Аромат пристрасті: чи здатні парфуми з феромонами допомогти у пошуках кохання

Людина точно не може хизуватися своїм нюхом

Як пояснює Вікторія Кравченко, феромони – це хімічні сполуки, що виділяються представниками якогось виду і викликають стереотипні поведінкові реакції у інших представників цього виду.

Цікавий приклад: деякі африканські метелики розпізнають запах протилежної статі на десятки кілометрів. І метелик може летіти до самки цю відстань, розповідає Віктор Досенко.

“Те, що феромони діють на тварин – це 100%. На комахах, мишах, свинях та вівцях це детально вивчено. Але ця рецепція запахів у приматів і, відповідно, у людей значною мірою деградувала в процесі еволюції”, – говорить професор Досенко.

Для кожного запаху у нас є окремий ген, який кодує певний білок. А запахів та рецепторів – сотні тисяч. Але в людини шар клітин, які розпізнають запахи, складає лише 10 квадратних сантиметрів, а в собаки – 170! До того ж, у останніх до цих клітин підходить набагато більше нервів, які передають сигнал.

“Тобто людина точно не може хизуватися своїм нюхом”, – зазначає Досенко.

Існування комунікації у людей за допомогою феромонів науково не підтверджено, говорить Вікторія Кравченко.

“На роль хімічних стимулів-феромонів претендують ряд речовин стероїдної природи, що виділяються підпахвовими апокриновими залозами, речовини, які містяться в сечі, слині, вагінальних секретах, але жодна з цих нихне має науково підтвердженої феромоніальної активності”, – підкреслює експертка.

Все ж таки, люди пахнуть по-різному. І це має значення. Запах може свідчити про стан здоров’я або емоційні відчуття, але він не може якось по-особливому впливати на протилежну стать, а тим більше – приваблювати її.

Наприклад, запах поту переляканої людини відрізняється від запаху поту людини, що їде в маршрутці в 35 °С, пояснює Вікторія Кравченко.

“Цей запах не може викликати стереотипні реакції у всіх представників протилежної статі – більшості він здається жахливим, але, можливо, комусь і сподобається.

Все це не є характеристикою феромонів”, – додає науковиця.

Новонароджений може впізнавати свою матір за допомогою нюху, а певний запах інколи піднімає людині настрій, розповідає Памела Далтон.

“Існує хімічний зв’язок між людьми за допомогою запахів тіла, які ми видаємо. Ці запахи можуть бути загальними ознаками здоров’я або самопочуття.

Деякі з них можуть бути навіть конкретними сигналами про імунну систему людей. Але ці сигнали не обов’язково працюють так само, як і у тварин. Нам важко назвати їх феромонами, оскільки вони не завжди викликають однакові реакції у всіх”, – каже Далтон.

Парфумами з феромонами можна привабити до себе… свиню, бобра, оленя, або бджіл

Що стосується наукових досліджень, то і вітчизняні, і закордонні фахівці посилаються лише на дослідження 2004 року, бо як сказав професор Досенко, науці не цікаво досліджувати цю тему через її недоцільність. Адже люди закохуються і так.

Йдеться про дослідження хіміків Чарльза Дж. Висоцького та Джорджа Преті, які зазначили, що незважаючи на півстоліття досліджень, прямих доказів існування феромонів у людей не знайдено.

Незважаючи на повну наукову недоказовість, парфумерні компанії вперто продовжують пропонувати споживачам парфуми з феромонами, розповідаючи про їхні чарівні властивості.

Мовляв, придбаєш такі парфуми, і хлопці або дівчата будуть просто штабелями падати від твого казкового аромату!

Гарна версія, але науковці її безжально спростовують. Вони кажуть, що парфумами з феромонами можна привабити до себе… свиню, бобра, оленя, або бджіл.

Як це зробила нещодавно Анджеліна Джолі, але для благородної мети. Вона натерлася феромонами, три дні не милась, аби зробити фото, на якому її тіло обліпили бджоли. Так актриса вирішила прикути увагу до проблеми захисту цих комах.

Але якщо ми хочемо притягнути не бджіл, а кохання, феромони нам не допоможуть.

“На нашу сексуальну поведінку впливають запахи (не феромони), які попередньо були проасоційовані з приємними чи неприємними емоціями, і викликають спогади про аналогічну ситуацію – цей механізм впливу суттєво відрізняється від механізму дії феромонів у ссавців і комах”, – зазначає Вікторія Кравченко.

Вона говорить, що вгадати, який саме запах викличе приємну асоціацію у всіх людей – неможливо, бо це індивідуальний досвід.

Тому думка про можливість додати кудись людські феромони виглядає дуже привабливою з точки зору продажів парфумерної продукції, але не має нічого спільного з науковими фактами щодо можливості феромоніальних сповіщень.

Ольга Маслова вважає, що асоціації це дуже важливо, але у нас ще є окрема складна система пошуку оптимального партнера для розмноження.

“Вона також залучає нюхову систему, хоча там все значно заплутаніше, ніж просто чіткий запах кохання від певної людини, бо залучаються позасвідомі механізми”, – говорить вона.

Що насправді містять “парфуми з феромонами”?

“У кращому варіанті в парфуми додають феромони свиней, у гіршому – нічого, просто брешуть!” – каже Віктор Досенко.

З цим погоджується і Ольга Маслова. Вона говорить, що формула “додайте таку-то речовину і мене захочуть” на людині не спрацює.

“Так звані парфуми з феромонами або не містять їх взагалі, або містять певні тваринні екстракти”, – говорить вона.

Чи можуть бути такі парфуми шкідливими? За словами Віктора Досенка, потенційно можуть, як будь-який не вивчений наукою препарат.

Спочатку були зібрані зразки запаху тіла у групи людей, а потім ті самі люди скористалися парфумами. Завданням було виявити, чи можуть парфуми замаскувати запах тіла? Дослід показав, що ті, хто міг раніше відчути особистий запах людини, міг розпізнати його і через парфум.

“Здається, сигнал, який надходить від окремої людини, є унікальним та стійким, навіть якщо ви покладете на нього тони одеколону або парфумів”, – каже Далтон.

Науковці стверджують, що є маса різних засобів привабити когось, і запах буде останнім елементом, який може вплинути на протилежну стать.

Найкраще пахне здоровий організм

Але чому люди стверджують, що вони шаленіють від запаху свого обранця?

Справа тут зовсім не в парфумах, а в природніх властивостях.

“Здоровий організм виділяє дуже приємні запахи для протилежної статі самостійно. Вони діють саме так, як закладено природою. Імітація цих запахів парфумерам не вдається“, – пояснює Віктор Досенко. .

Як тут не згадати бестселлер Патріка Зюскінда “Парфюмер”, головний герой якого так прагнув любові, що пішов на вбивста заради ідеальних парфумів.

Мабуть, він був і залишається єдиним парфумером у світі, якому вдалося створити той самий неймовірний аромат привабливості!

Але це зовсім не означає, що гарні парфуми сучасним людям зовсім не потрібні.

“Ефект плацебо тут також працює, якщо людина вірить, що стане привабливішою через певний аромат, вона може менше хвилюватись на побаченні, відповідно менше пітніти і дійсно пахнути та почуватись краще”, – говорить Ольга Маслова.

Памела Далтон також не погоджується з тим, що користуватися певним ароматом марно, коли справа стосується побачень та любові.

“Якщо хтось вважає вас привабливим, ваш улюблений аромат, ймовірно, посилить цю привабливість. Потенційний партнер буде думати про вас, відчуваючи цей особливий аромат.

До того ж, якщо вам дати флакон, на якому написано: “це покращить вашу привабливість для людей “, то ви можете поводитись інакше.

Будете почуватись більш впевненим у собі, можливо, більш люб’язним. І, напевне, будете приписувати ці досягнення саме тій рідині, якою набризкалися кілька годин тому”, – розповідає психолог.

Вас також може зацікавити:

Сприйняття запахів, смаків і кольорів залежить від мови, якою ми говоримо

Поширена думка, що люди переважно сприймають світ через зір. З цим найчастіше погоджуються носії англійської мови.

Зрештою, англійська має один з найбагатших словників для опису кольору та геометричних форм, але вона також має помітно менше слів для назв запахів.

Утім, нещодавнє глобальне дослідження показало, що те, якому способу сприйняття світу ми надаємо перевагу – візуальному, слуховому, смаковому, дотиковому чи нюховому, – помітно відрізняється в різних культурах. І це передусім відбивається в нашій рідній мові.

Дослідження охопило 20 мов, якими розмовляють мешканці Європи, Північної та Південної Америки, Азії, Африки та Австралії, і території від великих сучасних міст до віддалених корінних поселень.

Учасникам пропонували описати так звані стимулятори почуттів, наприклад, кольоровий папір, ковток підсолодженої води або запах з картонної смужки.

Результати експерименту показали, що наш спосіб життя, навколишнє середовище і навіть форма наших будинків може впливати на те, як ми сприймаємо речі, і наскільки легко можемо пояснити своє сприйняття словами.

“Ми зазвичай вважаємо, що мова прямо передає нам інформацію про світ”, – зазначає Асіфа Маджид, професор лінгвістики, комунікації та культурного пізнання в Університеті Йорка, яка очолювала дослідження.

“Прикладом цього є те, як ми сприймаємо свої почуття”.

Автор фото, BBC / Getty

Носіям англійської мови, як правило, важче описувати запахи, ніж представникам інших мовних спільнот

За словами Маджид, у багатьох підручниках зазначено, що людина є візуальною істотою.

“Частково це обґрунтовують тим, що ділянка мозку, яка відповідає за зорове сприйняття, набагато більша за ту, що відповідає за запахи”, – каже дослідниця.

“Однак іншим важливим аргументом виступає мова. Люди говорять, ну, подивіться, в нашій мові існує набагато більше слів для опису того, що ми бачимо, ніж для запахів”, – додає вона.

Утім, зазначає Маджид, деякі суспільства є більш орієнтованими на запахи або звуки. Її власне дослідження мови джахай, якою розмовляє спільнота мисливців-збирачів на Малайському півострові, показало такий самий багатий словник для опису запахів, як англійська має для кольорів.

Дослідження зібрало фахівців з таких різноманітних мов, як умпіла, якою говорять близько сотні корінних австралійців, і англійською, якою розмовляє близько мільярда людей у всьому світі.

В дослідженні взяли участь 313 людей. Їм пропонували різні стимулятори відчуттів, а потім вимірювали узгодженість відповідей в кожній мовній групі.

Високий рівень узгодженості свідчив, що група має загальний спосіб опису, наприклад, певних кольорів. А низький рівень, навпаки, що загальноприйнятого словника для цих кольорів не існує або носій мови не може їх ідентифікувати.

Автор фото, BBC / Getty

Англійською мовою простіше описувати форми і кольори

Носії англійської мови найточніше визначали форми і кольори. Вони, наприклад, одностайно погоджувалися, що дещо є трикутником або має зелений колір.

Носії лаоської або перської мов, з іншого боку, точніше розрізняли смаки. Коли їм запропонували випити гіркувато-солодку воду, всі носії перської описали її як “токх”, тобто гірка.

Тоді як англомовні учасники експерименту реагували на цей стимул інакше. Вони характеризували воду як “гірку, солону, кислу, непогану, позбавлену смаку, м’ятну, схожу на вушну сірку або на ліки”, каже Маджид.

Як пояснює дослідниця, таке плутання смаків регулярно повторювалося з носіями англійської мови.

Автор фото, BBC / Getty

Носіям англійської мови складніше пояснити смак, ніж лаосцям чи персам

“Хоча мова й пропонує слова для опису смаку, здається, людей не дуже вміють зіставити їх зі смаками”, – зазначила лінгвістка.

Цікаво, що ті мовні спільноти, які вміють точніше розрізняти смаки – перси, лаосці і кантонці (носії діалекту китайської мови) – відомі світу вишуканими кулінарними традиціями з багатою палітрою смаків і ароматів.

Іншим учасникам дослідження було складно пояснити деякі відчуття, тому що в їхній мові бракувало слів для їхньої назви.

Так у мові умпіла існують лише три слова для опису кольорів: чорний, білий та червоний.

Однак носіям мови умпіла було набагато легше описати запахи. Ця перевага запахів над кольорами в мові притаманна багатьом суспільствам мисливців-збирачів світу, зокрема й згаданій вище народності джахай.

Це, вочевидь, можна пояснити тим, що вони живуть і добувають собі їжу в багатих запахами лісах.

Автор фото, BBC / Getty

Перевага запахів над кольорами в мові притаманна багатьом суспільствам мисливців-збирачів світу

Цікаво, що ця сенсорна відмінність зберігається навіть у мовах жестів. Носії ката колок, мови жестів, якою розмовляє близько 1200 мешканців Балі, так само як й носії умпіли, мали помітні труднощі з описом кольорів.

З іншого боку, носії американської і британської мови жестів легко впоралися з цим завданням приблизно так само, як і носії обох варіантів англійської мови.

З’ясувалося також, що певну роль відігравали й такі культурні чинники, як мистецтво та архітектура. Люди зі спільнот, які займаються виробництвом декоративної кераміки, краще описували форми.

Ті, у чиїй культурі поширені будинки з кутами, а не круглі хатини, краще описували гострі форми. А представники музичних спільнот краще відрізняли звуки, навіть якщо вони самі не були музикантами.

“Якщо в спільноті багато музикантів, усі її представники краще розбираються в звуках і здатні точніше їх описувати”, – каже Маджид.

Автор фото, BBC / Getty

Представники спільнот з розвиненими музичними традиціями краще відрізняли звуки, навіть якщо вони самі не були музикантами

Для тих з нас, хто проводить більше часу перед беззвучним екраном без запаху і кольору, ніж серед ароматних рослин та співочих музикантів, дослідження може стати стимулом до пошуку нових сенсорних переживань.

Але воно також нагадує нам про неймовірну лінгвістичну різноманітність світу.

Мові умпіла, наприклад, наразі загрожує вимирання. Число носіїв цієї мови швидко скорочується.

Однак в описі запахів, ця рідкісна мова, що зникає, має серйозну перевагу перед англійською, попри її бурхливий розвиток та мільярд носіїв.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.