Ці школи свого часу відігравали значну роль у розповсюдженні писемності. Метою цих шкіл було “навчання грамоті, вчення книжного письма, церковного співу, читання, виховання учнів у страху Божому зі всіляким духовним покаранням, берегти і виховувати учнів у чистоті і оберігати від різного розтління” [21: 60–62].
Упродовж першої половини XIX століття у Російській імперії постали університети: Каразінський в Харкові (1805), Святого Володимира в Києві (1834), Новоросійський в Одесі (1865).
До січових шкіл хлопчиків приводили багаті батьки з 9 років. Головним учителем був ієромонах, який крім прямих обов'язків наставника піклувався про здоров'я хлопців, лікував хворих, хоронив померлих і про все детально доповідав кошовому отаману та прикордонному лікареві.
Як свідчить «Повісті врем'яних літ», виникнення першої в Київській Русі школи було пов'язане з введенням християнства і сягає 988 року. В першій школі, яку було засновано у приміщенні кафедрального собору — Десятинній церкві, навчалось близько 300 учнів.
Першу школу заснувало Успенське братство у Львові 1586 р.. За її зразком постало чимало Б.
Україна має давні традиції освіти, витоки якої сягають Великокняжої України-Русі [1, 3, 5, 16, 19, 20]. Ціннісні ідеї освіченості були викладені, зокрема, ще Костянтином Філософом у його «Прогласії» (ІХ ст.) — творі, який був написаний, очевидно, до 869 р. [19, 22]. Констатація вартісності, …
Про автора