Порівняльна характеристика Андрія і Остапа в повісті Гоголя “Тарас Бульба”: патріотизм і трагічність братніх доль

Класичний твір Тарас Бульба відомий і актуальний досі. Давайте розглянемо характеристику основних його персонажів.

У патріотичній повісті Н. Гоголя перед читачем постає історичне минуле запорізького козацтва. Для достовірного відтворення історичних подій автором вивчено велику кількість документальних матеріалів і фольклорних джерел. Гоголь у мальовничих фарбах описує героїчну епоху, в якій український народ боровся за свою національність і свободу. До найдрібніших подробиць розкриває характер і мораль віддалених козаків. Кожен персонаж твору “Тарас Бульба” виразний і реалістичний. Бурхливі епізоди наповнені як романтикою, так і драматизмом.

Порівняльна характеристика Андрія та Остапа

Центральними персонажами подій стають козачий головнокомандувач і його майбутнє продовження в особі двох синів. Тарас Бульба стає прикладом для наслідування всього козацтва. Головне місце в його житті відведено служінню в Запорізькій Січі і благополуччю своєї Вітчизни. Він живе за православними канонами і не порушує козацьких традицій. Тарас стає прикладом для своїх синів, і вони виростають хоробрими козаками.

• У юнацькі роки брати постають перед нами в образі двох підростаючих семінаристів, на обличчях яких відображена краса і молодість. Їхні високі стрункі фігури ще не набули мужніх обрисів. Остап трохи старший за Андрія і володіє внутрішнім стрижнем. Молодший син завжди був ближче і рідніше до матері.
• Для Остапа головним авторитетом завжди був батько. Тарас, бачачи сентиментальність молодшого сина, називає його “маменькіним синком”. Остап же не дозволяє батькові сміятися над собою і готовий відстоювати свою честь. Батьки прагнуть дати свої дітям кращу, і тому обидва брати отримують однакову освіту в бурсі. Хоча для подальшого їхнього способу життя освіта не має значення. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія дає чітке уявлення про їх приналежність до різних епохів.
• Андрію навчання дається набагато легше. У своїх проступках він завжди викручується і викручується від покарання. У молодшому браті автор неодноразово підкреслює привабливу зовнішність, називаючи його красивим статним козаком. У його поведінці присутня м ‘якість і витонченість. Він вміє підлаштовуватися під різні обставини і має більшу винахідливість. У Андрія розвинені почуття внутрішньої краси і вишуканого смаку. Він схильний до ніжних душевних переживань.
• Старший брат вчиться з великою небажаністю. Він неодноразово позбувається букваря і часто збігає з навчального процесу. Маючи твердий характер, Остап не боїться отримувати батьківські покарання. Старання в навчанні він проявляє тільки після погроз Тараса про відправку в монастир і позбавлення служби в Запорізькій Січі.
• Остап ніколи не брав участі в сумнівних заходах, але завжди виступав за браву справу. У бурсі користується великою повагою товаришів. На відміну від молодшого брата, він не помічає принад життя. Остап байдужий як до жіночої краси, так і до квітучої природи. Його думки заповнені мріями про майбутні козацькі подвиги.
• Під час навчання у братів формується різний світогляд, і вони спрямовуються до різних цілей. У різних ситуаціях чітко проявляються протилежні характери. Їх об ‘єднує жага подвигів, прагнення проявити свою відвагу і силу в битві з ворогом. Новим етапом життя обох стає приїзд на Запорізьку Січ.

Патріотизм і трагічність братніх доль

Остап дуже прагнув бути схожим на батька. Йому хотілося заслужити таку ж славу і визнання. Його думки були заповнені мріями про битви. Ніщо не цікавило його сильніше.

• Андрій не на стільки був зациклений на службі. Його думки займала юнацька закоханість у полячку. Серце козака переповнювали теплі солодісні спогади. Він не міг поділитися не з кимось своїми душевними переживаннями, так як його б відразу присоромили. Адже на першому місці повинна стояти Вітчизна.
• Козак любив усамітнитися. Вуличні пейзажі умиротворяли його душу. Серце Андрія завжди відкрите для любові, розуміння і співчуття. Гоголь поєднує в одному образі романтичну натуру і мужнього козака. Відбувається внутрішня боротьба між любов ‘ю і службою.
• На Запорізькій Січі брати проявили свої найкращі якості. За свою сміливість і хоробрість, спритність і відвагу, вони заслужили повагу і визнання козаків. Брати прагнули до першості серед кращих. Їх єдиною розвагою на Січі стають козацькі розгульні пирушки.
• В Остапі з перших днів служби проявляються лідерські якості. Він завжди обачний у своїх діях. Виявляючи хоробрість, ніколи не забував про обережність. Козак завжди знаходив спосіб, як вийти зі скрутної ситуації. Його розважливість не раз допомагала зберегти життя козаків.
• Завжди пам ‘ятав про бойових товаришів, заради одного готовий пожертвувати собою. З кожним говорив на рівних і висловлював добродушність. Батько був нескінченно гордий за досягнення свого сина: “О, та цей буде з часом добрий полковник. та ще такий, що і батьку за пояс заткне! “. Завдяки своїм сильним якостям, Остап стає начальником куреня. Козаки анітрохи не сумніваються в його кандидатурі і не проводять нарад. Незважаючи на вік, вчинки і міркування Остапа мають мудрість і розважність.
• Андрій летів у бій, переповнений емоціями і почуттями: “. понісся, як молодий борзий пес, красивий, найшвидший і молодший всіх у зграї”. Він з головою занурювався в будь-який бій, виявляючи шалену хоробрість. Він ніби отримував насолоду від кожного бою. Звуки зброї для нього звучали немов музика. Андрія приваблює зброю і небезпеку. Його сміливість і напористість допомагають виходити з будь-якої битви переможцем. У своїх вчинках Андрій керується почуттями, а не розумом. Батько також не міг натішитися і молодшим сином: “І це добрий – ворог би не взяв його! – вояка! не Остап, а добрий, добрий також вояка! “.

Любов до дівчини полячки стала доленосною в житті молодшого брата. Вона виявляється заручницею в місті, оточеному козаками. Андрій залишає своє військо і пробирається на бік ворога до своєї коханої. Зіткнувшись з зголоднілими і беззахисними людьми, козак не в силах залишитися осторонь. Андрій визнає панночку у своїх почуттях і клянеться бути вірним і відданим до кінця.

Він вибирає новий життєвий шлях, приймаючи своє тверде самостійне рішення. Тепер він хоче боротися заради благополуччя своєї коханої. Беручи її під свій захист, він зрікається свого минулого. Його більше не турбує козацький обов ‘язок, його охоплюють лицарські почуття.

• Гоголь повною мірою відображає щиру і глибоку любов Андрія. Але не знаходить слів на його захист. Ніхто не має права на подібну слабкість, адже борг завжди понад усе людського.
• Його тверде самостійне рішення з одного боку робить його зрадником, а з іншого викликає повагу. Не кожному під силу виявити таку відчайдушну сміливість і вчинити за покликом свого серця. В ім “я любові Андрій перекреслює все своє життя і йде всупереч моральним устоям, які прищеплював йому батько. Козаку важливо реалізовувати свої бажання, а не надії та очікування Тараса. Він не боїться проявити свободу вибору і назавжди втратити своїх рідних і близьких.
• Після такого вчинку Андрій втрачає любов і підтримку батька. Він зганьбив честь Тараса перед усім козацьким військом. Батько бачить, як його син холоднокровно вбиває козаків і його переповнює лють.
• Остап у всіх битвах залишається вірним товаришам. Для нього завжди існував чіткий поділ суспільства на ворогів і друзів. Особисте щастя турбував козака найменше. Борг перед Вітчизною завжди на першому місці.
• Остап ніколи не допускає і думки про зраду. Перебуваючи в полоні у противника, який зазнав насильства і тортур, він знаходить у собі сили і мужність зберегти мовчання. Перед обличчям смерті Остап безстрашний і до останньої хвилини не вимовляє перед ворогом жодного слова. На місце страти козаки виходять горді та спокійні. Їм нема за що соромиться ні перед ворогом, ні перед товаришами.
• Від початку і до кінця життєвого шляху Остап проявляє відвагу і мужність, борючись за благополуччя Батьківщини. Перед смертю козак відчуває батьківську підтримку. Останні слова Тараса висловлюють безмежну повагу і любов до свого героя. Батько перейняв всю трагічність і біль сина на себе. Страта Остапа стає прикладом стійкості і твердості перед лицем ворога. За смерть свого сина Тарас чинить військове протистояння ворогові.
• І Андрій, і Остап самі обрали свою долю і обидва заслуговують на розуміння. Обидва брати гинуть безжальною смертю. Остап реалізував всі надії свого батька і був гідний найвищої поваги. Андрій, вибравши небезпечний шлях, приймає смерть від свого батька. Навіть в останні хвилини життя до нього не приходить каяття. Його думки звернені до молодої дружини. Серцеві переживання для нього стають сенсом життя.

Тарас не зміг змиритися зі зрадою сина і сам позбавляє його життя. Таким чином він намагається спокутувати провину сина перед Вітчизною. Борг для нього важливіший за сім ‘ю. Старший брат поділяє позицію Тараса і не намагається заступитися за брата. Очима батька саме такої ганебної смерті гідний зрадник. Тарас знаходить в собі сили вирвати зрадника зі свого серця, і позбавляє його можливості бути похованим з почестями. Навіть після смерті Гоголь підкреслює красу Андрія. Його бліде мужнє обличчя прикрашають чорні брови. Жалобні одягу доповнюють його чарівність. Навіть у мертвому тілі видно його силу і фортецю.

Гоголівські персонажі наповнені патріотичністю і любов ‘ю до своєї Батьківщини. На прикладі Остапа і Андрія можна побачити, як рідні люди стають кровними ворогами. Кожен з них вибрав свої життєві цінності і боровся за них до кінця.

До якої національності належить ваше прізвище: визначаємо національність по родовому імені. Морфологічні особливості жіночих прізвищ

Людині властиво цікавитися своїм корінням. Про предків багато чого може розповісти прізвище, яка передається по чоловічій лінії з роду в рід. У цій статті спробуємо розібратися, до якої національності належить прізвище виходячи з закінчення і суфікси, присутнього у ній.

Як визначити національність: прізвище та її походження

Прізвище – це спадкове родове ім’я, яке належить певного роду (сім’ї), яке передається від батьків до дітей з віків у віки.

Дослівний переклад з латинського слова familia – сім’я. Перше поняття про родовий прізвища з’явилося ще в давніх століттях, але носити її могли тільки аристократи, які пишалися належністю до роду та намагалися його «облагородити», підвищивши статус свого прізвища. Що ж стосується простого народу, то прізвищ вони «не були варті», а поділяли їх на прізвиська, які давалися виходячи з:

• роду діяльності людина (Шевців, Кожем’якін);
• його зовнішніх особливостей (Кривоніс, Толстой);
• наявного імені (Романенко, Михайленко);
• схожості з тваринами (Ворона, Медведєв);
• як обереги (Ненашев, Найдьонов).

Пізніше, ці прізвиська ставали невід’ємною частиною імені і прописувалися як прізвище людини.

Всі прізвища «підпорядковуються законам мови певного народу або національним особливостям. Як яскравий приклад мовного і національного впливу на прізвище, можна навести російську прізвище Швець, яка має свої аналоги: українська – Чоботар, німецька – Шусте. Якщо розібратися, то всі ці прізвища походять від роду діяльності людини, який шив або продавав взуття, але виходячи з мовних особливостей прізвища в різних національностей вийшли різні.