Леонардо да Вінчі

Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci; 15 квітня 1452, селище Анк’яно, поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу Вінчі, укріпленої фортеці за 30 км від Флоренції, о «третій годині ночі», тобто о дев’ятій вечора за сучасним відліком часу. У щоденнику діда Леонардо зазначено (дослівний переклад): «У суботу, о третій годині ночі 15 квітня народився мій онук, син мого сина П’єро. Хлопчика назвали Леонардо. Його хрестив отець П’єро ді Бартоломео». Його батьками були 25-річний нотаріус П’єро і його кохана, селянка Катерина. Перші роки життя Леонардо провів разом з матір’ю. Його батько незабаром одружився з багатою і знатною дівчиною, але цей шлюб виявився бездітним, і П’єро забрав свого трирічного сина на виховання. Розлучений з матір’ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

В Італії того часу до позашлюбних дітей ставилися майже як до законних спадкоємців. Багато впливових людей міста Вінчі сприяли подальшій долі Леонардо. Коли Леонардо було 13 років, його мачуха померла при пологах. Батько одружився вдруге і незабаром залишився вдівцем. Він прожив 67 років, був чотири рази одружений і мав 12 дітей. Батько намагався залучити Леонардо до сімейної професії, але безуспішно: син не цікавився законами суспільства.

Леонардо не мав прізвища в сучасному розумінні; «да Вінчі» означає просто «(родом) з містечка Вінчі». Повне його ім’я — Леонардо, син пана П’єро з Вінчі (італ. Leonardo di ser Piero da Vinci).

Першим вчителем Леонардо (коли йому було приблизно 15 років) вважають Андреа дель Верроккйо (італ. Andrea del Verrocchio), італійського скульптора та художника епохи Відродження. У майстерні Верроккйо, що містилася в інтелектуальному центрі тодішньої Італії — місті Флоренції, Леонардо вивчав також гуманітарні науки, тут він набув деяких технічних знань. У 1473 році, у віці 20 років, Леонардо да Вінчі отримав кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки.

У віці 24 років Леонардо і ще троє молодиків були притягнені до судового розгляду за анонімним звинуваченням у содомії, але їх виправдали. Про його життя після цієї події відомо дуже мало, але ймовірно, у нього була власна майстерня у Флоренції в 1476—1481 роках. Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами.

У 1481 році монастир Сан Донато-а-Сісто замовив Леонардо великий вівтарний образ «Поклоніння Волхвів» (не завершений). Тоді ж почалася робота над картиною «Святий Ієронім».

У 1482 році Леонардо, будучи, за словами Вазарі, дуже талановитим музи́кою, створив срібну ліру у формі кінської голови. Лоренцо Медічі послав його як миротворця до Людовіко Сфорца в Мілан, а ліру відправив з ним як подарунок. Цього ж року Леонардо почав роботу над кінним пам’ятником Франческо Сфорца, батька Людовіко Сфорца. Протягом 10 років Леонардо да Вінчі працював над цим монументом (глиняна модель статуї була зруйнована при взятті Мілану французами 1500; відома лише за підготовчими ескізами). На цей період припадає і творчий розквіт Леонардо-живописця. У «Мадонні у скелях» (1483—1494, Лувр, Париж; 2-й варіант — 1497—1511, Національна галерея, Лондон) персонажі, розроблені Леонардо да Вінчі, представлені в оточенні дивного скелястого пейзажу, в якому відображені геологічні спостереження Леонардо да Вінчі. У середині 1480-х він створив «Мадонну Літта». У 1485 році був створений «Портрет музиканта».

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

Леонардо да Вінчі про успішність, творчість та філософію життя

У цей день, 15 квітня 1452 року, народився видатний італійський митець та винахідник Леонардо да Вінчі

Геніального італійця епохи Відродження знають, насамперед, як талановитого художника, скульптора, архітектора. Однак відкриття, розробки та виноходи Леонардо да Вінчі посіли впевнене місце в нашому сучасному житті та дали потужний поштовх для подальшого розвитку людства. Леонардо зробив внесок у розвиток світової художньої культури, залишив по собі плеяду талановитих художників-учнів, йому належать перші начерки велосипеду, проектування парашуту, танка, катапульти, телескопу. І це неповний перелік його надбань. Да Вінчі є також автором літературних творів.

Леонардо да Вінчі народився неподалік містечка Вінчі, поблизу Флоренції. Його батько – заможний нотаріус, мати – селянка. Лише перші роки Леонардо провів з матір’ю, адже, коли батько одружився з багатою жінкою, забрав його до себе. Вважається, що розлучений з матір’ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

“Дама з горностаєм”

Леонардо не мав прізвища в сучасному його розумінні. “Да Вінчі” означає просто “із Вінчі”.

Зацікавився живописом Леонардо з юного віку: у 15 років він вчився в майстерні італійського скульптора та художника епохи Відродження Верроккіо.

Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. У 1481 році, коли Леонардо було 29 років, монастир Сан Донато а Сісто замовив йому великий вівтарний образ “Поклоніння Волхвів”. Ця його робота не була завершеною. До речі, да Вінчі відомий своєю рисою закидати деякі свої роботи.

У Леонардо було багато друзів і учнів. Щодо його особистого життя, точних даних немає, адже цей бік своєї біографії митець ретельно приховував.

У 1487 році да Вінчі було створено літальну машину – орнітоптер, що брав за принцип пташиний політ. З 1490-х років Леонардо зосередився на архітектурі і анатомії. Леонардо був першим з живописців, хто вдавався до розтину трупів для вивчення будови м’язів, адже вважав науковий підхід основою всього. У 1490 була створена Вітрувіанська людина — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями.

Сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе найперше інженером або ученим. Основою його праці і відкриттів було спостереження. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно невелика, а низка його робіт втрачена або значно пошкоджена. Проте його внесок в світову художню культуру є винятково важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало Італійське Відродження.

Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних здогадок, які набагато випередили епоху; такими є ескізи проектів металургійних печей і прокатних станків, ткацьких верстатів, друкарських, деревообробних, землеробних та інших машин, підводного човна і танка, а також розроблені після ретельного вивчення польоту птахів конструкції літальних апаратів і парашута. Однак єдиний його винахід, що здобув визнання за його життя, – коліщатковий замок для пістолета (що заводився ключем).

Саме Леонардо да Вінчі відкрив, що місяць відбиває сонячне світло від Землі і тому світиться сам. Він же пояснив, чому небо блакитне.

У 1512 році да Вінчі створив знаменитий “Автопортрет”. Однак дослідники не мають одностайної думки щодо того, чи дійсно цей портрет був автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для “Таємної вечері”.

Леонардо був амбідекстром – однаковою мірою добре володів правою і лівою рукою. Кажуть навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Однак більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

у 1516 році переїхав до Франції як придворний художник, інженер, архітектор і механік. Тут він створив серію рисунків на тему всесвітнього потопу. Але у Франції Леонардо майже не малював, у майстра оніміла права рука, і він насилу пересувався без сторонньої допомоги. Третій рік життя в Амбуазі 67-річний Леонардо провів у ліжку. 23 квітня 1519 року він залишив заповіт, а 2 травня помер в оточенні учнів і своїх шедеврів в Кло-Люсе. За словами Вазарі, да Вінчі помер на руках короля Франциска I, свого близького друга.

Еспресо.TV пропонує цікаві думки видатного вченого, мислителя та митця у день його народження.

1. Хто не карає зла, той сприяє йому.

2. Хто в страху живе, той і гине від страху.

3. Хто не цінує життя, той не заслуговує на нього.

4. Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода гниє або на холоді замерзає, а розум людини, не знаходячи собі застосування, чахне.

5. Краще померти, ніж бути в неволі.

6. Противник, який розкриває ваші помилки, набагато корисніший, ніж друг, який приховує їх.

7. Хто може йти до джерела, не повинен йти до глека.

8. Ображаючи іншого, ти не дбаєш про самого себе.

9. Будь-яку перешкоду треба долати завзятістю.

10. Жалюгідний той учень, який не перевершує свого вчителя.

11. Ніщо не можна ані любити, ані ненавидіти, перш ніж не маєш про це ясного уявлення.

12. Устриці повністю розкривають раковини в повний місяць; краб, бачачи устрицю, кидає всередину її камінчик або водорість, так що устриця не може знову зімкнутися і стає здобиччю краба. Така доля тих, хто занадто багато відкриває рот і тим самим віддає себе на милість слухача.

13. Там, де бракує розумних доводів, їх замінює крик.

14. Ніщо так не зміцнює авторитет, як мовчання.

15. Той, хто йде за ким-небудь, ніколи не прийде першим.

16. Хто сперечається, посилаючись на авторитет, той застосовує не свій розум, а скоріше пам’ять.