Інтегроване заняття “Де ластівка водиться, там щастя родиться”

це заняття дає можливість дітям поповнити , розширити знання про народні обереги, про маленьку пташку, яка живе поруч, приносить велику користь людям, приносить літечко на своїх крилах, а з настанням осені покидає збудоване гніздечко, щоб знову повернутися в кінці травня, принести тепло.

Інтегроване заняття

(за освітніми напрямами “Дитина у світі культури” з народознавства, для дітей 5-6 років життя, 2021 рік) за темою:

“Де ластівка водиться, там щастя родиться.”

Підготувала:

Луценко Н. О.

Мета: Ознайомити дітей з народним оберегом – птахом-ластівкою,

розширити знання дітей про значення оберегу у житті

українського народу, відношення людей до птахів, виховувати

бережливе ставлення до живої природи – носія духовного і

фізичного здоров’я людей.

Дидактичне забезпечення: пір’ячко, конверт, картки із зображення птахів, Д/м – ластівка, загадки, ілюстрації – гнізда ластівки, фізхвилинка- “Ми ластівки – будівники”, прислів’я, вірш про ластівку, зображення силуета – ластівки в гніздечку, папір, ножиці, сухий клей, клейонки.

Хід

І- етап – мотивація

(діти стоять колом, вихователь пропонує виконати рухи

за такими словами: 1,2,3,4- наші руки, наче крила

полетіли, полетіли-2 р.

на рахунок 1,2, 3, 4, 5

Вихователь показує дітям свою закриту долоньку, прохає відгадати,

що може бути на вашу думку в долоні? (припущення дітей)

А допоможе вам моя –

Загадка – воно біле, легке, гладеньке, буває різнокольоровим,

може літати в повітрі, котитися по землі, коли дмухає

вітер.(діти відгадують – це пір’я)

В. Так! Вірно. Ось воно, погляньте.

( Роздаю пірїнку кожній дитині.)

(відповідь дітей – птахів)

(відповідь дітей – свійських, диких)

Погладьте руки, щічки пірячком, що відчуваєте?

(відповідь дітей- тепло, легкість…)

В. Подуйте на пір’ячко, відпустіть його.

В. Підійдіть будь ласка до столу, подивіться, на столі лежить конверт.

-А що там? Вам цікаво дізнатися?

Вихователь відкриває конверт із картками, на яких дикі птахи.

Д/Г “Назви птаха”

(голуб, лелека, сорока, горобець, дятел, синичка, шпак, орел)

– Які ви, розумнички. Правильно назвали птахів.

ІІ- пізнавальна діяльність

-А хочете, дізнатися, ще про одну незвичайну пташку, тоді послухайте і відгадайте.

Загадка: Швидко скрізь цей птах літає,

безліч мошок поїдає, за вікном гніздо будує

тільки в нас він не ночує.

– Що ж це за птах?

(діти називають відгадку)

В. Дійсно, це ластівка.

(Діти сідають за столи, слухають розповідь вихователя)

(на мольберті розміщено Д/М – ластівка)

В. Ластівка, для нас, не просто птаха, а пташка-оберіг, людської оселі, домівки. Що таке оберіг?- це охороняти, берегти, захищати від

кого небудь шкідливого, небезпечного для людей. Ластівка є оберегом, вона приносить щастя в родину, в людську оселю.

В.Розкажіть, де ви бачили ластівку?

( розповідь дітей)

М/В “Яка?

(моторна, швидка, жвава, працьовита, в/юнка, клопітка)

(високо, прудко, вертко, низько)

Я, пам’ятаю, ще в дитинстві, бачила як ластівки сиділи високо на

проводах, про щось весело гомоніли)

В. Діти, запам’ятайте, ластівка буває сільською і міською. Відрізняють її

по довжині хвостика. У міської він – короткий, а у сільської – довгий, як

В. – Хто з вас бачив, де будує своє гніздо ластівка?

( відповідь дітей)

Вірно! Птаха будує своє гніздо під стріхою, дахом, вікном, в

сільському приміщенні, де їй буде зручно, затишно. Вона –

трудівниця. Ліпить пара своє гніздо з глини, землі, піску. У дзьобику

треба змочити будівельний матеріал, а потім робити, для того, щоб

з відкладених яєць, з’явилися пташенята.

В. Чи знаєте ви, що роблять ластівки, щоб пташенята не випадали з

гніда? (ні не знаємо)

– Уважно послухайте: птахи відшукують кінське волосся , один кінець прикріплюють до гнізда, глиною, а іншим – спутують лапку.

Давайте і ми побуваємо пташками- ластівятами, які будують гніздечко.

1,2,3 навколо себе повернись і в ластівку перетворись.

Фізхвилинка “Ластівки- будівельники”

((діти виконують рухи згідно тексту)

Від зорі, до зорі, все працюють трударі,

Ліплять гнізда ластівки, ластівки-будівельники,

Хоч не мають рук, рук, дзьобиками стук, стук,

Соломинки і пушок, подивіться скільки хат,

Для майбутніх ластівят.

В. От і відпочили.

ІІІ- Перетворювальна діяльність

В. – Скажіть, чому ластівки більшу частину дня в польоті?

В. Так, вони в повітрі ловлять шкідливих комах, завдяки гострим крилам. А ще, ластівки не можуть сідати і пити воду, бо заважає хвостик. Птахи низько пролітають над водою і дзьобом зачерпнуть її.

В. – Як ви, гадаєте,- чи можна брати з гніздечка яйця в ластівок?

В народі говорять: якщо, хтось візьме, то будуть – веснянки.

В. Ще, це великий гріх! Мені розповідала бабуся, коли була маленькою, як ви, ластівка може принести жаринку в дзьобі і запалити дах домівки.

В. Може з вас хто чув, як ласкаво називають в народі ластівку?

В. Ластівку називають – касаткою.

А в кого були веснянки, щоб зігнати їх з обличчя, треба тричі сказати:

Ластівко, ластівко на тобі веснянки, дай мені білянки, це коли вперше

В. – Назвіть прислів’я, які знаєте про ластівку.

(діти називають прислів’я )

Прислів’я

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

Рання ластівка- вісник весни.

Одна ластівка погоди не будує.

В. Так, цією пташкою називають милу людину, жінку – трудівницю,

В. Запам’ятайте діти, не можна руйнувати взагалі, пташиних гнізд, бо

пташці не буде де жити. Бо збудувати житло, треба великої витрати сил,

то велика праця, буде багато шкідливих комах, щоб не порушити рівноваги в природі. Треба поводитися в житті так, щоб –

у горобчихи були – горобенята

у ворони- воронята

у синички – синичата

у лелеки – лелеченята

у сороки – сорочата

у ластівки- ластівята

В. Скажіть, діти, коли в місто Енергодар прилітають ластівки?

В. Так, в кінці весни, на початку літа, з’являється для них їжа.

В. Літом ластівка літає

ластівят малих навчає,

не лінуйтесь ластівята,

учитесь літечком літати.

В. От в мене є ластівка.

(на дошці прикріплено паперове гніздечко з силуетом пташки)

вихователь запрошує дітей до дошки, розглянути пташку, як вона себе почуває?.- Весело їй чи сумно?

– Чи є пташенята у гнізді?

В. Щоб не було порожнім материнське гніздо , нехай завжди до нього

злітаються ластівята- пташенята, такі як ви, маленькі, красивенькі,

В. Запрошую вас за столи вирізати з паперу пташенятко- ластівятко, наклеїти в гніздечко.

Діти працюють за столами, ножицями з паперу, вирізають силует ластів’ятка і наклеюють в гніздо.

В. Після закінчення роботи вихователь звертається до дошколят:

Зверніть увагу, гніздо наповнилося пташенятами. Ластівка радіє,

що вона не одинока.

• І ви, діти, коли виростите, станете дорослими, не забувайте рідної домівки, прилітайте, приїздіть до своїх батьків, як найчастіше розмовляйте по телефону, відвідуйте, на вас вони завжди чекають.

ІV – Оцінно- контрольна діяльність.

• Що нового дізналися?
• Що вас здивувало?
• Кому ви хотіли розповісти про заняття?
• Для чого птахам потрібні гнізда?
• Чому одні птахи прилітають раніше, інші пізніше?

§ 8. Культура і духовне життя в Україні наприкінці 1950-х — у першій половині 1960-х років

1955 р. — стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність»; 1956 р. — створення Міністерства культури УРСР; 1958 р. — запровадження обов’язкового восьмирічного навчання; квітень 1959 р. — Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в УРСР», за яким вивчення української мови дітьми здійснювалося за бажанням батьків.

1. Історичні умови розвитку української культури

Українська культура кінця 1950-х — початку 1960-х рр. розвивалася в умовах «відлиги», яка мала значний вплив на всі процеси культурного життя. Послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін стимулювали культурне життя, сприяли духовному розкріпаченню.

Суттєвий вплив на формування ідеології суспільства справило святкування в 1954 р. 300-річчя Переяславської ради. На честь цієї події ЦК КПРС схвалив «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954)». У документі наголошувалося, що ця подія є важливою для всього радянського народу. Запорукою подальшого успішного розвитку українського народу мають стати взаємодопомога і дружба з «братнім російським народом».

Політична «відлига» зумовила нову хвилю «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови.

Такі історичні умови сприяли новому піднесенню української культури, можна навіть говорити про її чергове відродження. Проте воно виявилося вкрай коротким і обмеженим.

• Що найбільш впливало на розвиток української культури у період «відлиги»?

2. Розвиток науки

Усвідомлення радянським керівництвом масштабів змін, пов’язаних із розгортанням у світі науково-технічної революції, позитивно вплинуло на розвиток науки. Істотно збільшилися бюджетні витрати на наукові дослідження, фактично «за потребами» фінансувалися установи, що працювали на військово-промисловий комплекс. Головними центрами наукових досліджень у республіці були інститути Академії наук УРСР, президентом якої до 1962 р. залишався біохімік О. Палладін. У 1962 р. її очолив Б. Патон.

Доба «хрущовської відлиги» вважається найбільш динамічним періодом в історії української науки. У цей час у республіці з’явилося чимало нових наукових осередків. Так, у 1956 р. були створені Українська сільськогосподарська академія та Академія будівництва й архітектури. У 1957 р. в складі АН УРСР розпочав роботу Обчислювальний центр, який очолив молодий математик В. Глушков. Українськими інженерами та вченими було створено цифрову машину «Київ» (1960 р.), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961 р.), машини «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 p.) тощо. Із 1962 р. Обчислювальний центр перейменували на Інститут кібернетики АН УРСР.

У 1961 р. колектив Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСР отримав перші штучні алмази. В Інституті фізики АН УРСР у 1960 р. став до ладу атомний реактор, за допомогою якого відбувалися дослідження фізики атомного ядра. Насамперед з оборонною тематикою був пов’язаний розвиток найстарішої наукової установи — Інституту механіки АН УРСР. Фізико-технічний інститут у Харкові працював над програмою розвитку атомної енергетики, якою керував І. Курчатов. У 1958 р. виник Інститут проблем лиття, що розробляв новітні технології для чорної металургії. Провідні позиції займав Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, який із 1953 р. очолював його син Б. Патон. Розроблені вченими інституту технології електрошлакового зварювання та зварювання під флюсом дозволили СРСР вийти на перше місце в світі у зварювальній техніці.

Віктор Глушков — науковець і директор Обчислювального центру

Керуюча машина широкого призначення ДНІПРО. Павільйон виставки народного господарства. Київ, 1960 рік.

Зліва направо: В. Скурихін, Л. Коритна, Л. Жук, В. Каленчук, В. Глушков, Б. Малиновський

Успішно розвивалася українська медицина. У середині 1950-х рр. під керівництвом кардіохірурга М. Амосова розпочато розробку і впровадження нових методів лікування серцевих захворювань. У 1956 р. виходець із Житомира С. Корольов став генеральним конструктором, через два роки — академіком СРСР і очолив його ракетну програму. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини в космос та вихід людини в космос.

У 1954 р. у Дніпропетровську (тепер Дніпро) було створено особливе конструкторське бюро, яке стало творцем більшості балістичних ракет СРСР, носіїв ядерної зброї, котрі до теперішнього часу стоять на озброєнні Росії. Очолив це КБ Михайло Янгель. На початку 1960-х рр. згадане КБ, яке отримало назву «Південне», долучилось і до створення носіїв космічних апаратів.

Лібералізація суспільно-політичного життя сприяла розвитку суспільних наук. Історики вперше отримали доступ до архівних матеріалів радянської доби. Із 1957 р. у республіці розпочалося видавництво спеціалізованих гуманітарних журналів академічних установ — «Радянське право», «Український історичний журнал», «Економіка Радянської України», «Народна творчість та етнографія». Важливою подією наукового життя став початок видання Української Радянської Енциклопедії в 16 томах. Проте партійні органи, як і раніше, слідкували за тематикою публікацій із метою недопущення спроб критики політики КПРС, згадок заборонених тем і прізвищ. Проте інколи українські вчені долали ці перешкоди. Так, у лютому 1963 р. у Києві відбулася наукова конференція з питань культури української мови, у якій взяли участь понад 800 учасників. На ній пролунала гостра критика мовної ситуації в Україні. Доповідачі викривали принизливе становище української мови в республіці, вимагали усунення всіх обмежень для її застосування в державному житті тощо.

3. Реформи в системі освіти

Напередодні реформи в пресі розгорілась дискусія щодо принципів і напрямів реформування школи (1958). Багато суперечок спричинив пункт: батьки учнів самі повинні обирати мову, якою будуть навчатися їхні діти.

Така теза не отримала підтримки навіть серед вищого партійного керівництва КПУ, яке вважало, що українська мова має залишатися обов’язковою для вивчення.

Харківські школярі. 1962 р.

На захист української мови висловлювався і перший секретар ЦК КПУ П. Шелест. Було зрозуміло, що батьки з метою полегшення майбутньої кар’єри своїх дітей обиратимуть у школах російську мову навчання. Проти такої тези виступила й українська творча інтелігенція.

Однак Хрущов виявив твердість і наполіг на тому, щоб у республіканському законі про народну освіту залишився пункт про факультативність вивчення української мови. Як результат, з 1959 до 1965 р. кількість російських шкіл в УРСР зросла з 4192 до 4703, а кількість українських — скоротилась з 25 308 до 23 574.

На початку 1960-х рр. негативні прояви процесу русифікації ще не відчувалися наповну, а нові зміни у школі і суспільстві дали позитивний результат у справі національного відродження.

За реформою освіти передбачався перехід до обов’язкового 8-річного навчання. Десятирічки перетворювалися на одинадцятирічки.

Документи розповідають

З листа В. Стуса, який працював учителем в Горлівці, до А. Малишка

На Донбасі (та й чи тільки) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мову народу який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов’язково — німецьку, французьку, англійську мову, крім рідної. Іноді видається, що діячі нашої культури роблять даремну справу. Вони співають, коли дерево, на якому вони сидять, ритмічно здригається од сокири. Як можна зрозуміти їх спокій? Як можна зрозуміти слабосилі зітхання, кволі піклування про долю хутора Надії, слабенькі нарікання, коли мусить бути гнів, і гнів, і гнів?

• Які факти викликали занепокоєння автора?
• У чому він вбачав їх небезпеку для розвитку України?

4. Вплив десталінізації на літературно-мистецьке життя. Шістдесятники

Десталінізація, яка була основним змістом «відлиги», сприяла духовному оновленню життя суспільства.

Першими проявами «відлиги» в галузі культури стали стаття В. Померанцева «Про щирість у літературі», що з’явилась у журналі «Новый мир», головним редактором якого був Твардовський, повість І. Еренбурга «Відлига», роман М. Дудінцева «Не хлібом єдиним». Ці твори порушили важливі питання: чому правда в літературі підмінялася брехнею, яке призначення інтелігенції, що в нашій історії замовчувалося або перекручувалося.

Олесь Гончар

Першою «ластівкою» духовного пробудження в Україні стала публікація у червні 1955 р. в «Литературной газете» статті О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність». У ній містився заклик «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму». Цей заклик був сприйнятий українською інтелігенцією як сигнал для пошуку нових творчих можливостей. Прикладом своєї творчості Довженко демонстрував, наскільки плідним може це стати.

Ще більших сподівань у митців викликав XX з’їзд КПРС. У його резолюціях підкреслювалася необхідність розширення прав союзних республік у господарському та культурному будівництві. Теоретичною базою такого рішення була теза про те, що «соціалізм не тільки не усуває національних відмінностей, а навпаки, забезпечує всебічний розвиток і розквіт економіки та культури всіх націй і народностей».

Раніше за інших на нову ситуацію відреагували письменники. З нових позицій були написані автобіографічна повість О. Довженка «За ширмою», поеми «Розстріляне безсмертя», «Мазепа» та повість «Третя рота» В. Сосюри, романи Л. Первомайського «Дикий мед» та «Вир» Гр. Тютюнника. Важливу роль у культурному процесі відіграли твори О. Гончара «Людина і зброя», М. Стельмаха «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль», «Правда і кривда». З поезією та прозою активно виступали В. Симоненко, М. Руденко, Л. Костенко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Р. Лубківський, Ю. Мушкетик, І. Чендей, І. Драч, В. Шевчук. Літературну критику представляли І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. Світличний, В. Чорновіл, В. Мороз та інші.

Політична «відлига» спричинила нову хвилю «українізації». Знову було порушено питання про збереження української мови та розширення сфери її вживання. Пом’якшення у мовній галузі сприяли появі низки нових україномовних видань. За період з 1956 по 1958 р. їх збільшилося з 49 до 64. Україномовні газети в республіці на 1956 р. становили майже 77 %.

У другій половині 1950-х років більше уваги стали приділяти збереженню історико-культурної спадщини. Держава взяла під охорону пам’ятки історії та культури України.

Процеси лібералізації змусили компартійну верхівку визнати деякі свої помилки. Так, була розцінена помилковою критика опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький» та інших творів.

Та поряд з процесом «українізації» починається нова хвиля русифікації. Поштовхом до неї стала освітня реформа.

Покоління митців «відлиги» не вписувалось у жорсткі ідеологічні межі «будівника комунізму». Згодом вони отримали назву «шістдесятники» — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули собі визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя.

Провідне місце серед когорти молодих поетів належало В. Симоненку. Основною ідеєю його творчості була безмежна любов до рідної землі. Стрімко увійшла в українську літературу наприкінці 1950-х років Ліна Костенко. її поезія засвідчувала непересічний талант поетеси, її природну мудрість глибоко філософськи осмислювати дійсність, генерувати нові оригінальні думки, подаючи їх у чудовій поетичній формі.

Сергій Параджанов, режисер фільму «Тіні забутих предків»

Плідною і багатою в новій суспільно-політичній атмосфері була творчість українських композиторів як офіційного, традиційного, так і нетрадиційного напрямів у музиці. Українське музичне мистецтво збагатилося творами Б. Лятошинського, А. Кос-Анатольського, С. Людкевича, братів Г. та П. Майбородів, Ю. Мейтуса, Л. Ревуцького, А. Штогаренка, М. Скорика та інших. Новаторством була позначена авангардна музика Л. Грабовського, В. Годзяцького, В. Сільвестрова, В. Загоруєва.

Нову хвилю в кінематографі представляли С. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика.

Скарбниця образотворчого мистецтва поповнилася творами М. Дерегуса, М. Божія, К. Трохименка, О. Шовкуненка, В. Бородая, народних майстрів К. Білокур, М. Приймаченко, Г. Василащук. Оригінальні форми й незвичний зміст принесла творчість художників О. Заливахи, А. Горської, В. Кушніра, В. Зарецького. З рухом шістдесятників тісно пов’язане ім’я талановитої художниці Т. Яблонської. Разом з В. Зарецьким вона стала основоположником і фундатором фольклорного напряму в українському образотворчому мистецтві, який, незважаючи на певні труднощі, зберігся і набув розвитку в наступні десятиріччя.

Марія Приймаченко. Гороховий звір

Художники А. Горська та Л. Семикіна постраждали у 1964 р. за створення вітражу для вестибюля Київського державного університету в зв’язку з відзначенням 150-річчя від дня народження Т. Шевченка. На ньому був зображений молодий і гнівний поет. Однією рукою він пригортав скривджену жінку, яка символізувала Україну, а другу простягав вгору, тримаючи у ній книгу. Композиція супроводжувалася шевченківськими словами: «. Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово». І зображення, і цитата, на думку партійних керівників, були ідеологічно небезпечними. Вітраж за їхньою вимогою безжально знищили.

Постать в історії

«Лицарем українського відродження» називали молодого поета Василя Симоненка (1935—1963). У 1962 р. з’явилася його перша збірка поезій «Тиша і грім». Якжурналісту своїх статтях він критикував партійну бюрократію, за що зазнавав цькування офіційних владних структур. У 1963 р. його жорстоко побили на вокзалі у Черкасах, після чого він невдовзі помер. Злочинців не знайшли. По смерті поета видано збірки «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді материнства» та ін.

Непересічний поетичний хист виявив один з найяскравіших представників покоління «шістдесятників» Василь Стус (1938-1985). Йому належать збірки поезій «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Дороги болю», «Передчуття», «Під тягарем хреста» та інші, більшість з яких побачила світ лише в незалежній Україні. Стус став одним з небагатьох, хто наважився на відкриту боротьбу проти радянського режиму і став дисидентом. Під час другого ув’язнення у 1985 р. помер від нелюдських умов утримання. Посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Шевченка та званням Героя України.

У цей час на літературному небосхилі України засяяла зірка Ліни Костенко. Три її перші збірки поезій «Проміння землі», «Вітрила» та «Мандрівки серця» продемонстрували здатність молодого митця поєднувати у поетичних рядках філософські роздуми, оригінальні думки й художнє слово. Проте з кінцем «відлиги» твори Л. Костенко тривалий час не публікувалися, хоча вона продовжувала плідно працювати.

Василь Стус

Василь Симоненко

Ліна Костенко

Пожвавлення в національно-культурному житті зумовило зростання в суспільстві інтересу до театрального мистецтва. Багатьох приваблювала творчість таких майстрів сцени, як В. Добровольський, Н. Ужвій, Ю. Лавров, Є. Пономаренко, М. Романов, К. Хохлов. Традиції Л. Курбаса творчо наслідували його учні — режисер Г. Юра, М. Крушельницький, Б. Тягло, В. Скляренко та інші.

З оригінальними ідеями та творчими знахідками влилися в рух шістдесятників І. Драч, М. Осадчий, Є. Сверстюк, І. Світличний, М. Горинь, С. Караванський, В. Мороз, М. Лукаш, В. Стус, М. Холодний, І. Калинець, І. Стасів-Калинець та інші.

Ідеї шістдесятників приваблювали молодь. У Києві та Львові виникли клуби творчої молоді, що об’єднували молодих інтелектуалів. Характерною особливістю їхньої діяльності був пошук оригінальних форм художнього самовираження, культивування національних культурних традицій і здобутків.

Така діяльність шістдесятників не могла не налякати владні структури. 8 березня 1963 р. після зустрічі М. Хрущова з творчою інтелігенцією, на якій він піддав брутальній критиці митців, розпочалася чергова ідеологічна кампанія проти шістдесятників. Критика доповнювалася адміністративними заходами: не дозволяли друкувати твори, влаштовувати творчі вечори, забороняли діяльність клубів тощо. Під таким тиском частина інтелігенції відійшла від активної громадської роботи, зосередившись на професійній діяльності. Вона не конфліктувала з владою, висловлюючи свої ідеї в завуальованій формі. Інша частина — залишилася на своїх позиціях, ставши в опозицію до існуючої влади. їх стали називати дисидентами (незгодними).

Шістдесятники

Представники

Твори

Поети і письменники

Автобіографічна повість «Зачарована Десна»

З чого робиться гніздо ластівки і де селиться птах

сонми дрібних пурхають комах. Це – самий що ні на є планктон повітряного «океану», який служить кормом безлічі інших мешканців середовища.

Серед пернатих, які вживають в їжу настирливих комах, знаходяться і ластівки. Ці пернаті чимало досягли успіху в полюванні на літаючих комах, проте абсолютно розгубили навички збирання, які могли прогодувати їх в будь-який час. Таким чином, затяжні зливи і тривалі періоди холодної погоди для ластівок стають сущим лихом, і в цю пору вони майже не літають. Птахи мужньо переносять голод, причому їх пташенята теж стійко терплять позбавлення. Тут виручають запаси – в благополучні періоди ластівки швидко накопичують жир. Полюють лише в польоті.

ластівки – відмінні літуни, використовують свої навички, щоб годувати і залучати партнера. Деякі види, такі як мангрові ластівки, є територіальними, тоді як інші просто захищають свою ділянку гніздування. Загалом, самці вибирають місце для гнізда, а потім залучають самку, використовуючи пісню і фігури в польоті, і (в залежності від виду) охороняють свою територію. Розмір території варіюється в залежності від виду- у колоніальних гніздових видів він має тенденцію бути невеликим, але може бути набагато більше для одиночних гнізд.

Поза сезоном розмноження деякі види можуть утворювати великі зграї, а можуть поширюватися в громаді. Це, імовірно, забезпечує захист від хижаків. Несоціальні види не утворюють зграй, але останнім часом пташенята можуть залишатися зі своїми батьками на деякий час після сезону розмноження. Якщо людина виявиться занадто близько до території птахів, вони будуть атакувати по периметру гнізда. Колоніальні види можуть нападати натовпом на людей, які занадто наблизилися.

За здатність переносити голод протягом довгого часу довелося заплатити великий тривалістю розвитку пташенят, а значить, більшою ймовірністю зустрічі з хижаком. Так, ластівки стали виводити своє потомство в важкодоступних місцях – добре нам знайомих ліпних гніздах, які можна побачити під дахами будинків, на ярах і прямовисних скелях.

Гнізда різних ластівок

Матеріалом виготовлення гнізда ластівки служить сира глинистий грунт, яку птиці доставляють до місця будівництва в дзьобі. Головне, що потрібно зробити, – це підшукати для майбутнього гнізда затишне містечко в тіні, адже на сонці гніздо ластівки швидко висихає і здатне розсипатися.

• Ластівка даурська робить гніздо з бруду. У неї виходить акуратно розділений уздовж «глечик» з досить довгою шийкою. Щоб спорудити таке гніздо птахові потрібно 10-12 днів. Заселяються ці ластівки парами або групками в три-п`ять пар. В цьому випадку гнізда можуть стикатися днищами, але входи дивляться в різні боки.
• Ластівки міські нерідко селяться численними колоніями, що налічують сотні гнізд. Багато з них настільки близькі один до одного, що стінки осель стикаються. Жити в великих небезпечно, тому господарям гнізд постійно доводиться охороняти своє житло від зазіхань хижаків. Дві міські ластівки майструють гніздо за 8-10 днів, і зроблено воно з приблизно 1000 грудочок бруду, доставлених з найближчої калюжі. Періодично пташки зупиняються, щоб дати споруді просохнути і затвердіти. Усередині гнізда ластівки роблять вистилання з пуху, пір`я і вовни. Цікаво, що у міських ластівок кладку насиджує і самець, обидва партнери часто сидять в гнізді одночасно. У численних колоніях батьки постійно стежать за потомством.
• Береговушки селяться багатотисячними колоніями в обривах, де викопують гніздові нори довжиною – 30-150см. Нора йде в житловий простір діаметром приблизно 15 см, а висотою – 7см. По можливості птах вибирає на обриві самі верхні шари грунту.
• Сільські ластівки люблять гнездоваться під дахом. Коли двері або вікна будинку часто залишаються відкритими, птахи можуть оселитися в передпокої, на веранді і навіть в порожній кімнаті. При будівництві гнізд ці птахи додають в бруд корінці, травинки і тонкі стеблини, додають спорудам міцності.

вісники весни

Про те, що багато пернатих повертаються в рідні краї по весні, ми дізнаємося ще в школі. Птаство невеликими зграйками, а перші вісники весни – це зяблики. Якщо до цієї пташці підійти близько, можна розглянути її чарівну красу:

• Пір`я відливають різними тонами – бурим, рудим, зеленим, синім, червоним.
• На голові «шапочка» блакитного кольору.
• Здалеку зяблика можна розрізнити по білим смугам на спині і крилах.

за зяблик слідують дрозди, а в середній смузі Росії – граки. Також одними з перших на батьківщину повертаються зарянки, горихвістки і варакушкі – птиці з яскравим оперенням.

Птахи намагаються свої старі гнізда. Не виняток тут і ластівки, які прилітають в квітні місяці. Російський народ завжди любив і шанував їх. Багато прикмети пов`язані саме з цими птахами. Наприклад, низколетящие ластівки вказують на наближення дощу. Своє гніздо ці птахи намагаються оберігати до наступної весни. Ця невелика пташка має також маленьку голівку, тонкі і короткі лапки. Самця від самки можна відрізнити за забарвленням, однак неозброєним оком різниця ця зазвичай непомітна. В основному ластівки знаходяться в повітрі, крокують вони незграбно.

спів

Ластівки можуть виробляти безліч різних звуків. їх спів може говорити про хвилювання, бажанні поспілкуватися з побратимами, намір позалицятися, служити сигналом тривоги.

Пісні самців пов`язані зі станом тіла птиці і імовірно використовуються самками, щоб судити про фізичний стан і придатність для спарювання самців. Пташенята пищать, коли просять їжу у батьків.

Гнізда під коником будинку. небажані сусіди

Найчастіше ластівок можна бачити в населених пунктах або на відкритих просторах над водою. У селищах і містах частіше зустрічається косатка, яку називають сільської ластівкою, а також воронок – «міська ластівка». Ці птахи здатні принести людям багато клопоту, так як будують гнізда під дахами або козирками уздовж карнизів.

Для будівництва гнізда ластівці потрібна вертикальна поверхню. Матеріал для будівництва – бруд – птах бере в калюжах. Скручений кульки бруд птах приносить у дзьобі до місця будівництва гнізда. Кульки скріплює за допомогою слини.

Щоб надати споруді міцності ластівка може використовувати для зміцнення:

Гніздо будується інстинктивно, за одним принципом. В незнайомих для себе умовах ластівка втрачається і не може побудувати гніздо, тобто не може зробити цього, коли відсутня вертикальна поверхня.

Одним з найбільш підходящих місць гніздування є стіни уздовж карнизів, під ковзанами і дахами, також птахи люблять селитися під мостовими опорами.

Ластівка прагне знайти місце, зручне для вильоту і одночасно розташоване під дахом. Навіс захищає житло з бруду від опадів, а ще забезпечує додатковий захист пташенятам.

У містах ластівки люблять жити, так як тут багато їжі. У день пернаті знищують тисячі комарів, мух і мошок.

Народне повір`я говорить, що якщо на стіні будинку з`явився ласточкино гніздо – це на щастя. Але не всі згодні терпіти подібне сусідство, тому зганяють пернатих. Але не так просто віднадити птицю від обраного місця, адже вибір його їй диктує інстинкт.

Русский натураліст В.А. Вагнер переважував гнізда на невелику відстань на очах птахів-батьків. Проте, ластівки тривалий час намагалися знайти свій будинок на колишньому місці, і навіть були готові давати їжу чужим пташенятам. Вчений дійшов висновку, що ластівкам важливо, де зроблено гніздо – важливіше навіть самого будинку і навіть власних пташенят!

Таким чином, простим руйнуванням гнізда нічого не домогтися, птиці зроблять на старому місці новий будинок. Відлякати їх можна, лише зробивши стіни слизькими, щоб грудки бруду не могли закріпитися.