Язичництво – що це таке і хто такі язичники

Князь Володимир Святославич, прагнучи підвищити політичне значення Русі та обґрунтувати об’єднання держави під владою київських князів, здійснив реформу язичництва в 980 році, а після виступів проти неї прийняв державною релігією християнство. Язичництво – це термін, який використовується у християнстві для визначення неавраамічних релігій. У більш широкому та сучасному розумінні, язичництвом заведено називати будь-якіполітеїстичні або нетрадиційні релігії, які знаходяться за межами християнства, юдаїзму,індуїзму та буддизму. В презентації ви знайдете коротко описаний текст про язичництво.

Язичництво – що це таке і хто такі язичники. Підготувала Кирієнко Маргарита

Язичництво – це термін, який використовується у християнстві для визначення неавраамічних релігій. У більш широкому та сучасному розумінні, язичництвом заведено називати будь-які політеїстичні або нетрадиційні релігії, які знаходяться за межами християнства, юдаїзму, індуїзму та буддизму. Простими словами, Язичництво – це віра в одну з численних древніх релігій, засновану на поклонінні різним богам або надприродних істот, які не належать до Християнства, Ісламу або Юдаїзму. Таким чином, до язичництва можна зарахувати: друїдизм, шаманізм, анімізм, різні слов’янські, європейські та азіатські духовні практики або вірування. Загалом, все що не є традиційною релігією, з точки зору християнства, є язичництвом.

Суть та культура язичництва. Говорячи про суть язичництва як такого, досить складно охарактеризувати або описати всі аспекти властиві даним віруванням. Більшою мірою, це пов’язано з тим, що так званих «язичницьких» вірувань, традицій та філософських течій існує величезна кількість, і всі вони мають свої власні особливості. Проте, базуючись на найпоширеніших язичницьких течіях, можна змалювати загальну концепцію. Отже, до основних характеристик або суті язичництва можна віднести: Політеїзм;Шанування природи;Магія та магічні ритуали. А тепер про це, більш детально…

Політеїзм. Оскільки більшість язичницьких вірувань беруть свій початок в дуже давні часи, ще до створення концепції «Єдиного Бога», то і божеств, яким поклоняються язичники може бути багато. У якості близького до нас прикладу, можна взяти вірування слов’янських язичників. В їх релігійному уявленні існували такі боги як: Перун (головний бог і бог-громовержець), Даждьбог, Сварог, Стрибог, Велес та інші. У підсумку, можна сказати, що більшість язичницьких релігій практикують так зване «багатобожжя» або віру у безліч надприродних істот. Також слід зробити один дуже важливий акцент на тому, що язичництво, як таке, допускає плюралізм та різноманітність думок. Це означає, що інші народи, як правило, досить спокійно ставляться до того, що у прихильників інших релігій є свої боги. На відміну від традиційних релігій, в язичництві немає заперечення існування інших, чужих божеств.

Шанування природи. Ще одним загальним для більшості язичницьких практик, є шанування природи. Наприклад, дуже важливими та шанованими місцями можуть бути ліси, гори, озера або річки. Як правило, ці об’єкти тісно пов’язані безпосередньо з божествами або їх діями. Крім цього, в язичництві великі акценти робляться на пори року, а саме на їх змінюваність. У ці періоди відбуваються різні свята, що супроводжуються різними ритуалами. Особливим шануванням користується земля, або як її ще називають «Мати Земля». Багато язичників бачать саму Землю, як священну. Наприклад, в Древній Греції, саме Землі завжди жертвувався перший келих виготовленого вина.

Магія та магічні ритуали. Хоч язичництво в більшості своїй і позбавлене будь-яких обов’язкових догматів, канонічних та «істинних» писань, все ж йому притаманна безліч різних ритуалів та церемоній. У свою чергу, подібні ритуали, є своєрідними магічними актами, які покликані умилостивити богів або подякувати їм. Деякі з них, мають відлякувати злих духів або відводити нещастя. Таким чином, можна сказати, що наявність магічної складової, є основоположним фактором в концепції язичницьких вірувань.

Факти про язичництво. Язичники не вірять в християнську концепцію Бога, але саме християнська міфологія запозичила значну частину ідей з язичницьких вірувань. Язичники не вірять в диявола або сатану. Ця концепція виникла з християнством. Язичники не сатаністи. Сатанізм походить з християнства. Це не має нічого спільного з язичницькими міфологіями, які передували християнству. Язичники не приносять у жертву людей або тварин. У стародавні часи, всі релігії, включаючи християнство, здійснювали обряди жертвоприношення. Сьогоднішні язичники залишили цю частину своєї системи древніх переконань у минулому. Багато свят походять з язичництва. Наприклад: Різдво, Великдень та Хелловін. Язичники не ненавидять Ісуса, але вони не поклоняються йому. Більшість думає, що він був хорошою людиною, яка намагалася зробити світ кращим. Але, язичники не вважають його богом. Для язичників, магія та заклинання – це акти цілеспрямованої молитви з чітким наміром.

У підсумку, можна сказати лише те, що язичництво, це дуже давня система вірувань, яка внесла свій внесок як у формування «основних» релігійних течій, так і в культуру різних націй в цілому. У певному сенсі, саме в язичництві, в традиціях та ритуалах, зберігаються багато ключових чинників, які сформували народи такими, якими вони є на даний момент. І навіть тільки з історичної точки зору, дані системи вірувань, являють собою величезну цінність, як для певних народів, так і для всього людства в цілому.

Дякую за увагу! Мирного дня!)

Язичництво. Що таке язичництво та хто такі язичники?

Язичництво — первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків.

Єдиним найвищим богом «громовиком», був Перун. Уособленням неба взагалі був Сварог. Інші вищі боги вважалися його синами — Сварожичами: сонце і вогонь — Дажбог і Хоре, Велес — «скотій бог». У волинян найвищим богом вважався ще Святовит — Триглав. Імена цих богів дійшли до нас із фольклору — народних казок і пісень, сутність яких зводиться до боротьби світлих сил природи з темними: родючості з неродючістю (безплідністю), літа із зимою, життя зі смертю.

Східні слов’яни (русини) уявляли собі весь кругообіг пір року як безперервну боротьбу й чергування перемог світлих і темних сил природи. Висхідним пунктом цього кругообігу є новий рік — народження нового сонця (Ярила); відзначали також початок весни й літнє сонцестояння (Купала). Із цими уявленнями тісно пов’язані уявлення про потойбічне життя й культ предків. Вважалося, що душі померлих перебувають у країні, де знаходиться сонце. В цю країну померлого потрібно споряджати, що й виявлялося в належному обряді поховання. Якщо ж належного обряду не здійснено, душа небіжчика нібито приречена на вічне поневіряння (напр., душі дівчатутоплениць — русалки, мавки). Щоб полегшити померлому шлях до країни вічного спочину, вдавалися до обряду спалення: вогонь очищав душу, відокремлював її від тіла. Душі предків ставали домашніми богами, охоронцями домашнього вогнища, сім’ї й роду (Род, Чур, Діддомовик).

У слов’ян не було вироблено чітких форм культу, не було громадських кумирів, храмів, жерців. Жертви родовим і небесним богам приносили старійшини родових громад. Лише під впливом варягів почали споруджувати або зображати бовванців (ідолів). Князь Володимир уперше поставив у Києві над Дніпром ідоли Перуна, Хора й Дажбога. Є згадки, що Володимир побудував і перший храм, у якому приносили жертви богам.

Із запровадженням християнства язичницький культ на Русі занепадає, хоч християнство ще тривалий час не могло витіснити залишки язичницьких вірувань. Деякі язичницькі обряди були об’єднані з християнськими святами (свято Різдва Христового з Колядою. Воскресіння з Великоднем та ін.).

• Історія Держави І Права України: Заруба В.М
• Історія України: Заруба В.М., Васковський Р.Ю.
• Дистанційний Курс Історія України: Г.Г.Кривчик, С.
• Актуальні Проблеми Історії України: Курс Лекцій
• Нариси З Історії України: Василь ВЕРИГА
• Історія України Від Найдавніших Часів I До XXI: Л.І. Кормич В.В. Багацький
• Конспект Лекцій З Історія України: Гавриленко І
• Козацька еліта Гетьманщини
• Історія України: Мельнік
• Проблеми вивчення української революції 1917-1921рр
• Українська національна революція
• Політичний рух: Бобіна