Стаття на тему «Строки здійснення виконавчого провадження»

%d% Стаття на тему «Строки здійснення виконавчого провадження». %/d% Частіш за все заявники запитують, чому законом визначено строк здійснення виконавчого провадження два або шість місяців, а виконавчий документ перебуває в органі державної виконавчої служби більше вказаного терміну? Це пов’язано з тим, що необхідно розмежовувати строки перебування виконавчого документа в органах державної виконавчої служби та строки проведення виконавчих дійм.

Частіш за все заявники запитують, чому законом визначено строк здійснення виконавчого провадження два або шість місяців, а виконавчий документ перебуває в органі державної виконавчої служби більше вказаного терміну?

Це пов’язано з тим, що необхідно розмежовувати строки перебування виконавчого документа в органах державної виконавчої служби та строки проведення виконавчих дій.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Законодавець встановлює чіткі терміни, протягом яких державним виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені Законом для того чи іншого виконавчого документа.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець по рішеннях суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний термін, а по інших виконавчих документах – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (стаття 25 Закону).

Слід звернути увагу на початок та кінець обчислення строків здійснення виконавчих проваджень.

Законодавець встановив, що строк здійснення виконавчого провадження не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна.

Підстави для відкладення та зупинення виконавчих дій чітко визначені Законом.

Так, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів (стаття 32 Закону).

Законодавець визначає обставини, на підставі яких державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження.

Найбільш поширені серед них: прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; призначення тимчасової державної допомоги (стаття 34 Закону).

Крім того, Закон надає державному виконавцю право на зупинення виконавчого провадження, це коли державний виконавець на власний розсуд може зупинити виконавче провадження. Найбільш поширеними обставинами, коли державний виконавець може зупинити виконавче провадження, є: звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; призначення експертизи; надання сторонам строку для запрошення перекладача (стаття 35 Закону).

При цьому, слід зазначити, що державний виконавець при виникненні таких обставин виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, при вирішенні питання про те, чи здійснені державним виконавцем дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у встановлені Законом строки для виконання рішень немайнового та майнового характеру хотілось звернути увагу читачів на те, що впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться (стаття 36 Закону).

Тобто, термін, коли державним виконавцем проводились виконавчі дії є строками здійснення виконавчого провадження, а коли виконавче провадження зупинено – виконавчий документ просто перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби і цей термін не включається до строків здійснення виконавчого провадження.

Після закінчення існування зазначених вище обставин, що стали причиною для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець повинен винести постанову про поновлення виконавчого провадження. З цього періоду перебіг строку здійснення виконавчого провадження продовжується.

Також, хотілось звернути увагу читачів на існування заходів, які можуть забезпечити належне виконання рішення суду, до набрання ним законної сили, це – винесення судом ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвали про забезпечення позову виносяться судом за заявою заінтересованої особи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Також, хочеться звернути увагу, що закон України «Про виконавче провадження» визначає, що негайному виконанню також підлягають рішення про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

Разом з цим, Законом України «Про виконавче провадження», яким керується державний виконавець при виконанні рішень, встановлено, що негайне виконання полягає в тому, щоб державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а подальші виконавчі дії будуть проводитись у порядку, встановленому Законом.

Законом України «Про виконавче провадження встановлено, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець надає строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення – п’ятнадцяти днів, а потім вживає заходи, передбачені Законом, спрямовані на своєчасне, повне та неупереджене виконання рішення.

Однак, Законом встановлено, що за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає проводити виконавчі дії не пізніше ніж через 5 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 25 Закону).

Слід зазначити, що виконавчі дії по стягненню періодичних платежів, регресних сум, аліментів перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби протягом часу, визначеного виконавчим документом. Тобто, такі виконавчі документи можуть перебувати на виконанні понад рік і більше і це не буде порушенням строків здійснення виконавчого провадження.

Наприклад, у виконавчому документі вказано стягувати аліменти до досягнення дитиною повноліття, а рішення пред’явлено до примусового виконання, коли дитині виповнився рік, то такий виконавчий документ буде перебувати на виконанні в органі державної виконавчої служби сімнадцять років тощо.

З огляду на викладене, виконавчі документи, видані на підставі рішень судів та інших органів (посадових осіб), можуть перебувати на виконанні в органах державної виконавчої служби по рішеннях немайнового характеру два місяці, а по інших рішеннях – шість місяців, та до цього терміну додається час, на який виконавче провадження було зупинено, час, на який виконавчі дії відкладалися, та час, протягом якого проводилась реалізація арештованого майна боржника.

В загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в органах державної виконавчої служби рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, як встановлено Законом.

Виключенням є строки вчинення виконавчих дій по виконанню рішень про стягнення аліментів і періодичних платежів.

Завідувач сектору
методичного забезпечення діяльності
територіальних органів державної
виконавчої служби Департаменту
державної виконавчої служби
Олена Музиченко

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв’язку зі смертю боржника

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативно-правова база

Поняття виконавчого провадження та підстави його закриття

Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

В статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави закриття виконавчого провадження, серед яких:

1. визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2. затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3. припинення юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4. прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5. скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6. письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7. закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
8. фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9. повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10. надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»;
11. якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
12. непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження»;
13. якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
14. якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача – заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України “Про іпотеку” за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
15. погашення, списання згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, її дочірньою компанією “Газ України”, Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням;
16. списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
17. списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.

У разі закриття виконавчого провадження виконавцем знімається арешт з майна боржника, скасовуються інші здійснені заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії.

Строки в виконавчому провадженні

Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Законодавцем визначено терміни, протягом яких виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для того чи іншого виконавчого документа, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Строки у виконавчому провадженні – це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:

• посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, – протягом трьох місяців.
• інші виконавчі документи – протягом трьох років.

Зазначені вище строки встановлюються для:

• виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його прийняття;

• виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, – протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» та пред’явлений за належним місцем виконання рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення до виконання виконавчого документу, орган державної виконавчої служби/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника та вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.

Порядок закриття виконавчого провадження у зв’язку зі смертю боржника

На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Частиною першою статті 41 Законом України «Про виконавче провадження» передбачена можливість відновлення виконавчого провадження, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи – сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи, яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Сторона провадження (заінтересована особа), державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов’язання заінтересована особа має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред’явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.

Наслідки закриття виконавчого провадження

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”)), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Варто пам’ятати, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржене протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанова державного виконавця може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Див. також