Культура ріпак (рапс) (особливості вирощування та зберігання)

Озимий ріпак – найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Насіння містить 38-50% олії, 16-29%о білка, 6-7% клітковини, 24-26% безазотистих екстрактивних речовин. Олія – основна ціль вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують як продукт харчування і для різних галузей промисловості.
З кожним роком у світі зростає використання ріпакової олії на харчові потреби. Основна частина олії з середини 80-х років використовується для харчової промисловості, тоді як до 1974 року вона йшла переважно на технічні цілі. Вона споживається у натуральному вигляді до салатів і в кулінарії, є найкращою сировиною для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів, приправ, кондитерських жирів. Олія з ріпаку надзвичайно корисна для здоров’я. Вона зменшує вміст холестерину в крові людини і цим запобігає серцево-судинним захворюванням.
Наявність в насінні ріпаку шкідливих речовин (ерукова кислота, глюкозинолати) ускладнювали можливість його використання на харчові і кормові цілі. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст (інколи до 50%) ерукової кислоти і глюкозинолатів (5-7%). Така олія негативно впливала на живий організм. У 1974 році у Німеччині було виведено перший сорт з низьким вмістом ерукової кислоти. З 1979 року харчову олію виробляють лише з тих сортів ріпаку, що містять не більше 5% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот. У більшості європейських країн цей показник знижений навіть до 2%. Сорти з мінімальним вмістом ерукової кислоти отримали позначення одно-нульових “0”. Олія цих сортів віднесена до кращих харчових рослинних жирів за жирнокислотним складом.
Для промислової переробки (пальне, пластмаси, лаки, фарби) ціннішими є сорти з високим вмістом ерукової кислоти. В останні роки розробляються ефективні технології виробництва з ріпаку пального для двигунів. Біодизель є екологічно чистим паливом: він згоряє повністю без утворення шкідливих сполук. Лише у Німеччині потужності з переробки ріпаку на біодизель зросли з 533 тис. т у 2001 р. до 923 тис. т. у 2003 p., що пояснюється збільшенням попиту на біодизель.
У Європейському союзі до 2010 року використання біодизельного палива планується довести до 5,75% від загального об’єму палива. При виробництві біодизелю з ріпакової олії утворюється також цінний побічний продукт-гліцерин.
Жирні кислоти ріпакової олії застосовують у виробництві мила, гуми, свічок, лаків, пластмас, що легко розкладаються у природному середовищі. Виробники синтетичних миючих засобів також переорієнтовуються на застосування ріпакової олії, зокрема в пральних порошках, розчинниках.
В середині 80-х років було створено двонульові “00” сорти ріпаку, що характеризувалися низьким вмістом ерукової киcлоти і глюкозинолатів.
Ріпакова олія двонульових “00” сортів за вмістом жирних кислот і смаковими якостями близька до оливкової. За рахунок впровадження цих сортів посівні площі в останні десятиліття значно зросли. Верхньою межею вмісту глюкозинолатів у насінні ріпаку, придатного для безпечного згодовування худобі, свиням та птиці, є 30 мікромолей в 1 г, або 0,4-1,0%.
Сорти з низьким вмістом ерукової кислоти, глюкозинолатів і клітковини та світлою (жовтою) оболонкою насіння, отримали позначення тринульових “000”.

Ріпак – надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці з 100 кг насіння, крім 38-41 кг олії, одержують 55-57 кг макухи, що містить 32-34% добре збалансованого за амінокислотним складом білка та 10-18% жиру, або шроту (34-38%) білка і лише 2-5% жиру. До складу білка входять незамінні і життєво необхідні для тварин амінокислоти – лізин, метіонін, циотін, трептофан, треопін. У 100 кг макухи міститься 90 к.о. Тонна шроту або макухи дозволяє збалансувати за білком 8-10 т зернофуражу, підвищуючи при цьому вміст перетравного протеїну в 1 к.о. з 80 до 110 г.
З 1 га посівів ріпаку одержують до 10 ц олії, 5-6 ц білкового корму і 1 ц меду. Для порівняння, з 1 га посівів такої цінної культури як соя, одержують лише 2 ц олії і 7 ц білкового корму.
Ріпак є важливою кормовою культурою зеленого конвеєра. Зелену масу використовують у ранньовесняний та пізньоосінній періоди. Урожай зеленої маси в озимих проміжних посівах сягає 340-360 ц/га. Навесні після скошування зеленої маси встигають вчасно посіяти основні культури – кукурудзу, просо, гречку та ін. Поукісні та пожнивні посіви забезпечують худобу зеленим кормом восени.
З соломи ріпаку (від 2 до 6 т/га) можна виготовляти папір, целюлозу, картон тощо. З 1 га ріпакового поля можна виготовити до 2 т паперу. Такі технології успішно застосовуються у Великобританії, Угорщині, Іспанії, Португалії. Із не деревної сировини у світі виробляють вже близько 10% целюлози.

Ріпак є цінним попередником, особливо для зернових культур. Його вегетація триває 10 місяців і впродовж цього часу рослини ріпаку захищають ґрунт від негативної дії сильних дощів і перегріву сонячними променями, а також від непродуктивного випаровування води з ґрунту. На відміну від соняшнику, він мало висушує ґрунт, покращує його агрофізичні властивості і фітосані-тарний стан, рано звільняє поле. Заорювання пожнивних решток ріпаку рівноцінне внесенню 15-20 т/га органічних добрив і може збільшувати урожайність зернових на 5-10 ц/га. Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в ґрунт, покращує його структуру, розпушує, що особливо важливо при використанні важких тракторів. Коренева система спроможна засвоювати елементи живлення з глибших шарів ґрунту, звідки вони для більшості рослин є недоступними. Приорювання кореневої системи, стерні і подрібненої соломи дозволяє частково повертати органіку в ґрунт. Після її мінералізації в ґрунт надходить 60-65 кг/га азоту, 32-36 кг/га фосфору і 55-60 кг/га калію. Ріпак використовують на сидерати. Приорювання навесні зеленої маси (220-240 ц/га) рівноцінне внесенню 18-20 т/га гною.

Серед агрозаходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і більше. Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові. Найбільше серед макроелементів ріпак засвоює калію.
Орієнтовно 10-30% елементів живлення (залежно від рівня врожайності) ріпак може засвоїти з ґрунтових запасів. Частину елементів живлення можна компенсувати внесенням органічних добрив 20-30 т/га. Краще гній вносити під попередник. Решту потреби забезпечують мінеральними добривами.

Азотнідобрива є основою формування оптимальної вегетативної маси, високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті. Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив. Основним азотним добривом є аміачна селітра.
Фосфорнідобрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до морозів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання. Із фосфорних добрив ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також кальцій та сірка.
Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує стійкість до морозів. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення. Вони підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин. Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Із калійних добрив під ріпак цінною є калімагнезія, де крім калію є значна кількість магнію.
Мінеральні добрива вносять машинами МВД-900; МВД-05; Amazone та ін.
Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередника, родючості ґрунту і програмованого рівня врожайності.
Фосфорні і калійні добрива найкраще внести під оранку, допустимо під культивацію, азотні добрива вносять навесні. За осінь і зиму фосфор і калій переходять у доступні форми для рослин. Надмірне азотне живлення в осінній період погіршує перезимівлю рослин. Пізніше, ніж у фазі 4-5 листків, застосування азоту збільшує кількість води у тканинах, перешкоджає нормальному процесу загартування рослин.

Підготовка насіння, сорти.
Для сівби відбирають очищене, відкаліброване якісне насіння з високою схожістю. Щоб захистити від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на початкових фазах росту, насіння обов’язково протруюють на машинах ПС-10А, ПК-20, ПСШ-5, ПНШ-5, ПНШ-3 та ін.
Протруювання -найбільш ефективний, екологічно безпечний спосіб застосування засобів захисту рослин.
До реєстру сортів України на 2008 рік занесено достатньо сортів озимого ріпаку. Це в переважній більшості двонульові “00” безерукові та низькоглюкозинолатні сорти, олія яких придатна на харчові цілі, а макуха без обмежень згодовується різним видам худоби і птиці.

Норма висіву.
Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 рос-лин/м2. Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,9-1,2 млн. схожих насінин на 1 га або 4—6 кг/га.
Строки сівби теж змінюють норму висіву. При сівбі в оптимальні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3,0 кг/га.Способи сівби.
Спосіб сівби залежить від типу використовуваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зернотрав’яними (СЗТ-3,6), лляною (СЗЛ-3,6), бурячною (ССТ-12Б). Краще використовувати спеціальні ріпакові (СПР-6) сівалки, добре зарекомендували себе на сівбі ріпаку сівалки “Містраль 6000”, СПУ-6Д, ACCORD, “Клен 6”, Кляйне.
Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити 7,5 см; 12 см; 15 см; 30 см; 45 см. За даними Інституту хрестоцвітих культур вищі врожаї забезпечують способи сівби з міжряддями 7,5 см; 12 см і 15 см. Широкорядні посіви (45 см) застосовують для насінницьких цілей, тут необхідно проводити міжрядні розпушування.
Використання сівалок з анкерними сошниками на вирівняних, високоякісно підготовлених до сівби площах, забезпечує високу польову схожість, одночасність сходів і вирівняність рослин за темпами розвитку, збільшує врожайність насіння.

Глибина сівби.
Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи та ін. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких -1,5-2,0 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. При збільшенні глибини сівби понад 3-4 см, схожість насіння зменшується на 25-30%. У випадку запізнення зі строками сівби, глибина загортання насіння має бути мілкою, не більше 2 см.
За несприятливих умов зимівлі ріпак може повністю вимерзнути або вийти із зими дуже зрідженим. Навесні не варто приймати поспішне рішення про переорювання. Ріпак, особливо гібриди, має значні можливості компенсації зимових втрат, насамперед завдяки здатності до дуже сильного розгалуження рослин. Рекомендується переорювати лише ті поля, на яких залишилось менше 20-30 рослин на 1 м2 і до того ж нерівномірно розміщених на площі.
Якщо на 1 м2 висівати більше 100 рослин, зростає ризик загибелі за перезимівлю внаслідок слабшого розвитку кожної окремої рослини.

Норма висіву сортів коливається в межах 4-6 кг/га, гібриди сіють з меншою нормою висіву 3,0-3,6 кг/га. При вирощуванні на зелений корм норма висіву збільшується до 6-10 кг/га.

Строки сівби.
Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Ранні посіви восени переростають, точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричинює вимерзання або випрівання.
Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму треба 60-80 днів із сумою температур 600-800° С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6-10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10-15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6-1 см.
Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту на 5-10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько – 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при менших (3-4 кг/га) нормах висіву.
Оптимальні строки сівби озимого ріпаку – 15—30 серпня. Допустимі строки сівби -10 серпня—5 вересня. При значному запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-50%, часто є випадки повної їх загибелі.
Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кількості стручків. Зниження врожаю на один день запізнення становить 30-50 кг/га.

Догляд.
Для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка може утворитися внаслідок весняних холодних дощів. Для її руйнування впродовж 5 днів після сівби, можна застосовувати борони. Цей агрозахід також використовують після появи сходів на дуже загущених посівах.

Для знищення бур’янів використовують ті ж препарати, що й на посівах озимого ріпаку. Найбільшої шкоди у перші фази росту завдають бур’яни та хрестоцвіті блішки. Тому з внесенням гербіцидів не можна затримуватись. У фазі розетки ріпаку, на площах, де поширені ромашка й осот, використовують гербіцид лонтрел, або фюзілад, коли переважають злакові бур’яни. Високу ефективність забезпечує бутгзан, трефлан, дуал голд, трофі.

Для захисту від шкідників і хвороб застосовують ті ж препарати, що й на посівах озимого ріпаку. Початок цвітіння ярого ріпаку випадає на відцвітання озимого, тому можна очікувати сильного поширення шкідників внаслідок їх переходу з озимого ріпаку. В окремих випадках посіви від шкідників захищають двічі. Небезпека виникає вже починаючи з появи бутонів. Поріг шкідливості -1-2 жука на 1 рослину. Хворобами ярий ріпак уражується значно менше, ніж озимий. Тому фунгіциди, як правило, не вносять.

Ріпак достигає нерівномірно, стручки розтріскуються, що призводить до значних втрат насіння. Збирають ріпак як прямим комбайнуванням, так і роздільно.Для зменшення втрат насіння під час збирання посіви обприскують регулятором росту рослин Nu-Film 96EC (д. р. di-1-P-mentenu). Цей препарат, створює міцну, еластичну водостійку плівку, яка склеює стручки і запобігає розтріскуванню. Плівка обмежує надходження води в стручки, одночасно вода легко втрачається назовні. Плівка настільки еластична, що легко розтягується в міру збільшення маси насінин в стручку. Рослини після внесення препарату не засихають, продовжують вегетувати та нагромаджувати пластичні речовини в процесі фотосинтезу. Це є важливим, оскільки стручки ріпаку формують понад 80% врожаю. В останні дні достигання приріст урожаю є найвищим. Тобто цей препарат не діє як десикант. Стручки рівномірно достигають і підсихають. Вносять Nu-Film 96EC приблизно за три тижні до збирання з нормою 0,7 л/га.
Роздільний спосіб.
Рослини скошують у валки, коли нижні листки опадають, 50% стручків набувають лимонно-жовтого кольору, насіння світло-вишневе, вологість 25-35%. У цей період найбільше олії, її нагромадження припиняється; високий вміст білку, хлорофіл повністю розкладений. Косять жатками ЖВП-6; ЖВП-4,9; ЖВН-6; ЖБА-3,5; ЖРБ-4,2 зі швидкістю 4-6 км/год. Зріз високий 20-25 см, але щоб не відрізались нижні стручки. Косити і обмолочувати бажано вранці і ввечері. Швидкість мотовила дорівнює швидкості жатки.
Через 3-6 днів після скошування, коли вологість насіння знижується до 10-12%, валки обмолочують комбайнами Джон Дір, Клаас, Кейс, Массей Фергюсон, Лан, Славутич, СК-5 “Нива” з пристосуванням ПКК-5. Використовують підбирачі ППТ-3. Для зменшення втрат насіння обмолот доцільно проводити вранці, увечері та вночі. Роздільне збирання рекомендується проводити на площах, що забур’янені ромашкою, підмаренником чіпким, або з нерівномірним достиганням рослин ріпаку. За рівномірного достигання та на чистих посівах проводять лише пряме комбайнування.
Прямим комбайнуванням ріпак збирають за настання технологічної стиглості (вологість 10-15%), але до початку розтріскування стручків. Насіння темно-коричневе чи чорне, тверде. При дотику до рослин насіння має “шелестіти” в стручках. Оптимальна вологість 12%. Збирання за вологості нижче 10% не рекомендується через великі втрати. За вологості більше 14% сильно зростають затрати на сушіння. Значно запобігає втратам насіння обладнання комбайна пасивним дільником або бічним ножем та видовження підлоги жатки, встановлення подовженого ріжучого апарату (так званий “ріпаковий стіл”). Тільки за допомогою ріпакового столу, насіння, що вилітає з стручків уже під час зрізування стебел, попадає в жатку, а не на землю (рис. 11.15). На відміну від зернових культур, ріпак добре обмолочується і вночі, що дає можливість цілодобового вико­ристання техніки.
Для прискорення і одночасного дозрівання проводять десикацію за 7-10 днів до збирання реглоном (2-3 л/га). За 12-14 днів до збирання врожаю використовують десикант баста (1,5 л/га). На запирієних площах доцільно використати за 2 тижні до збирання гербіцид раундап (З л/га), домінатор (3 л/га), гліфоган (3 л/ га). Вони знищують бур’яни і підсушують рослини. Десикація зменшує втрати насіння при збиранні і економить витрати енергії на досушування насіння.
Для тривалого зберігання вологість насіння необхідно довести до 6-8%. Насіння, при поступленні на тік, негайно очищають і сушать. За підвищеної вологості за 1-2 дні воно біліє, пліснявіє і втрачає схожість, а також технологічні якості.
Тривалість зберігання ріпаку подана в таблиці.На зелений корм збирають не пізніше фази бутонізації-цвітіння. Ще раніше використовують для випасу навесні і пізно восени.

Технологія вирощування ріпаку. Як розкрити потенціал насіння?

Популярність вирощування ріпaку в Україні стрімко зростає. Ця культура допоможе легко потрапити на найбільші світові ринки, тож має велике господарське значення. Проте ріпак досить ризикований у вирощуванні. Отож, нa які чинники слід звернути увaгу, щоб отримaти бaжaний результaт.

Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для нормального росту й розвитку рослин ріпаку як озимого, так і ярого, та відповідають його біологічним вимогам. Зокрема, добра родючість ґрунтів, їхня задовільна водо- та повітропроникність, оптимальна кількість опадів і температурний режим дають змогу за правильної технології вирощування отримувати врожайність до 4 т/га.

«Сьогодні озимий ріпак посідає одне із провідних місць на українських полях. Найважливіші критерії сучасної технології вирощування озимого ріпаку — підвищена продуктивність культури та поліпшена якість насіння. Серед вирішальних складових технології, які мають значний вплив на рівень врожайності, є норма висіву та строки сівби, які обов’язково слід враховувати. Саме вони та погодні умови впливають на якість і кількість урожаю», — каже Сергій Юрчук, науковий співробітник відділу селекції зернових та олійних культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля.

Основні фaктори, які впливають на врожайність ріпаку, — це агрокліматичні умови регіону, хaрaктеристики сорту, строки сівби та норми висіву.

Сівозміна

Велике значення має сівозміна. Вибір попередника насамперед визначається строками його збирання та відсутністю спільних шкідників.

Найкращими попередниками для цієї рослини є чорний і зайнятий пар, а ще сільськогосподарські культури, які рано звільняють поле: озимі та ярі зернові, зернобобові, горох, вико-вівсяна суміш на зелену масу, люцерна, конюшина. Ці культури достатньо удобрюють ґрунт, залишаючи багато вологи та поживних речовин.

До того ж, якщо попередником був ріпак, то сіяти цю культуру слід не раніше, ніж за 4 роки. В іншому разі не доберете врожаю щонайменше на 25%. Якщо попередник буряки — через 5-6 років.

Обробіток ґрунту

Ріпак — це культура, яка потребує твердого насіннєвого ложа. Глибина обробітку ґрунту має відповідати глибині орного шару. Оранку з боронуванням проводять за 3-4 тижні до сівби. Якщо ріпак сіяти по зернових культурах, то відразу після збирання попередника необхідно провести оранку без лущення стерні, що ущільнить ґрунт.

Передпосівний обробіток ґрунту проводять за 3-4 дні до сівби на глибину 5-6 см. Це дозволяє створити дрібногрудкувату структуру й зберегти вологу. Після сівби обов’язкове коткування, особливо в посушливу погоду.

Глибина загортання насіння має становити близько 3 см, а густоту посівів формують після одержання сходів, але не пізніше ніж через 7–10 днів після їх появи.

Підготовка насіння

Гарні показники врожайності залежать і від якісного насіння.

Одним із вaжливих етaпів зaхисту культури є підготовкa нaсіннєвого мaтеріaлу. Зокрема — протруювання. Його ефективність залежить не лише від препаратів, які ви застосовуєте. Велике значення має якість самого насіння. Для посівного матеріалу використовується вирівняне, добре виповнене насіння, яке має схожість та енергію проростання, наближену до 100%, а також сортову чистоту, не нижчу від 99%.

Надзвичайно важливо дотримуватись норм використання, оскільки перевищення може знизити посівні якості насіння за одночасного збільшення вартості протруювання, а зменшення не дасть можливості отримати бажаний ефект. Помилки в протруюванні призводять до зниження врожаю на 20-25%, навіть за використання якісного посівного матеріалу.

Всі сорти і гібриди на SuperAgronom.com

Інсектицидний захист

Проти основних шкідників на посівах ріпаку озимого використовуються піретроїдні, фосфорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Під час вибору інсектициду слід враховувати особливості біології шкідника.

Для боротьби з листогризучими фітофагами (совки, блішки, оіпаковий трач, міль тощо) слід застосовувати ефективніші інсектициди, котрі мають контактно-кишкову дію, а проти комах із колючо-сисним ротовим апаратом (клопи, попелиці) варто використовувати засоби захисту системної дії. Проти прихованохоботника проводять обприскування проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок.

Препарати за тривалістю захисної дії обирають залежно від тривалості розвитку генерації, строків обробки та дозрівання сорту/гібриду. На озимому ріпаку проти шкідників фахівці радять проводити два-три обприскування. Після застосування осінніх захисних заходів проти трача і молі обробка посівів проводиться навесні — наприкінці фази стеблування-бутонізації проти листогризучих шкідників, попелиць, клопів, прихованохоботників. Друге весняне обприскування проводять наприкінці фази бутонізації з метою запобігання пошкодженню культури шкідниками генеративних органів.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Строки сівби та кліматичні особливості

«Основні компоненти, які впливають на врожайність ріпаку, — це агрокліматичні умови регіону, сортові характеристики, терміни посіву та кількість рослин на одиницю площі, котрі, у свою чергу, визначають кількість стручків на рослину, кількість насінин у стручку та масу 1000 насінин. Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму потрібно 60-80 днів. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку в 6-10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10-15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше від 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6-1 см», — каже начальник відділу виробництва продукції рослинництва та лісових насаджень департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА Ігор Федчишин.

Ріпак вважається холодостійкою волого- та світлолюбною культурою. Озимий ріпак здатний витримувати морози під сніговим покривом до -30°С, а без снігового покриву — до -15-18°С.

Є декілька факторів, які можуть вплинути на ріст і розвиток культури:

1. Випрівaння. Може спричинити сніг, який випадає на непромерзлий ґрунт, і рослини, тривалий час перебуваючи під його товстим покривом, виснажуються і гинуть.
2. Весняні заморозки до травня також можуть викликати розрив стебла, ушкодження бруньок, відмирання окремих квіток або суцвіть на рослині.
3. Ріпак негативно реагує на раптові коливання і тривале зниження температури восени, коли рослини ще не встигли загартуватися, або навесні, після відновлення вегетації.
4. За тривалої холодної зими, або контрастно мінливої температури на початку весни, при поновленні вегетації рослини озимого ріпаку масово вимерзають.

Насіння ріпаку починає проростати за температури ґрунту +2°С, оптимальна температура для його проростання становить 15-18°С. За сприятливих умов сходи озимого ріпаку з’являються через 6-7 діб. Сходи можуть переносити заморозки до -3-5°С, а рослини у фазі розетки — до -8°С.
Якщо пізно посіяти (початок вересня), навіть слабо розвинені посіви змушені стеблуватися внаслідок зростання тривалості дня нaвесні. Водночас зменшується кількість бічних пагонів через домінування головного пагона і верхніх бічних. Швидке стеблування через високу температуру в період із кінця березня до середини квітня також призводить до того, що нижні бічні пагони абортуються.

«Оптимальні строки сівби озимого ріпаку в умовах Лісостепу (Вінниччини) — 15-30 серпня та 30 серпня-10 вересня. За значного запізнення із сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-50%, часто трапляються випадки повної загибелі. Ранні посіви восени переростають, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричиняє вимерзання або випрівання», — зазначає Ігор Федчишин.

В ідеалі — наприкінці осінньої вегетації ріпак досягає стадії 10-12 листків, щоби від 20 березня розпочалася фаза стеблування. Слабо розвинені рослини ріпаку менше гілкуються і закладають менше бутонів. Ріпак пізніше входить у фaзу цвітіння і згодом має менше часу для формування насіння. Є проблема з довгим днем наприкінці вересня, що може призвести до передчасного стеблування. У такому разі потрібно залучити всі важелі, аби запобігти передчасному стеблуванню, а вже тоді зaстосовувaти регулятори росту.

Слід пам’ятати, що за ранніх строків сівби є можливість застосування регуляторів росту, це дає змогу впливати на осінній розвиток посівів та, відповідно, підвищити зимостійкість і урожайність ріпаку. Водночас є й інший варіант — ранні посіви восени переростають, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричиняє вимерзання або випрівання. Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кількості стручків. Зниження врожаю на один день запізнення досягає 30-50 кг/га.

За пізніх строків сівби рослини увійдуть у зиму в недорозвиненому стані, що може спричинити вимерзання посівів.

При значному запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-50%, часто трапляються випадки повної їх загибелі.

За роки випробувань різних гібридів ріпаку в Україні найкращі результати були отримані за таких строків і норм густоти посівів:

Сх. та Пд. регіони

Починаючи з 2011 року, врожайність ріпаку зросла на 40% — із 1,72 т/га у 2011-му до 2,59 т/га у 2015-му. У зоні Степу збільшення врожайності становило 31% із 1,5 до 2 т/га за цей же період, у зоні Лісостепу із 1,6 до 2,6 т/га, що еквівалентно 59% (на Поліссі ріст досяг 41% (із 1,8 до 2,6 т/га). В подальші роки середня врожайність ріпаку по Україні, залежно від погодних умов сезону, коливалась у межах 2,5-2,7 т/га.

На думку вчених, потенційна врожайність сучасних сортів української селекції може сягати 5 т/га, іноземних гібридів — понад 6,5 т/га.

«У виробничих умовах встановлення норми висіву залежить від багатьох факторів: загальної культури землеробства, якості підготовки ґрунту, його родючості, строків сівби тощо. За ранніх строків сівби, тобто в перших числах оптимальних строків, на родючих ґрунтах, ретельно підготовлених площах при оптимальних запасах вологи в теплу осінь норма висіву для гібридів становить 2-4 кг/га, сортів 5-6 кг/га насіння. Якщо сіють в кінці оптимальних строків або за інших несприятливих умов, норму збільшують до 8-10 кг/га. Проте це не означає, що низький агротехнічний рівень можна перекривати збільшенням норми висіву насіння», — зауважує Сергій Юрчук, науковий співробітник відділу селекції зернових та олійних культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля.

Густота

Ріст потребує часу. Тому більш ранній строк сівби або триваліший період вегетації фахівці здебільшого розцінюють позитивно. Вищі температури прискорюють розвиток і, водночас, відповідну фазу розвитку.
Початок серпня, ще за умов довгого дня, високі температури, особливо вночі, і ріпак тоді утворює надвеликі листки з довгими черешками, які пригнічують розвиток бруньок.

Строк сівби планують із розрахунку утворення восени 6-8 листків і формування кореневої системи, розвиненої на глибину 1-2 м. Оптимально осіння вегетація ріпаку відбуватиметься за температури повітря понад 5°С упродовж 50-60 днів після сівби.
Озимий ріпак висівають із шириною міжрядь 15 см за рядкового способу та 30 і 45 см — за широкорядного.

Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури восени, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 росл./м 2 . Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,9-1,2 млн схожих насінин на 1 га або 4-6 кг/га для сортів. Гібриди сіють із меншою нормою висіву — 3,0-3,6 кг/га. За сівби в оптимальні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3 кг/га. При вирощуванні на зелений корм норма висіву збільшується до 6-10 кг/га.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має прямий стосунок до зимостійкості та продуктивності рослин. Збільшення густоти погіршує зимостійкість і знижує продуктивність. Якщо на 1 м 2 висівати більше 100 рослин, зростає ризик загибелі за перезимівлю внаслідок слабшого розвитку кожної окремої рослини. Необґрунтоване підвищення норми висіву спричиняє внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько (1 см) над поверхнею ґрунту, що можливо лише за зменшених до 3-4 кг/га норм висіву.

За першого способу рослини ріпаку розміщені більш рівномірно, досить швидко формують прикореневу листкову розетку й затінюють вільну від рослин поверхню, пригнічуючи бур’яни.

Норма висіву за широкорядного способу — в межах 100-120 рослин на 1 м 2 (3–4 кг/га). Це оптимaльнa нормa, яка сприяє кращій перезимівлі та високій продуктивності рослини. За рядкового способу норма висіву становить 6-8 кг/га.

Глибина загортання насіння має становити приблизно 3 см, а густоту посівів формують після одержання сходів, але не пізніше як через 7-10 днів після їхньої появи.

Восени ріпак не потребує великої кількості добрив, але важливо дотримуватися балансу: в загальній кількості добрив має бути по 15-20% азоту і калію та 10% — фосфору. Після зими вимоги ріпаку до поживних речовин зростають, особливо від фази галуження до завершення фази цвітіння. Також збільшуються вимоги до кількості внесення поживних речовин. У цей період рослини засвоюють азот у кількості 60-65%, фосфор — 70–75%, калій — 80-85%.

«Якщо враховувати під час посіву озимого ріпаку кількість схожих насінин на один гектар, то для гібридів краще висівати 400-600 тис. схож. нас., а сортів від 800 тис. до 1 млн схожих насінин на гектар. За моїми спостереженнями, якщо дотримуватися усіх технологічних прийомів, для сортів та гібридів, то можна отримати однакову урожайність. За збільшення кількості насінин до 1,2 млн схожих насінин на гектар, урожайність буде знижуватися, адже відбувається процес загущення і ріпак погано гілкується», — продовжує пан Сергій.

Є загальне правило для озимого ріпаку: загущення значно гірше від зрідження, особливо для сортів та гібридів традиційного типу росту.

«Щодо посівної кампанії цього року, то потрібно відзначити, що вона відбувається в складних умовах у зв’язку із недостатньою кількості вологи у ґрунті, тому багато господарств зупинили сівбу озимого ріпаку. Для західних регіонів висівання цієї культури можливе до 1 вересня. Для аграріїв центральної частини — до 10 вересня, на сході можна сіяти до 15 вересня. Якщо посівна кампанія затримається, кількість насіння потрібно буде збільшити на 10-15%. До того ж, втрати будуть і в урожайності. Орієнтовним фактором для сівби ріпаку є вологість ґрунту. Якщо недостатня кількість вологи, фаза сходів буде затримуватися, вони (сходи) можуть бути нерівномірними. Якщо вологи немає, ріпак у ґрунті може лежати до 14 днів. Якщо ж сходи не зійшли на 21-й день від сівби, площу потрібно пересівати. За дотримання усіх технологічних норм (якість насіння, строки сівби та вологість ґрунту), врожайність сягатиме 5-6 т/га. Перед початком входження в зиму (коли температура повітря сягає +5˚С) ріпак зупиняє свій ріст. Якщо на цей момент рослина у фазі 10-12 листків — це прекрасний стан. Навесні його необхідно лише підживити аміачною селітрою і провести всі заходи згідно з технологією вирощування культури для отримання високого врожаю. Якщо ж запізнилися зі строками чи мало вологи, ріпак входить у зиму в фазі 7-8 листків, то як результат отримаємо урожайність не більше 3 т/га. Слід зазначити, що закладання продуктивності цієї рослини відбувається з осені», — каже Сергій Юрчук.

Олена Бучацька, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.