АСД: секреты ветеринарного «эликсира жизни»

Не следует пытаться расшифровывать название этого препарата как аббревиатуру химического соединения. АСД означает «антисептик-стимулятор Дорогова». У этого вещества нет точной формулы, и само по себе оно практически миф, легенда, обросшая слухами и домыслами. MedAboutMe раскрывает секреты самого загадочного ветеринарного препарата.

История создания антисептика-стимулятора Дорогова

АСД — это воплощение идеи о тканевой терапии. Самым первым ее разработчиком, не зная того, был средневековый врач и алхимик Иоганн Конрад Диппель, живший в XVII —XVIII веке. Животное масло Диппеля должно было стать «эликсиром жизни», а получал он его практически так же, как сегодня добывают АСД — перегонкой костей животных.

Собственно теорию тканевой терапии впервые сформулировал российский микробиолог М.П. Тушнов в 1905 году. Академик считал, что промежуточные продукты метаболизма являются сильными физиологическими раздражителями. В частности, таковыми он считал продукты распада белков. По его мнению, их парентеральное введение («мимо желудка») должно эффективно лечить различные болезни.

В 1933 году другой, уже советский академик В.П. Филатов обнаружил в тканях, подвергнутых воздействию извне, так называемые биогенные стимуляторы — так он назвал биологические активные вещества, которые вырабатывались в клетках в состоянии стресса. То есть, речь шла не о лекарственных препаратах, нацеленных на лечение конкретного заболевания, а о стимуляторах жизненных функций, которые должны были мобилизовать защитные силы организма.

По легенде, в середине 1940-х годов, после применения США ядерной бомбы, советские ученые получили от высшего руководства СССР задание: создать вещество с радиопротекторным и адаптогенным действием при минимуме затрат. В реальности в 1947 году ветеринар А.В. Дорогов разработал методику термической возгонки тканей животных, с помощью которой ему и удалось получить АСД. Сначала в качестве сырья ученый использовал лягушек, точнее, их кожу: он нагревал ее в аппарате, схожем с самогонным. Полученная легкая фракция возгонялась и конденсировалась. Через некоторое время вместо лягушек было решено использовать мясокостную муку, получаемую из отходов мясоперерабатывающих комбинатов. В 1953 году было запущено производство АСД в промышленных масштабах.

По слухам, Дорогов излечил при помощи АСД от рака матки мать Лаврентия Берии. Препарат стал крайне популярен среди правящей верхушки страны и даже был по этому поводу засекречен. А вскоре после смерти Сталина интерес к АСД угас. По мнению приверженцев препарата, в этом были повинны завистливые медики, не простившие ветеринару открытия «эликсира жизни». Гриф «секретности» был снят только в 1962 году. «Рецепт» получения АСД терялся, находился и восстанавливался. И до сих пор над историей его создания и продвижения висит легкий налет тайны.

После смерти Дорогова (застрелен в возрасте 42 лет в своей машине) производством и активным маркетингом АСД занялась его дочь — кандидат медицинских наук, в прошлом иммунолог, а ныне гомеопат О.А. Дорогова. В 1998 году она запатентовала «метод адаптивной терапии», в основе которого лежит прием АСД. Недавно препарат был признан биологически активной добавкой (БАД), со всеми вытекающими отсюда последствиями: возможностью продажи его в аптеках без подтверждений эффективности и безопасности. Сейчас АСД используется при производстве разнообразных кремов и бальзамов.

Как в домашних условиях лечить заболевания органов малого таза у женщин: современный подход

Физиотерапия на страже женского здоровья: профессиональный медицинский аппарат для лечения в домашних условиях

Что входит в состав АСД?

Идея состояла в том, чтобы получить вещество, максимально сходное по своей структуре с веществами, которые синтезирует и использует организм животного или человека. Предполагалось, что тогда эти соединения не будут накапливаться, вызывать аллергии, а значит, не будет и побочных эффектов. Причем, в отличие от тканевых препаратов Тушнова, Филатова и других ученых, АСД является результатом более глубокой переработки, поэтому не содержит белковых компонентов — они полностью разрушаются в процессе приготовления. То есть его составляющие не подвержены воздействию со стороны ферментов желудка, и его можно принимать перорально, глотать.

Первая фракция не обладала какими-либо уникальными свойствами. Зато вторая (АСД-2) и третья (АСД-3) фракции привлекли внимание ученых. АСД-2 применяется внутрь, а АСД-3 предназначена только для наружного использования.

Препарат выглядит как прозрачная жидкость буроватого или желтого оттенка. Характерное свойство АСД — сильный неистребимый запах, более всего похожий на «аромат» хорошо протухшего мяса. Причиной являются путресцин и кадаверин — продукты распада белков и сами по себе довольно токсичные вещества. Избавиться от запаха не удалось никому из последователей Дорогова: уходил запах — исчезали и «ценные свойства» вещества.

Итак, вторая фракция состоит из низших карбоновых кислот, их аммонийных солей, амидов и холиновых эфиров, разнообразных производных аммиака и солей аммония, холина (витамин В4), метилмеркаптана и других веществ с SH-группами, а также воды (75%). Третья фракция включает в себя аминокетоны, фенолы, углеводороды и воду в намного меньших количествах (5%).

Химики, рассуждая о методах перегонки различных веществ и, в частности, получении АСД, указывают, что вторую фракцию АСД можно считать аналогом аммиачной воды, а третью — аналогом дегтя. Что и обуславливает их «лечебные» свойства.

Мифы об АСД

К любой информации об АСД следует относиться скептически. Научные статьи советских и российских ученых об исследованиях АСД достойны внимания. Но далеко не вся информация из них уходит на форумы и сайты по продвижению антисептика Дорогова. И более того, то, что публикуется — преподносится субъективно, исключительно с положительной точки зрения. Но врачебная практика показывает, что идеальных веществ не существует как факт.

Миф об уникальном сырье для препарата

Весьма расплывчатые результаты применения АСД навели приверженцев данного препарата на мысль о том, что лягушки в качестве сырья были более ценным ресурсом. Возможно, считают они, и «рецепт» их переработки при жизни изобретателя был немного другим. Да и качество производства АСД за последние годы упало. Поэтому и эффективность современной версии АСД из мясокостной муки несколько ниже.

Ученые же утверждают, что вообще неважно, что будет «перегоняться»: ткани лягушек, рыб, насекомых, мясокостная мука или иная органика. В результате будет получена одна и та же смесь из одних и тех же компонентов. Если что-то и было уникального на стадии, когда одно сырье можно было отличить от другого, оно исчезает в процессе распада на одинаковые для всех живых существ элементы.

Разница начинает появляться, когда для возгонки берут не организмы, а отдельные вещества. Например, АСД из чистого свиного сала (жиры) — это практически чистая третья фракция, а АСД из крахмала (углеводы) — только вторая. АСД из казеина (белки) наиболее близок по составу к АСД, полученному из различных существ.

АСД для людей и для животных

Изначально АСД являлся ветеринарным препаратом — им и остается. Со временем он действительно перешел в категорию лекарств для лечения людей, но только в отношении кожных заболеваний. Для лечения рака, каких-либо заболеваний желудочно-кишечного тракта, болезней нервной или дыхательной систем АСД официально не применяется.

Миф о лекарственных свойствах АСД-2

То, что АСД оказывает действие на организм — бесспорно. Он содержит большое количество различных веществ, участвующих в самых разных процессах, протекающих в живом организме. Но эксперименты показывают, насколько относительна польза от этого действия. В одних дозах препарат стимулирует работу сердца, в других — замедляет пульс. Длительный прием АСД увеличивает содержание моноцитов и эозинофилов, эритроцитов и гемоглобина. Антисептик Дорогова повышает артериальное давление, меняет сердечный ритм, показатели проводимости сердечных импульсов и др. У подопытных животных усиливаются процессы газообмена и возбуждения центральной нервной системы (вплоть до их гибели) и др. В целом, при использовании второй фракции АСД действительно наблюдается стимулирующий эффект, что даже было использовано в сельском хозяйстве: поросята прибавляли в весе, а куры давали больше яиц.

АСД-2 и вправду антисептик, что неудивительно — с таким количеством аммиака и солей аммония в составе. Он даже обладает антимикробным действием против стафилококков, стрептококков, пневмококков, но только в такой концентрации, что она является опасной для больного организма.

И все эти заключения об эффективности АСД-2 относятся к ветеринарии и животноводству, но не к медицине и лечению людей. Однако вера человека в чудо неистребима. На форумах заглушаются голоса пациентов, которые пишут об отсутствии эффекта от АСД-2 и даже о серьезных негативных последствиях его приема. Причем даже сторонники этого препарата утверждают, что «АСД назначают, когда ничто другое помочь уже не в силах». Остается не очень понятным, почему такое замечательное средство следует назначать только в критических ситуациях.

Подводя итог, можно утверждать, что ни исследований с участием людей, ни иных доказательств безопасности и эффективности АСД-2 для человека не проводилось. Если быть точным, то производители утверждают, что такие исследования были. Но их результаты не публиковались.

Миф о лекарственных свойствах АСД-3

АСД-3 — единственный вариант антисептика Дорогова, признанный официальной медициной. Он применяется для лечения кожных заболеваний — его категорически запрещено принимать внутрь. Правда, есть пара нюансов:

• в чистом виде препарат опасен для здоровья людей (раздражает кожу, задерживает заживление и т. п.), поэтому приходится использовать его в виде масляных растворов с небольшой концентрацией. Версиями третьей фракции являются не столь агрессивные АСД Ф-3А и АСД Ф-3Б;
• по своему действию он, в общем, ничем особо не отличается от других разновидностей дегтя, которые с успехом применяются для лечения кожных заболеваний, входя в состав разнообразных мазей (Вишневского, Конькова, Вилкинсона и др.).

АСД в России и в мире

Удивительно, но ни в одной стране мира, кроме России, не используется АСД — ни для лечения животных, ни для лечения человека. Более того, этот уникальный животворящий чудодейственный препарат, известный уже на протяжении почти 70 лет — никому более и не интересен. О нем нет публикаций в международных журналах, и его никто не исследует.

СССР, а за ним и Россия, в последние лет 50 не делали секрета из АСД. Он продается в аптеках, а о его суперсвойствах рассказывают, без преувеличения, сотни сайтов. Но почему-то, кроме наших соотечественников, он больше никому в мире так и не пригодился.

Чем опасен АСД для здоровья человека?

АСД обладает всеми характеристиками «фуфломицина» — препарата, имитирующего лекарство, но не являющегося им:

• Список заболеваний и состояний, которые лечит АСД — огромен. В нем можно найти что угодно: от зубной боли и нарушений обмена веществ до рака.
• Нет четко прописанного механизма его действия. По словам О.А. Дороговой, он «воздействует на все уровни адаптации». Что характерно, делает он это исключительно в положительном плане и в нужном месте.
• По утверждению производителей, он прекрасно сочетается с любыми другими лекарствами, БАДами и другими методами лечения и не имеет побочных эффектов.

Итак, можно сделать следующие выводы:

• АСД — это биохимический «кот в мешке»: приблизительный набор компонентов в примерном количестве с непрогнозируемым эффектом. Невозможно предсказать: поможет он пациенту или нет, «подхлестнет» его иммунную и другие системы, никак не повлияет или, напротив, ухудшит здоровье человека.
• Эксперименты на животных показали, что дозировка при приеме АСД может оказаться жизненно важной в прямом смысле этого слова. Но применение данного препарата не предполагает точности расчетов, учета возможных индивидуальных реакций и т. п.
• Найти негативные отзывы об АСД в интернете несложно. Люди сообщают о поражении поджелудочной железы, не вынесшей атаки АСД-2, об обострениях кожных заболеваний, об общем ухудшении самочувствия. Но, поскольку вторая фракция не предназначена для лечения людей, никто не контролирует ее распространение и применение, а значит, никто не ведет статистику эффектов от приема препарата.
• Стоимость АСД очень низкая. Поэтому, услышав очередную историю о чудесном выздоровлении и о безопасности препарата, пациенты легко соглашаются проверить его эффективность на себе. Не для всех такая проба завершается благополучно.
• Самая большая опасность приема АСД — отказ на этом фоне от официальных, действующих лекарств. И если при целом ряде заболеваний у человека есть силы и время экспериментировать со своим организмом, то пациенты с некоторыми формами рака, перешедшие на лечение АСД-2, по сути, подписывают себе смертный приговор.

Що таке АСД і як його застосовувати?

. У 1943 р декільком лабораторіям різних інститутів СРСР було дано секретне урядове завдання. Треба було розробити препарат, що захищає людей і тварин від радіації. Він повинен був не тільки значно підвищувати імунітет організму, але і бути дешевим, недефіцитним. Такі жорсткі рамки поставили в глухий кут багатьох дослідників.

Успіх випав лише на частку лабораторії Всесоюзного інституту експериментальної ветеринарії ( ВІЕВ ), Очолюваної кандидатом наук Дороговим А.В. Препарат був створений в 1947 р Удачу принесли нетрадиційний підхід до вирішення проблеми і експериментаторський талант Олексія Дорогова. Дорогів використовував в якості сировини жаб, а в якості способу переробки – термічну сублімацію тканин з конденсацією рідини. Отримана рідина мала антисептичними, стимулюючими, ранозагоювальні властивості і була названа АСД (Антисептик-стимулятор Дорогова).

Спочатку Дорогів працював з жабами, проте через деякий час став користуватися м’ясо-кісткового борошном, що не позначилося на властивостях отриманого препарату – вплив високих температур «стирає» будь-яку інформацію про вид організму, який послужив вихідною сировиною. Перша фракція практично являла собою воду і не мала особливої ​​цінності. Зате 2-я (АСД-2) і 3-я (АСД-3), розчинні у воді, жирі і спирті, виявилися речовинами з унікальними властивостями. Їх-то творець препарату і призначав для впливу на організм людини або тварин.

3-тя фракція АСД використовувалася (і використовується) тільки для зовнішнього застосування. На тварин вона знищувала шкірних паразитів, різні грибки, дезінфікувала рани, допомагала при різних шкірних патологіях (екзема, вугрі, дерматити, трофічні виразки, нейродерміт і навіть псоріаз). Раніше – до винаходу АСД – такі захворювання, як псоріаз, не піддавалися медикаментозному лікуванню. Лікарі-дерматологи буквально «вчепилися» в АСД і незабаром отримали чудові результати при лікуванні шкірних захворювань людини на добровольцях.

2-ю фракцію розбавляли Водовмісні розчином і використовували як для зовнішнього, так і для внутрішнього застосування. Відмінні результати на тварин, відсутність побічних ефектів, посилення ефективності лікування при поєднанні з іншими препаратами вразили навіть самих затятих насмішників.

Паралельно були проведені численні дослідження ефективності застосування АСД-2 при лікуванні патологій різних систем і органів. Відмінні результати АСД показав при лікуванні бронхіальної астми – захворювання, поряд з псоріазом, для якого в той час не було медикаментозних засобів лікування. Курси лікування АСД приводили до нормалізації функцій нервової, ендокринної, імунної та інших систем. АСД успішно виліковував варикозне розширення вен, а при тривалому застосуванні збільшував пружність шкіри і тканин, омолоджуючу діючи на організм. Особливо ефективно АСД проявив себе в гінекології. АСД-2 успішно виліковував трихомоноз, хламідіоз, а так само фиброму, міому, рак матки, мастопатію і рак грудей.

Препарат почав набувати популярності в Москві і прилеглих областях (до речі, він широко використовувався для лікування партійно-державної еліти). До вченому приходили тисячі вдячних листів. Серед них було безліч листів від онкологічних хворих, яких звичайна медицина прирекла на смерть, а АСД-2 вилікував. Стало зрозуміло про застосування АСД в медицині. Найширший спектр ефективного застосування АСД при лікуванні шкірних, легеневих, шлунково-кишкових, серцево-судинних, онкологічних та гінекологічних захворювань бентежать найвизначніших практиків і наукових медичних працівників. Особливе неприйняття з їхнього боку викликало те, що «ветеринар» – кандидат ветеринарних наук – «вчив» медиків – в тому числі займали вищі посади і мали кандидатські, докторські, академічні звання. Снобізм багатьох медиків по відношенню до ветеринарів, як до лікарів другого сорту, загальновідомий.

Дорогова спочатку прозоро натякали, потім «настійно радили», що для впровадження АСД в медицині йому необхідно прибрати букву «Д» з назви препарату, включити в співавтори високопоставлених медпрацівників і розкрити для них секрет приготування АСД. Відмова вченого привів до вкрай негативних для нього наслідків. На нього було заведено кримінальну справу прокуратурою Ухтомського району за звинуваченням в комерційному використанні препарату.

Однак, всі спроби слідчих знайти людей, яким явно «нашкодив» препарат, виявилися марними – таких просто не було. Більш того, виявилося, що А.В. Дорогів на особисті гроші виготовив дві досвідчені установки по отриманню препарату – для дому та для ВІЕВ . Домашня установка на кілька років прискорила розробку і створення АСД. гроші за препарат учений ніколи не брав – завжди відпускав його безкоштовно (разом з консультацією щодо його використання). В результаті справу зам’яли.

Вчений продовжував свої дослідження і незабаром виявив ще одне застосування можливостей АСД. Через нервових перевантажень, порушення діяльності ендокринної системи багато чоловіків схильні до захворювання простатитом. Один з компонентів лікування – прийом АСД. Хворі на простатит відносно швидко виліковували, а здорові люди, які брали препарат в профілактичних цілях, за короткий термін очищали організм від шлаків, покращували обмін речовин і підвищували життєвий тонус.

За особистими вказівками кремлівських керівників проводилися дослідження на ув’язнених. В першу чергу, АСД застосовували для профілактики і лікування туберкульозу. Смертність знижувалася в кілька разів. Результати були приголомшливими – відпадала необхідність в більшості лікарських засобів. Випробували АСД і військові медики. Препарат пройшов успішні випробування. Були вилікувані від важких хвороб деякі тодішні керівники країни і члени їх сімей.

Фармакологічним комітетом МОЗ СРСР в 1951 р було дозволено застосування обох фракцій АСД, препарат був внесений в знаменитий фармацевтичний довідник Мошковського. Почався бум АСД. Препарат і його творець придбали серед хворих та їхніх родичів величезну популярність в Москві. За флакончиком АСД в черзі стояли цілодобово! ..

У 1957 р учений спробував «пробити» АСД, використовуючи свої численні зв’язки з багатьма членами Політбюро ЦК КПРС . Але ці спроби закінчилися невдачею.

Препарат АСД піддавався ретельним дослідженням (Дерябкіна З.І., Кірюткін Г.В., Сироткіна В.П. та ін.). Неодноразово вивчалися його фізико-хімічні властивості, біологічна і фармакологічна ефективність, удосконалювалася технологія отримання (Кірюткін Г.В., 1974-1983 рр.).

Хто такий Дорогів

Олексій Власович Дорогів народився в 1909 році в селі Хмелінка Саратовської області, в багатодітній селянській родині. Незвичайність і багатство його натури виявлялися вже в дитинстві. Він був дуже музикальний: добре співав, сам навчився грати не тільки на гармоні, але і на гітарі і флейті. Однак подальшу долю Олексія визначили інші інтереси. Його мати була сільською повитухою, займалася цілительством: знала прийоми костоправства, лікувала змовами.

Дорогів закінчив ветеринарний інститут, потім – аспірантура в Москві і робота у Всесоюзному інституті експериментальної ветеринарії ( ВІЕВ ). Ще до створення АСД на рахунку у Дорогова було 26 наукових робіт і 5 винаходів! Справою його життя став пошук препарату, здатного захистити людину і тварин від засобів масового ураження. І він знайшов-таки цей препарат! ..

У 1954 р Дорогів опинився на лікарняному ліжку з інфарктом, його раптово звільняють з інституту ветеринарії. Завзяті ходіння по інстанціях не принесли результату: на роботі Дорогова так і не відновили. І це незважаючи на те, що за винахід АСД він був удостоєний Державної премії. Лабораторія, яку він очолював, припинила своє існування приблизно через рік. На початку жовтня 1957 р Дорогів помер – йому не було й п’ятдесяти .

Чи був Дорогів «алхіміком»?

Є думка, що при створенні АСД Олексій Дорогів йшов по шляху середньовічних алхіміків. Недарма препарат нерідко називають еліксиром.

Ось що каже з цього приводу його дочка, Ольга Олексіївна, лікар-імунолог і гомеопат, кандидат медичних наук: «Серйозних підстав для подібних тверджень немає. Батько працював у лабораторії хімічного захисту, і, швидше за все, його думка йшла таким шляхом: якщо деревне вугілля служить сорбентом, то продукти органічного розкладання можуть стати дезактівантамі, перешкодити шкідливим впливам на організм, бути надійним бар’єром на їх шляху. Саме так і був нащупан шлях порятунку живих організмів. Недарма батько любив повторювати відому фразу зі Святого Письма: «смертю смерть подолав». Думаю, що до здобутків середньовічних алхіміків ідеї Дорогова прямого відношення не мають ».

Чому АСД досі не отримав офіційного визнання?

Це одна із загадок препарату. АСД був відкритий 70 років тому. Він міг врятувати життя і здоров’я багатьом, проте до цих пір офіційно використовується лише в дерматології і ветеринарії (в звичайних аптеках АСД, як правило, не продається, купити його можна в ветеринарних аптеках або в ветеринарних відділах звичайних аптек).

Приголомшлива ефективність препарату не на жарт стривожила партноменклатуру і чиновників від науки. Революції в медицині і фармацевтиці (а також здоров’я і довголіття свого народу) вони не хотіли.

Засекреченість препарату (гриф «секретно» був знятий з АСД лише в 1962 р!), Рання смерть його творця і припинення досліджень привели до незаслуженого забуття препарату АСД.

Дочка Дорогова, Ольга Олексіївна, головним завданням свого життя вважає повну реабілітацію антисептика-стимулятора і впровадження його в арсенал офіційно прийнятих медичних препаратів.

Останнім часом, завдяки зусиллям окремих ентузіастів і « ЗСЖ », АСД знову (все ще неофіційно!) Починає успішно застосовуватися в лікуванні людей.

АСД може і повинен допомагати людям, адже його воістину цілющі властивості використовуються далеко не повністю! ..

Що являє собою АСД

Препарат АСД є продуктом термічного розкладання (при високотемпературної сухої сублімації) сировини тваринного походження (м’ясо-кісткового борошна, м’ясних і кісткових відходів). При сублімації органічні речовини – білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти – поступово розщеплюються до низькомолекулярних компонентів.

Чому препарат носить подвійну назву: антисептик-стимулятор. Як точніше охарактеризувати його з позицій сучасної науки?

Багато вчених вважають, що АСД дійсно має яскраво виражену антибактеріальну дію, проте значно важливіше інше: це потужний адаптоген. Він легко проходить тканинний і плацентарний бар’єри, тому що відповідає структурі живої клітини і не відторгається нею, не має побічних ефектів, не робить негативного впливу на плід в материнській утробі, відновлює координуючу роль периферичної нервової системи і нормальний гормональний фон. АСД також називають біогенним стимулятором, тканинним препаратом.

Препарат не тільки без праці вступає в усі обмінні процеси організму, але і є імуномодулятором (іноді АСД називають модулятором імунної системи організму). АСД відновлює правильне ставлення клітин, що беруть участь в регуляції різних процесів організму. І, тим самим, забезпечує правильну роботу всіх органів і систем. Ось чому Дорогів завжди підкреслював, що винайдений ним препарат діє не на якийсь певний мікроб. Він впливає на організм людини, який сам знищує цей мікроб, отримавши для цього необхідні сили і матеріал .

Антисептик-стимулятор має широкий спектр лікувальної та профілактичної дії і застосовується при великому числі захворювань з різною етіологією: астми, безпліддя, гормонозалежних пухлин, псоріазу, екземи . При цьому він дешевий, доступний і абсолютно нешкідливий. Єдине неприємне якість, яким володіє АСД, – вельми і вельми специфічний запах! Цей «аромат» невіддільний від препарату, і всі спроби дезодорувати його приводять до того, що антисептик-стимулятор втрачає свою активність. Але, врешті-решт, коли мова йде про життя і здоров’я людини, на неприємний запах можна «закрити очі», заткнувши ніс (до речі, багато хто так і приймають його, затиснувши ніс!). При застосуванні АСД легкі збільшують асиміляцію кисню. Ні звикання до препарату.

Фракція АСД-2

Фракція АСД-2 містить: карбонові кислоти, аліфатичні і циклічні вуглеводні, сполуки з активною сульфгідрильної групою, похідні амідів і воду.

За зовнішнім виглядом являє собою рідину від жовтого до темно-червоного кольори (як правило, світло-жовта з коричневим відтінком), має специфічний запах, добре змішується з водою. Володіє різким специфічним запахом.

Призначена як для зовнішнього, так і для внутрішнього застосування.

Фракція АСД-3

Фракція АСД-3 містить: карбонові кислоти, аліфатичні і циклічні вуглеводні, алкілбензоли і заміщені феноли, діалкілпроізводние пиррола, аліфатичні аміни і аміди, сполуки з активною сульфгідрильної групою і воду.

За зовнішнім виглядом препарат являє собою густу маслянисту рідину від темно-коричневого до чорного

, Розчинну в спирті, рослинних і тваринних маслах і практично не розчинну в воді.

Володіє різким специфічним запахом.

Призначена вона тільки для зовнішнього (!) Застосування.

біологічний вплив

Препарат АСД-2 при пероральному застосуванні має активізує дію на ЦНС і вегетативну нервову систему, стимулює моторну діяльність шлунково-кишкового тракту, секрецію травних залоз, підвищує активність травних і тканинних ферментів, покращує проникнення іонів Nа + і К + через клітинні мембрани, сприяє нормалізації процесів травлення, засвоєння поживних речовин і підвищення природної резистентності (опірності зовнішніх негативних впливів) організму.

При зовнішньому застосуванні препарат стимулює активність ретикулоендотеліальної системи, нормалізує трофіку і прискорює регенерацію пошкоджених тканин, має виражену антисептичну і протизапальну дію.

Препарат АСД-З (при зовнішньому застосуванні!) Надає стимулюючу дію на ретикулоендотеліальну систему, нормалізує трофіку і прискорює регенерацію пошкоджених тканин, має виражену антисептичну властивістю.

Препарат АСД-З відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки по ГОСТ 12.1.007-76); в рекомендованих дозах не має сенсибілізуючої і местнораздражающим дією.

застосування АСД

Увага! Всередину приймається тільки фракція АСД-2!

Методика лікування АСД була розроблена Дороговим.

Стандартне дозування 15-30 крапель розвести в 50-100 мл холодної кип’яченої води або чаю підвищеної міцності і пити натщесерце за 20-40 хвилин до їжі 2 рази в день.

Загальна схема прийому: 5 днів, 3 дні перерва. Потім знову – 5 днів, 3 дні перерва. І так – до повного одужання.

• Гінекологічні захворювання – фракція Ф-2 всередину (стандартна доза і схема прийому) і спринцювання 1% водним розчином до лікування.

• Гіпертонія – приймати за загальною схемою, 2 рази на день, але починати з 5 крапель і, щодня додаючи, довести до 20. Пити до нормалізації тиску.

• Очні захворювання запального характеру лікують прийомом всередину по 3-5 крапель на півсклянки кип’яченої води протягом 5 днів, 3 дні перерва.

• Грибкові захворювання шкіри – уражені місця промити теплою водою з милом і змащувати нерозведеним розчином АСД (фракція 3) 2-3 рази на день.

• Для росту волосся – 5% -розчин втирати в шкіру.

• Захворювання серця, печінки, нервової системи – приймати АСД за наступною схемою: 5 днів – по 10 крапель на півсклянки кип’яченої води, 3 дні перерва; 5 днів – по 15 крапель, 3 дні перерва; 5 днів – по 20 крапель, 3 дні перерва; 5 днів – по 25 крапель, 3 дні перерва. Пити з перервами до отримання позитивного результату. У разі загострення хвороби прийом припинити до затихання болю, потім відновити.

• Захворювання нирок і жовчних шляхів – стандартна дозування і схема прийому.

• Зубний біль – місцево, на ватний тампон.

• Імпотенція – приймати всередину за 30-40 хв до їди по 3-5 крапель на півсклянки кип’яченої води. Пити 5 днів, 3 дні перерва.

• Кашель і нежить – 1 мл на півсклянки кип’яченої води 2 раз в день.

• Шкірні захворювання (псоріаз, нейродерміт, різного роду екзем, трофічні віразкі и т.п.) – прійматі всередину по 1-2 мл на півсклянкі кіп’яченої води в течение 5 днів поспіль, 2-3 дні перерва. Приймати натщесерце, з одночасним використанням АСД-3 (розведеною 1:20 в рослинному маслі) у вигляді компресів на уражені місця, до зникнення захворювання. Якщо в процесі лікування виникає почервоніння і нестерпний зуд, то лікування припинити на 3 дні. При настанні рецидивів провести повторне лікування.

• Коліти і гастрити – стандартна доза, загальна схема прийому, але пити 1 раз на день вранці натщесерце.

• Молочниця – 1% -розчин (30 крапель на 100 мл кип’яченої води).

• Нетримання сечі – 5 крапель на 150 мл кип’яченої води, 3 дні перерва.

• Подагра, ревматизм, запалення лімфатичних вузлів – компреси з Ф-2 на хворі місця і всередину по 3-5 крапель на півсклянки кип’яченої води протягом 5 днів, 3 дні перерва.

• Застуда – інгаляція (столова ложка АСД на літр гарячої води).

• Профілактика простудних захворювань – 1 мл на півсклянки кип’яченої води.

• Радикуліт – 1 чайна ложка на 1 склянку кип’яченої води 2 рази на день.

• Спазми судин кінцівок – застосовують «панчіх» з 4-х шарів марлі, змоченою 20% -розчину АСД. Через 5 місяців кровообіг, як правило, відновлюється.

• Тріхомоноз виліковується одноразовим спринцеванием 2% -розчину (60 крапель на 100 мл кип’яченої води).

• Туберкульоз легень, нирок і ін. Органів – приймати всередину, починаючи з 5 крапель на півсклянки кип’яченої води 1 раз в день (вранці натщесерце) за 30-40 хвилин до їжі. Пити 5 днів – по 5 крапель, 3 дні перерва; 5 днів – по 10 крапель, 3 дні перерва, 5 днів – по 15 крапель, 3 дні перерва; 5 днів – по 20 крапель, 3 дні перерва. Пити 2-3 місяці.

• Тучність – 30-40 крапель на склянку кип’яченої води пити 5 днів, перерва 5 днів; 10 крапель – 4 дня, 4 дні перерва; 20 крапель – 5 днів, 3-4 дні перерва.

• Вушні хвороби запального характеру лікують прийомом всередину 20 крапель на склянку кип’яченої води, а також місцево – компреси, промивання.

• Виразка шлунка і 12-палої кишки – стандартна доза, загальна схема прийому.

• Онкологічні захворювання

Передракові форми захворювання добре піддаються лікуванню – застосовується стандартна дозування і схема прийому, компреси на зовнішні пухлини.

При лікуванні ракових захворювань велике значення мають вік хворого, місце локалізації та характер ракових поразок. АСД Ф-2 швидко зупиняє подальший розвиток раку і знімає біль.

У запущених випадках А. Дорогів рекомендував приймати 5 мл препарату на півсклянки кип’яченої води води 2 рази день. Але робити це рекомендується під наглядом лікаря.

Щадна схема терапії раку

В понеділок натщесерце за півгодини до їжі в стакан наливають 30-40 мл кип’яченої води, додають 3 краплі АСД-2 очною піпеткою або шприцом.

У вівторок – 5 крапель, в середу – 7, у четвер – 9, в п’ятницю – 11, в суботу – 13, у неділю – відпочинок.

До 2-ї, 3-ю, 4-ю тижня приймати АСД по тій же схемі. Далі – один тиждень перерва. Після відпочинку з понеділка починати прийом АСД по тій же схемі, але вже 5 крапель, додаючи по 2 краплі в наступні дні. Пити 4 тижні, далі – відпочинок. Стежити за самопочуттям, в разі погіршення – застосування препарату припинити.

Як проводити відбір препарату з флакона

Не слід повністю відкривати флакон з препаратом. Просто видаліть центральний «п’ятачок» алюмінієвого ковпачка;

– вставте голку одноразового шприца в гумову пробку флакона;

– в голку вставте шприц;

– кілька разів енергійно струсіть флакон;

– переверніть його догори дном;

– зробіть відбір необхідного обсягу АСД;

– утримуючи голку у флаконі, витягніть шприц;

– опустіть наконечник шприца в стакан з водою;

– повільно (щоб уникнути піноутворення) введіть препарат у воду;

– перемішайте і приймайте.

1. Всередину приймається тільки фракція АСД-2!

2. Вода у всіх випадках береться кип’ячена. АСД має різким неприємним запахом. При неможливості застосовувати його з водою (наприклад, дітям) – можна вживати молоко.

3. Рекомендується приймати АСД за 20-40 хвилин до їжі (або через 2-3 години після їжі).

4. В 1 мл міститься 30-40 крапель АСД.

5. Для компресів поверх марлі накладається пергаментний папір з метою запобігання випаровування препарату. Потім накладається товстий шар вати – 10-12 см – і забинтовується.

6. Препарат випускається в скляних флаконах, закритих гумовими пробками і обкатані алюмінієвими ковпачками, ємністю 200, 100 і 50 мл (ТУ 70-19-73-89).

7. Зберігають АСД в сухому темному місці при температурі від +4 до + 30 ° C. Термін придатності – 4 роки.

8. При застосуванні препарату АСД відповідно до інструкції побічних явищ і ускладнень не спостерігається, протипоказань не встановлено.

9. Хоча побічних явищ у АСД не виявлено, теоретично можлива індивідуальна непереносимість препарату. Якщо при прийомі АСД у вас відбувається погіршення самопочуття, рекомендується (для виявлення причини погіршення) тимчасово припинити прийом препарату.

10. На період лікування препаратом АСД категорично не рекомендується вживання спиртних напоїв!

11. АСД досі не отримав офіційного визнання традиційної медицини. Тому більшість лікарів ставляться скептично до лікувальними властивостями АСД (а деякі – навіть не знають про його існування!).

12. Серед тих, хто давно застосовує АСД, існує думка, що препарат «згущує» кров. Для усунення цього ефекту рекомендується, наприклад, їсти лимони, або пити кислі соки, або щодня (якщо немає протипоказань!) Приймати по 1/4 таблетки аспірину.

13. При прийомі препарату рекомендується пити більше рідини (2-3 літра на добу) – для видалення з організму мікробних токсинів і шлаків.

14. Особливих дієт при прийомі АСД не потрібно.

15. Оскільки почастішали випадки підробки препарату, рекомендується купувати АСД виробництва ФГУП «Армавирская біофабрика» (не варто купувати препарат з рук!).