Камі́н, комино́к, діал. зах. ватра́н — пристрій, щоб опалювати будинок. Складається з містини, щоб накладати дрова й димаря, що крізь нього з містини для опалювання виходить дим.
Камін як символ розкоші Камін в Європі зазнав довгу еволюцію. Сформувавшись ще в Стародавньому Римі, він пережив похмуре середньовіччя і увірвався в 20 століття вже в якості частини антуражу елітного житла.
Комин – передня частина димоходу варистої печі, а також димохід і димар. Коминок і камін – кімнатна піч з широким отвором. Наприклад: "Ось побачите, мамо, як я комин розпалюю" (Іван Карпенко-Карий).
У Північній Європі до 11 і 12 століть люди ще не користувалися димарями. Конвекційну камеру для камінів вигадав і зробив Бенджамін Франклін (батько-засновник США). Саме він зробив частину нагрівача, який відправляє тепло трубами завдяки конвекції. Цей винахід зміг зробити каміни більш ефективними та безпечними.
Таку гальку називають валунами.
Камін — важливий елемент помешкання, своєрідний його центр. Тому в Західній Європі він став предметом декорування та удосконалень. Збереглися каміни доби романики, готики, відродження, маньєризму, бароко, рококо, класицизму, каміни в історичних стилях (еклектика), каміни доби модерн. …
Про автора