. ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи

Відмова в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці

Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

Порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору

Не менше тримісячного

середнього заробітку

Інші підстави для виплати вихідної допомоги

Незгода держслужбовця на проходження держслужби у зв’язку із зміною її істотних умов

Середня місячна

зарплата

Вихід держслужбовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку

Скорочення чисельності або штату держслужбовців, скорочення посади держслужби внаслідок зміни структури або штатного розпису держоргану без скорочення чисельності або штату держслужбовців, реорганізація держоргану

Дві середньомісячні

зарплати

Вивільнення працівників у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням установи, скороченням чисельності/штату працівників, віднесених до 1 та 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, або є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесені до категорії 3**

п. 7 ч. 1 ст. 20,

п. 1 ч. 1 ст. 21,

п. 1 ч. 1 ст. 22

Три середньомісячні

зарплати

** Виплачує допомогу роботодавець за власні кошти, а згодом відшкодовує їх собі з бюджету через органи соцзахисту населення. Механізм відшкодування визначений постановою КМУ від 20.09.2005 № 936.

Як обчислюють «середню»?

Як ви вже зрозуміли, розмір вихідної допомоги прив’язаний до середньомісячного заробітку працівника. Основним документом, яким регламентований його розрахунок, є Порядок № 100.

Формула розрахунку суми виплати (ВП) має такий вигляд:

де ЗП_Ф — зарплата за фактично відпрацьовані працівником робочі дні розрахункового періоду;

РД_ф — кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді;

РД_сум — сумарна кількість робочих днів за останні два календарні місяці за графіком роботи установи, організації.

Тож для розрахунку суми вихідної допомоги бухгалтерові потрібно:

1) визначити розрахунковий період;

2) з’ясувати, які виплати включаються в розрахунок, а які не потрібно брати до уваги;

3) розрахувати середньоденний заробіток;

4) обчислити середньомісячне число робочих днів.

У загальному випадку вихідну допомогу розраховують виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення працівника (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

Якщо в останніх двох місяцях немає зарплати, то розрахунковий період складуть попередні два календарних місяці. Якщо протягом чотирьох місяців, що передують звільненню, немає заробітку — розраховуємо «середню» виходячи з посадового окладу працівника, але не менше МЗП.

Виплати, які включаються до розрахунку, зазначені в п. 3 Порядку № 100. Це насамперед виплати, які стосуються робочого процесу (зарплата за відпрацьований час, надбавки, доплати, виробничі премії тощо). Виплати, які не слід враховувати, наведені в п. 4 цього Порядку. І це переважно виплати, що носять разовий характер, не пов’язані напряму з робочим процесом, компенсаційні виплати.

Також додатково при обчисленні «середньої» не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах.

Майте на увазі: наприкінці квітня 2022 року до Порядку № 100 були внесені зміни. Завдяки ним роботодавці отримали можливість при обчисленні середньої зарплати виключати з розрахункового періоду час, за який відсутні дані про нараховану зарплату працівника внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану.

Крім того, було підкориговано порядок включення премій до розрахунку «середньої». Детальніше про це ми писали у статті «Зміни в Порядку № 100: новації при розрахунку середньої зарплати» // «Оплата праці», 2022, № 10.

Ідемо далі. Для того щоб визначити середньоденний заробіток, треба зарплату за фактично відпрацьовані в розрахунковому періоді робочі дні поділити на число відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 1 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи установи, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

І тут слід враховувати, що на період дії воєнного стану графік роботи (норма тривалості робочого часу) може змінюватися. Адже в цей час не працюють приписи ст. 73 КЗпП. Така умова встановлена в ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*.

Розглянемо порядок розрахунку суми вихідної допомоги на прикладі.

Приклад. Працівник установи звільняється 23.05.2022 у зв’язку зі скороченням штату. За останні два місяці роботи всі дні були відпрацьовані ним повністю. За цей період йому була нарахована заробітна плата в розмірі 17458 грн. Премії не виплачувались. В установі встановлений 5-денний робочий тиждень із вихідними в суботу та неділю.

У зазначеній ситуації працівник звільняється на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Йому зобов’язані виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі однієї середньомісячної зарплати згідно зі ст. 44 КЗпП (ср. ).

День звільнення — 23.05.2022. Розрахунковим періодом у цьому випадку є березень — квітень 2022 року. У березні за графіком роботи установи 22 роб. дн., а у квітні — 21 роб. дн., адже 25.04.2022 відповідно до норм Закону № 2136 є звичайним робочим днем. Усі дні працівник за умовами прикладу відпрацював повністю.

Визначимо середньоденну зарплату працівника:

17458 грн : 43 роб. дн. = 406 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів становить:

43 роб. дн. : 2 = 21,5 роб. дн.

Обчислимо середньомісячну зарплату:

406 грн х 21,5 роб. дн. = 8729 грн.

Тож працівникові при звільненні слід нарахувати вихідну допомогу в розмірі 8729 грн.

Більше прикладів розрахунку вихідної допомоги ви можете знайти у статті «Розраховуємо вихідну допомогу на прикладах» // «Оплата праці», 2021, № 3, с. 9.

Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Вихідна допомога

Вихідна допомога – це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат, які, для прикладу, виплачуються при переведенні на роботу в іншу місцевість.

Розмір вихідної допомоги

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням.

Вихідна допомога призначається:

Вихідна допомога у розмірі не менше одного середньомісячного заробітку виплачується у наступних випадках:

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України);
• зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України);
• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 статті 40 КЗпП України);
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 статті 40 КЗпП України).

Вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат виплачується у наступних випадках:

• у разі призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до статті 119 КЗпП України (пункт 3 статті 36 КЗпП України).

Вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку виплачується у наступних випадках:

• порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України)

Вихідна допомога у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку виплачується у наступних випадках:

Порядок обчислення

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:

• працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);
• був оформлений простій не з вини працівника;
• працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону України “Про відпустки” тощо.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Строки виплати вихідної допомоги

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.