§ 13. Франція

Наприкінці X ст. у Франції відбулася зміна династії. Останніх Каролінгів спіткала така сама доля, як і їхніх попередників Меровінгів. Засновником нової династії став один із нащадків графа паризького Еда, що уславив своє ім’я під час захисту міста від норманів — Гуго Капет. Таку Франції розпочалося правління нової династії Капетингів (987—1328).

Гуго Капет

У ці часи Франція переживала часи феодальної роздробленості. Перші Капетинги не мали майже ніякої влади і визнавалися лише «першими серед рівних». Король не був навіть найсильнішим серед інших феодалів. Господарем він був лише у своїх власних володіннях — королівському домені — Іль-де-Франс. Це була вузька смужка земель, які простягалися вздовж річок Сени і Луари від Парижа до Орлеана, з усіх боків оточена володіннями інших феодалів. Часто герцоги та графи володіли більшими землями, ніж король, і не поступалися йому силою. Та навіть у власному домені королю доводилося вести наполегливу боротьбу проти свавільних баронів, які засіли в замках і не дуже боялися свого сеньйора.

Представники нової династії не бажали визнавати такий стан речей, і в першій половині XII ст. королі почали поступово посилювати свою владу, спираючись на підтримку різних верств населення Франції.

Період правління Капетингів припав на часи, коли Франція, як і вся Європа, переживала господарське піднесення. Успішно розвивалися сільське господарство, ремесла, зростали міста. Проте розвиток стримували міжусобні війни і свавілля феодалів. Тому селяни, ремісники й купці були зацікавлені в сильній королівській владі, яка об’єднала країну. Королі вміло використовували такі ситуації та підтримували міста, захищали їх у боротьбі проти феодалів. Міста, своєю чергою, допомагали королю приборкувати непокірних васалів.

Із розвитком господарства взаємини між феодалами і селянами швидко змінювалися. Одні феодали намагалися примусити селян платити більше, і невдоволені селяни втікали до міст, інші — звільняли селян від залежності й вимагали лише регулярної сплати грошей. Для того щоб утримати в покорі вільних селян і відшукати втікачів, дрібним і середнім феодалам була потрібна сильна центральна влада, тому вони почали підтримувати короля. Дехто з дрібних рицарів, невдоволених своїми сеньйорами, також шукав справедливості в короля.

Церква, яка засуджувала безглузді міжусобні війни в країні, під час яких гинули тисячі людей, так само стала на бік короля. Спираючись на підтримку міщан, дрібних і середніх феодалів та церкви, французькі королі розпочали боротьбу за об’єднання країни.

Середньовічний Париж (макет)

Французькі селяни

Яка територія була доменом французьких королів?

Коли у Франції стала правити династія Капетингів?

2. Початок боротьби за об’єднання Франції

Початок XII ст. став часом зміцнення королівської влади. Король Людовік VI Товстий (1108—1137) разом зі своїм помічником абатом Сугерієм навів лад у королівському домені. Замки бунтівних баронів були зруйновані або в них розмістилися королівські гарнізони.

Людовік VI Товстий

Людовік VI Товстий відрізнявся від своїх попередників більшою наполегливістю та енергійністю. Він розпочав справжню війну проти мешканців «осиних гнізд, що пожирали країну своїм розбоєм», як називали сучасники баронів. Двадцять років знадобилося королю, щоб підкорити їх.

Боротьба Людовіка VI за об’єднання країни поступово стала приносити результати. Свідченням цього почали наступні події. У 1124 р. король Англії Генріх І разом із німецьким імператором Генріхом V розпочали війну проти короля Франції. Але, незважаючи на об’єднані війська двох могутніх держав, Франція здобула перемогу завдяки васалам Північної Франції, які уперше за історію країни об’єднали сили навколо свого короля.

Наприкінці життя Людовік VI зумів досягти великого зміцнення королівської влади, одруживши свого сина Людовіка VII (1137—1180) з Елеонорою Аквітанською. Після смерті батька Елеонора стала єдиною спадкоємницею Аквітанії — величезного герцогства на півдні країни. Однак Людовік VII мав необережність розлучитися з Елеонорою, і вона вийшла заміж за Генріха II Плантагенета, приєднавши свої спадкоємні землі до його володінь. У 1154 р. Генріх II став королем Англії. Таким чином, небезпечним суперником у боротьбі Капетингів за об’єднання Франції стали англійські Плантаґенети. На середину XII ст. під їхньою владою перебувала майже половина Франції. Володіння Плантаґенетів, які вважалися васалами французького короля, у декілька разів перевищували домен останнього. Французьким королям довелося розпочати тривалу і виснажливу боротьбу проти Плантаґенетів за об’єднання Франції.

Людовік VII

Значних успіхів у цій боротьбі досяг син Людовіка VII король Філіпп II Август (1180—1223). Він, маючи такі риси характеру, як енергійність, обережність і віроломність, зміг досягти блискучих успіхів у боротьбі проти Плантаґенетів. Філіпп II звинувачував короля Англії Генріха II в порушенні васальних зобов’язань (адже Плантаґенети були його васалами) і водночас прийняв васальну присягу від його синів, підтримуючи їхню боротьбу проти батька.

Філіпп II Август

Боротьба проти Плантаґенетів завершилася повною перемогою Філіппа II. Упродовж 1202—1214 рр. він захопив більшість французьких володінь Плантаґенетів. Вирішальна битва відбулася при Бувіне (1214 р.). Відтак територія королівського домену збільшилася в кілька разів. Згодом син Філіппа II Людовік VIII Лев (1223—1226) приєднав землі багатого Півдня Франції й Тулузьке герцогство.

За якого короля почалась боротьба за об’єднання Франції?

Яка країна стана головною перепоною у завершенні об’єднання Франції?

3. Правління Людовіка IX Святого

За часів правління онука Філіппа II — короля Людовіка IX Святого (1226—1270 рр.) великих війн не велося, але були запроваджені зміни в управлінні державою, посилено авторитет королівської влади.

Людовік IX Святий

Незвичними для сучасників були величезна доброта і побожність короля. Він улаштовував притулки для калік та бідних людей. У королівському палаці в кімнаті для трапез щоденно накривали стіл для жебраків. Король особисто стежив за тим, щоб вони отримували такі самі страви, як і він. Людовік IX брав участь у сьомому і восьмому хрестових походах. Коли після невдалого сьомого походу його викупили з полону, Людовік IX не повернувся додому, а залишився чекати нових хрестоносців у Палестині. За три роки, проведені там, французький король зажив слави святого. Він здійснив босоніж у простому одязі паломництво до Назарета, працював простим муляром і ховав залишені напризволяще трупи вбитих християн. Лише звістка про смерть матері змусила його повернутися до Франції, яка шість років залишалася без свого короля. Повага до Людовіка IX була настільки великою, що не минуло і двадцяти років, як церква проголосила його святим.

За часів правління Людовіка IX у Франції було створено малу королівську раду — постійну раду короля і його найближчих прибічників. На території королівського домену було заборонено поєдинки як засіб вирішення судових суперечок. Якщо людина не погоджувалася з рішенням сеньйоріального або міського суду, вона могла звернутися до королівського суду — Паризького парламенту судових справ. Він став вищим судом Франції. Найважливіші справи (підпал, карбування фальшивих грошей, викрадення жінок та ін.) розглядалися винятково в королівському суді. До нього могли звернутися й ті, хто жив на землях, не приєднаних до королівського домену.

Людовік IX з дружиною

Наведенню ладу в державі й зменшенню кількості війн між феодалами сприяли заборона Людовіка IX вести війни на території його домену і встановлення правила «40 днів короля», яке діяло на території всього королівства. За цим правилом, між проголошенням війни та її початком установлювався строк у 40 днів, протягом якого слабша сторона могла звернутися в пошуках справедливості до короля.

Людовік IX став королем, коли йому виповнилося 11 років. По досягненні повноліття він показав себе гідним продовжувачем справи свого діда Філіппа II. У той час коли сила відігравала вирішальну роль у справах, Людовік IX дивував усіх своєю прихильністю до закону. Коли його давній ворог, король Англії, посварився зі своїми баронами, то обидві сторони вирішили звернутися до Людовіка IX, щоб він з’ясував, хто має рацію. Можливо, барони при цьому розраховували на те, що французький король підтримає їх, але дарма: Людовік IX виголосив вирок на користь англійського короля.

Людовік IX започаткував у Франції створення єдиної грошової системи. Король не заборонив сеньйорам карбувати власні монети (право карбування монет тоді мали 40 сеньйорів), але примусив їх, як своїх васалів, допускати у свої володіння королівську монету нарівні зі своєю. Поступово королівська монета, яка вирізнялася високою якістю, витіснила з обігу місцеві гроші. Запровадження єдиної грошової системи сприяло посиленню економічної єдності країни.

Великих територіальних надбань за роки правління Людовіка IX здійснено не було, хоча королівські володіння збільшилися. Людовік IX підписав корисну для себе угоду з англійським королем, за якою той остаточно відмовлявся від претензій на втрачені раніше провінції. Король Англії залишив за собою тільки Аквітанію; заради цього йому довелося визнати себе васалом французького короля.

Людовік IX неодноразово говорив, що метою його правління є мир і справедливість у країні та за її межами. Діяльність короля стала свідченням його прагнення реалізувати ці задуми: за часів правління Людовіка IX Франція зміцніла як єдина держава і досягла свого економічного розквіту. Недарма сучасники називали добу Людовіка IX «золотим віком» в історії країни.

Які головні здобутки правління Людовіка IX Святого?

4. Перемоги і поразки Філіппа IV Красивого

Філіпп IV Красивий (1284—1314 рр.), онук Людовіка IX, став четвертим видатним представником династії Капетингів, за якого завершилося об’єднання Франції. Філіпп IV був енергійною, рішучою людиною, однак, на відміну від свого діда, не дуже переймався такими речами, як закон і мораль, коли хотів досягти своєї мети. Він, як і його попередники, вів наполегливу боротьбу за збільшення своїх володінь.

Філіпп IV Красивий

Відтак королівський домен на початку XIV ст. охопив 3/4 земель королівства. Під владою англійців залишалася лише вузька смуга території на узбережжі Біскайської затоки.

Філіпп IV розгорнув тривалу боротьбу за приєднання Фландрії, головного центру вовняного виробництва у Європі. Короля вабили багаті фландрські міста Гент, Брюґґе, Іпр та ін. Але тут його спіткала невдача. У битві під Куртре 11 липня 1302 р. французькі рицарі зазнали нищівної поразки від ополчення ремісників і селян Фландрії. Незважаючи на поразку, Філіпп IV все-таки приєднав до своїх володінь частину Західної Фландрії.

Битва при Куртре

Значні видатки на війну у Фландрії та величезне марнотратство королівського двору призвели до повного фінансового розорення. Для поповнення своєї скарбниці Філіпп IV не гребував нічим. Він позичав гроші в містах та не повертав їх; виганяв із країни євреїв, ломбардських банкірів, конфісковуючи при цьому їхні гроші, а потім знову брав із них гроші за повернення до країни; за його наказом псували монету (зменшували в ній кількість золота), що руйнувало торгівлю, але збагачувало короля; у королівських маєтках селян примушували викуповувати свою свободу.

Монети за часів Філіппа ІV

У пошуках джерел поповнення скарбниці Філіпп IV не міг обійти й католицьку церкву. Він став вимагати від духовенства сплати королю постійного податку. Проти короля виступив Папа Римський Боніфацій VIII, який категорично заборонив духовенству сплачувати податки. Однак часи змінилися. У відповідь на втручання папи Філіпп IV скликав у 1302 р. збори представників трьох станів королівства — духовенства, дворян і міщан і запропонував їм розглянути його суперечку з папою. Таке зібрання було скликано вперше в історії країни й одержало назву Генеральні штати.

Генеральні штати

Генеральні штати у Франції в XIV ст.

§ 12. Становлення абеолютної монархії у Франції

За Ранньомодерної доби в європейських державах продовжилися процеси централізації держав і зміцнення королівської влади. На зміну станово-представницьким монархіям Середньовіччя формувався абсолютизм з необмеженою (абсолютною) владою монарха.

Варто запам’ятати!

Абсолютна монархія — форма монархічної влади, за якої вся повнота влади зосереджується в руках монарха.

Абсолютизм (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — форма державного правління в ряді держав Європи за Раннього Нового часу, за якої верховна влада повністю належить монархові та здійснюється без представницьких інституцій і конституційних обмежень.

У Ранньомодерну добу Франція ввійшла міцною державою. До кінця XV ст. французьким королям вдалося остаточно подолати зазіхання Англії на королівський трон і в цілому завершити об’єднання країни. У першій половині XVI ст. французькі королі з династії Валуа вже правили одноосібно. Франциск І (1515-1547 рр.) домігся права самостійно призначати церковних єпископів. Продаж чиновницьких посад приносив чималі прибутки для державної скарбниці. Значні фінансові надходження і армія чиновників робили Франциска І незалежним від Генеральних штатів, тому він не бачив потреби їх скликати. Свої рішення король обґрунтовував словами «Така моя добра воля».

Франція була активним гравцем в європейській політиці, змагаючись із Габсбургами за панування над багатою Італією. Хоча у війнах з Іспанією за італійське панування король програв, однак саме з Італії Франциск І привіз захоплення культурою Відродження.

Історичні подробиці

Франциск I та Леонардо да Вінчі

Смерть Леонардо да Вінчі (картина художника Жана Огюста Домініка Енгра, 1818 р.)

Італійська політика Франциска І сприяла розвиткові у Франції культури Відродження. Король був великим поціновувачем мистецтва й запросив працювати при своєму дворі геніального Леонардо да Вінчі. При дворі короля Леонардо зміг присвятити час творчості, упорядкуванню рукописів і щоденників. Франциск І дуже цінував свого гостя. Повагу до генія зобразив художник Жан Огюст Домінік Енгр на полотні «Смерть Леонардо да Вінчі», де бачимо смуток короля від смерті друга.

2. РЕЛІГІЙНІ ВІЙНИ Й УСТАНОВЛЕННЯ ДИНАСТІЇ БУРБОНІВ У ФРАНЦІЇ

Драматично розгорталася історія Франції в другій половині XVI ст. На півдні серед населення було багато гугенотів, а жителі півночі країни й Парижа лишалися вірними католицизму. До релігійних конфліктів додалися економічні проблеми внаслідок «революції цін», бажання частини дворянства поживитися церковними землями під час Реформації і боротьба за королівську владу між родинами Валуа та Бурбонів. Між ворожими таборами розгорнулися жорстокі релігійні (гугенотські) війни (1562-1598 рр.).

Варто запам’ятати!

Релігійні (гугенотські) війни — громадянські війни у Франції (1562-1598 рр.) між політичними таборами протестантів (гугенотів) і католиків.

На початковому етапі королівська влада намагалася примирити суперників. Гугеноти отримали право на свободу богослужіння по всій країні, окрім Парижа. Та спроба королеви Катерини Медічі знищити лідерів гугенотів під час Варфоломіївської ночі 24 серпня 1572 р. призвела до загострення конфлікту й фактичного розколу Франції.

Історичні подробиці

Варфоломіївська ніч — масові вбивства кальвіністів-гугенотів під час весілля Генріха Бурбона та Маргарити де Валуа. Ворожі табори сподівалися примиритися, організувавши династичний шлюб гугенота Генріха Наваррського та сестри короля Карла IX. Однак королева-мати Катерина Медічі вирішила знищити лідерів гугенотів, що з’їхалися з нагоди весілля до Парижа. Жертвами кривавої розправи, що тривала кілька днів, були десятки тисяч людей, у т. ч. жінки й діти.

На знак протесту гугеноти створили на півдні Франції гугенотську Конфедерацію на чолі з Генріхом Наваррським, якого бездітний Генріх III призначив своїм спадкоємцем.

Тим часом на півночі країни утворилася Католицька ліга на чолі з герцогом де Гізом. Обидва табори люто ворогували між собою і водночас поставили за мету відібрати королівський трон у Валуа.

Крім цього, ще й іспанський король за підтримки Папи Римського вирішив здобути французьку корону для свого сина.

У цій ситуації після смерті Генріха III французьке дворянство й буржуазія підтримали Генріха Наваррського як законного короля за умови, що він відмовиться від кальвінізму й навернеться в католицизм. Генріх, зваживши всі «за» і «проти», зі словами «Париж вартий меси!» погодився коронуватися під ім’ям Генріха IV (1594-1610 рр.), прийнявши католицизм. Так, після драматичних релігійних воєн, що тривали 36 років, Францію очолила династія Бурбонів.

Поміркуймо!

Уявіть себе на місці Генріха IV — складіть перелік аргументів на користь рішення про прийняття корони короля Франції.

Установлення миру ознаменувалося підписанням Нантського едикту 1598 р. Документ закріплював католицизм офіційною релігією Франції. Водночас гарантувалися права гугенотів на вільне віросповідання, обіймання державних посад, надавалися привілеї гугенотським містам. Як гарантію безпеки гугеноти отримували в розпорядження численні фортеці й право мати військо.

Генріху IV вдалося подолати економічну кризу в державі, здійснюючи політику меркантилізму — активного втручання держави в управління господарськими справами. Король не потребував підтримки Генеральних штатів і правив за допомогою свого головного міністра Сюллі.

3. ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ АБСОЛЮТИЗМУ: КАРДИНАЛ РІШЕЛЬЄ ТА «КОРОЛЬ-СОНЦЕ» ЛУЇ XIV

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом підручника, створіть карту пам’яті «Зміцнення французького абсолютизму в XVII ст.». Розпочніть укладання карти з основних гілок «Діяльність кардинала Рішельє» та «Абсолютизм Луї XIV».

Подальше зміцнення абсолютизму у Франції пов’язане з ім’ям кардинала Рішельє. Протягом 1624-1642 рр. він обіймав посаду першого міністра за правління нерішучого короля Луї XIII (1610-1643 рр.). Літературний образ Рішельє в романі О. Дюма «Три мушкетери» має мало спільного з дійсністю. Талановитий державний діяч рішуче зміцнював королівську владу й Францію. Генеральні штати більше не скликали. Щоб подолати гугенотську опозицію, за Едиктом милості 1629 р. гугенотів позбавили фортець, армії та інших привілеїв. Залишили лише право на віросповідання.

Рішельє та його коти (картина художника Шарля Едуара Делора, 1884 р.)

Розгляньте репродукцію картини. Про які особливості постаті першого міністра Франції вона розповідає?

Католицька знать також була позбавлена фортець, під загрозою смерті були заборонені дуелі. Рішельє ретельно викривав і карав змовників проти королівської влади.

Дбаючи про збагачення держави, уряд Рішельє на засадах меркантилізму сприяв заснуванню торговельних компаній для зовнішньої торгівлі. Підприємливий кардинал сприяв розвиткові виробництва товарів на експорт й обмежував імпорт предметів розкоші. Франція активно взялася за створення колоніальної імперії — у поле зору потрапили Канада, Західна Індія, Марокко, Персія.

У результаті втручання Франції в Тридцятилітню війну кардиналу вдалося домогтися послаблення позицій Іспанії. Тоді ж Франція здобула багаті на ресурси Ельзас і Лотарингію.

Свідчать документи

Опрацюйте витяги з історичного документа. Які з порад Рішельє вважаєте актуальними для сьогодення?

З Політичного заповіту Рішельє

Треба спати як лев, не закриваючи очей, щоб бачити всі біди, що можуть статися.

Скарбниця — серце держави, істинно вона є архімедовим знаряддям; якщо воно міцне, то дає можливість керувати світом.

У великій державі потрібно в скарбниці завжди мати запас на випадок непередбачених обставин.

Луї XIV (портрет роботи художника Шарля Лебрена, 1661 р.)

Формування абсолютної монархії у Франції завершилося за правління «короля-сонця» Луї XIV (1643-1715 рр.). Після смерті першого міністра кардинала Мазаріні у 1661 р. Луї XIV ліквідував посаду першого міністра й узяв контроль над урядом на себе. Спільно зі своїм головним помічником міністром фінансів Жаном Батистом Кольбером король узявся впорядковувати державні справи.

Налагодження економічної ситуації відбувалося на засадах меркантилізму. Уряд заохочував розвиток мануфактур і винахідництво.

Опорою влади короля мав стати католицизм, тому протестантизм було заборонено, а гугеноти змушені були покинути Францію. Іншою силою, на яку спирався король, була реформована й посилена армія.

Значно зросли колоніальні володіння Франції в різних куточках світу. У 1665 р. було створено Ост-Індську компанію для управління низкою колоній.

Слова Луї XIV «Я надто любив війну» засвідчують войовничу зовнішню політику короля. Унаслідок численних воєн територія Франції зросла. Однак агресивний «король-сонце» налаштував проти себе сусідів, які об’єдналися у 1686 р. проти нього в Аугсбурзьку лігу (Іспанія, Швеція, Англія, Баварія, частина територій Священної Римської імперії).

Луї XIV увійшов в історію також як будівничий однієї із найрозкішніших королівських резиденцій Європи — Версаля, куди королівський двір переїхав з гамірного та необлаштованого Парижа в 1682 р.

Історичні подробиці

Король був своєрідним рекордсменом на троні — він правив найдовше з усіх відомих європейських монархів. Енергійному королю довелося пережити своїх прямих спадкоємців. Заповідаючи трон своєму правнуку, майбутньому королю Луї XV, «король-сонце» повчав бути розважливим у витратах, боротися з бідністю і жити в мирі із сусідами. Останніми словами короля були: «Я йду, але держава залишається». Абсолютна монархія у Франції проіснувала ще 78 років після смерті Луї XIV.

Франція в XVII ст. Луї XIV

Складіть розповідь за картою і текстом параграфа про економічний розвиток Франції в XVII ст. У розповіді обов’язково вкажіть головні галузі господарства. Що, на вашу думку, могло впливати на розвиток різних районів Франції?

Отже, за Ранньомодерної доби Франція пройшла шлях від станово-представницької до абсолютної монархії. Протистояння Реформації і католицизму завершилося забороною протестантизму. Держава активно спрямовувала розвиток мануфактурного виробництва й торгівлі в дусі політики меркантилізму.

ЗНАЮ МИНУЛЕ || ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ || ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність.

2. Утворіть логічні пари між назвами історичних подій і їхнім коротким описом.

3. Виконайте онлайн-вправи:

Обговорюємо в групі

Обговоріть у групі зміст висловлювань французьких державних діячів. Доберіть історичні факти, які підтверджують зміст висловлювань: «Париж вартий меси» (Генріх IV); «Держава — це я!» (Луї XIV).

Мислю творчо

Виконайте творчий проект про одного з героїв параграфа на вибір (історичний портрет, сторінка діяча в соціальних мережах, інфографіка та ін.) «Особа в історії» (шаблон фейсбук-сторінки: https://cutt.ly/3bGx95t).

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію.

Запам’ятайте їх:

1598 р. — Нантський едикт