Перець – технологія вирощування

Перець – однорічна, трав’яниста, тепло- і світлолюбна культура. На батьківщині (в тропічних країнах) – багаторічна. В теплицях в умовах України перець також можна вирощувати протягом багатьох років. У культурі розрізняють перець солодкий і гіркий. Перець солодкий вирощують у відкритому і закритому ґрунті, гіркий –у відкритому.

Перець – технологія вирощування
• Ботанічні та біологічні особливості перцю
• Вимоги перцю помідора до умов навколишнього середовища
• Особливості вирощування перцю у відкритому ґрунті
• Вирощування перцю солодкого у спорудах закритого ґрунту

Ботанічні та біологічні особливості перцю

Коренева система при розсадній культурі мичкувата. Основна маса її розміщається в орному шарі, а окремі корінці проникають на глибину до 70 см. При безрозсадній культурі коренева система стрижнева. Головний корінь проникає в ґрунт на глибину до 150 см, внаслідок чого рослини краще забезпечені вологою.

Стебло при основі дерев’янисте, округле, вище — 4-5-гранне, трав’янисте, заввишки у відкритому ґрунті від 25 до 130 см, а в спорудах закритого ґрунту — до 1,5-2,0 м і більше. Поверхня його гладенька або опушена. Стебло стояче, штамбове, зелене. Бокові пагони з’являються на висоті 18-22 см від поверхні ґрунту. За довжиною бокові пагони на 50% переважають довжину центральних. Розгалуження дихотомічне. Розмір куща залежить від сорту та умов живлення і вирощування. Вузли розгалужень часто з антоціановим забарвленням.

Листки. Форма листків перцю змінюється з віком рослин і залежить від умов вирощування. Вони прості, нерозсічені, черешкові, поодинокі, яйцеподібні, еліпсоподібні, на верхівці загострені. Забарвлення їх зелене, світло-зелене, темно-зелене, часто злегка з антоціановим забарвленням. Кількість листків на рослині залежить від сорту (гібриду) та умов вирощування. При достатній площі живлення на одній рослині, залежно від сорту та умов вирощування, у південних районах може сформуватися до 230-300 листків, а в спорудах закритого ґрунту — до 700-800 і більше.

Квітки двостатеві, дрібні та середні за розміром, гетеростильні. Пиляки розташовані навколо маточки. Розвиток плоду від запилення квітки до дозрівання відбувається за 25-30 днів, залежно від температури повітря та освітлення. Розкриваються бутони в денні години. Хмарна та холодна погода затримує розвиток квіток, що часто призводить до їх осипання. Віночок квітки зрослопелюстковий білого або світло-фіолетового кольору. Квітки переважно формуються поодиноко або суцвіттям (по 2-6 і більше квіток — сорт Вінні-Пух). Загальна кількість квіток на рослині за весь період вегетації становить від 30 до 100 штук і більше, залежно від сорту (гібриду) та умов вирощування. Якщо плід залишається на рослині до біологічної стиглості, то кількість квіток зменшується.

Рослини перцю факультативно самозапильні. Квітки його можуть запилюватися як власним пилком, так і пилком з іншої рослини. Пиляки здатні розтріскуватися перед розкриттям квітки. У хмарну погоду розкриття пиляків може затримуватися на 10 годин і більше, що призводить до осипання як бутонів, так і самих квіток. Пониклі квітки та ті, які нахилені вбік, запилюються переважно власним пилком.

Встановлено, що приймочка готова до запилення вже за 20-24 години до розкривання квітки. Це особливо широко використовується у селекції культури. Пилок відносно важкий і липкий, тому переноситься вітром на відстань до одного метра. Стерильні квітки зустрічаються рідко. Вони характеризуються як чоловічою, так і жіночою стерильністю, яка має велике значення у створенні гетерозисних гібридів. Квітки, які мають чоловічу стерильність, можуть бути й без тичинок, або в них відсутні пиляки. Квітки зі стерильними пиляками білі, щуплі, рідше злегка забарвлені.

Перехресне запилення здійснюється також за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, трипсів, мурашок тощо). Тому в насінництві перцю солодкого потрібно дотримуватися просторової ізоляції 300 м на відкритій місцевості і 100 м — на закритій. При вирощуванні перцю солодкого просторова ізоляція від гіркого становить на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій — 1000 м.

Плід — двох-, чотирьохгнізда ягода округлої, округло-плескатої, яйцеподібної, кубоподібної, циліндричної, конусоподібної, пірамідальної форми. За зовнішньою поверхнею гладенькі, слабохвилясті, горбкуваті, зморщені, ребристі різного ступеня. Забарвлення їх залежить від стиглості. У технічній стиглості — світло-зелені, зелені, темно-зелені, молочно-білі, жовтуваті, кремові, фіолетово-зелені, темно-фіолетові (майже чорні). У біологічній — червоні, оранжеві, світло- і темно-червоні, жовті. За масою плоди поділяють на дрібні (4-10 г), середні (11-50 г), великі (51-100 г) і дуже великі (понад 100 г). На рослинах вони розміщені догори, поникло або спрямовані в різні сторони. Для механізованого збирання найбільш придатні сорти та гібриди, на рослинах яких плоди спрямовані догори. За щільністю м’якушу поділяються на ніжні, середні та грубі, а за його товщиною — на тонкостінні (до 0,5 см) і товстостінні (0,6-1,0 см), за смаком — на прісні, солодкі, слабогострі та гострі.

Насіння. На насіння плоди збирають тільки в біологічній стиглості. Воно плескато-округле, жовтувато-біле. Маса 1000 насінин складає 4,6-6,0 г. В одному грамі нараховується 200±50 шт. Період зберігання — до 4-5 років при вологості 11%.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до технічної стиглості) сорти та гібриди перцю поділяють на ультраранні (тривалість до 100 діб), ранні (101-120 діб), середньостиглі (121-135 діб), середньопізні (136-150 діб) та пізньостиглі (понад 150 діб). Період плодоношення становить у відкритому ґрунті в середньому 42-67 діб, залежно від скоростиглості сорту чи гібриду, а в спорудах закритого ґрунту — 150-300 діб.

Вимоги перцю помідора до умов навколишнього середовища

Оскільки перець відноситься до родини Пасльонові і є теплолюбною культурою, вимоги його рослин до умов навколишнього середовища в основному такі, як у помідора. Однак, є деякі особливості.

Вимоги до тепла. Насіння перцю починає проростати за температури 13°С і вище. Оптимальна температура росту його рослин 20-30°С. Сума активних температур для одержання високого врожаю повинна становити в межах 2600-3000° При нижчій сумі активних температур ріст і розвиток рослин затримується, плоди погано визрівають, продуктивність рослин знижується.

Рослини перцю дуже чутливі до зниження температури повітря. Навіть добре загартована розсада гине за температури мінус 0,3-0,5°C Нестача тепла при вирощуванні перцю у відкритому ґрунті є однією з причин опадання бутонів. Несприятлива для рослин і надто висока температура повітря. Підвищення її до 35°С і вище призводить до їх пригнічення, особливо при зниженні відносної вологості повітря до 45-47%. Такі умови також призводять до опадання бутонів, квіток і зав’язі.

Вимоги до світла. Рослини перцю досить світлолюбні. В умовах затінення, що часто буває при вирощуванні в теплицях у зимовий період, опадають бутони, квітки і навіть зав’язь. Передчасно жовтіє і відмирає листя. Вегетативні органи стають ламкими, що значно знижує продуктивність рослин. В умовах затінення плодоношення запізнюється на 10-12 днів. Плоди формуються дрібними.

Вимоги до вологості ґрунту і повітря. Перець характеризується підвищеною вимогливістю до вологості ґрунту. Нестача води в ґрунті призводить до зменшення кількості бутонів, квіток і зав’язі. Листки передчасно жовтіють і відмирають. Плоди утворюються дрібними, і затримується їх дозрівання. За даними Інституту овочівництва і баштанництва УААН покращання вологозабезпечення рослин збільшує облистненість їх, вегетативну масу та кількість плодів. Це значно впливає на продуктивність культури. Водночас рослини перцю солодкого негативно реагують на перезволоження ґрунту. У такому випадку сповільнюється доступ повітря до кореневої системи та погіршується тепловий режим, що також призводить до ураження рослин грибковими хворобами, передчасного відмирання листків і зниження врожайності.

Порівняно з помідором перець вимагає підвищеної відносної вологості повітря. Оптимальною вона є в межах 70-80%. За такої відносної вологості повітря краще зав’язуються плоди та збільшується їх кількість на рослині.

Вимоги до елементів живлення. Перець досить вимогливий до родючості ґрунту. Вирощувати рослини треба на легких, структурних, багатих на органічну речовину ґрунтах з рН 6,0-6,6. З органічних добрив перевагу віддають перегною. При врожайності 10 т/га плодів рослини перцю з ґрунту виносять у середньому: азоту — 49,0 кг, фосфору — 12,0 і калію 56 кг. Винос поживних речовин із ґрунту залежить від стиглості зібраних плодів: у біологічній стиглості він дещо більший, ніж у технічній.

Від сходів до початку цвітіння, коли коренева система рослин ще слаборозвинена, підвищується вимогливість їх до азотного живлення, а в період цвітіння, формування врожаю та достигання плодів — до фосфорно-калійного. Протягом вегетації рослини перцю дуже вимогливі до магнію. Нестача його в ґрунті може призвести до відмирання листків, зниження врожайності та якості продукції.

Як нестача, так і надмірна кількість елементів живлення в ґрунті негативно впливає на величину і товарність урожаю плодів перцю та строки його надходження. На бідних ґрунтах рослини пригнічуються, сповільнюється їх ріст та знижується продуктивність. Надмірна кількість азотного живлення активізує ріст вегетативної маси, але затримує достигання плодів, сприяє розвитку хвороб. Надмірне фосфорне і калійне живлення може сповільнити наростання вегетативної маси, що призводить до недобору врожаю. Щоб запобігти цим негативним явищам, потрібно забезпечувати оптимальне співвідношення елементів живлення, враховуючи ґрунтово-кліматичну зону, родючість ґрунту, сорти тощо.

Особливості вирощування перцю у відкритому ґрунті

В умовах України перець є однорічною культурою, тобто дає товарний урожай і насіння протягом одного року. Залежно від ґрунтово-кліматичної зони період вегетації його у відкритому ґрунті становить до 170-180 діб.

Більшість ростових процесів у перцю проходить аналогічно помідору, оскільки вони відносяться до однієї ботанічної родини і є теплолюбними культурами. Особливістю є те, що сходи насіння перцю за сприятливих умов з’являються на 5-7 день після сівби. На початку вегетації ростові процеси у рослин відбуваються досить повільно. Коренева система дещо відстає від росту надземної частини і розміщується переважно в шарі ґрунту 20-30 см. Регенераційна здатність кореневої системи обмежена. Перший справжній листок з’являється через 5-12 днів після сходів. Від початку утворення справжніх листків до з’явлення першого бутона проходить в середньому 50-60 діб.

Горщечкову розсаду перцю солодкого вирощують з площею живлення 5×5 або 4×6 см, гіркого — 3×4 або 5×5 см із розрахунку — дві рослини в горщечку. Особливості вирощування такі самі, як і розсади помідора. На постійне місце розсаду висаджують у фазі 8-9 справжніх листків заввишки 20-25 см. Надземна маса рослини має становити 7-8 г, а кореневої системи — 0,8-1,0 г. У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли температура його досягне 10-12°С, а повітря — не нижче 13-15°С та мине загроза весняних приморозків.

Головне стебло рослин перцю добре виділяється і закінчується генеративною брунькою — бутоном, а в пазухах двох верхніх листків з’являється два пагони першого порядку. Таким чином формується розгалуження рослини. В місцях розгалуження формується перший плід. Потім кожний із пагонів у свою чергу також закінчується бутоном, а у супротивних двох пазухах листків утворюються пагони другого порядку і т.д., аж до 4-5 порядків. У подальшому розвивається один з двох пагонів на кожній гілці, внаслідок чого діаметр куща збільшується. Залежно від сорту та умов вирощування у відкритому ґрунті діаметр куща збільшується до 25-90 см, а висота — до 60-70 см і більше.

Після з’явлення бутона квітування настає через 15-20 діб і продовжується до початку відмирання рослин. Плоди досягають технічної стиглості через 25-30 діб після запилення квітки і ще через таку ж кількість діб настає їх біологічна стиглість.

Для одержання високого врожаю у південних районах рослини потрібно поливати, як помідор. Зразу за поливом проводять розпушування ґрунту. У період вегетації проводять боротьбу з шкідниками та хворобами.

Урожайність перцю солодкого становить 30,0-35,0 т/га, перцю гострого — 15,0-18,0 т/га.

Вирощування перцю солодкого у спорудах закритого ґрунту

У спорудах закритого ґрунту вирощують перець високорослих сортів та гібридів. Висота стебла його досягає 120-200 см і більше. У спорудах закритого ґрунту вегетаційний період перцю солодкого становить до 250-300 діб, залежно від виду культиваційних споруд. Технологія його вирощування подібна до помідора. Особливість вирощування перцю солодкого в цих умовах полягає в тому, що на постійне місце розсаду висаджують на ту ж глибину, якою вона була в розсадному відділенні. Схема висаджування: 160×22 см, 100+60×35-40 см, 80×50 см (2,5-3,5 шт./м). Через 20-30 днів рослини підв’язують до шпалери. При формуванні рослин спочатку залишають 3 пагони, через 10-15 діб один із слабших видаляють. Залишені пагони обкручують навколо шпагату, а при потребі й підв’язують до нього „вісімкою“, щоб вони не обламувалися. Подальший догляд за рослинами полягає у видаленні на плодоносних пагонах слабко розвинених і деформованих зав’язей та постійному видаленні нижніх відмираючих листків. Велику увагу в період вегетації звертають на підтримування потрібного мікроклімату. Температуру повітря в сонячні дні підтримують на рівні 23-26°С, в хмарні — 20-22 С, вночі — 17-19°С. Вологість ґрунту підтримують на рівні 70-80% HB, а в період плодоношення — 80-90% HB, відносну вологість повітря — 65-75%. При недостатньому зволоженні рослини пошкоджуються верхівковою гниллю та уражуються попелицею. Збирають плоди через кожні 5-7 діб в технічній стиглості (зелені) та в біологічній, коли вони набувають типового для сорту чи гібриду (жовтий, червоний) забарвлення.

Урожайність перцю солодкого в зимових теплицях становить до 25-30 кг/м², у весняних — 15-20 кг/м², залежно від обігріву, в парниках — 10-12 кг/м² з парникової рами.

Перець солодкий

Перець солодкий, або перець болгарський (Capsicum annuum) — один з видів трав’янистих рослин однорічного типу сімейства Пасльонові. Його прабатьківщиною є тропічні райони Америки, зокрема, Мексики, Гватемали, Чилі, де він росте як багаторічний дикий напівчагарник.

Як овочева культура в цьому регіоні почав вирощуватися з появою першого землеробства в XII-XI тисячолітті до нашої ери. До Європи він потрапив в XV столітті, а в Росії став культивуватися в середині XIX століття, придбавши високу популярність і визнання. Зараз ця рослина вирощують на всіх континентах Землі, крім Антарктиди.

Біологічні характеристики

Солодкий перець є однорічною овочевою рослиною, яка в природі є багаторічним чагарником. Листя у нього просте, черешкове, зібране в розетку або одиночне, колір листя залежно від різновиду і сорту може бути різних відтінків зеленого кольору. Квітки перцю пазушні, великі, зібрані в пучок або одиночні, з білим, фіолетовим або зеленуватим віночком. Плоди є несправжні пустотілі багатосім’яні ягоди жовтого, червоного, коричневого або оранжевого кольору різної форми, маси і величини.

Листя: форма змінюється з віком рослин і залежить від умов вирощування. Вони прості, не розсічені, черешкові, поодинокі, яйцеподібні, еліпсоподібні, на верхівці загострені. Забарвлення їх зелене, світло-зелене, темно-зелене, часто злегка з антоціановим забарвленням.

Кількість листків на рослині залежить від сорту (гібриду) та умов вирощування. При достатній площі живлення на одній рослині, залежно від сорту та умов вирощування, у південних районах може сформуватися до 230-300 листків, а в спорудах закритого ґрунту — до 700-800 і більше.

Стебло при основі дерев’янисте, округле, вище — 4-5-гранне, трав’янисте, заввишки у відкритому ґрунті від 25 до 130 см, а в спорудах закритого ґрунту — до 1,5-2,0 м і більше. Поверхня його гладенька або опущена. Стебло стояче, штамбове, зелене. Бокові пагони з’являються на висоті 18-22 см від поверхні ґрунту. За довжиною бокові пагони на 50% переважають довжину центральних. Розгалуження дихотомічне. Розмір куща залежить від сорту та умов живлення і вирощування. Вузли розгалужень часто з антоціановим забарвленням.

Корень розгалужений стрижневий, входить в землю на глибину від 70 см до 1 метра при посіві насінням у відкритий грунт і до 40 сантиметрів — при посадці розсадним способом.

Квітки двостатеві, дрібні та середні за розміром, гетеростильні. Віночок квітки зрослопелюстковий білого або світло-фіолетового кольору. Квітки переважно формуються поодиноко або суцвіттям (по 2-6 і більше квіток — сорт Вінні-Пух). Загальна кількість квіток на рослині за весь період вегетації становить від 30 до 100 штук і більше, залежно від сорту (гібриду) та умов вирощування. Якщо плід залишається на рослині до біологічної стиглості, то кількість квіток зменшується.

Плід — дво-, чотирихгнізда ягода округлої, округло-плескатої, яйцеподібної, кубоподібної, циліндричної, конусоподібної, пірамідальної форми. За зовнішньою поверхнею гладенькі, слабохвилясті, горбкуваті, зморщені, ребристі різного ступеня. Забарвлення їх залежить від стиглості. У технічній стиглості — світло-зелені, зелені, темно-зелені, молочно-білі, жовтуваті, кремові, фіолетово-зелені, темно-фіолетові (майже чорні). У біологічній — червоні, оранжеві, світло- і темно-червоні, жовті.

За масою плоди поділяють на дрібні (4-10 г), середні (11-50 г), великі (51-100 г) і дуже великі (понад 100 г). На рослинах вони розміщені догори, поникло або спрямовані в різні сторони. Для механізованого збирання найбільш придатні сорти та гібриди, на рослинах яких плоди спрямовані догори. За щільністю м’якушу поділяються на ніжні, середні та грубі, а за його товщиною — на тонкостінні (до 0,5 см) і товстостінні (0,6-1,0 см), за смаком — на прісні, солодкі, слабогострі та гострі.

Насіння. На насіння плоди збирають тільки в біологічній стиглості. Воно плескато-округле, жовтувато-біле. Маса 1000 насінин складає 4,6-6,0 г. В одному грамі нараховується 200±50 шт. Період зберігання — до 4-5 років при вологості 11%.

Практичне використання

Свій солодкий смак перець має завдяки капсаїцину, алкалоиду, який є корисним для нашого шлунка. За вмістом вітаміну С він не поступається навіть ягодам і цитрусовим. Крім цього, перець містить каротин, рутин і вітаміни В1, В2, РР, Е і К. Багатий він і солями різних мінеральних речовин. Сік цього продукту містить кремній, корисний для волосся і нігтів.

У різних сортах міститься різна кількість калорій: в зеленому — 20 ккал на 100 г, в червоному — 27, а в жовтому — 30. Тобто, незважаючи на те, що в нього входить величезна кількість корисних сполук, калорійність болгарського перцю низька — від 20 до 30 ккал на 100 грамів продукту. Тому він входить в перелік дієтичних продуктів.

Завдяки наявності аскорбінової кислоти і вітаміну А в болгарському перці, він здатний значно зміцнювати імунітет. Його використовують в цілях профілактики ішемічної хвороби. Речовини, що містяться в солодкому перці, здатні очищати легені від накопичених токсинів, тому його рекомендують людям, що палять. При емфіземи легенів його радять вживати щодня. Цей продукт харчування позитивно впливає на роботу шлунково-кишкового тракту, має антибактеріальну та протизапальну дію. Завдяки мікроелементу капсіцідіну відбувається придушення грибкової мікрофлори. Людям з дерматитами, цукровим діабетом, які страждають безсонням, слід вживати в їжу цей овоч. Він також виводить з стресів, концентрує увагу і покращує пам’ять. Вітаміни Р (рутин) та С, що містяться в даному овоче, зміцнюють кровоносні судини, запобігаючи утворенню тромбів. І це далеко не всі корисні властивості цього продукту.

Агрономічні особливості

Висадка: травень

Збір врожаю: серпень

Тривалість вегетації: 100-150 днів

Хороші попередники: баштанні та бобові культури, огірки, капуста, цибуля, багаторічні трави

Невдалі попередники: картопля, перець, помідори, фізаліс і баклажан

Місце для посадки

Солодкий перець у наших широтах зазвичай вирощують розсадним насіннєвим способом. Перець досить вимогливий до родючості ґрунту. Вирощувати рослини треба на легких, структурних, багатих на органічну речовину ґрунтах з рН 6,0-6,6.

Обробіток грунту

При підготовці ґрунту до весняної посадки попередників за рік під перекопування вносять на 1 м² 5 кг органіки, а восени, після збору врожаю, ділянку перекопують із додаванням на ту ж одиницю площі по 50 г фосфорних і калійних добрив. Навесні, в рік посадки перцю, у верхній шар ґрунту на кожен м² вносять по 40 г аміачної селітри, а за п’ять днів до висадки сіянців у ґрунт ділянку проливають знезаражувальним розчином, додавши у відро води столову ложку мідного купоросу.

Для насичення ґрунту киснем, землю на глибину багнета лопати ретельно перекопують і розрівнюють граблями або бороною.

Сівба

Посадка перцю на розсаду починається з передпосівної обробки насіння: спочатку його опускають на п’ять-шість годин у воду температурою 50ºC для набубнявіння, потім, загорнувши у вологу тканину, чекають 2-3 дні при температурі близько 20ºC, коли насіння наклюнеться, і тільки після цього сіють у ґрунт.

У грядці роблять ямки на відстані 40-50 см одна від одної, а між рядами дотримуються дистанції близько 60 см. Глибина ямки має бути такою, щоб коренева шийка сіянця після посадки виявилася врівень із поверхнею ділянки. Розкладіть по ямках по одній столовій ложці повного мінерального добрива, до складу якого входить азот, калій і фосфор, і ретельно перемішати добриво для перцю з ґрунтом на дні ямки.

Особливості догляду

Через недостатній розвиток кореневої системи рослини перці схильні до водного стресу, який викликає опадання квіток, низькорослість і ускладнює відновлення зростання. Тому потрібен регулярний полив. При вирощуванні на дощуванні перець поливають залежно від погодних і ґрунтових умов 6-8 разів з нормою 300-500 м3/га. У спекотну погоду інтервал між поливами становить 5-7 днів. При крапельному поливі підтримують відносну вологість грунту в першій половині вегетації на рівні 75-80%, у другій половині вегетації (від формування плодів до збирання) близько 70%.

Вирощування перцю у відкритому ґрунті передбачає своєчасний полив, прополювання і розпушування ділянки, підв’язування і підживлення рослин. Рекомендовано видалити на кожному кущі центральну квітку з першого розгалуження — це збільшить урожай перцю. Також для підвищення врожайності кущі формують в 2-3 стебла, для чого необхідно своєчасно видаляти бічні пагони — пасинки. Роблять це в спекотну й обов’язково вологу погоду. На одній рослині можна залишити не більше, ніж 20-25 плодів.

Добрива

До висадки розсади у відкритий ґрунт здійснюють удобрення перцю, причому як мінімум двічі: через два тижні після пікірування або у фазі утворення у сіянців першої пари листків, а потім ще через два тижні, або коли у сіянців розвинеться друга пара листків.

Підживлення краще вносити в рідкому вигляді. З органічних добрив перевагу віддають перегною.

Шкідники

• Баштанна (бавовникова) попелиця
• Велика картопляна попелиця
• Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
• Картопляна міль
• Південноамериканська томатна міль
• Нематода галова північна
• Іржавий кліщ томатів
• Колорадський жук
• Совка бавовникова
• Совка помідорна (карадріна)
• Цикадка березкова
• Мінер пасльоновий
• Огірковий комарик
• Помідорний (п’ятикрапковий) бражник
• Теплична білокрилка

Хвороби

• Аскохітоз
• Антракноз
• Фузаріоз
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Іржа
• Фомопсис
• Сіра гниль
• Гельмінтоспоріоз (бура плямистість)
• Альтернаріоз (Суха плямистість)
• Рожева гниль
• Склеротіоз (Вугільна гниль)
• Слизистий бактеріоз
• Стемфіліоз (Сіра плямистість)
• Судинний бактеріоз
• Тютюнова мозаїка
• Філостіктоз
• Фітофтора (Фітофтороз)
• Фомоз
• Церкоспороз
• Чорна бактеріальна плямистість
• Чорна ніжка
• Аспергільоз
• Люцернова мозаїка
• Кладоспоріоз (Бура плямистість)
• Жовтуха айстри
• Діапортозна гниль
• Верхівкова гниль
• Вертицильоз
• Біла гниль
• Бактріальна гниль
• Бактеріальний рак кісточкових
• Бактеріальне в’янення
• Бактеріальна плямистість

Сорти/гібриди