Що таке мова?
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід’ємна ознака таких спільнот, як рід, плем’я, народність, нація,
Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення і «консервується» в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному).
З матеріального погляду в мові немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окривається величезний світ значень. Саме в них відображені знання народу — носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. «Мова народу— це його дух, і дух народу — це його мова» (В. фон Гумбольдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації.
Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас приймає світ безпосередньо, «таким, як він є». Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови.
Підкреслимо, що в кожного народу «мовна картина світу» своя, неповторна. Наприклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рі-ку, гав-гав, няв, дзень, зрусь, хляп тощо). В інших народів ці звуконаслідування звучать зовсім по-іншому.
Весь світ ми розділяємо так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.
Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах.
Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій релі людська мова має універсальний характер: нею просто передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи дорожніми знаками, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.
Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.
Мова — це система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв’язку з іншими елементами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається н і мові в цілому.
Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв’язок: не тільки загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову.
Мова — не тільки витвір історії суспільства, вона й активний чинник цієї історії: не тільки об’єкт, а й суб’єкт історії.
Художні засоби у таблицях
Інформація про всі художні засоби, подана у вигляді таблиць пригодиться всім, хто вивчає тропи, теорію літератури чи детально аналізує поетику певних творів. У трьох таблицях ми намагалися передати максимум корисної інформації. Нижче подано інші наші матеріали цієї тематики.
№1
| Назва | Визначення | Приклад |
| Епітет | Художнє означення | Прощавайте, сині гори, білії сніги. |
| Алегорія | Зображення відокремленого поняття через конкретні предмети та образи. | Грім розсердився.. |
| Порівняння | Зіставлення двох предметів або явищ із метою пояснити один з них за допомогою іншого. | «Москва, як ріка, загасає …» |
| Іронія | Приховане глузування | Це правду ви кажете, пане! Усі босоногі й голодні — П’яниці, ледащо, злодії І люди ні на що не годні.. |
| Метонімія | Зближення, зіставлення понять за суміжністю позначуваних понять, коли предмет чи явище позначають за допомогою інших слів і понять. | золото у вухах (замість: золоті сережки чи сережки з золота) |
| Гіпербола | Художнє перебільшення, яке використовується, щоб підсилити враження | швидкий як блискавка, блискавичний |
| Метафора | Приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, у якому слова “як”, “начебто”, “немов” відсутні, але припускаються. | вечір-мулат підійшов до порога. |
| Риторичні питання, оклики | Посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді | «Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!» (О. Пушкін) |
| Анафори | Єдинопочаток | Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити… |
| Епіфори | Єдність кінцівок | — У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. |
| Градація | Своєрідне угруповання визначень або за наростанням, або за ослабленням експресивно-емоційної сили | “Зросте любов моя, всякчас нова, Люблю ніжніше, мовчки, до нестями”; |
| Антитеза | Протиставлення | Так, тут це все було: і жага до вбивства і жага до любові. (Chr. Wolf, «Kasandra») |
| Інвектива | Різке обвинувачення | Я.Савченко “Репліка” (реп-батл) |
| Панегірик | Різке звеличення | похвальна промова на урочистих усенародних зборах |
| Інверсія | Порушення узвичаєного порядку слів, перестановка частин фрази. | Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив? |
| Алітерація | Повторення приголосних звуків | Тінь там тоне, тінь там десь… |
| Асонанс | Повторення голосних звуків | І день іде, і ніч іде. |
Назва
Характеристика
Приклади
Прикметник, дієприкметник: «щастя золотого», «стежки, скриті, інтимні», «грім залізний», «синь прозора», «гори найсвятії», «невсипущий мозок», «прив’ялі діброви», «втомлена пісня», «береза плакуча», «світе вольний, несповитий»;
Ор.В.: «горами хвилі підійма»;
Стверджувальна форма: «…дівчинонька така гарна, як зіронька»;
Заперечення: «ой то не зоря — то дівчина моя»;
Назва
Характеристика
Приклади
Оклик: «Село! Село! Веселі хати!»;
Анафора – повторення слова чи словосполучення на початку речення або віршованого рядка, єдино початок: «Може, то тільки легенда… Може, то казка знадлива… Може, то відьма-гарячка… Може, і в сніжних пустелях…»
Про автора