Внутрішньовенне введення препаратів в домашніх умовах

Більшість дітей, які лікуються через дитячий рак, отримують деякі препарати внутрішньовенно. Це означає, що їм вводять препарати у вену у якості внутрішньовенної (в/в) ін’єкції або інфузії. Деяким пацієнтам препарати для внутрішньовенного введення можна вводити в домашніх умовах. Оскільки ці препарати потрапляють у кровотік, необхідно дотримуватися спеціальних заходів, щоб зменшити ризик інфікування. Перед введенням препаратів внутрішньовенно в домашніх умовах, особи, які забезпечують догляд, повинні ознайомитися з вказівками та навчитися правильно мити і дезінфікувати руки, використовувати пристрій для інфузій та розпізнавати ознаки алергічної реакції чи інфекції. Деякі препарати можуть шкідливо вплинути на осіб, що забезпечують догляд, тому під час використання та утилізації препаратів слід поводитися дуже обережно.

Зазвичай у дітей, які отримують препарати внутрішньовенно в домашніх умовах під час лікування раку, встановлено центральний венозний катетер, але деякі препарати можуть вводитися й периферійно. Препарати для внутрішньовенного введення можна вводити в домашніх умовах різними методами. До них належать:

• Метод проштовхування – препарати вводять зі шприца в катетер протягом короткого періоду часу. Цей метод також відомий як «болюсна» ін’єкція.
• Інфузія – препарат вводять із контрольованою швидкістю протягом більш тривалого періоду часу. Деякі препарати пацієнти отримують у вигляді коротких інфузій протягом від 15 хвилин до години. Інші препарати пацієнти отримують у вигляді безперервних інфузій протягом кількох годин або днів. Швидкість інфузії регулюється зовнішнім насосом або пристроєм.

Нижче наведені загальні кроки внутрішньовенного введення препаратів в домашніх умовах. Конкретні процедури залежать від типу препаратів і використовуваного пристрою. Слід завжди дотримуватися інструкцій, наданих вашою медичною бригадою.

Зберіть всі необхідні матеріали та перевірте етикетки.

• Звільніть робоче місце та розкладіть матеріали, не відкриваючи їх. Збережіть контрольний список матеріалів, щоб перед початком процедури переконатися, що у вас є все необхідне.
• Уважно прочитайте етикетки, щоб переконатися, що наявні препарати та рідини для розведення (розріджувачі) є правильними.
• Перевірте, чи вироби не прострочені, а також, чи герметична упаковка у всіх матеріалів.

Вжите заходи для запобігання інфікування.

• Мийте руки, застосовуючи правильний метод миття рук. Потім надягніть рукавички у разі потреби.
• Продезінфікуйте робоче місце гелем або спреєм на спиртовій основі.
• Відкрийте необхідні матеріали.
• Підготуйте для використання препарати в асептичних умовах. Не торкайтесь до кінчиків голок, насадок шприців. У разі занепокоєння стосовно забруднення, спочатку використовуйте нові матеріали.

Перелік зразків матеріалів

• Рукавички
• Гель або спрей на спиртовій основі
• Спиртові серветки
• Флакони або шприци для препаратів
• Рідина для розведення порошкоподібних лікарських засобів
• Засоби для промивання
• Шприци
• Голки
• Контейнер для гострих предметів

ПРИМІТКА: Процес приготування препаратів буде відрізнятися залежно від самого препарату. Такий процес може включати додавання рідкого розчину, наприклад стерилізованої води до порошкоподібного препарату, вилучення дози препарату з флакона або додавання препарату в інфузійний мішок.

Препарати слід приймати згідно з інструкціями.

• Також треба дотримуватися вказівок щодо введення препаратів. Ці вказівки залежатимуть від типу ін’єкції або інфузії. Вони можуть включати очищення захисної кришки та прикріплення шприца для введення препаратів, програмування насосного пристрою для доставки препаратів із належною швидкістю та промивання системи для внутрішньовенних інфузій фізіологічним розчином та/або гепарином.
• Уважно дотримуйтесь наданих інструкцій. Деякі препарати можуть викликати побічні ефекти або бути менш ефективними, якщо їх вводити занадто швидко або повільно.
• Фіксуйте документально всі дози, надані відповідно до вказівок лікаря.

Усунення несправностей вашого пристрою для інфузій

Внутрішньовенні інфузійні насоси відрізняються залежно від виробника, але деякі проблеми можна вирішити, перевіривши деякі загальні несправності

• Перевірте положення акумулятора та рівень його заряду
• Перевірте розміщення шприца
• Перевірте трубку на наявність перегинів і закупорення
• Перевірте швидкість інфузії (занадто швидка або занадто повільна)

Якщо ці кроки не допомагають вирішити проблему, зверніться до свого лікаря, щоб отримати подальші інструкції.

Утилізуйте використані матеріали належним чином.

Належна утилізація матеріалів для внутрішньовенного введення в домашніх умовах є важливою, тому що цим повинно гарантуватися, що пацієнт, особи, які забезпечують догляд, та інші не піддаються ризику інфікування та травмування.

• Препарати. Багато препаратів можна утилізувати, просто викинувши у смітник. Але є й такі, які мають особливі вимоги до утилізації. Ваш фармацевт повинен надати інструкції щодо належної утилізаціїкожного конкретного препарату.
• Гострі матеріали. Пацієнти та члени сімей, які ставлять крапельниці в домашніх умовах, завжди повинні мати контейнер для гострих предметів, щоб потім їх утилізувати. Також це відноситься до скляних пробірок та голок. Не заповнюйте контейнер більш ніж на 2/3. Якщо контейнер переповнений, зростає ризик випадкового травмування. Ваш лікар повідомить вам, як повернути використані контейнери для гострих предметів для подальшої безпечної утилізації та отримати нові.
• Інші матеріали. Інше обладнання, включаючи шприци, пластикові пляшки для фізрозчину або стерилізованої води, використані засоби для чищення, рукавички та набори трубок зазвичай можна викинути у звичайні сміттєві баки. Однак це теж не завжди правильно. Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем або фармацевтом, перш ніж використовувати нові препарати.

Запитання, які слід поставити своєму лікарю або фармацевту:

• Чи потрібно надягати рукавички під час приготування та забезпечення прийому цього препарату?
• Як швидко необхідно приймати цей препарат?
• Чи існують особливі правила утилізації цього препарату?
• Що робити з контейнером для гострих предметів, коли він заповниться?
• Як замовити додаткові матеріали?
• Що робити у разі виникнення проблем з інфузією?
• Які побічні ефекти цього препарату?
• Чи є серйозні побічні ефекти, через які мені слід негайно звернутися до лікаря?

Катетеризація периферичних вен

Катетеризація периферичних вен є шляхом отримання судинного доступу з метою введення ліків і переливання розчинів. Ліки, які вводять в/в, як правило, необхідно відповідно розвести. Ліки вводяться внутрішньовенно струминно (одноразове введення, болюс), краплинно або безперервним довенним введенням. У периферичні вени не слід вводити більшість розчинів для парентерального харчування та інших речовин з високою осмолярністю (напр. концентрований розчин KCl), ані препаратів, які пошкоджують вени. Катетери великого діаметру, введені у периферичні вени дозволяють переливати інфузійні розчини і препарати крові швидше, ніж стандартні катетери, введені у центральні вени (центральні катетери). Периферичні катетери створюють менший опір для розчину, що переливається, оскільки вони коротші за центральні катетери, проте можуть мати не менший внутрішній діаметр.

Ускладнення

Такі ж, як при в/в ін’єкціях. Інфекції асоційовані з катетером →розд. 18.8.

Підготовка пацієнта і місця пункції вени

Такі ж, як при в/в ін’єкціях.

Забезпечення

Таке ж, як при в/в ін’єкціях, замість голки — катетер (канюля) для периферичних вен. У дорослих застосовують канюлі розмірами: 22 G (голубий, Ø 0,8 мм), 20 G (рожевий, Ø 1,0 мм), 18 G (зелений, Ø 1,2 мм), 17 G (білий, Ø 1,4 мм), 16 G (сірий, Ø 1,7 мм) i 14 G (оранжевий, Ø 2,0 мм); найчастіше використовуються канюлі 18 G i 20 G. Катетери більшого діаметру дають можливість швидшої інфузії розчинів. Для крапельної інфузії — набір, який містить трубку із затискачем і невеликий резервуар із загостреною кінцівкою для введення у пляшку (контейнер) з інфузійним розчином (розчином ЛЗ); при необхідності краплемір і трьохходовий краник. Для безперервного введення — шприцевий дозатор (інфузомат, інфузійна помпа), подовжувач для інфузії, відповідний шприц (50, 20 або 10 мл; у деяких шприцевих дозаторах [інфузоматах] можна застосовувати тільки визначені моделі [типи] шприців) і трьохходовий краник.

Техніка

1. Виберіть відповідну периферичну вену.

2. Накладіть (зазвичай на плече) джгут, щоб наповнити вени. Візуалізацію і пункцію вени може полегшити зігрівання кінцівки і масаж (поплескування) місця пункції. Можна також попросити пацієнта про кількаразове стиснення руки в кулак і її розслаблення.

3. Помийте та обробіть руки, одягніть одноразові рукавички. Обробіть та дезінфікуйте шкіру в місці ін’єкції серветкою, змоченою дезінфікуючим засобом. Нанесіть на шкіру дезінфікуючий засіб із розпилювача на відстані 20–30 см, почекайте ≈1–1,5 хв (якщо загальний стан хворого не вимагає негайної катетеризації вени).

4. Натягніть шкіру, потягуючи її великим пальцем або пальцями однієї руки нижче місця уколу. Введіть канюлю на голці у вену під кутом ≈30º до поверхні шкіри. (рис. 24.5-1).

Рисунок 1. Канюляція периферичних вен

5. Після появи краплі крові на кінці голки, утримуючи голку нерухомо однією рукою, іншою введіть канюлю по голці до судини, витягніть голку і звільніть джгут. Якщо голка з катетером вводилась повільно, то кров може з’явитись на кінці голки, тоді коли в просвіті судини знаходиться лише сама голка, а кінець канюлі (коротший від голки) є ще поза судиною. У такому випадку просуньте голку з катетером далі на ≈1 мм, зафіксуйте голку і розпочніть проводити канюлю по голці до судини.

6. Переконайтесь в прохідності канюлі шляхом аспірації крові та введенням невеликої кількості 0,9 % розчину NaCl.

7. Зафіксуйте канюлю до шкіри лейкопластиром або спеціальною пов’язкою (рис. 24.5-2).

Рисунок 2. Фіксація канюлі пластиром

8. Занотуйте дату і годину введення канюлі у відповідних документах (або на пов’язці).

9. Введення ЛЗ

1) струминне введення (болюс) — дотримуючись стерильності, наберіть у шприц необхідний ЛЗ і відповідно його розведіть (якщо потрібно), та зазвичай, повільно вводьте через канюлю. При необхідності ліки можна вводити через звичайну голку (техніка, як при заборі крові звичайною голкою та шприцом, після аспірації крові у шприц введіть ЛЗ). Якщо увесь ЛЗ, що знаходиться в шприці не використано, і припускаєте необхідність ще одного введення, закрийте конус шприца стерильною голкою із ковпачком і підпишіть шприц (назва ЛЗ, доза у мг/мл); переконайтесь як довго і в яких умовах можна зберігати приготований розчин.

2) краплинне введення — дотримуючись стерильності, приготуйте розчин препарату в інфузійній рідині (запишіть назву і дозу розведеного ЛЗ на пляшці або контейнері), заповніть систему (трубка із невеликим резервуаром) цим розчином, таким чином, щоб видалити повітря і наповнити резервуар до половини, під’єднайте систему до катетера (зазвичай за допомогою трьохходового краника, раніше наповненого розчином), встановіть бажану швидкість введення за допомогою затискача або краплеміра.

3) безперервне введення — зберігаючи стерильність, приготуйте розчин ЛЗ в шприці, заповніть подовжувач (лінію) таким чином, щоб видалити повітря, під’єднайте подовжувач (лінію) до катетера (зазвичай за допомогою трьохходового краника), старанно зафіксуйте раніше підписаний шприц в шприцевому дозаторі (інфузоматі) (повинен бути видимим надпис — назва ЛЗ, повна доза або в мг/мл), встановіть швидкість введення (на вашому робочому місці повинні бути підготовані таблиці для розрахунку необхідної дози ЛЗ, що найчастіше призначаються на швидкість введення у мл/год [або хв]) та розпочніть введення.

10. Після кожного введення ЛЗ слід промити канюлю 0,9 % NaCl. Не використовуйте повторно ті самі заглушки. Замініть пов’язку, якщо вона промокла. При появі місцевих запальних змін, больових відчуттів або гарячки негайно видаліть канюлю. Лікування флебіту поверхневих вен →розд. 2.30.

11. Після видалення канюлі слід дезінфікувати і затиснути місце її введення; накласти невелику (самоклеючу) пов’язку, щоб зупинити кровотечу.