Не тільки в сигаретах: в яких продуктах міститься нікотин

Основна задача нікотину в рослинах – це захист їх від поїдання комахами. Нікотин міститься як у листі чи стеблах, так і насінні тютюну. Попри це, нікотин ще є в продуктах. А ось в яких саме – читайте в нашому матеріалі.

Нікотин у нас асоціюється зі сигаретами, але певні дози цієї речовини містяться й в організмі людини. Нікотин виробляється печінкою і необхідний для обміну речовин. У яких продуктах також міститься нікотин – читайте в матеріалі 24 каналу.

У яких продуктах міститься нікотин

Баклажан

У 10 грамах баклажанів міститься близько 1 мікрограма нікотину. Такий обсяг отримує людина від трьох годин пасивного куріння. Для порівняння, сигарети містять 1 міліграм нікотину, тобто, замість викурити одну сигарету людина може з’їсти 10 кілограмів баклажанів.

10 кілограмів баклажанів – одна сигарета / Фото pexels

Цвітна капуста

Цвітна капуста має 3,8 нанограма нікотину в 263,5 грама продукту. Це еквівалентно перебуванню в приміщенні з курцем протягом трьох годин.

Цвітна капуста містить нікотин / Фото kleo.ru

Картопля та її шкірка

У всій картоплі є певні дози нікотину, найбільше – в м’якоті. В 1 кілограмі – 15,3 нанограма нікотину. Щоб досягнути ефекту пасивного куріння, потрібно з’їсти близько 65,4 грама картоплі.

А у шкірці картоплі – 4,8 нанограма нікотину, тобто треба буде з’їсти 208 грамів картопляного лушпиння.

У м’якоті картоплі міститься 15,3 нанограма нікотину / Фото pexels

Зелені та червоні помідори

Зелені помідори мають найвищий рівень нікотину – це 42,8 нанограма. Ефект пасивного куріння вже буде відчутний, якщо з’їсти всього 23,4 грама зелених томатів.

А ось в стиглих томатах нікотину істотно менше – 4,1 нанограма на 1 кілограм помідорів. Тому треба з’їсти 244 грами томатів для ефекту пасивного куріння.

Зелені помідори мають найбільший вміст нікотину / Фото pexels

Продукти, які прискорюють виведення нікотину

Цитрусові

Цитруси – це потужні антиоксиданти, споживання яких насичує організм вітаміном С. Завдяки цьому активізується процес виведення токсичних компонентів.

Цитрусові виводять нікотин з організму / Фото pexels

Гранати

Вживання гранатів або свіжого гранатового соку допомагає організму боротись із підвищеним кров’яним тиском та швидким серцебиттям.

Гранати допомагають організму швидше відновлюватись / Фото pexels

Шпинат

Шпинат – джерело фолієвої кислоти та вітаміну В9, які є ефективними помічниками у виведенні нікотину з організму.

Фолієва кислота рекомендується для боротьби з нікотиновою ломкою, коли ви кидаєте курити.

Шпинат рекомендується для боротьби з нікотиновою ломкою / Фото pexels

Броколі

Завдяки броколі знижується кількість токсинів, а у курців регулярне вживання броколі покращує стан легенів.

У броколі міститься висока концентрація вітамінів B5 і C, відповідальних за регуляцію багатьох важливих процесів в організмі.

Броколі корисний не тільки курцям, а й усім людям / Фото pexels

Імбир

А ось імбир взагалі допомагає зменшити тягу до нікотину, покращує обмін речовин і прискорює виведення токсинів з організму.

Імбир допомагає зменшити тягу до нікотину / Фото pexels

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Паління та шкіра. Чи потрібно терміново кидати палити?

Про негативний вплив паління на здоров’я чули всі без винятку. Ця пристрасть до цих пір залишається головною причиною цілого “букету” смертельно небезпечних захворювань, яких можна було б уникнути. Проте, особливо в середовищі завзятих курців, існує колективна думка про нейтральний і, можливо, навіть позитивний ефект від паління, зокрема при деяких проблемах пов’язаних зі шкірою. У даній статті ми зробимо спробу розібратися, яким чином вживання тютюну впливає на шкіру та її придатки – волосся і нігті, а також на те, яким чином паління змінює перебіг дерматологічних захворювань.

Історію вживання листя тютюну нерозривно пов’язують з відкриттям американського континенту Христофором Колумбом в 1492 році. Незважаючи на те, що сам Колумб не мав пристрасті до тютюну, європейська знать все ж перетворила паління в елітарну моду. Так, назва рослини Nicotiana tabacum і його основного алкалоїду нікотину увійшли у наукову термінологію з легкої руки Жана Нікотона. Цей видатний чоловік, що жив у другій половині XVI-го століття, був французьким послом в Португалії, знаменитим лікарем багатьох європейських вельмож і, звичайно, пристрасним курцем. З тих часів, і аж до середини XX-го століття, тютюн вважався найкращим засобом для лікування і профілактики 36 хвороб та станів, таких як кишкові паразити, зайва вага, мігрень та використовувався навіть під час рятування потопаючих. Тих, кого виловлювали з води, намагалися якомога швидше накачати тютюновим димом, так як “рятувальники” щиро вірили, що він допомагає повернути життєві сили. Більш-менш серйозні дослідження впливу тютюну на організм тварин і людей почалися тільки в середині 1950-х. Дуже скоро стало зрозуміло, що тютюнопаління безумовно шкідлива звичка і, зокрема, вона пов’язана з безліччю дерматологічних ризиків.

• твердої фази, яка включає нікотин, фенол, бензапірен, бензантрацен, пірокахетін .
• летючої фази, що містить не меншу кількість шкідливих інгредієнтів, таких як вуглекислий газ, монооксид вуглецю, ціанід водню, аміак, ацетон, формальдегід .

Завзяті курці можуть бути ідентифіковані по характерних проявах на шкірі та слизових оболонках. Класичний набір курця – це пожовтіння нігтів та світлих вусів, а також жовті зуби і язик, на яких залишаються сліди продуктів горіння тютюну.

Втім, тютюн вживають не тільки палінням. У деяких культурах його нюхають та, навіть, жують. Найчастіше місця, де утримують жувальний тютюн, спочатку знебарвлюються, а згодом на цих місцях утворюються ерозії та, навіть, виразки. Бажаючі позбутися шкідливої звички тютюнопаління іноді впорскують тютюнову витяжку у ніс за допомогою спрею. Нерідко також використовуються трансдермальні тютюнові пластирі, що призводить до локальних (на місці контакту) запальних та дегенеративних процесів слизових оболонок і шкіри. Та всі вчені одностайно погоджуються, що найшкідливіший спосіб вживання тютюну – це паління сигарет, причому рівень шкоди, що наноситься організму прямо корелює зі стажем паління і кількістю виробів викурених за день.

Куріння і старіння шкіри

Найбільш зрозумілий, і найпоширеніший патологічний процес, який прямо асоціюється з палінням, є передчасне старіння шкіри. Відкриті ділянки шкіри (руки та обличчя) потрапляють під прямий термічний вплив диму, який зменшує кількість вологи в роговому шарі епідермісу і викликає запальний процес. Крім токсичного впливу, сигаретний дим індукує виділення великої кількості вільних радикалів які є потужним акселератором процесу старіння. Обличчя курця характерно відрізняється тьмяністю і сіруватим відтінком, вираженими зморшками та схудлими рисами. З часом, шкіра стає більш тонкою та схильною до провисання. На експериментах було доведено, що на передчасне старіння у серйозній мірі впливає також і пасивне куріння.

Рак шкіри

Епідеміологічні дослідження демонструють як позитивну, так і негативну кореляцію злоякісних новоутворень шкіри, пов’язаних з палінням. Зокрема, підвищений ризик розвитку плоскоклітинної карциноми (авт. – одного з найнебезпечніших видів раку) вульви, шийки матки, статевого члена і ануса пов’язують з палінням сигарет. При цьому канцерогенність продуктів горіння тютюну в першу чергу асоціюється не з нікотином, а зі шкідливою дією поліциклічних ароматичних вуглеводнів, нітрозамінів і гетероциклічних амінів.

Дослідження, присвячені злоякісній меланомі шкіри показали, що ризик виникнення цієї грізної недуги напевне не залежить від куріння. Більш того, тривале куріння навіть може знизити ризики акральної меланоми, яка зазвичай виникає на долонях і стопах. Існує припущення, що захисний ефект паління на шкірну меланому пов’язаний з хімічною “спорідненістю” нікотину з меланіном шкіри, і блокуванням надмірного утворення останнього у тканинах. Однак, ремісія після лікування у пацієнтів, що не палять є більш стабільною і тривалою, ніж у протилежної категорії хворих.

Вплив куріння на загоєння ран

Однозначно, куріння вкрай негативно позначається на загоєнні будь-яких ран, в тому числі і шкіри. Експерименти на тваринах показали, що паління протягом 8 тижнів після операції по пересадці ділянки шкіри, різко збільшує ризик некрозу та відторгнення трансплантованого клаптя. Ймовірно, загоєння сповільнюється та пригнічується за рахунок гальмування міграції фібробластів (авт. – спеціалізованих рухливих клітин, що відновлюють тканинні ушкодження) у рану, та внаслідок зменшення периферичного кровотоку. Крім цього, в токсичних дозах нікотин зменшує концентрацію тканинного кисню і таким чином збільшує кислотність біологічних тканин, що вкрай негативно впливає на процеси відновлення пошкоджень.

І тут виявляється один дуже цікавий нюанс . На експериментах, проведених на білих мишах виявилося, що в низьких, терапевтичних дозах трансдермальний нікотин, навпаки, нормалізує мікросудинну перфузію, стимулює загоєння та ангіогенез (авт. – утворення нових капілярів) на місці пошкодження тканин .

Шкірні алергії і хронічні дерматози

Паління сигарет – один з найбільш вивчених факторів ризику для розвитку алергічного контактного дерматиту. Нікотин, каніфоль, формальдегід, ментол, какао, локриця – потужні алергени, що містяться в тютюнової суміші сигарет, матеріалі фільтра та цигарковому папері. Тому вживання тютюну негативно позначається на перебігу таких поширених дерматозів, як атопічний дерматит, загальна кропив’янка, псоріаз і екзема рук.

Існує цілий ряд науково обґрунтованих припущень про те, що куріння викликає витончення нігтьових пластин, передчасну сивину у чоловіків і жінок, а також спричиняє раннє облисіння (андрогенетичного алопецію) у чоловіків. Експерименти на мишах показали, що у тварин, які зазнавали впливу тютюнового диму, з часом розвивається атрофія епідермісу і дефіцит волосяних фолікулів.

На противагу до цього всього “негативу” епідеміологічні дані свідчать, що поширеність рецидивуючого губного герпесу серед курців значно нижче, особливо серед осіб вживають сигари і трубки. Це може бути пов’язано зі здатністю більш-менш натурального тютюну пригнічувати реплікацію вірусу простого герпесу і зменшувати його цитологічний та клінічний ефект.