ЛАД. Засоби музичної виразності.

Конспект уроку розрахований для учнів 1 класу за шестирічним курсом навчання та учнів 3 класу за восьмирічним курсом навчання у музичній школі та школі мистецтв. На уроці супроводжується презентацією з відео, аудіо і анімацією. Виклад матеріалу українською мовою. Загальна кількість сторінок – 1.

Всі звуки відрізняються один від одного по двом основним показникам – висоті і тривалості. За допомогою ритму ми наводимо порядок в тривалості звуків, а от за порядок звуків за висотою в музиці відповідає ЛАД . Спробуйте натискати клавіші як заманеться, вийшла музика? Звісно, ні!

Якщо ми вслухаємося в будь-яку відому мелодію, то зрозуміємо, що звуки які її складають різняться не лише за висотою але і по значенню. Не можна, наприклад, зупинити мелодію на будь-якому звуці – музика буде вимагати продовження, її можна завершити, тільки відчувши опору, стійкий звук. Стійкі і нестійкі звуки поєднуються між собою і створюють ЛАД (порядок, мир, стрункість) .

Ви вже знаєте два найбільш розповсюджених лади в музиці – мажор і мінор . Вони легко відрізняються по слуху, тому що у кожного з них своя, особлива організація звуків. А ще лад допомагає створити особливий настрій в музиці – веселий, життєрадісний чи сумний, романтичний чи трагічний…Цікаво, що на латині мажор позначається Durus ( Dur ) , що означає твердий, а мінор – mollis ( moll ) – м’який .

В музиці існує безліч ладів, понад 30. Деякі з них звучать досить незвично для нашого слуху. Наприклад, лади старовинної музики , що використовувались багато сотень років тому і досі вживаються композиторами. Вони сформувались в різних народів світу і носять назви: фрігійський, лідійський, міксолідійський, дорійський, лакрійський, еолійській, іонійський і т.д.

Існують також лади, що були штучно створені самими композиторами. Наприклад, у 19столітті Михайло Іванович Глінка для того, щоб підкреслити фантастичний характер «зловіщих сил», Чорномора в опері «Руслан і Людмила», вигадав цілотонову гаму . В ній відстань між всіма звуками – цілий тон. А в кінці 19 ст. Микола Андрійович Римський-Корсаков продовжив і ввів у практику свою ладову систему! В нього є іменний лад (зменшений лад зі звукорядом тон-півтон) – «гама Римського-Корсакова».

Всі ці лади складаються з різної кількості ступенів. Лади народної музики – 7 ступенів, цілотонова гама Глінки – 6 ступенів…Але є лади, які складаються з 5 ступенів, їх ціла група і називають їх пентатоновими ( від грецької penta – п’ять, tonos – тон), пентатоніка.

Іноді композитори використовують всю виразність ладів шляхом співставлення , коли одна й та сама мелодія спочатку звучить в мажорі, а потім в мінорі, чи навпаки. Цікавим зразком є відома дитяча п’єса «Клоуни» Дмитра Кабалевського (радянський композитор і педагог).

Сучасна музика в 20 і 21 столітті започаткувала нові тенденції щодо ладового забарвлення твору. З’явилася атональна музика, лад якої неможливо визначити. У ній немає прив’язки до стійких чи нестійких ступенів, до тоніки. Наприклад, 1 п’єса з «5 п’єс для фортепіано» опус (ор.) 23 Арнольда Шенберга (австрійський і американський композитор, педагог, музикознавець та диригент).

§ 6. Поняття «державний лад». Форма державного правління

Нині у світі існує понад 200 держав. Науковці протягом багатьох століть намагаються визначити їхню класифікацію. Для цього використовують поняття «державний лад», або «форма держави», яке відображає особливості організації механізму здійснення державної влади та взаємодії держави із суспільством.

Деякі правознавці вважають більш коректним і правильним застосовувати для класифікації держави поняття «державний лад», інші використовують традиційне поняття «форма держави».

Державний лад (форма держави) — це організація та здійснення державної влади, що виражають її сутність.

Спроби дати характеристику держави робили ще філософи давніх часів Арістотель і Платон. Арістотель пропонував розрізняти держави за кількістю тих, хто править, і тих, у чиїх інтересах здійснюється правління. Саме поняття «форма держави» з’явилося у XVIII ст. Одним із перших став застосовувати це поняття Ш. Монтеск’е, який поділив усі держави на республіки (в основі держави — доброчесність і рівність), монархії (основа влади — честь) і деспотії (основа влади — страх). Іншу точку зору мав Ж. Ж. Руссо, який визначав монархію (владу здійснює одна людина), аристократію (влада належить невеликій кількості людей) і демократію (владу здійснюють усі члени суспільства).

Сучасні правознавці вважають, що поняття «державний лад» має три складові — форму правління, форму державного устрою та форму державно-політичного режиму.

Отже, це поняття є складеним, уключає декілька елементів. Два з трьох його елементів — форма правління та форма державного устрою — закріплено в правових актах держави, найчастіше в конституції. Що ж стосується державно-політичного режиму, то для його визначення необхідно обов’язково проаналізувати також стан практичної реалізації норм, закріплених у законодавстві.

2. Поняття «форма правління»

Першою складовою форми держави є форма правління.

Форма правління визначає спосіб організації державної влади, порядок створення (формування) вищих органів державної влади, порядок взаємодії між цими органами та розподіл повноважень між ними.

Поняття «форма правління» уперше в нормативних актах було застосовано у Швеції в 1634 р., де було прийнято акт «Форма правління». У XIX ст. форма правління була закріплена в конституціях Норвегії (1814), Португалії (1826), Франції (1848) тощо. У деяких конституціях сучасних країн також уживають це поняття. Але навіть якщо поняття «форма правління» не вживається в основному законі держави, воно, як правило, закріплено нормами конституції.

3. Види форм правління

Сучасна правова наука визначає дві основні форми правління — монархію та республіку.

Монархія (від грецьк. єдиновладдя) — форма правління, за якої верховна влада зосереджена (повністю або частково) у руках одноособового глави держави та, як правило, передається в спадок.

Монархія є найдавнішою формою правління, була характерна для рабовласницької та феодальної держав. На етапі буржуазних революцій у багатьох країнах світу відбулася еволюція абсолютних монархій на конституційні, інші ж стали республіками.

Для монархії характерні такі ознаки: • главою держави є монарх; • монарх здійснює владу одноособово; • влада монарха в багатьох випадках проголошується священною, увижається отриманою від Бога; • влада монарха поширюється на всі сфери суспільного життя; • монарх здебільшого не несе юридичної відповідальності за свої дії.

При цьому треба зазначити, що посада монарха може мати різну назву — король, цар, емір, шах, це залежить від історичної традиції, притаманної для певної держави.

У більшості держав монарх отримує владу в спадок. Однак існують і інші варіанти наділення монарха владою. Так, у Саудівській Аравії, Свазіленді, Катарі та деяких інших державах у разі необхідності монарха обирають члени сім’ї. У Малайзії, яка складається з кількох султанатів, їхні глави — султани — раз на сім років обирають верховного правителя держави.

Відомі два основні види монархій — абсолютна й обмежена.

Абсолютна монархія — це форма державного правління, за якої влада монарха є необмеженою. Монарх очолює всі гілки державної влади, має виняткові повноваження щодо здійснення державної влади.

Для деспотичної монархії характерним є нічим і ніким не обмежена влада. Як правило, опорою монарха в деспотичній монархії є верхівка війська.

Сутність теократичної монархії можна зрозуміти з назви: у ній монарх є поєднанням як світської, так і духовної влади, джерелом влади монарха проголошується вища сила — Бог. Основним джерелом права в теократичній монархії є релігійні норми. Абсолютними монархіями на сучасному етапі є Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія та Ватикан (дві останні — теократичні монархії).

Обмежена монархія — це монархія, у якій влада монарха обмежена законами або певними державними органами.

Межі влади монарха, механізми обмеження його влади визначаються законодавством конкретної держави. Частина органів влади держави в обмеженій монархії, як правило, формується шляхом проведення виборів.

Символи Австрійської імперії корона, скіпетр, держава

Дуалістична монархія характерна для країн, у яких більшою чи меншою мірою зберігаються залишки феодалізму. У цих державах здебільшого здійснено поділ влади: законодавча влада належить парламенту, а виконавчу зосереджує монарх, який формує уряд, іноді його очолює. Уряд у дуалістичній монархії відповідальний перед монархом (а не парламентом). У деяких дуалістичних монархіях частину депутатів парламенту призначає монарх. Він здебільшого має право вето на рішення парламенту, може достроково припинити його повноваження. Саме такими монархіями були на межі XIX XX ст. Австро-Угорщина, Італія, Румунія, нині такими є Йорданія та Марокко.

Парламентарна (парламентська) монархія характеризується значно більшим обмеженням влади монарха. У парламентській монархії компетенція монарха чітко визначена законом, виконавча влада в такій державі належить уряду, який формується парламентом (іноді за формальної участі монарха) і несе відповідальність саме перед законодавчим органом. Як правило, уряд очолює представник партії, яка перемогла на парламентських виборах. Акти монарха набувають чинності лише за умови їх підписання (контрасигнації) прем’єр-міністром або членами уряду. Більшість сучасних монархій є саме парламентарними. Це Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Японія та ін. Збереження цих монархій пояснюється нині здебільшого повагою до історичних традицій, історичного досвіду держави.

Республіка (від латин. res і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, за якої вищі державні органи обирає населення на певний строк.

Перші республіки виникли ще в стародавньому світі. Саме така форма правління існувала в стародавніх Афінах і Спарті, на перших етапах історії Стародавнього Риму. Республіканська форма правління була притаманна Великому Новгороду, своєрідною козацькою республікою була Запорозька Січ.

Основними ознаками республіки є: • органи державної влади формуються шляхом виборів; • органи державної влади мають обмежений строк повноважень; • державна влада здійснюється від імені народу; • реалізація принципів народного суверенітету.

У сучасній юридичній науці прийнято поділяти республіки на президентські, парламентські та змішані.

Увижається, що перша президентська республіка у світовій історії виникла в Сполучених Штатах Америки, згідно з конституцією США 1787 р. Для президентської республіки характерне надання президентові повноважень глави

держави, а іноді й голови уряду. При цьому президента в такій республіці обирають загальнонародним голосуванням. Саме він формує уряд, який надалі несе відповідальність перед ним. У президентській (як і в будь-якій іншій) республіці обов’язково наявний парламент, повноваження якого закріплено в законодавстві. У цілому в президентській республіці президент має досить широкі повноваження, здатний здійснювати вирішальний вплив на політику держави. Як свідчить досвід, в окремих випадках у президентській республіці виявляється тенденція до авторитаризму глави держави. Нині президентськими республіками, згідно із законодавством, є Аргентина, Бразилія, Мексика, США тощо.

Парламент Угорщини

У 1875 р. у Франції вперше була закріплена в законодавстві парламентська форма республіки. У парламентській республіці забезпечується верховенство парламенту. Парламент, який обирає населення держави, самостійно формує уряд. Для парламентської республіки характерне закріплення відповідальності уряду й інших органів державної влади перед парламентом. У парламентській республіці може існувати посада президента. Однак у цьому випадку його, як правило, обирає парламент. У цьому випадку президент відповідає перед вищим представницьким органом і має здебільшого представницькі функції. В інших державах посада президента може бути взагалі відсутня. Залежність уряду від парламенту, парламентської більшості призводить до того, що парламентській республіці притаманні нестабільність уряду, його часті зміни, які іноді суттєво впливають на розвиток економіки. На сучасному етапі парламентськими республіками є Греція, Італія, Індія, Ізраїль, ФРН.

Наймолодшою є змішана республіка, яка вперше була закріплена в конституції Франції 1958 р. Як зрозуміло із самої назви, ця форма поєднує ознаки президентської та парламентської форм республіки. У змішаній республіці президента, як правило, обирають загальнонародним голосуванням, однак парламент має можливість деякою мірою контролювати його діяльність і в окремих випадках може достроково припинити його повноваження. Формування уряду є спільною компетенцією парламенту та президента, при цьому співвідношення їхніх повноважень може суттєво відрізнятися в різних державах. Президент також має право в певних, визначених законом, випадках достроково припинити повноваження парламенту. На відміну від президентської республіки, президент у змішаній республіці не очолює уряд і формально не несе відповідальності за його діяльність.

Змішану форму правління мають Монголія, Польща, Росія, Фінляндія, Франція тощо. Змішана форма республіки нині закріплена законодавством України. Іноді, залежно від співвідношення повноважень парламенту та президента, серед змішаних республік виокремлюють президентсько-парламентські та парламентсько-президентські республіки.

Для класифікації існуючих у світі держав використовують поняття «форма держави». Воно включає три елементи — форму правління, форму державного устрою та форму державного режиму.

Форма правління характеризує порядок формування та співвідношення повноважень вищих органів державної влади, За формою правління виокремлюють монархію та республіку, кожну з яких поділяють на ряд форм.

Запам’ятайте: форма держави, форма правління, республіка, монархія.

Запитання та завдання

1. Дайте визначення понять «форма держави», «форма правління», «монархія», «республіка».

2. Які елементи має поняття «форма держави»?

3. Назвіть ознаки різних видів форми правління.

А монархію та республіку

Б абсолютну й обмежену монархію

В парламентську, президентську та змішану республіки

5*. Висловте свою думку щодо позитивних і негативних ознак кожної з відомих вам форм правління. Яку з них ви вважаєте найдосконалішою? Свою думку аргументуйте.