ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ

Гранично допустима концентрація (ГДК): 1) норматив — кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному контакті або при дії за певний час практично не впливає на здоров’я людини та її нащадків (установлюється в законодавчому порядку, при цьому враховується ступінь впливу забруднювачів не лише на здоров’я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми, а також на природні угруповання в цілому); 2) максимальна концентрація домішок у природному об’єкті, яка при періодичному впливі або протягом усього життя людини не завдає шкоди їй (у т.ч. не спричиняє віддалених наслідків) та навколишньому середовищу в цілому. На сучасному етапі використовується декілька видів ГДК у повітрі: максимальна разова (ГДК_м.р.), середньодобова (ГДК_с.д.), для населених місць і концентрація для повітря робочої зони (ГДК_р.з.). У разі відсутності значень ГДК для населених місць застосовуються орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ). ОБРВ — норматив якості атмосферного повітря, який використовується у разі відсутності значень ГДК забруднюючих речовин. Одиниці виміру ОБРВ — ті ж самі, що й для концентрацій, напр. мг/м 3 . ОБРВ визначають шляхом розрахунку концентрацій за фізико-хімічними властивостями або інтерполяцією та екстраполяцією в низках близьких за будовою сполук, або за показниками гострої небезпеки. Величини ОБРВ необхідно переглядати після їх затвердження кожні 2 роки або замінювати на ГДК з урахуванням одержаних даних про вплив забруднювальнючої речовини на здоров’я людей та умови їх існування. Для нормування вмісту забруднюючих речовин у воді застосовують ГДК_в. Установлені також ГДК забруднювачів у ґрунтах і продуктах харчування. ГДК максимальна разова (ГДК_м.р.) — максимальна концентрація забруднювача у повітрі, що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини, визначається з проб, які відбираються за 20–30-хвилинний інтервал часу. ГДК середньодобова (ГДК_с.д.) — концентрація забруднювача у повітрі, яка не чинить прямого чи непрямого впливу на людину при цілодобовому диханні. ГДК у повітрі робочої зони (ГДК_р.з.) — така концентрація речовини у повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі протягом усієї трудової діяльності не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені періоди життя сучасного та наступних поколінь. ГДК у воді (ГДК_в) — максимальна концентрація, при якій речовина не чинить прямого чи непрямого впливу на стан здоров’я населення (при дії на організм протягом усього життя) і не погіршує гігієнічних умов водокористування. За відсутності значень ГДК_в тимчасово встановлюються величини орієнтовно допустимих рівнів нормованих речовин (ОДР). Вони визначаються розрахунками або експериментальними методами прогнозу токсичності та застосовуються лише на стадії попереднього санітарного нагляду за підприємствами чи очисними спорудами, які проектуються або будуються. Введення підприємств, цехів, технологій в експлуатацію можливе лише за наявності ГДК_в речовин і методів їх визначення у воді. Концентрація пікова — максимальна концентрація забруднювача у середовищі за обумовлений проміжок часу. Концентрація порогова — найменший вміст забруднювача у повітрі, що викликає негативні зміни в живому організмі. Експериментально визначається за зміною характеристики безумовного згинального рефлексу у кролів при 40-хвилинному впливі. Концентрація середньодобова — концентрація домішки в атмосфері, що визначається за середньодобовою пробою повітря, яка відбирається протягом 24 год безперервно чи з однаковими інтервалами. Концентрація середньомісячна — концентрація домішок в атмосфері, що визначається як середнє значення із середньодобових концентрацій або з разових концентрацій, які вимірювалися за повною програмою контролю (не менше 4 разів на добу) щонайменше протягом 20 діб на місяць. Концентрація середньорічна — концентрація домішок в атмосфері, що визначається як середнє значення із середньодобових концентрацій або із разових концентрацій, які вимірювалися за повною програмою контролю не менше 200 діб на рік. Концентрація фонова: 1) вміст речовин у повітрі або воді, що визначається глобальними і регіональними процесами природного походження; 2) вміст речовин у повітрі або воді, що визначається глобальною або регіональною сумою природних і антропогенних процесів.

Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи. Словник-довідник — К., 2002; Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник — М., 1990; Челноков А.А., Ющенко Л.Ф. Основы промышленной экологии. — М., 2001.

Інші статті автора

• КАДАСТР
• ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
• АВАРІЯ
• ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
• ВОДОКОРИСТУВАННЯ
• ВОДИ ЯКІСТЬ
• ВИКИД
• ЗАБРУДНЕННЯ

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Забруднене повітря є однією з найбільш поширених причин поганого самопочуття. Особливо страждають жителі великих міст і промислових центрів, де в повітря потрапляє велика кількість шкідливих викидів підприємств. Також негативний вплив на стан повітря, яким ми дихаємо, справляє і велика кількість автомобільного транспорту. Для визначення рівня забрудненості існує таке поняття як «ГДК шкідливих речовин в повітрі» (гранично допустима концентрація). Цей показник регулюється санітарними нормами і є найбільш об’єктивною оцінкою якості повітря, яким ви дихаєте.

Зміст ГДК в повітрі: санітарні норми

Згідно санітарних нормам, якщо вміст хімічних речовин в повітрі загрожує здоров’ю людей, то повітря вважається забрудненим. Об’єктивну оцінку якості повітря можна дати тільки після проведення необхідних замірів та порівняння їх показників з регламентованими ГДК.

Державні санітарні норми передбачають визначення показників ГДК як в повітрі робочої зони, так і в житлових будинках. Але стандарти в цих двох випадках будуть різними. ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинна справляти негативний вплив на здоров’я людини, а також в майбутньому не позначатися на здоров’ї його дітей. При цьому мається на увазі, що співробітник підприємства знаходиться в цій атмосфері не постійно, а лише протягом робочого часу (в цілому не більше 40 годин протягом тижня). Для оцінки повітря в житлових будинках використовують інші стандарти – максимальні середньодобові ГДК, які передбачають, що людина весь час дихає цим повітрям.

Оскільки промислові підприємства є одними з основних «забруднювачів», то для них регламентуються ГДК викидів шкідливих речовин в повітря. Ця кількість не повинна бути перевищена за певну одиницю часу.

Причини підвищеного рівня ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони на підприємстві можуть бути різними. Багато залежить від специфіки виробництва або ж роботи різної техніки. Наприклад, при роботі копіювальних апаратів виділяються такі речовини як оксид азоту, аміак, ацетон, різний кислоти і т.п. Шкідливі речовини виділяються в повітря і внаслідок різних технологічних процесів на підприємстві, а також міститися в сировині або відходах виробництва. Всі ці речовини потрапляють в повітря у вигляді пилу, газу, пара і т.п.

Класифікація шкідливих речовин

Відповідно до загальноприйнятої класифікації, всі шкідливі речовини, в тому числі й ті, що містяться в повітрі, підрозділяються на чотири групи: надзвичайно небезпечні (бензіпрен, ртуть, свинець, фосфор жовтий і т.д.), високо небезпечні (оксиди азоту, сірководень, формальдегід, хлор т.д.), помірно небезпечні (ксилол, сірчистий ангідрид, фенол тощо) і мало небезпечні (аміак, ацетон, бензин і т. д.). Всього в Державних санітарних нормах прописано понад 700 різних речовин, для яких встановлені гранично допустимі норми. При цьому для надзвичайно небезпечних сполук ГДК становить 10 мг/м. Для речовин, що не мають ГДК, встановлені орієнтовно безпечні рівні впливу.

Перевищення різних типів хімічних речовин по-різному впливає на організм. Але, в будь-якому випадку, воно загрожує сумними наслідками для здоров’я. Наприклад, перевищення ГДК альдегідів, ароматичних сполук в повітрі робочої зони призводить до розвитку алергії.

Підвищена концентрація сірководню або хлору надзвичайно небезпечна – вона справляє сильний негативний вплив на центральну нервову систему. Бензіпрен, свинець, бензол, радіоактивні речовини при перевищенні ГДК в атмосферному повітрі навіть можуть призвести до розвитку онкологічних захворювань.

Пил, що потрапляє в повітря, надає більш-менш сильний вплив на організм, в залежності від своїх властивостей (токсичність, дисперсність, фізико-хімічні характеристики). Пил може бути органічним (рослинного або тваринного походження) і неорганічним (цементний, металевий і т.п.). Токсичний пил містить частинки хрому, свинцю та інших шкідливих хімічних речовин, небезпечних для здоров’я. Однак і нетоксичний пил є шкідливим. Він викликає подразнення слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів. А при попаданні в легені здатний спровокувати таке захворювання як пневмоконіоз: утворення ущільнень легеневої тканини (фіброзних вузлів).

Саме тому дуже важливим є постійний моніторинг гранично допустимих концентрацій (ГДК). Перевірити повітря можна замовивши аналіз повітря робочої зони. У разі невідповідності санітарним нормам керівництву підприємства необхідно звернеться до фахівців, і розробити оптимальну схему очищення повітря робочої зони.