Південний Буг прикметник

Авторadmin

Південний Буг прикметник

Минуле та сучасне Південного Бугу

В квітні 2009 року Басейновою радою Південного Бугу було прийняте рішення відзначати день річки Південний Буг щороку в третю суботу травня. В цьому році День Південного Бугу відзначаємо 16 травня. З нагоди свята річки розповімо трохи про неї.

Південний Буг – крупніша після Дніпра і Дністра річка в Україні.

Долина річки почала заселятися дуже давно. Стоянки пізнього палеоліту в межах сучасної Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської і Миколаївської областей доволі численні. Зустрічаються також поселення часів неоліту, бронзового віку, зокрема поселення трипільської культури. В епоху Київської Русі Побужжя стало одним з центрів економічного, політичного і культурного життя. На берегах Південного Бугу виникло чимало давньоруських укріплених міст і сел.

Виток Південного Бугу лежить в самому центрі Волино-Подільської височини – поблизу с. Холодець Волочиського району Хмельницької області. Маленький струмок, що витікає з болотних заростей, сповіщає про народження великої річки. Але довго ще по території області, і вже покинувши її, в’ється серед лісистих берегів тоненька блакитна стрічка. Лише минувши багато десятків кілометрів і прийнявши води приток, вона перетворюється на широку повноводну річку.

На 806 км простягнувся її шлях від витоку до гирла. Величезний і басейн річки – більш ніж на 500 км вздовж течії простягаються його землі на схід і на 100-180 км з півночі на південь. Площа басейну складає 63,7 тис. кв. км. З цих великих просторів системою своїх приток Південний Буг за рік збирає більше 3 куб. км води – такий середній річний стік річки в гирлі. Близько десятої частини населення України живе в басейні цієї водної магістралі.

За своїм характером Південний Буг і більшість його приток – рівнинні річки, і живлення їх здійснюється в основному за рахунок атмосферних опадів (талих, дощових вод), а також підземних вод. Північна, найбільш розгалужена частина басейну (до впадіння лівої притоки Соб) живиться, як правило, вологою поверхневого стоку. Середня (від гирла Соба до м. Первомайська) характеризується переважанням підземного стоку над поверхневим, що сприяє вирівнюванню сезонної витрати річок. Південна частина басейну через несприятливі кліматичні та гідрологічні умови відрізняється дуже незначним підземним стоком. Живлення водами здійснюється головним чином за рахунок танення снігів і зливових опадів.

Південний Буг настільки звивистий, що довжина його майже вдвічі більше прямої лінії, проведеної від витоку до гирла. Річку живлять понад 6,5 тисяч малих (згідно розподілу за площею водозбору) і 11 середніх річок-приток.

Найбільш густу і багатоводну сітку мають верхні північні частини басейну. Вони відрізняються великою кількістю атмосферних опадів, потужним сніговим покривом, великою лісистістю і заболоченістю. За напрямком до півдня і південного сходу річкова сітка стає більш рідкою, притоки – менш багатоводними, зменшується їх кількість і роль в живленні водою Південного Бугу. У Гайворона річка переходить в зону помірної вологості, південніше Первомайська тече посушливим степом півдня України.

Бузький лиман уявляє собою гирло долини Південного Бугу, заповнене морською водою в результаті триваючого вже багато століть підвищення рівня Чорного моря. Він впадає в Дніпровський лиман, який сполучається з Чорним морем поблизу м. Очакова. Ряд спеціалістів стверджує, що Бузький лиман бере початок від м. Миколаєва. Інші вважають початком лиману Єланецьку міль (42 км від Миколаєва), що знаходиться поблизу м. Нова Одеса.

Південний Буг здавна приваблював до себе увагу вчених. Достатньо детальний опис водного шляху міститься в російських літописах XI-XII ст. В 2-й пол. XIX – початку XX ст. враховуючи зростаюче транспортне значення Південного Бугу, Київський округ шляхів сполучення ретельно вивчив різні його ділянки. Потім Міністерство шляхів сполучення з метою вияснення транспортних можливостей водної магістралі виконало гідрометричні роботи і спостереження, річкове нівелювання і опис млинових гребель на всьому протязі річки. Однак аж до початку 20-х рр. XX ст. жодна з цих робіт практичного значення не мала. Тільки в 1925-1930 рр. річка була детально вивчена, що згодом дало можливість використовувати її енергію для потреб підприємств і міст Прибужжя.

Головне меню

  • Головна
  • Експлуатація водогосподарських систем
  • Водні ресурси
    • Режими роботи водних об’єктів
    • Басейнова рада Південного Бугу
    • Басейнова рада нижнього Дніпра
    • Басейнова рада річок Причорномор’я

    Південний Буг

    Півде́нний Буг — річка в Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, Одеській і Миколаївській областях України, впадає в Бузький лиман Чорного моря. Історичні назви: давньогр. ‛Ύπανις (Гіпаніс); лат. Bagossola ; тюрк. Ак-су (Біла річка); старослов. Бог; пол. Boh . Картограф Г. Л. де Боплан на карті 17 ст. позначив річку як Boh Ruthenian (укр. Бог Руський ). У російських джерелах 19 ст. — Буг Южный (Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, 1891).

    Зміст

    • 1 Характеристика
      • 1.1 Витік. Гирло
      • 1.2 Протяжність
      • 1.3 Напрям і характер течії
      • 1.4 Тип живлення
      • 1.5 Водний режим. Водність
      • 1.6 Найбільші притоки
      • 1.7 Тваринний світ

      Характеристика

      Витік. Гирло

      Бере початок на Волино-Подільській височині поблизу с. Холодець Хмельницького району Хмельницької області.

      Поблизу м. Миколаєва впадає в Бузький лиман, який разом із Дніпровським лиманом утворюють Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

      Протяжність

      Південний Буг є найбільшою річкою, басейн якої повністю розташований в межах України.

      Довжина річки — 806 км, площа басейну — 63,7 тис. км².

      Напрям і характер течії

      Басейн Південного Бугу розташований у межах трьох геоструктурних районів, що увиразнюється в гідрографічних особливостях річки. Верхня частина басейну знаходиться на Волино-Подільській височині, середня — в межах Придніпровської височини, нижня течія належить до Причорноморської низовини.

      У верхів’ї (до гирла р. Іква поблизу с. Нова Синявка Хмельницького району Хмельницької області) Південний Буг тече по відкритій заболоченій місцевості в низьких берегах і має характер рівнинної річки: долина шириною 600–1 200 м, середній ухил — 0,37 м/км.

      У середній течії на відтинку від гирла Ікви до м. Первомайська Миколаївської області Південний Буг знаходиться в глибокій долині, береги підвищуються, долина звужується до 200–600 м, середній ухил 0,46 м/км.

      У місцях, де на поверхню виходять кристалічні породи (граніти, гнейси), долини Південного Бугу та його приток вузькі, з крутими схилами, в руслі річки є пороги, а також перекати, бистрини (в районі с. Печера Тульчинського району Вінницької області). На ділянках, де граніти залягають глибше (перекриті товщею осадових гірських порід), долина річки стає ширшою, швидкість течії уповільнюється. Від м. Первомайська до с-ща Олександрівки Вознесенського району Миколаївської області протягом понад 70 км береги Південного Бугу високі (до 90 м), майже всюди круті, скелясті, русло вузьке, порожисте. Найбільші пороги — Мигійські, Богданівські, Бузький Гард, біля Олександрівки. Основні пороги на Південному Бузі зосереджені на ділянці від м. Вінниці до с-ща Олександрівки. Середній ухил 0,92 м/км.

      У нижній течії (нижче с-ща Олександрівки) у межах Причорноморської низовини долина і русло Південного Бугу значно розширюються. Біля м. Миколаєва ширина русла досягає 2 км, течія практично припиняється. Нижче гирла р. Інгулу (ліва притока) починається Бузький лиман, який має форму естуарія. Далі Бузький лиман з’єднується з Дніпровським лиманом і утворюється Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

      Тип живлення

      Тип живлення — дощове і снігове.

      Водний режим. Водність

      Режим рівнів річки характеризується чітко вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню, яка іноді переривається під час проходження дощових паводків, та осінньо-зимовими підйомами води.

      У пониззі річки відчуваються припливні явища (рівень води в Південному Бузі в районі м. Миколаєва може підніматися на 40 см). Вплив припливу поширюється до м. Нова Одеса Миколаївської області.

      Льодостав на річці триває з кінця листопада — грудня до лютого, скресає в середині березня; льодовий режим не постійний, часто взимку спостерігається повторне танення і замерзання. У нижній течії в теплі зими льодостав відсутній. Середньорічна витрата води Південного Бугу біля с-ща Олександрівка становить 92,1 м³/с (максимальний — 5 320 м³/с, мінімальний — 2,6 м³/с). Середньорічна витрата води у гирлі — 108 м³/с. Мінералізація води становить: весняна повінь — 600 мг/дм³; літньо-осіння межень — 674 мг/дм³; зимова межень — 701 мг/дм³.

      Найбільші притоки

      Значимі притоки: ліві — Синюха, Інгул (ліва), Соб, Мертвовод, Гнилий Єланець, Десна, Синиця, Бужок, Іква; праві — Чичиклія, Кодима, Рів, Згар, Дохна, Вовк.

      Тваринний світ

      Іхтіофауна Південного Бугу нараховує 75 видів риб. Основними видами риб, є: бичок, тараня, карась, короп, плітка, краснопірка, щука, окунь, лящ, плоскирка, білий амур, товстолобик, сом, судак.

      Значення

      Водні ресурси Південного Бугу використовують здебільшого господарські комплекси Миколаївської та Вінницької областей для водопостачання, гідроенергетики, зрошування.

      1929 введено в експлуатацію першу ГЕС та водосховище на Південному Бузі біля м. Первомайська. Відтоді на річці споруджено 38 малих ГЕС. До найбільших належать: Ладижинська, Глибочанська, Гайворонська, Олександрівська гідроелектростанції. Водосховища цих ГЕС є найбільшими в басейні. Олександрівське водосховище, розташоване в каньйоні Південного Бугу, у складі гідротехнічних об’єктів енергокомплексу забезпечує виробництво електроенергії на Олександрівській ГЕС та слугує нижнім водоймищем для Ташлицької ГАЕС. На лівому березі річки розташована Південноукраїнська атомна електростанція.

      У нижній частині Південного Бугу у Миколаївській області створено національний природний парк «Бузький Гард» (2009). Річка Південний Буг – важливий рекреаційний район (див. Рекреація). Через наявність порогів на річці особливої популярності в останні десятиліття набув рафтинг, особливо поблизу с. Мигія Первомайського району Миколаївської області.

      Річка судноплавна в нижній течії (від м. Вознесенська) за умови підтримання необхідної глибини суднового ходу.

      На Південному Бузі розташовано міста: Хмельницький, Летичів, Хмільник, Вінниця, Гнівань, Ладижин, Гайворон, Первомайськ, Южноукраїнськ, Вознесенськ, Нова Одеса, Миколаїв.

      Додатково

      Упродовж другої половини 20 ст. у пониззі Південного Бугу стабільно функціонував річковий транспорт. В кінці 20 — на початку 21 ст. відбувся його занепад. Із 2017 почалося відновлення річкових вантажних (зерно) та пасажирських перевезень за маршрутом: Вознесенськ — Ковалівка — Нова Одеса — Миколаїв (близько 102 км).

      Література

      1. Boh // Słownik geograficzny Krоlestwa Polskiego i innych krajоw słowianskich : w 15 t. Warszawa : Władysława Walewskiego, 1880. T. 1. P. 284–285.
      2. Маштаков П. Л. Список рек бассейнов Днестра и Буга (Южного), с картой и алфавитным указателем. Петербург : Типография Академии Наук, 1917. 57 с.
      3. Середнє Побужжя / За ред. Г. І. Денисика. Вінниця : Гіпаніс, 2002. 280 с.
      4. Чунарьов О. В., Ромась М. І., Хільчевський В. К. Південний Буг — водогосподарська діяльність у басейні та оцінка впливу Південно-Української АЕС на водні ресурси // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2006. Т.10. С. 58–65.
      5. Хільчевський В. К., Чунарьов О. В., Ромась М. І. та ін. Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / За ред. В. К. Хільчевського. Київ : Ніка-центр, 2009. 184 с.
      6. Гребінь В. В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). Київ : Ніка-Центр, 2010. 316 с.
      7. Афанасьєв С., Бедзь Н., Боднарчук Т. та ін. План управління річковим басейном Південного Бугу: аналіз стану та першочергові заходи. Київ : Інтерсервіс, 2014. 188 с.
      8. Вітер Н. Г. Аналіз стану води річки Південний Буг // Сільське господарство та лісівництво. 2017. № 6 (1). С. 158–165.
      9. Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг. URL: https://buvrpb.davr.gov.ua/

      Автор ВУЕ

      Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Південний Буг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Південний Буг (дата звернення: 12.03.2024).

      Статус гасла: Оприлюднено
      Оприлюднено:
      18.08.2020

      Важливо!

      Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

      Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

      Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

      Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Про автора

admin administrator