Як працює ехолокація кажанів

Ехолокація — це комбіноване використання морфології (фізичних особливостей) і ехолота (звукова навігація та визначення відстані), що дозволяє кажанам «бачити» за допомогою звуку. Кажан використовує свою гортань, щоб виробляти ультразвукові хвилі, які випромінюються через її рот або ніс. Деякі кажани також виробляють клацання за допомогою язика. Кажан чує луну, що повертається, і порівнює час між моментом відправлення та повернення сигналу та зміною частоти звуку, щоб скласти карту свого оточення. Хоча жоден кажан не є повністю сліпим, тварина може використовувати звук, щоб «бачити» в абсолютній темряві. Чутливий характер вух кажана дозволяє йому знаходити здобич і шляхом пасивного прислуховування. Вуха кажана діють як акустична лінза Френеля, дозволяючи кажану чути рух комах, що живуть на землі, і помах крил комах.

Як морфологія кажанів сприяє ехолокації

Видно деякі фізичні пристосування кажана. Зморшкуватий м’ясистий ніс діє як мегафон, що видає звук. Складна форма, складки та зморшки зовнішнього вуха кажана допомагають йому сприймати та направляти вхідні звуки. Деякі ключові адаптації є внутрішніми. Вуха містять численні рецептори, які дозволяють кажанам виявляти крихітні зміни частоти. Мозок кажана створює карту сигналів і навіть пояснює ефект Доплера, який політ справляє на ехолокацію. Незадовго до того, як кажан видає звук, крихітні кісточки внутрішнього вуха відокремлюються, щоб зменшити чутливість слуху тварини, тому вона не оглухне. Коли м’язи гортані скорочуються, середнє вухо розслабляється, і вуха можуть сприймати відлуння.

Види ехолокації

Існує два основних види ехолокації:

• Ехолокація з низьким циклом навантаження дозволяє кажанам оцінювати свою відстань до об’єкта на основі різниці між часом випромінювання звуку та часом повернення луни. Крик, який видає кажан для цієї форми ехолокації, є одним із найгучніших повітряних звуків, які видає будь-яка тварина. Інтенсивність сигналу коливається від 60 до 140 децибел, що еквівалентно звуку, який видає датчик диму на відстані 10 сантиметрів. Ці дзвінки є ультразвуковими і, як правило, поза діапазоном чутності людини. Люди чують у діапазоні частот від 20 до 20 000 Гц, а мікрокрилі видають звуки від 14 000 до понад 100 000 Гц.
• Ехолокація високого циклу дає кажанам інформацію про рух і тривимірне розташування здобичі. Для цього типу ехолокації кажан видає безперервний дзвінок, прислухаючись до зміни частоти луни, що повертається. Кажани уникають оглушення, видаючи крик за межами свого діапазону частот. Ехо нижча за частотою, потрапляючи в оптимальний діапазон для їхніх вух. Можуть бути виявлені незначні зміни частоти. Наприклад, підковонос може виявити різницю в частоті всього 0,1 Гц.

Хоча більшість криків кажанів ультразвукові, деякі види видають чутні ехолокаційні клацання. Плямистий кажан ( Euderma maculatum ) видає звук, який нагадує удари двох каменів. Кажан прислухається до затримки луни.

Дзвінки кажана складні, як правило, складаються з суміші викликів постійної частоти (CF) і частотно-модульованих (FM). Високочастотні дзвінки використовуються частіше, оскільки вони дають детальну інформацію про швидкість, напрямок, розмір і відстань жертви. Низькочастотні дзвінки поширюються далі і в основному використовуються для картографування нерухомих об’єктів.

Як метелики перемагають кажанів

Моль є популярною здобиччю кажанів, тому деякі види розробили методи боротьби з ехолокацією. Тигрова міль ( Bertholdia trigona ) глушить ультразвукові звуки. Інший вид повідомляє про свою присутність, генеруючи власні ультразвукові сигнали. Це дозволяє кажанам ідентифікувати та уникати отруйної чи неприємної здобичі. Інші види метеликів мають орган під назвою барабанна перетинка, який реагує на вхідний ультразвук, змушуючи посмикувати летальні м’язи молі. Міль літає хаотично, тому кажану її важче зловити.

Інші неймовірні почуття кажанів

Крім ехолокації, кажани використовують інші органи чуття, недоступні людині. Мікрокрилі бачать при слабкому освітленні. На відміну від людей, деякі бачать ультрафіолетове світло . Вислів «сліпий, як кажан» зовсім не стосується мегабатів, оскільки ці види бачать так само добре або навіть краще, ніж люди. Як і птахи, кажани можуть відчувати магнітні поля . У той час як птахи використовують цю здатність, щоб відчувати свою широту , кажани використовують її, щоб відрізнити північ від півдня.

Список літератури

• Коркоран, Аарон Дж.; Барбер, молодший; Коннер, WE (2009). «Тигрова міль заглушила гідролокатор кажанів». Наука . 325 (5938): 325–327.
• Фуллард, Дж. Х. (1998). «Вуха молі та крики кажанів: коеволюція чи збіг?». У Hoy, RR; Фей, RR; Поппер, А. Н. Порівняльне слухання: комахи . Springer Handbook of Audition Research. Спрингер.
• Новак Р.М., редактор (1999). Ссавці світу Уокера. том. 1. 6-е видання. Стор. 264–271.
• Сурликке, А.; Ghose, K.; Мосс, CF (квітень 2009). «Акустичне сканування природних сцен за допомогою ехолокації великого бурого кажана, Eptesicus fuscus». Журнал експериментальної біології . 212 (Pt 7): 1011–20.

Міжнародна ніч кажанів: чому кажани потребують охорони

Навіть якщо ви вже знаєте, що кажани не заплутуються у волоссі, а українські кажани не п’ють кров – ми все одно впевнені, що тут ви знайдете багато цікавого.

Ніч з на серпня – Міжнародна ніч кажанів . З цієї нагоди великий знавець кажанів, науковець Карпатського біосферного заповідника Василь Покиньчереда розповів найцікавіші факти про цих унікальних ссавців.

• Формально вважається, що в Україні проживає видів кажанів. Але це не точно. Деякі види, не помічені (а отже і не зареєстровані) поки в Україні, живуть дуже близько від нашого кордону. Так, нещодавно в Харкові виявили новий для України вид – широковухого складчатогуба – завдяки зверненню місцевої мешканки до науковців, щоб допомогли їй позбутися кажана, який залетів до неї у квартиру.

• Усі види кажанів в Україні харчуються виключно комахами. Але деякі види навчилися полювати на комах не лише в польоті, але і тих, що знаходяться на поверхні землі, кори, гілок, тощо.

• Нічниця водяна та нічниця ставкова – кажани, що полюють здебільшого над водоймами. А ще вони вміють хапати свою здобич просто з поверхні води.

• У степу кажанів не так багато, як в інших природно-кліматичних зонах. Це зокрема пов’язано із тим, що тут мало придатних для кажанів сховищ, таких як дупла, порожнини, щілини, печери тощо.

• Найбільше кажанів у Карпатах – тут живе 26 із 29 зареєстрованих в Україні видів.

• Деякі кажани відлітають у вирій. Є види, що з України летять “виспатися” в Середземномор’я, а є такі, що з півночі прилітають, щоб впасти в анабіоз в Українських печерах та на наших горищах.

• Якщо посеред зими раптом виявиться, що місце зимівлі, яке обрали кажани, їм не підходить (тут надто тепло, чи надмірно холодно) – у кажанів є достатньо запасів жиру, щоб навіть в мороз вийти зі сплячки і безпечно перелетіти в нове місце зимівлі.

• Кажани можуть впадати в стан, близький до анабіозу. Робити це вони можуть навіть під час денного відпочинку.

• Зникнення кажанів пов’язують з повсюдним використанням токсичних засобів боротьби зі шкідниками в сільському та лісовому господарстві у другій половині минулого століття. Тепер цей фактор значно послабився. Але з’явилися нові випробування – грибкове захворювання, через яке масово гинуть кажани. На їх чисельність впливають також руйнування біотопів, загосподарювання місць зимівлі (коли печери стають загальнодоступними для туристів), та вирубки старих дерев у лісах (адже, для кажанів потрібні дупла).

• Найчастіше в Україні можна зустріти (побачити) різних нетопирів, вечірницю руду та кажана пізнього, які не цураються людських осель.

• Кажан пізній – найбільш “одомашнений” вид. Він, є синантропом (як, наприклад горобець) – видом, що знайшов поблизу людських поселень особливо сприятливі для себе умови. Кажан пізній поселяється в людських будівлях або поруч та любить полювати поблизу ліхтарів.

• В Карпатах є печери, де одночасно зимує близько тисячі кажанів. Раніше в Криму були підземелля, де одночасно проживали десятки тисяч кажанів ( зараз кількість кажанів там незначна). А в США відомо про печеру, де живе понад мільйон кажанів, тож, під час вильоту у них утворюються кількагодинні затори.

• Усі види кажанів, зареєстровані в Україні, занесені до Червоної книги України. Бережіть їх. І не варто їх боятися.