“Сталінське метро” в Києві: фото і історія секретного тунелю під Дніпром

У мережі з’явилися фото унікального транспортного об’єкту, яке в народі називалося “Сталінське метро”.

Про це пишуть на сторінці “Фотоподорожі Україною” у соціальній мережі Facebook.

“ В кінці 30-х років минулого століття в Києві почалося засекречене і дуже масштабне будівництво “Сталінського метро”, що мало пройти під Дніпром. Проєктувальники збирались зробити Північний і Південний тунелі. Південний мав пройти від Жукового острову до Осокорків. Північний тунель мав перетнути річку в районі Оболоні ”, – йдеться у матеріалі.

Ідея побудувати підземні тунелі під Дніпром була продиктована військовою необхідністю. На той час береги Дніпра поєднували два залізничних мости. Це було вразливе місце в системі оборони міста. Тому почалось будівництво тунелів. Вони повинні були стати основою для комплексу підземних залізничних переходів під Дніпром. Ініціатором проекту був Сталін, тому й назвали об’єкт “Сталінським метро”.

” Першим етапом будівництва було спорудження велетенських кесонів, один з них зберігся в парку «Наталка». Його висота складає 17 метрів, довжина – 52 метри. Після закінчення Другої світової війни продовження будівництва було визнане нерентабельним, і будівництво закрили в 1949 році. Обладнання та матеріали були використанні при спорудженні метро в Києві “, – пише автор.

Раніше “Апостроф” розповідав, як виглядала Володимирська вулиця на початку XX століття.

«Сталінське метро»: тунелі під Дніпром не для всіх

Будівництво Південного і Північного тунельних переходів під Дніпром за вказівкою Сталіна почалося березні 1938 року, але так і не було завершене. Навіщо будували і чому недобудували «сталінське метро» читайте у матеріалі .

Навіщо будували «сталінське метро»

Хочеш миру — готуйся до війни. 22 червня 1941 року було зупинено будівництво переходів під правий і лівий берег Дніпра. Паралельно з глобальною індустріалізацією Радянський Союз розглядав плани світової експансії комуністичного ладу. А значить, повинен був і вміти постояти за себе — навіть у середині 20-х існувала загроза нападу на СРСР ззовні.

Щоб не опинитися захопленими зненацька, в прикордонних районах була створена мережа «укріпрайонів». Наприклад, будівництво Київського Особливого військового округу було закінчено до 1937-1938 рр. Залишалося одне вразливе місце — залізничні мости, що зв’язують два береги Дніпра. Їх було лише два й обидва через свою довжину вважалися легкою мішенню для ворожої авіації.

У березні 1938 року І. В. Сталін підписав указ про будівництво Південного і Північного тунельних переходів під Дніпром — для забезпечення прихованого транспортного сполучення. Зрозуміло, виключно військового — для перекидання військової техніки.

Забетонований ділянку тунелю довжиною 556 метрів. Голосіївський район. 1943 р.Фото: Київський Метробуд

Підписуйтесь на нас в Google News!

Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП (б) У

«11» жовтня 1938 року

«Про будівництво № 1»

Рада Народних Комісарів УРСР і ЦК КП (б) У постановляє:

1. Рішення РНК Союзу РСР і ЦК ВКП (б) від 21-го вересня 1938 року взяти до керівництва та виконання.

2. Взяти до відома заяву Народного Комісара Землеробства УРСР тов. Мурза і Секретаря РНК УРСР тов. Гусєва, що земельні ділянки для Будівництва № 1 відведені і матеріал представлений на затвердження в РНК Союзу РСР 4-го жовтня ц. р.

3. Зобов’язати Народного Комісара Комунального Господарства УРСР тов. Чорновола:

а) до 13 жовтня ц. р. виділити приміщення для гуртожитку робочих Будівництва № 1 на 200 місць;

б) до 15 листопада ц. р. закінчити складання технічного проєкту для розширення Київської ТЕЦ.

4. Зобов’язати Голову Київської Міської Ради тов. Шевцова до 15 жовтня ц. р. відвести приміщення для гуртожитку робочих Будівництва № 1 на 800 місць.

5. Зобов’язати Голів: Київського, Вінницького облвиконкомів і Полтавського облоргкомітету забезпечити організаційний набір робочої сили для Будівництва № 1:

Київська область — 1200 чоловік у районах — Володарському, Бабанському, Ново-Шепелиському, Таращанському, Кагановиському і Златопольському;

Вінницька область — 700 осіб, у районах: Джулинське, Липовецьке та Бершадське;

Полтавська область — 600 осіб, у районах: Золотоніське, Ірклівське та Чорнобаївське.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР

[Підпис] (Д. Коротченко)

Секретар ЦК КП (б) У

[Підпис] (М. Хрущов)

Компресорна станція і повітроводи до стовбура. Фото: Київський Метробуд

Як проходило будывництво «сталінського метро»

Перший тунель, під назвою «Південний», дублював залізничний міст напрямку Київ — Москва. На кресленнях він пролягав від села Чапаєвка через острів Водників у бік Бортничів. «Північний» тунель тягнувся від залізничної станції «Петрівка» на південний захід у бік Троєщини. Інженерна зухвалість подібного плану не знала меж — нічого схожого ніхто тоді не будував.

Перші станції метрополітену в СРСР (його запуском керував М. С. Хрущов) запрацювали лише трьома роками раніше. Саме метробудівці стали основним кістяком будівництва обох дніпровських тунелів. Їхньою головною проблемою, як і за будівництва московського метро, стали бездонні пливуни — насичені водою грунти. Через них «Будівництво № 1» раз у раз відставало від термінів — особливо після аварії в 1941 році, що викликала затоплення НКПС.

Незабаром настало 22 червня, Київ бомбили і будівництво законсервували. Міцність бетонних стін пройшла перевірку восени 1943 року, коли в тунелі засіли відступаючі німецькі війська — довелося скористатися бронепоїздною артилерією.

Відновлення будівництва почалося в 1944 році, але через п’ять років було остаточно заморожене. По-перше, і стратегія, і тактика війн сильно змінилися. По-друге, іншою стала політична обстановка. По-третє, в умовах відновлення країни подібне будівництво було надто вже витратним.

Частини конструкції НКПС у післявоєнні роки використовувалися для спорудження тунелів столичного метрополітену. Зокрема, між станціями «Вокзальна» і «Університет».

Німецькі війська досліджують частково затоплений тунель. Фото: архів Київського Метробуду

Що залишилось від «сталінського метро» сьогодні

Звичайно, час від часу робилися спроби використовувати вже зведений 600-метровий фрагмент для господарських потреб. Але все ті ж складні геологічні умови, пов’язані підтопленнями і з грубозернистими водонасиченими пісками, постійно зривали плани. А після пуску в 1974 році Канівської ГЕС рівень води в Дніпрі піднявся настільки, що велика частина тунелів пішла під воду.

Сьогодні оцінити масштаби будівництва тунелю на Жуковому острові можна тільки взимку — коли в будові, що поступово йде під русло Дніпра, замерзає вода. Куди безпечніше познайомитися з іншими пазлами «Будівництва №1». Наприклад, із кесоном на Оболоні (парк «Наталка») або з наземним тунелем і стволом шахти в дачному селищі на Нижніх садах, що на Осокорках.

Стан тунелю в грудні 1943 року, після звільнення Києва. Фото: Київський Метробуд

Головне від The Page

Дякуємо, що підписалися на The Page .
Буде гаряче!

Раз на тиждень ми будемо відправляти вам найцікавіші редакційні матеріали. Я погоджуюсь з політикою конфіденційності