Суха Україна: куди поділася вода та звідки взялися пилові бурі

Натомість Києву та іншим північним містам, де пилові бурі бачили лише по телевізору, радять бути готовими і до такого синоптичного явища, як пиловий шторм – те, що відбулося 16 квітня, може повторитися.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Що ж відбувається з водою в Україні та чому пересихають водосховища у містах і колодязі в селах – в аналізі від BBC News Україна.

Зима так і не настала

Автор фото, УНІАН

Нестача води стає серйозною проблемою не лише півдня, а й півночі України (на фото – зміліле кримське водосховище, 2012 рік)

“Унікальність 2020 року полягає в тому, що осінь 2019-го була сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за період спостережень (120 років) так і не настала, а значить, були відсутні умови для формування водопілля”, – пояснює BBC News Україна в.о. голови Держагентства з водних ресурсів Михайло Хорєв.

Водопілля – це весняна повінь на річках після танення снігу.

Без зими в цьому році не було і водопілля навесні.

Як наслідок, каже Михайло Хорєв, вже у квітні водність річок така, як зазвичай буває влітку, коли водопілля сходить.

Сухі не лише річки, а й болота та ліси.

“Проблема критична. В цьому році у болотах, які раніше були непрохідними, зовсім немає води. Так само сухі заболочені ліси”, – каже аналітик об’єднання “Екологія. Право. Людина” Петро Тєстов.

Дивіться більше у YouTubeBBC не несе відповідальності за контент інших сайтів.

Кінець YouTube допису, 2

“Проблеми з лісовими пожежами – це тільки початок. Влітку будуть горіти торф’яники. А ще найближчим часом нас чекає масове всихання не тільки соснових лісів, але й, наприклад, вільхових чи березових – для яких через посуху різко змінились лісорослинні умови”, – додає він.

Через суху зиму міліють не лише річки – від посухи страждають і болота та ліси

Вологи не вистачає як у верхніх шарах ґрунту (до 5 см), так і глибше – до 1 метру (так званий “кореневовмісний шар”).

В Інституті агроекології та природокористування НААН кажуть, що вже у квітні води мало по всій Україні, окрім Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Але і на Західній Україні є тенденція до посухи.

Найгірша ж ситуація на Одещині та Миколаївщині, де “сформувались критичні запаси вологи в метровому шарі ґрунту”.

Маловоддя

Автор фото, Влад Яшин

Літом на багатьох річках у Держводоагентстві очікують маловоддя – “гідрологічну посуху”.

Наприклад, у басейні Дніпра за весну випала половина кліматичної норми опадів і вода у всіх річках впала – за понад століття спостережень гіршою була ситуація лише у аномально сухому 1925 році.

Не набагато краще у басейнах інших річок, зокрема Дністра – у Дністровському водосховищі в квітні очікується лише половина норми припливу води.

Якщо маловоддя справді настане, то у Держводоагентстві не виключають запровадження обмежень – перш за все для гідроенергетики та водного транспорту.

Обмеження, утім, будуть тимчасові.

Пріоритет же надаватимуть для використання води у побуті та для зрошування.

Складне літо у Житомирі

Водосховище “Відсічне” забезпечити Житомир цього року повністю не зможе

Загалом же зараз вже страждають всі водосховища, які живлять міста, – рівень води там спадає щодня.

Наприклад, у Житомирі, на завжди вологому Поліссі, 2020-й рік почався з проблем.

Оптимальний рівень води у водосховищі “Відсічне”, яке живить Житомир, – 4 м. Коли рівень тримається на цій позначці, місто отримує воду цілодобово і з нормальним тиском.

Але зараз рівень – 2,7 м, і щодня спадає на 2 см.

Щодня рівень у водосховищі знижується на кілька сантиметрів. Навіть якщо підуть дощі, вони його понвстю не наповнять – воно просто перестане мілішать

Поки що води місту вистачає, але її запасів у водосховищі вже залишилося не на місяці, а на дні.

“Зараз можемо впевнено говорити, що в нас води у водосховищі “Відсічне” – на місяць і десять днів. Запас в іншому водосховищі “Дениші” – орієнтовно на днів 60-70. Звісно, якщо не буде різкого потепління, тоді вода буде випаровуватись і запаси зменшаться значно швидше”, – каже керівник місцевого водоканалу Андрій Нікітін.

Резервне водосховище наповнили зі стратегічних запасів держави на прохання Житомира.

Дивіться більше у YouTubeBBC не несе відповідальності за контент інших сайтів.

Кінець YouTube допису, 3

“Зараз “проїдаємо” стратегічний запас. Якби його не було, то ми мали б значно гіршу ситуацію. Ймовірно, місцями можна було б побачити дно водосховища”, – каже Андрій Нікітін.

Вплинути на зменшення рівня води у водосховищі допомогла реконструкція водогонів. Але лише частково.

Якщо ж ситуація не зміниться, то скоро воду у місто подаватимуть за графіком: кілька годин вранці і кілька годин ввечері у найбільш піковий час.

Резервне водосховище “Дениші” вдалося наповнити зі стратегічних запасів

Прогнози у Житомирі роблять невтішні. Навіть якщо нарешті підуть весняні дощі, то це не вирішить проблему.

“Маємо розуміти, що усі опади, які будуть весною-літом, не покращать ситуацію у водосховищі. Якщо, наприклад, дощ буде йти три дні, то три дні вода просто не буде падати. Водосховища та річки поповнюються виключно восени і взимку, з рясними опадами, зі снігом”, – відзначає Андрій Нікітін.

“Будемо переживати справді критичне літо. Ми маємо це зрозуміти та усвідомити”, – резюмує директор житомирського водоканалу.

Сухі колодязі Городниці

Автор фото, Юлія Міськова

Не краща ситуація і у селах та селищах Житомирщини.

У Городниці Новоград-Волинського району пересихають колодязі та місцеві річки.

“Води майже немає вже навесні. Зазвичай весною колодязі більш-менш повні, до літа поступово пересихають. А зараз на початку весни багато сухих”, – розповідає місцева жителька Людмила Дженджера.

Вихід для людей – бити свердловини.

Зазвичай достатньо глибини 20 метрів, але і такі колодязі іноді пересихають.

Якщо ж бити глибше, то з’являється інша проблема – вода жовта, з осадом заліза. Така специфіка місцевості.

Михайло Хорєв каже, що проблема насправді накопичувалася роками.

“Зниження рівнів ґрунтових вод, що відображається у зменшенні води чи взагалі її зникненні у криницях, відбувається останніми роками. У посушливі роки. додатково випаровується вода з підземних водоносних горизонтів через ґрунт”, – пляснює він.

Замулені ставки замість річок

Автор фото, Юлія Міськова

Річка Криваль у Городниці майже повністю пересохла, а більша – Случ – пересихає.

“Случ була повноводна, а зараз міленька, заростає травою і замулюється. Нікудишня річка стає”, – нарікає Людмила Дженджера.

Падіння рівня річки пов’язують не лише з посухою, а й з діяльністю людини: на Случі почали будувати міні-ГЕС.

Наприклад, вже діють дві такі ГЕС вверх за течією від Городниці – у Баранівці та Чижівці.

У планах обговорювалася ще одна міні-ГЕС у Курчиці – попри протести місцевих.

Такою повноводную Случ була у 1950-х (з місцевих архівів)

Екологи попереджають, що з такими змінами річка просто перетвориться на каскад замулених ставків.

“Це як контрольний постріл буде для Случі!” – пише городничанин Олексій у місцевій FB-спільноті про нову міні-ГЕС.

“Все своє життя прожив біля цієї річки. Тому болить душа за те, що цю місцеву цінність знищують, річка гине на очах від того, що все сходить з рук та залишається незмінним”, – додає він.

А еколог Петро Тєстов каже, що невеликі українські річки з різних причин мілішають майже скрізь і це – не “феномен-2020”.

“Проблеми з рівнем води почалися раніше. Я регулярно сплавляюсь річками в різних регіонах України, і вже в минулі роки частина маршрутів, які раніше були дуже популярними, ставали непрохідними через низький рівень води”, – каже Петро Тєстов

Автор фото, Аркадій Ковач

Окрім замілення Случ ще й заростає

“Водночас бували випадки сильних злив влітку, що призводило до парадоксів – рівень води, наприклад, у липні був вищим, ніж у квітні, і річки виходили на заплаву влітку!” – відзначає еколог.

Звикаємо до пилових бур

Маловоддя і пересушування ґрунту через дії людини стали причиною і пилової бурі 16 квітня на Київщині. Тоді столиця нагадувала місто з якогось постапокаліптичного фільму-катастрофи.

В Інституті агроекології і природокористування кажуть – такий пиловий шторм в цьому регіоні справді трапився вперше за час спостережень.

Але, схоже, не востаннє.

Ця буря з пилу цілком імовірно була не останньою

Тепер до цього доведеться звикати.

“Пилова буря такого масштабу вперше фіксується у зоні Полісся та у західному напрямку. До цього пилові бурі спостерігалися локально у посушливих південних регіонах України у межах локальних вітрових коридорів раз на декілька років,” – відзначають в Інституті.

“Однак тепер можна говорити про прояви процесів опустелювання і у зонах Лісостепу та Полісся. В умовах відсутності опадів ризик повторення такого явища зберігається до травня та ймовірно буде лишатися актуальним у наступні роки”, – додають аналітики.

Сама пилова хмара виникла над полями Бородянського і Макарівського районів на заході Київської області, де пориви вітру змели сухі шари ґрунту – цей процес науково називається “дефляцією”.

Автор фото, agroeco.org.ua

Пил прийшов з сухих полів, не захищених лісосмугами

Оскільки буря сталася у період посівної, то хмара несла в собі ще й частки добрив і гербіцидів. А це вже небезпека для здоров’я людей і врожаїв на приватних городах та садках, кажуть в Інституті.

Протидіяти пиловим бурям мають полезахисні лісосмуги, частину з яких знищили протягом останніх років, або ж взагалі не засадили.

Посприяло бурі й осушення боліт і порушення водоохоронних зон, коли поле фактично доходить до межі річки без перешкод.

У чому проблема?

Автор фото, Укріфнорм

Ставлення до води, як до “безмежного ресурсу” – головна проблема

Михайло Хорєв каже, що головна причина змін – глобальні зміни клімату.

“Метеорологічні спостереження в Україні показують, що впродовж останніх 20 років зберігається тенденція до підвищення середньомісячної температури повітря та збільшення кількості посушливих місяців”, – відзначає він.

Петро Тєстов погоджується, що впливає клімат, але є й багато локальних чинників – як згадані міні-ГЕС.

“Наприклад, незаконно побудовані ставки на річках та струмках, надмірний водозабір з поверхневих вод для зрошення, розорення водозборів, видобуток торфу”, – каже еколог.

Іноді впливають навіть непродумані роботи з розчистки річок, які мали б, навпаки, покращувати ситуацію.

Наприклад, на річці Сула на Полтавщині “покращення гідрологічного стану”, проведене за бюджетні гроші, призвело до того, що річка на одній з ділянок пересохла.

Автор фото, epl.org.ua

Так пересохла річка Сула після “заходів з покращення гідрологічного стану” (2019 рік)

“Під час сплавів я постійно зустрічаю незаконні греблі, вириті ставки по заплаві, незаконний водозабір – але адекватної реакції від контролюючих органів по жодному випадку не було”, – нарікає еколог.

Що робити?

У Держводоагенстві кажуть, що перш за все треба змінювати підхід до води. Причому всім – і промисловості, і звичайним людям.

“Суспільство поступово починає розуміти, що вода не є необмеженим ресурсом – річки вже не такі повноводні. Агровиробники змінюють підходи у зрошенні, більше уваги до сільськогосподарських культур, що є стійкими до посух”, – каже керівник Держводоагентства.

Автор фото, Марія Сидорська

Ставлення до річок та озер треба змінювати і промисловості, і звичайним людям, кажуть екологи

Але для багатьох вода все ще залишається чимось, що не треба економити.

В Держводоагентстві кажуть, що економити воду досить просто: вчасно закривати кран, користуватися пральною чи посудомийною машиною, коли вона повністю заповнена, вимикати воду, коли чистиш зуби, приймати душ замість ванної.

Зрештою, можна відмовитися і від того, щоб мити машину на берегах річок та озер. Чи просто не засмічувати водойми побутовими відходам.

А Петро Тєстов говорить про те, щоб загалом більше думати про наслідки знищення природи: припинити розорювати луки і перестати видобувати торф, зберігати та відновлювати болота, навести лад з незаконними ставками та водозаборами.

Тим часом, на кінець квітня в Україні прогнозують циклон і дощі, які, нарешті, трохи змочать землю.

“Сподіваємося тільки на дощі, чекаємо “божої води”, – резюмує Людмила Дженджера з Городниці.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Луара (река)

Так сложилась история, что долина Луары стала обладательницей множества великолепнейших архитектурных комплексов дворцов, замков и городов, каждый из которых — как страница или даже целый том истории Франции.

История

Вот хотя бы замок Шинон, построенный над рекой Вьенной. Здесь жил и активно занимался строительством Генрих II Плантагенет (1133-1189) — будущий первый король Англии из династии Плантагенетов. Здесь же, в Шиноне, закончилась власть английских королей в долине Луары, когда французский король Филипп-Август II (1165-1223) в 1205 г. взял штурмом Шинон. В Шиноне находились в заключении бывшие рыцари ордена тамплиеров, впавшего в немилость у короля Филиппа IV Красивого (1268-1314).
В Шинон Жанна д’Арк принесла свою благую весть, и отсюда в 1429 г. дофин, будущий король Франции Карл VII Победитель (1403-1461), после того как войско во главе с Жанной д’Арк освободило от англичан часть Франции, выехал на коронацию в Реймс.
А короновавшись, Карл вернулся в долину Луары, где жил в замках Лош и Амбуаз. Его сын, Людовик XI (1423-1483), вынужденный бежать от гнева Карла в Бургундию, сразу после смерти отца возвратился в милую его сердцу долину Луары и сделал город Тур реальной столицей Франции. Новый король открыл судоходство на Луаре и уделил большое внимание строительству дамб и укреплению берегов. А в 1470 г. он перевел в Тур из Лиона производство шелковых тканей. В 1484 г. в Туре были созваны Генеральные штаты Франции.
История долины Луары изобилует именами королей, королевских родственников, а также королевских фавориток и фаворитов. Но она знаменита не только этим — здесь Франция познакомилась с искусством Возрождения, приняла его и воплотила в собственном варианте. Начавшиеся в самом конце XV в. Итальянские войны, в которых участвовали французские короли Карл VIII (1470-1498), Людовик XII (1462-1515), Франциск I (1494-1547) и Генрих II (1519-1559), принесли французской казне немало золота из Северной и Средней Италии. К французскому двору стали приезжать итальянские художники, скульпторы и архитекторы. Французская элита почувствовала потребность в новой культуре. Уже Франциск I пригласил таких мастеров, как Леонардо да Винчи и Приматиччо. Замки, которые строились тогда или перестраивались, сегодня формируют облик знаменитой Долины королей.
Средневековые башни, предназначенные более для войны, чем для уютной мирной жизни, преобразились в замки, достойные Спящей красавицы. Долина Луары стала центром искусств и моды, здесь слушали музыку, восхищались полотнами художников и творениями архитекторов и мастеров ландшафтов, ставили спектакли, слагали стихи и читали чувствительные романы. Самые очаровательные женщины Франции жили в долине Луары в эпоху Возрождения.
К концу этой эпохи король Польши и Франции Генрих III (1551-1589, годы правления во Франции 1574-1589)), последний из династии Валуа, выехал из Тура, который он сделал резиденцией правительства, и погиб от ножа убийцы под Парижем. Следующий король, Генрих IV (1553-1610) из новой династии Бурбонов, оказался чужд пристрастиям своих предшественников, в том числе и относительно Луары.

Луара — «Королевская река», ее долина — «королевский сад Франции» и «свадебное платье Франции». Обилие эпитетов и метафор в случае с Луарой не кажется чрезмерным. Эта река протекла через всю историю Франции. Самая длинная река страны, она своим бассейном охватывает пятую часть ее современной территории.
«Королева» Луара веками оставалась важнейшим водным путем Франции, ведущим из сердца страны к Атлантическому океану. По ней же шли суда от побережья океана в центр Франции. Торговля на берегах Луары шла тысячелетиями. Может быть, поэтому именно она раньше остальных рек Франции была покрыта многочисленными мостами. А белый известняк на берегах реки стал тем материалом, из которого были созданы прекраснейшие замки, дворцы и города.
Сегодня Луара по-прежнему остается судоходной. Однако нынешние суда значительно крупнее старинных галер и лодок, а потому современные морские суда поднимаются только до Нанта и Сент-Назера, а некоторые речные — до Роанна, причем выше Орлеана река судоходна по обводным каналам. Кроме того, Луара сетью каналов соединена с Роной, Сеной, Рейном и другими реками.
Начинаясь в Центральном массиве, на склонах горы Жербье де Жонк, река становится по-настоящему полноводной уже после Орлеана и впадения в нее притоков Шера, Эндра и Вьенны. После таяния снегов Луара может увеличить свой сток в несколько раз. Первые плотины для борьбы с наводнениями на Луаре начали строить еще с XII в. В жаркий сезон Луара сильно мелеет и в некоторых местах ее можно перейти вброд.
Центр французской и даже мировой политики не раз в течение истории Франции перемещался в долину Луары. Один из первых владельцев Блуа, внук Вильгельма Завоевателя Стефан де Блуа (1096-1154), был королем Англии. А французский король Людовик XII, родившийся в замке Блуа, часто использовал его как основную королевскую резиденцию — здесь заключались важнейшие международные договоры.
В 1588 г по тайному приказу Генриха III в замке Блуа были убиты братья Гизы — герцог Генрих (р. 1550 г.), глава Католической лиги и один из организаторов Варфоломеевской ночи (1572 г.), и кардинал Людвиг В следующем году здесь умерла королева Екатерина Медичи (1519-1589). При Людовике XIII (1601-1643) Блуа служил местом ссылки его матери Марии Медичи (1575-1642).
Плодородные почвы и мягкий климат сделали долину Луары настоящим «Садом Франции». Славятся здешние вина, фрукты и сыры. Если учесть, что, помимо старинных городов и природных красот в бассейне Луары, более ста замков долины открыты для посещения, становится понятно, почему этот регион так любят туристы. Здесь, в замке Кло-Люс, похоронен Леонардо да Винчи (1452-1519), по его проекту построен замок Шамбор, а в замке Амбуаз хранятся вещи и эскизы великого мастера.
Памятники эпохи Возрождения, часто с сохранившимися подлинными интерьерами, готические соборы, музеи, легенды о королях, прекрасных дамах и храбрых рыцарях — все это долина Луары. Неудивительно, что она занесена в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.

Общая информация

Официальное название: Луара.
Исток реки: гора Жербье де Жонк на юге Франции.
Устье реки: Бискайский залив (Атлантический океан) в районе г. Нанта.
Главные притоки: Шер, Вьенна, Алье, Эндр, Мэн, Арон.
Крупнейшие города бассейна реки: Нант, Анже, Тур, Орлеан, Сен-Назер, Пуагье, Лимож Лаваль, Ле-Ман.

Важнейшие аэропорты: международный аэропорт Нант-Атлантик, международный аэропорт Марсе (Анже), международный аэропорт Биард (Пуатье).
Главные порты: Нант, Сен-Назер.