1. Загальна характеристика часток

Частка — це незмінна службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційних відтінків або служить для утворення окремих граматичних форм чи нових слів.

• формотворчі — служать для творення:
– умовного способу дієслів: б, би (намалював би, зраділа б);
– наказового способу дієслів: хай, нехай (хай скажуть, нехай прийдуть);
– зворотної форми дієслова: -ся, -сь (вчуся на відмінно);
– найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: най-, щонай-, якнай- (найпрекрасніша, щонайкраще);

• словотворчі — служать для утворення нових слів — займенників, прислівників, сполучників, часток: хтозна-, казна-, будь-, небудь- (хтозна-чим, казна-хто, будь-що, який-небудь); аби-, де-, -сь, -би, -б (абихто, дещо, начеб, якби); -же, -ж (отож, отже);

• модальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить, до висловленого.

Самостійно частки не бувають членами речення.
У реченнях питальні і модальні частки не підкреслюють: Он зірка на небі пролетіла (В. Сосюра).
Формотворчі частки підкреслюють разом із дієсловом, з яким вони утворюють форму умовного або наказового способу: А як я легко б полетів над рідною землею! (Олександр Олесь).
Заперечні частки підкреслюють разом зі словами, з якими вони пов’язані за змістом: Не вмирає душа наша, не вмирає воля (Т. Шевченко ).

Правопис часток

Загальне правило написання часток в українській мові таке: частки як службові слова, що підсилюють, уточнюють, обмежують, стверджують, заперечують чи забарвлюють значення повнозначних слів, пишуться з цими словами завжди окремо.

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору
І Рости тонка та висока
До самої хмари,
Спитай бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
(Т. Шевченко);

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля (П. Чубинський);

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна (Л. Українка);

Такий він (вітер) гарячий, такий нетерп­лячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (М. Коцю­бинський);

Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем (Л. Костенко).

Написання часток разом з іншими словами або через дефіс пояснюється тим, що вони виконують словотворчі чи формотворчі функції, тобто стають словотворчою час­тинкою іншого слова чи часткою його форми.

Частка НЕ пишеться разом:

а) якщо слово без не не вживається. Слова з часткою не:

не з іменниками: неук, нездара, небіж, небіжчик, небога, ненависть, невістка, недуга, нежить, немовля, несподіванка, нехіть, негода, неділя, нехворощ;

не з прикметниками й дієприкметниками: негайний, невблаган­ний, невпинний, невгасимий, недбалий, нестямний, не­похитний, ненаситний, ненависний, ненастанний, не­численний, незабутній, незбагненний, нездоланий, нездо­ланний, незлічений, незліченний, незрівнянний, неоціненний, непохитний, непримиренний, несказаний, нескінченний, несусвітній, нестямний;

не з дієсловами: ненавидіти, невгавати, незчутися, неволити, нездужати, непокоїтися, нестямитися;

не з прислівниками: недаремне, недаремно, недарма, недаром, невдовзі, невдогад, невинно, невпинно, невтямки, негадано, незабаром, несамовито, несказанно, нехотя;

б) якщо частка не виступає у складі префікса недо- зі значенням неповної якості. Це також можуть бути:

іменники: недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недосяжність, недотепа, недоук;

дієприкметники, що перейшли в прикметники: недовико­наний, недодержаний, недооцінений, недоторканний, не­дочутий;

дієслова: недобачати (погано бачити), недовиконувати, недоїдати (погано харчуватися), недоказувати, недолюблю­ваній, недооцінювати, недоплачувати, недочувати;

в) якщо з часткою не утворюється слово з новим (часто протилежним) значенням:

небезпека (загроза), вдалий — невдалий, веселий — не­веселий (сумний), вміння — невміння, воля—неволя, вро­жай — неврожай, вчений — невчений (без освіти), гар­ний — негарний (поганий), гаразд — негаразд (погано), дав­ній — недавній (близький у часі), доброзичливо — недобро­зичливо (вороже), далеко — недалеко (близько), добрий — недобрий (злий), доля — недоля (безталання), правда—не­правда (брехня), славити — неславити (оговорювати когось), сміливий —несміливий (боязкий), уважний — неуважний, не­легко— важко, бажано—небажано, чемний—нечемний;

г) якщо при дієприкметниках і прикметниках є слова дуже, вельми, надто, надзвичайно, що підсилюють якість: дуже неуважний учень, надто необережний хлопець, вельми невдалий похід, надзвичайно негарний вчинок;