Яке мясо належить до 1 категорії

Класифікацію м’яса свинини проводять залежно від якості (залежить клеймування), термічного стану, за свіжістю. Свинина із забійних цехів може відпускатися в тушах чи напівтушах, з салом та шкірою, без сала і шкіри чи обвалене.

Залежно від якості (жива маса, вік, товщина сала) свинину поділяють на п’ять категорій. Свинина першої категорії (беконна) має добре розвинену м’язову тканину, з масою туші у теплому стані від 53 до 72 кг у шкурі, з товщиною сала на поперечному розрізі між 6–7 ребром 1,5–3,5 см і шпик щільний білого кольору або рожевого відтінку. Друга категорія (м’ясо молодняка) – туші м’ясних свиней вагою із шкірою включно від 39 до 98 кг, з товщиною сала між 6–7 ребром 1,5-4 см та туші підсвинків масою від 12 до 39 кг у шкурі. Третя (жирна) категорія включає туші жирних свиней, які масою не обмежуються і важливим показником є товщина сала без шкіри не менш як 4,1 см на поперечному розріз між 6 і 7 ребром. Четверта категорія (промпереробка) – туші свиней понад 98 кг в шкурі з товщиною сала між 6 і 7 ребром 1,5-4 см. До п’ятої категорії відносять туші поросят-молочників вагою від 3 до 6 кг.

На кожну тушу чи напівтушу ставлять клейма, що свідчить про віднесення м’яса свинини до певної категорії і засвідчують доброякісність. У центрі кожного клейма розміщено три пари цифр: перша – порядковий номер АР Крим, областей, міст Києва чи Севастополя; друга – порядковий номер району і третя – порядковий номер підприємства. Маркування свинини проводять відповідними формами клейм: 1-ша категорія (беконна) – круглим (діаметром 40 мм), 2-га м’ясна – квадратним (40х 40 мм), 3-тя жирна – овальне (діаметр Д1 – 50 мм і Д2 – 40 мм), 4-та для промпереробки – трикутним (45х50х50 мм) і 5-та – м’ясо поросят – круглим клеймом з буквою М. У верхній частини клейма розміщено надпис «Україна», а в нижній «Ветогляд».

За свіжістю м’ясо поділяють на свіже, сумнівної свіжості та несвіже. Свіже м’ясо. Зовнішній вигляд: кірка підсихання блідо-рожева або блідо-червона; у розморожених туш червона, жир м’який, частково забарвлений в яскраво-червоний колір. М’язи на розрізі злегка вологі, не залишають вологої плями на фільтрувальному папері; колір від світло-рожевого до червоного. Консистенція: на розрізі м’ясо щільне, пружне; ямка, що утворюється під час надавлювання пальцем, швидко вирівнюється. Запах специфічний, властивий кожному виду свіжого м’яса. Сухожилки пружні, щільні; поверхня суглобів гладка, блискуча. У розмороженому м’ясі вони м’які, пухкі, яскраво-червоного кольору. Бульйон прозорий, ароматний, жир на поверхні у вигляді великих крапель.

М’ясо сумнівної свіжості. Зовнішній вигляд: кірка місцями зволожена, злегка липка, потемніла. М’язи на розрізі вологі; залишають вологу пляму на фільтрувальному папері, злегка липкі, темно-червоні. У розмороженого м’яса з поверхні розрізу стікає злегка мутнуватий м’ясний сік. Консистенція: на розрізі м’ясо менш щільне і менш пружне; ямка, що утворюється під час надавлювання пальцем, вирівнюється повільно (протягом 1 хв), жир м’який, у розмороженого м’яса – злегка розпушений. Запах злегка кислуватий або з відтінком затхлості. Сухожилки менш щільні, матово-білого кольору, поверхні суглобів злегка покриті слизом. Бульйон прозорий або мутний, із запахом, не властивим свіжому бульйону, на поверхні дрібні краплини жиру. М’ясо сумнівної свіжості до реалізації не допускається, а питання про його використання для переробки вирішують органи санітарного нагляду.

М’ясо несвіже. Зовнішній вигляд: кірка сильно підсохла, покрита сірувато-коричневим слизом або пліснявою. М’язи на розрізі вологі, залишають вологу пляму на фільтрувальному папері за площею більшу від площі дотику, липкі, червоно-коричневі, у розмороженого м’яса з поверхні розрізу стікає мутний м’ясний сік. Консистенція на розрізі м’ясо в’яле; ямка, що утворюється від надавлювання пальцем, не вирівнюється, жир м’який, у розмороженого м’яса пухкий, з ознаками осалювання. Запах кислий, затхлий або слабко-гнильний. Сухожилки розм’якшені, сіруваті, поверхні суглобів покриті слизом. Бульйон мутний, з великою кількістю пластівців, з різким, неприємним запахом, жирові краплини майже відсутні.

Залежно від термічної обробки, м’ясо свинини поділяють на остигле, охолоджене, підморожене, заморожене. Остигле – піддане після обробки туш охолодженню не менше як 6 годин до температури в товщі м’язів не вище як 12 градусів. Охолоджене – піддане після оброблення туш охолодженню до температури в товщі м’яз на кістках від 0 до плюс 4 градусів; поверхня м’яса покрита підсушеною шкірою, м’язи пружні. Підморожене – піддане підморожуванню і має температуру в стегні на глибині 1 см мінус 3 – мінус 5 градусів, а в товщі м’язів стегна – 0 – плюс 2 градусів. Заморожене – піддане заморожуванню до температури в товщі м’язів не вище як мінус 8 градусів.

Вибирайте м’ясо правильно!

Микола Гнядий, категорійний менеджер мереж “Наш Край”|SPAR

Класифікація м’яса – Хімічний склад і харчова цінність м’яса

М’ясо класифікують за видом, статтю, віком, вгодованістю тварин і термічним станом.

Залежно від виду забійної худоби м’ясо поділяють на яловичину, баранину, козлятину, свинину, оленину, конину, м’ясо кроликів тощо.

М’ясо великої рогатої худоби залежно від віку і статі тварин поділяють на Яловичину дорослої худоби (м’ясо волів, корів, биків) – від тварин віком від 3-х років і більше; Яловичим молодняка – Від 3-х міс. до 3-х років і Телятину – від 14 днів до 3 міс.

М’ясо старих тварин має темне забарвлення м’язів, грубу, щільну, великозернисту будову, внутрішній жир жовтого кольору.

М’ясо волів і корів яскраво-червоного кольору, з великою кількістю підшкірного жиру від білого до жовтуватого кольору. Будова м’язів щільна, ніжна, тонкозерниста, з прошарками жиру.

М’ясо яловичини молодняка рожево-червоного кольору, м язи тонкозернисті, жир білий, щільний, легко кришиться, прошарків жиру майже немає.

Телятина — м’ясо від світло-рожевого до сірувато-рожевого кольору, ніжної консистенції. Підшкірний жир майже відсутній, внутрішній жир щільний, білого або біло-рожевого кольору, сполучна тканина ніжна.

На підприємства масового харчування яловичина надходить півтушня, тушкування, варіння.

Баранина (м’ясо овець). М’ясо молодих тварин світло-червоного кольору, консистенція ніжна, м’язи тонкозернисті, прошарки жиру відсутні, підшкірний внутрішній жир білий, щільний, кришиться.

М’ясо старих тварин цеглово-червоного кольору, грубе, має специфічним запах, жир тугоплавкий.

Найкращим є м’ясо молодих тварин у віці до 1 року.

Баранина надходить тушами і півтушами. її використовують для смаження, тушкування і приготування перших страв. Козлятина (м’ясо кіз). М’ясо має темніший колір, ніжбаранина. Жир щільний, тугоплавкий. Сире і варене м’ясо специфічного запаху. Його тушкують і смажать. Надходить тушами і півтушами.

Свинина. За статтю її поділяють на м’ясо кнурів, кабанів і свиноматок. М’ясо кнурів тверде, темного кольору з твердим підшкірним жиром і неприємним запахом Його використовують для промислової переробки.

М’ясо кабанів і свиноматок за віком поділяють на свинину, м’ясо підсвинків і м’ясо поросят-молочників.

Свинину Дістають від тварин, які мають забійну масу понад 34 кг. М’ясо від світло-рожевого до червоного кольору, м’язи ніжні, з прошарком жиру, внутрішній жир білий, підшкірний — рожевого відтінку.

М’ясо молодих свиней, забійна маса яких 12 – 38 кг, називають м’ясом Підсвинків. Воно ніжніше, ніж свинина, світлого кольору.

М’ясо поросят-молочників Одержують від тварин забійною масою від 5 До 6 кг. Воно має дуже ніжні м’язи, колір від блідо-рожевого до білого.

Свинина надходить тушами і півтушами її використовують для смаження, тушкування, варіння. Оленину ділять на м’ясо від дорослих тварин (віком понад два роки), м’ясо молодняка (від 5 міс. до 2 років) і м’ясо оленят (від 14 днів до 5 міс).

Залежно від віку тварини м’ясо буває від блідо-червоного до червоного кольору м’якої консистенції, міжм’язовий і підшкірний жир відсутній, жир відкла-дається у задній частині туші. Внутрішній жир білий, щільний. Сполучна тканина пухка.

Конина. М’ясо коней за віком тварин поділяють на конину (віком від 1 року і старше), м’ясо лошат (до 1 року). Залежно від вікових особливостей м’ясо буває від світло – до темно-червоного кольору, від ніжного до грубоволокнистого з незначними жировими відкладеннями. Жир м’який, жовтого кольору. Конина на повітрі набуває синюватого відтінку.

М’ясо кроликів відрізняється дрібнозернистими м’язами, буває від блідо – до рожевого кольору, сполучна тканина слабкорозвинута. Залежно від вгодованості тварин жир може відкладатися на чубку у вигляді товстих смуг або біля нирок. Жир білого кольору, м’який або мажучої консистенції. Тушки мають бути дооре оброблені, без синяків, залишків шкіри, ретельно вимиті. В кулінарії використовують для варіння, тушкування, смаження.

У кулінарії також використовують м’ясо диких тварин (лося, кабана, зайця та ін, після маринування) для смаження, тушкування. Колір м’яса від червоного до темно-червоного, запах властивий даному виду, консистенція – від щільної до жорсткої з наявністю сполучної тканини.

Залежно від Вгодованості (ступеня розвитку жирової, м’язової і кісткової тканин) туші забійних тварин поділяють на категорії.

Яловичину, баранину, козлятину і м’ясо кролів ділять на І і II категорії.

Яловичина І категорії Від дорослої худоби має задовільно розвинені м’язи. Підшкірний жир вкриває тушу від восьмого ребра до сідничного горба, а на шиї, лопатках, ребрах, у тазовій частині і в ділянці паху є невеликі відкладення жиру. Сідничні горби, маклаки, остисті відростки хребців трохи виступають.

Яловичина від молодих тварин має добре розвинені м’язи. Підшкірні жирові відкладення чітко видно біля основи хвоста і на верхній частині внутрішнього боку стегон.

Яловичина II категорії т. д., Дорослої худоби має не дуже добре розвинені м’язи. Підшкірний жир є в ділянці крижів, останніх ребер і сідничних горбів. Остисті відростки хребців, сідничні горби і маклаки виступають чітко, стегна із западинами.

У яловичини від молодих тварин м’язи розвинені погано (стегна мають западини). Жирові відкладення можуть бути відсутні. Остисті відростки хребців, сідничні горби і маклаки виступають чітко.

М’ясо, яке за вгодованістю має показники нижчі від вимог І і II категорій, належить до худого.

Категорії вгодованості м’яса позначаються клеймом. Яловичина І категорії повинна мати кругле фіолетове клеймо в п’яти місцях — на лопатковій, спинній, крижовій, стегновій і грудній частинах; яловичина II категорії — квадратне фіолетове у двох місцях — на лопатковій і стегновій частинах.

На яловичині від молодих тварин І і II категорій справа від клейма має бути літера “М”.

На худій яловичині ставлять клеймо червоного кольору у вигляді трикутників на лопатковій і стегновій частинах. Таке м’ясо використовують для промислової переробки.

Баранина І категорії має Задовільно розвинені м’язи. Остисті відростки хребців біля спини і чубка злегка виступають. Підшкірний жир вкриває тонким шаром тушу на спині і злегка на крижах, допускаються просвічування біля крижів і таза.

На туші баранини І категорії ставлять фіолетове кругле клеймо на лопатковій і стегновій частинах з обох боків туші, на задній частині — тільки з правого боку.

Баранина II категорії Має слабкорозвинені м’язи. Кістки скелета помітно виступають. Жирові відкладення у вигляді тонкого шару, але можуть бути і відсутні. Квадратне фіолетове клеймо ставлять на лопатковій і стегновій частинах туші з обох боків.

Баранина з показниками вгодованості, які нижчі від вимог II категорії, належить до Худої. На неї ставлять червоне клеймо у вигляді трикутника на лопатковій частині з одного боку туші. Худу баранину використовують для промислової переробки.

Свинину За вгодованістю поділяють на п’ять категорій:

До І категорії (беконна) належать туші свиней з добре розвиненою м’язовою тканиною, особливо на спинній і тазостегновій частинах, щільним шпиком білого кольору з рожевим відтінком, який рівномірно розміщений по всій довжині півтуші 1,5 — 3,5 см завтовшки. Маса туші від 53 до 72 кг;

II категорія — м’ясна (молодняк) — туші свиней (молодняка) масою від 39 до 96 кг, шпик завтовшки 1,5 — 4 см. До цієї категорії належать туші підсвинків ма-сою 12 — 39 кг зі шпиком завтовшки 1 см і більше й обрізна свинина, яку дістають від жирних свиней після знімання шпику вздовж усієї довжини хребтової частини півтуші на рівні 1/3 від хребта, а також у верхній частині лопатки і стегнової частини. Товщина шпику в місцях його відокремлення має бути не більше С

III категорія (жирна) — туші свиней з необмеженою масою і інколи завтовшки 4,1 см і більше;

IVкатегорія (для промислової переробки) — туші свиней масою 90 кг, товщина шпику 1,5 — 4 см;

V категорія (м’ясо поросят) — туші поросят-молочників масою 3 — 6 кг їх шкіра має бути білою або злегка рожевою, без синяків, ран, остисті відростки спинних хребців і ребра не виступають. Свинина І, II, НІ і IV категорій надходить тушами і у вигляді поздовжніх півтуш.

На свинину І категорії ставлять кругле клеймо (на лопаткову частину кожної півтуші); II — квадратне; III — овальне; IV — трикутне; V — кругле клеймо, справа від нього ставлять літеру “М”. На свинині для промислової переробки справа від клейма мають бути літери “ПП”.

Залежно від Термічного стану (температура в товщі м’язів біля кісток) м’ясо поділяють на остигле, охолоджене, підморожене, заморожене. Телятину виробляють тільки охолодженою.

Через 2 – 3 год після забою тварини настає максимальна пружність і твердість м’язів. На цій стадії м’ясо ще зберігає теплоту тіла, дозабійні запахи, має темний колір, вологу поверхню на розрізі, запах сирості. Зварене таке м’ясо тверде, а бульйон — каламутний, несмачний.

В процесі поступового його дозрівання розм’якшується м’язова тканина, м’я-со набуває відповідного смаку й аромату. Після варіння таке м’ясо соковите, ніжне, бульйон — прозорий, смачний, ароматний, з крупними краплинами жиру на поверхні. В середньому дозрівання м’яса триває 18 – 24 год. Це залежить від температури навколишнього середовища (чим вона вища, тим швидше іде процес), а також від віку і вгодованості тварин (м’ясо молодих тварин дозріває швидше, ніж дорослих, а м’ясо вгодованих тварин — повільніше, ніж менш вгодованих).

Остиглим Називають м’ясо, яке після розбирання туш піддавалося охолодженню до температури 12 °С.

Поверхня туші підсохла, м’язи пружні. Остигле м’ясо погано зберігається, тому його відразу ж реалізують або охолоджують чи заморожують.

Охолодженим Називають м’ясо, яке має температуру в товщі м’язів біля кісток 0 – 4 °С. На поверхні доброякісного охолодженого м’яса має бути суха кірочка, колір від блідо-рожевого до червоного, консистенція щільна, еластична, при надавлюванні пальцем ямочка швидко вирівнюється. Охолоджене м’ясо добре зберігається. При температурі 2 – 1 °С і відносній вологості повітря 85 – 90 % Охолодже-на яловичина зберігається 20 діб, свинина і баранина — 10 діб.

Підморожене М’ясо має в товщі стегна на глибині 1 см температуру -3. -5 °С, а в товщі м’язів стегна на глибині 6 см 0 – 2 °С. При зберіганні температура півтуші повинна бути -2. -3°С.

Заморожене М’ясо має в товщі м’язів біля кісток температуру -8 °С. М’ясо заморожують при температурі -18 °С і нижче.

Морожене м’ясо на поверхні і в розрізі рожево-червоного кольору з сіруватим відтінком за рахунок наявності кристаликів льоду, консистенція тверда, при постукуванні вловлюється чіткий звук, запаху немає, але при розморожуванні з’являється характерний запах м’яса й вогкості.

Похожие статьи

• Хімічний склад і харчова цінність м’яса. Тканини м’яса – Хімічний склад і харчова цінність м’яса М’ясо і м’ясні продукти — важливі продукти харчування, оскільки містять усі необхідні для організму людини речовини: білки — 16 – 21 %, жири — 0,5 -.
• Хімічний склад зерна – Класифікація сировини бродильних виробництв Хімічний склад зерна залежить від сорту, району вирощування, метеорологічних і грунтових умов, масового співвідношення окремих частин зерна. Хімічний.
• Хімічний склад і харчова цінність хлібобулочних виробів – Хлібопекарське виробництво Хімічний склад хлібобулочних виробів (узагальнено — хліба) залежить в основному від сорту борошна, з якого вони виготовлені, й рецептури. Основною.
• Використана література – Хімічний склад і харчова цінність м’яса 1. “Громадське харчування в умовах комерціалізації і приватизації”, збірник наукових праць. Київ, КДТЕУ, 1994 р. 2. “Менеджмент гостинничного и.
• Складові процесу копченея, Утворення кольору – Класифікація способів копчення Утворення кольору Колір традиційно вважається найважливішим критерієм правильності проведення процесу копчення. На думку споживача, красивий привабливий.
• Оболонка, Хімічний склад зерна ячменю – Технологія виробництва солоду Квіткова оболонка складається з двох частин: внутрішньої (брюшної) та вкриваючої її спинної. Остання переходить в ость, котра оббивається при молотінні.
• Харчова цінність страви (виробу) – Технологія страв №10.4 “Кюкю із зелені”, №10.25 “Плов Алі-Мусамба” (Плов із м’ясом і фруктами) Харчова цінність – це властивості продукції, які задовольняють фізіологічні потреби людини в енергії та основних харчових речовинах до яких відносяться.
• Випарні і конденсаційні аналізатори – Аналіз складу газу За принципом дії випарні і конденсаційні газоаналізатори відносяться до теплових засобів вимірювання, тому що в їхній роботі використовуються теплові.
• Радіоелектронна апаратура. Асортимент, класифікація, якість – Якість товарів непродовольчої групи Залежно від функціонального призначення побутова радіоелектронна апаратура поділяється на аудіо – та відеоапаратуру. До аудіоапаратури (від лат. audio -.
• Парфумерні товари. асортимент, класифікація, та якість – Якість товарів непродовольчої групи Парфумерія і косметика складають особливу групу непродовольчих товарів, виконуючи різноманітні функції: вони задовольняють духовні та естетичні потреби.
• Теоретичні основи технології виробництва ковбас, Класифікація ковбас – Технологія виробництва ковбас Класифікація ковбас Варені ковбаси випускають вищого, І, II і III сортів. Для багатьох видів ковбас сорт ковбаси відповідає сорту жилованої яловичини.
• Установка стаціонарних газоаналізаторів – Аналіз складу газу При установці газоаналізатора велике значення має правильний вибір місця для відбору проби димових газів, що повинна найбільше повно характеризувати.
• Приймання сировини на м’ясокомбінаті – Деякі особливості роботи сільськогосподарських підприємств Під час проходження практики ми приймали сировину на м’ясокомбінаті і ми дізналися: М’ясо належить до найважливіших продуктів харчування як джерело.
• Склад, властивості та структура зварюваного матеріалу – Здатність до зварювання алюмінієвого сплаву АМц-алюмінієвий сплав, що деформується, у якому основним легуючим елементом є марганець. Хімічний склад матеріалу відповідає вимогам ГОСТ 4784-97. Сплав.
• Загальні положення – Аналіз складу газу Вимірювання складу газового середовища виконується в різних галузях промисловості, у наукових дослідженнях, при проведенні енергоаудиту, при проведенні.
• Характеристика ремонтного господарства, його склад і задачі – Розрахунок собівартості капітального ремонту бурової лебідки марки ЛБУ-1100М2 Організація ремонтного господарства проводиться на підприємстві. Річні, квартальні та місячні плани-графіки розробляє головний механік підприємства.
• Сорбційні газоаналізатори – Аналіз складу газу В основу роботи сорбційних газоаналізаторів покладені різні ефекти, що супроводжують процес сорбції (сорбція — поглинання твердим тілом або рідиною.
• Теплові газоаналізатори – Аналіз складу газу У теплових газоаналізаторах для визначення концентрації якого-небудь компоненту в газовій суміші використовуються його теплові властивості, такі як.
• Хімічні газоаналізатори – Аналіз складу газу У хімічних газоаналізаторах визначення концентрації окремих компонентів газової суміші виконується методом поглинання цих компонентів хімічними.
• Класифікація та асортимент цукерок – Формування асортименту і якості цукерок, що реалізуються в місті Білгород-Дністровський Асортимент цукерок дуже різноманітний. Залежно від способу виготовлення і оздоблення поверхні цукерки бувають неглазурованими і глазурованими шоколадною.
• Расчет и выбор основного и транспортного оборудования, складов сырья и готовой продукции – Производство щебня Выбор типа дробильного оборудования производят исходя из того, что дробилки, устанавливаемые на последовательных стадиях дробления, должны быть увязаны.
• Бездимне копчення – Класифікація способів копчення Бездимне або мокре копчення – це копчення коптильними препаратами, які є екстрактами продуктів термічного розкладання деревини, підданими спеціальній.
• Загальні вимоги до сировини бродильних виробництв, Крохмалевмістна сировина, яка використовується в бродильних виробництвах – Класифікація сировини бродильних виробництв В різних галузях бродильних виробництв до сировини ставляться різні вимоги. Вона повинна відповідати і загальним вимогам: А) сировина щорічно повинна.
• Хемілюмінесцентні газоаналізатори – Аналіз складу газу Принцип дії даних газоаналізаторів заснований на явищі люмінесценції, що супроводжує деякі хімічні реакції. Таку люмінесценцію називають.
• Полум’яні іонізаційні і фотометричні газоаналізатори – Аналіз складу газу Хімічна реакція окислювання горючих речовин, що протікає в полум’ї, супроводжується рядом ефектів, які використовуються для одержання вимірювальної.
• Діелькометричні аналізатори, Оптичні аналізатори – Аналіз складу газу Принцип дії діелькометричних аналізаторів складається у вимірюванні діелектричної проникності в середовища, що заповнює електричний конденсатор. Ці.
• Рецептура продукту – Обгрунтування та аналіз технології виробництва сирокопченої ковбаси зернистої Рецептура ковбаси сирокопченої зображена в таблиці 1.3 Таблиця 1.3 Рецептура ковбаси сирокопченої зернистої Сировина Витрати сировини на 100 кг несолоної.
• Обгрунтування рецептурного складу продукту сирокопченої ковбаси зернистої, Історія створення і поширення ковбасних виробів – Обгрунтування та аналіз технології виробництва сирокопченої ковбаси зернистої Історія створення і поширення ковбасних виробів Перші письмові згадки про ковбасу можна зустріти в китайських, вавілонських і грецьких джерелах приблизно.
• Класифікація сировини бродильних виробництв – Класифікація сировини бродильних виробництв Бродильний крохмалевмістний зерно На підприємствах бродильної промисловості використовується сировина, яка містить вуглеводи (рослинна), що зброджується.
• Дифузійні газоаналізатори – Аналіз складу газу Принцип дії дифузійних газоаналізаторів заснований на процесі переносу речовини (компоненту суміші) під дією градієнта його концентрації. Цей перенос.
• Магнітні газоаналізатори – Аналіз складу газу В основу роботи магнітних газоаналізаторів покладені різні явища, пов’язані із взаємодією обумовленого компоненту аналізованої (у загальному випадку.
• Матеріали і методи дослідження – Ветеринарно-санітарна експертиза яєць та яйцепродуктів Ветеринарно-санітарна експертиза яєць свійської птиці Ветеринарно-санітарну експертизу яєць свійської птиці здійснюють при виробництві, заготівлі.
• Класифікація харчових добавок за ступенем токсичності – Методи визначення харчових добавок – надзвичайно токсичні – ефект при дозі менше 5 мг / кг – високотоксичні 5-50 мг / кг – помірно токсичні 50-500 – малотоксичні 0,5-5 г / кг – практично.
• Физико-хімічні і біохімічні зміни, що відбуваються при копченїї риби і м’яса – Класифікація способів копчення Физико-хімічні зміни, що відбуваються в процесі копчення, пов’язані з тепловою дією, впливом посолочних речовин і значним обезводненням, а також.
• Утворення вторинної оболонки – Класифікація способів копчення Зміцнення поверхневих шарів продукту при копченніїї обумовлено утворенням полімерних речовин і формуванням так званої вторинної оболонки, яка сприяє.
• Складовий цех, Розрахунок площі під склад сировинних матеріалів – Завод по виробництву загартованого скла Складовий цех складається з складу сировини і декількох відділів по обробці та просіву сировини і приготуванню шихти. Є важливою ланкою в технологічній.
• Склад машинобудування як галузі., Структура галузі. – Машинобудування в Україні Машинобудування Південного економічного району. Структура галузі. По ролі і значенню в народному господарстві галузі машинобудування можна об’єднати в 3.
• Завідувач складу (комірник) на підприємстві – Деякі особливості роботи сільськогосподарських підприємств В процесі виробництва сільськогосподарська продукція потребує систематичного поповнення виробничими запасами. Належність на підприємстві запасних.
• Анатомічна будова зерна – Класифікація сировини бродильних виробництв Зернові культури мають різноманітну форму зерна, але складається з однакових анатомічних частин. Плід злакових – Зернівка . Вона складається із трьох.
• Площадь для размещения производственного оборудования, Склады – Проектирование производства и систем управления мини-пекарень Расчет площади, необходимой для размещения производственного оборудования, представлен в таблице 4. Таблица 4 Площадь для размещения производственного.

Класифікація м’яса – Хімічний склад і харчова цінність м’яса

М ясо і м ясні товари Хімічний склад і класифікація асортименту Асортимент птиці і дичини М я

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Реферат на тему:

“ М’ясо і м’ясні товари.

Хімічний склад і класифікація асортименту. Асортимент птиці і дичини.

М’ясні напівфабрикати і кулінарні вироби”

М’ясо належить до найважливіших продуктів харчування, як джерело повноцінних білків, а також жирів, мінеральних, екстрактивних речовин і деяких вітамінів. За допомогою м’яса і м’ясних продуктів світові потреби в білку тваринного походження задовольняються приблизно на 27,4%.

Харчова цінність м’яса визначається його хімічним складом, енергетичною цінністю, смаковими властивостями і рівнем засвоюваності. Найбільш важливою складовою частиною м’яса є білки, тому що основна частка їх представлена повноцінними, легкозасвоюваними протеїнами, які використовуються організмом людини для побудови своїх тканин. Для характеристики біологічної цінності враховують збалансованість незамінних амінокислот, знаходять коефіцієнт використання білка (КВБ) — процентне відношення засвоєного білка до прийнятого; коефіцієнт ефективності білка (КЕБ) — відношення приросту дослідних тварин до 1 г використаного білка. У порівнянні з “ідеальним білком” КВБ окремих видів продуктів складає, %: яловичини — 88,3; свинини — 86,2; молока — 69,2; ізоляту соєвого білка — 62,6; гороху, квасолі — 57,9. Коефіцієнт ефективності білка вареної ковбаси 1-го сорту складав 4,2, тоді як з добавкою 3% казеїнату натрію — 3,2. Харчову цінність м’яса характеризують також по “якісному білковому показнику”, який являє собою відношення триптофану (як індекс повноцінних білків м’язової тканини) до оксипроліну (показника неповноцінних сполучнотканинних білків).

1. Морфологічний і хімічний склад м’яса

М’ясом вважають сукупність м’язової, сполучної, кісткової, жирової тканин в їх природному співвідношенні із залишком крові. Ці тканини мають неоднакову харчову цінність, а тому їх співвідношення впливає на споживні властивості м’яса.

Частка окремих тканин залежить від виду і породи тварин, статі, віку, вгодованості, частини та туші (табл.1)

Таблиця 1. Частка окремих тканин, % до розробленої туші

М’язова (мускульна) тканина є основною їстівною частиною м’яса. Вона має найвищу харчову цінність, М’язова тканина складається із м’язових волокон і міжклітинної речовини. М’язове волокно являє собою сильно витягнуту (до 15 см) клітку. Воно складається з оболонки (сарколеми), ядра, плазми (саркоплазми) і міофібрил. Група м’язових волокон утворює первинний м’язовий пучок, оточений сполучнотканинною оболонкою. Первинні пучки об’єднуються в пучки вторинні, третинні, що відповідно оточені сполучнотканинними оболонками, які називають перемізієм, а в сукупності утворюють м’яз (мускул). М’яз також оточений оболонкою — фасцією. М’язи можна відділити один від одного по фасціях і використати відповідно до харчової цінності.

За будовою і характером скорочення м’язових волокон розрізняють поперечно-смугасту, гладку і серцеву тканини.

Поперечно-смугаста м’язова тканина складає основну частку м’яса і скорочується залежно від волі тварини. Вона характеризується високою поживною цінністю, завдяки вагомій частці повноцінних білків. Назва тканини походить від особливостей розміщення міофібрил у волокні, коли їх темні (анізотропні) і світлі (ізотропні) ділянки знаходяться на одному рівні і утворюють суцільні поперечні світлі і темні смуги, які чергуються між собою.

Від розміщення м’язів і функцій, які вони виконують, залежить якість м’яса. М’язи, які інтенсивно працювали при житті тварини (м’язи шиї, грудей, живота і передніх кінцівок), містять більше сполучної тканини, тому більш жорсткі, їх харчова цінність невисока. М’язова тканина старих тварин також більш жорстка, а колір її темніший, ніж у молодих тварин.

М’язова тканина являє собою найбільш складну і найбільш цінну в харчовому відношенні частину м’яса. Вона є основним джерелом білка і деяких інших важливих поживних речовин для організму людини. До складу м’язової тканини входять, %, білки — 18,5—22, жири — 2—3, азотисті екстрактивні речовини —0,9—2,5, вуглеводи — до 1,5; мінеральні речовини — 1—1,4; вода — 72—75%.

Білки займають біля 80% сухого залишку м’язової тканини, з них близько 85% відносять до повноцінних. Окремі частини м’язового волокна характеризуються відповідним складом. Наприклад, до складу міофібрил в основному входять: міозин, актин, актоміозин і тропоміозин.

Міозин складає 35% всіх білків м’язової тканини. Він містить близько 20 амінокислот, включаючи всі незамінні. При обробці соляними розчинами переходить у витяжку. Короткочасною дією трипсину на міозин розщеплюють його на два білки, які називають мероміозинами: важкий Н-мероміозин і легкий Н -мероміозин. Н-мероміозин має ферментативну активність і, крім того, здатність зв’язуватись з іншим білком міофібрил-актином. Міозин здатний поглинати і утримувати велику кількість води, що дуже важливо для отримання доброї і стійкої емульсії фаршу варених ковбас.

Актин складає 12—15% від всіх м’язових білків і може бути у фібрилярній і глобулярній формі. Останній розчинний у воді. фібрилярний актин здатний взаємодіяти з міозином, утворюючи актоміозин.

Актоміозин є скелетом міофібрил, а кількість його залежить від глибини дозрівання м’яса. У теплому м’ясі його міститься близько 3,7%. Актоміозин у розчинах відрізняється високою в’язкістю, здатністю різко скорочуватись при відповідних концентраціях іонів калію і магнію.

До складу саркоплазми м’язового волокна входять: міоальбумін, глобулін X, міоген, міоглобін.

Глобулін Х займає 20% всіх білків м’язів, розчиняється в соляних розчинах, має ферментативні властивості.

Міоген займає близько 20% білків м’язів, розчиняється у воді. Це група білкових речовин, яка виконує в основному ферментативні функції, зв’язані з окислюючим перетворенням вуглеводів та інших сполук.

Міоглобін — дихальний пігмент м’язової тканини, забарвлює її в червоний колір. Він є складним білком типу хромопротеїдів, розкладається при гідролізі на білок глобін і небілкову групу гем, до складу якої входить двовалентне залізо.

Міоглобін міститься у м’язовій тканині великої рогатої худоби залежно від віку, % на сиру тканину: телят — 0,1—0,3, дорослих тварин — 0,4—1,0, старих тварин — 1,6—2,0. Кількість міоглобіну у свинині складає 0,3—0,7%. М’язи, які інтенсивно працюють, містять більше міоглобіну і темніші, ніж ті, що мало працюють.

Зміна кольору м’яса після забою тварин залежить від перетворень міоглобіну в поверхневому шарі м’ясної туші. Це зумовлено тим, що міоглобін може з’єднуватись з деякими газами, утворюючи нові сполуки. При окисленні киснем він переходить у яскраво-червоний оксиміоглобін, який при подальшому ; окисленні перетворюється в метміоглобін. Це дуже стійка сполука, яка міцно утримує кисень. Внаслідок цієї реакції залізо із двовалентного переходить у тривалентне, а м’ясо набуває буро-коричневого забарвлення.

Під час коптіння м’ясних продуктів міоглобін або оксиміоглобін вступає в реакцію з окисом вуглецю, утворюючи карбооксиміоглобін — міцну сполуку вишнево-червоного кольору. З окисом азоту міоглобін утворює нітрозоміо-глобін. Цей своєрідний метод збереження кольору м’яса використовується в ковбасному виробництві при солінні м’яса з додаванням нітриту натрію. Під час нагрівання м’ясних продуктів відбувається денатурація білка глобіну, і нітро-зоміоглобін переходить у нітрозогемохромоген яскраво-червоного кольору, і характерного для готових ковбасних виробів, і

Міоглобін може також вступати в реакцію з сірководнем в присутності кисню, утворюючи сульфоміоглобін жовто-зеленого кольору. Це спостері-гається при гнитті м’яса або зберіганні теплих нерозібраних тушок птиці.

Азотисті екстрактивні речовини виділяються із м’яса гарячою водою (80° С) і до них відносять креатин, креатинін, аденозінфосфати, карнозин, ансерин, гіпоксантин, вільні амінокислоти та інші. Вони поліпшують якість м’яса, зумовлюють його характерний смак і аромат, сприяють процесам травлення, засвоєнню їжі людиною. Частина екстрактивних речовин (вітаміни, гормони тощо) є біологічно активними, деякі суттєво впливають на дозрівання м’яса після забою тварин. М’ясо дорослих тварин містить більше екстрактивних речовин і має більш виражений смак, ніж м’ясо молодих тварин.

Сполучні тканини виконують в організмі механічну функцію, зв’язуючи окремі тканини між собою і скелетом, беруть участь у побудові інших тканин і виконують захисні функції. Із сполучних тканин побудовані сухожилля, суглобні з’єднання, оболонки м’язів, хрящі дихальних шляхів, кровоносні судини та інше.

Основними структурними утвореннями сполучної тканини є колагенові і еластинові волокна, які зумовлюють жорсткість м’яса. Залежно від співвідношення цих волокон змінюються і властивості відповідних видів сполучної тканини.

Пухка сполучна тканина складається в основному із колагенових і частково з еластинових волокон, які утворюють складну сітчасту структуру. Вона входить до складу всіх органів, є між органами і в підшкірній клітковині. В деяких місцях організму вона містить велику кількість жирових клітин.

Щільна сполучна тканина в основному складається із сильно розвинутих колагенових волокон, які розміщені паралельними пучками. Тому вона має високу міцність. З неї побудовані сухожилля мускулів, зв’язки і фасції.

Еластинова сполучна тканина побудована з дуже товстих еластинових волокон. Вона входить до складу потилично-шийної зв’язки, м’яз живота і стінок аорти.

Сполучні тканини містять від 21 до 40% білків, більша частка яких неповноцінні. Основними серед них є колаген, еластин, ретикулін, муцини і мукоїди.

Колаген (по-грецьки — клеєутворюючий) не містить триптофану і має мало метіоніну. Він набрякає у воді, а при тривалому нагріванні у воді переходить у водорозчинну форму — желатин (глютен), який утворює дуже в’язкі розчини.

Еластин не розчиняється навіть у гарячій воді. На нього не діють протеолітичні ферменти, крім еластази. Вважають, що він практично не засвоюється організмом.

Кісткова і хрящові тканини є різновидами сполучної тканини. Кісткова тканина є найбільш щільною і складається з клітин, які мають велику кількість відростків. З їх допомогою клітини з’єднуються одна з одною і з каналами, якими надходять поживні речовини.

Кісткова тканина містить в середньому 20—25% води, 30% білків і 45% неорганічних сполук. Органічні речовини складаються переважно з колагену і незначної кількості еластину, альбумінів, глобулінів, муцинів і мукоїдів, а також жиру. Вміст жиру в різних кістках коливається в широких межах — від 3,8 до 27%. Найбільша кількість жиру припадає на трубчасті кістки (17—27%), найменша — на грудні (3,8%).

Хрящі містять 60—70% води, 17—20 білків, 2—10 — мінеральних речовин, 3—5 — жиру і близько 1% глікогену. З них виготовляють желатин, клей і м’ясокісткове борошно.

Кров. Частка її коливається від 4,5 до 8,3% до живої маси тварин. При забої виділяється до 60% крові, яка міститься в тілі тварин.

Кров забійних тварин містить 16—19% білків, 0,6—1,0% жиру, 0,8—0,9% мінеральних речовин. Для харчових цілей використовують кров звичайну, кров’яну плазму (з виділеними форменними елементами) і сироватку (не містить білка фібріногену).

2. Класифікація, товарна характеристика і маркування м’яса

М’ясо різних тварин характеризується відповідними споживними властивостями і відрізняється за органолептичними показниками, морфологічним і хімічним складом. При визначенні споживних властивостей м’яса важливе значення мають стать, вік тварин, вгодованість, спосіб вирощування тощо.

М’ясо великої рогатої худоби залежно від віку поділяють на телятину, віком від двох тижнів до трьох місяців, яловичину молодняку, віком від трьох місяців до трьох років і яловичину дорослої худоби, старшої трьох років.

М’ясо телят молочного періоду відносять до 1 категорії і воно найніжніше, світло-рожевого кольору з сіруватим відтінком і білим цупким внутрішнім жиром. У телятині остисті відростки спинних і поперекових хребців не виступають. Від телят, які отримували підкормку, одержують м’ясо II категорії. Вона має менш задовільно розвинуті м’язи рожевого кольору, остисті відростки спинних і поперекових хребців трохи виступають. Телятина характеризується високими кулінарними якостями, легко засвоюється організмом, а тому її краще використовувати для дитячого і дієтичного харчування.

Яловичина молодняку характеризується світло-червоним кольором, білим жиром, м’якою і ніжною м’язовою тканиною. Добре вгодовані молоді тварини мають підшкірні і внутрішні відкладання жиру, а на розрізі тазо-стегнової частини туші помітні міжм’язові прошарки жиру— “мармуровість”. До 1 категорії відносять яловичину від відбірного молодняку з масою туші понад 230 кг, І класу — масою туші від 195 до 230 кг, II класу — масою туші від 168 до 195 кг і III класу — масою туші 168 кг і нижче. У яловичини молодняку І категорії м’язи розвинуті добре, лопатки без впадин, стегна непідтягнуті, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки трохи виступають.

Яловичина молодняку II категорії має задовільно розвинуті м’язи, стегна —з впадинами, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки помітно виступають.

В окрему групу виділяють яловичину від корів-первісток, масою туші від 165 кг і вище. Для І категорії вимоги аналогічні яловичині молодняку І категорії, але додатково передбачені жирові відкладання в основі хвоста і на верхній внутрішній стороні стегна.

Яловичину від дорослої худоби поділяють на м’ясо бугаїв і м’ясо корів, волів, телиць.

М’ясо бугаїв — темно-червоного кольору із синюватим відтінком. Воно жорстке, грубоволокнисте, липке, крупнозернисте з неприємним запахом, який зникає після тривалого зберігання. В реалізацію таке м’ясо не допускається, а використовується в ковбасному виробництві.

М’ясо корів має інтенсивно червоний колір, більш ніжну соковиту консистенцію, ніж м’ясо волів, свіжий, виражений аромат і “мармуровість”. Особливо ніжне, жирне і смачне м’ясо одержують від телиць.

М’ясо дуже старих тварин відрізняється темно-червоним кольором і жиром з жовтуватим відтінком. Тканини такого м’яса крупноволокнисті і грубі.

Яловичина І категорії від бугаїв характеризується добре розвинутими м’язами, випуклістю лопатково-шийної і тазостегнової частини і непомітністю остистих відростків хребців. У II категорії м’язи розвинуті задовільно, лопатки і маклоки виступають.

Яловичина І категорії від корів, волів і телиць старших трьох років має задовільно розвинуті м’язи; остисті відростки спинних і поперекових хребців, сідничні горби, маклоки виділяються не різко; підшкіряний жир покриває тушу від 8-го ребра до сідничних горбів. У II категорії м’язи розвинуті менш задовільно, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки виступають, підшкіряний жир є у вигляді невеликих ділянок в області сідничних горбів, поперека і останніх ребер.

В реалізацію направляють яловичину у вигляді півтуш або четвертин (розділена півтуша між 11 і 12 ребрами) без вирізки. М’ясо повинно бути свіжим, без стороннього запаху і ослизніння. Поверхня допускається від блідо-рожевого до темно-бордового кольору; жир білий, жовтуватий або жовтий. На півтушах і четвертинах не повинно бути залишків шкури, згустків крові, бахромок м’язової і жирової тканини, забруднень, крововиливів і побитостей.

Не допускається для реалізації, а використовується для промпереробки яловичина свіжа, але із зміненим забарвленням; із зачищеннями від побитостей, крововиливів, а також зривами підшкіряного жиру і м’язової тканини, які перевищують 15% поверхні півтуші і четвертини яловичини і 10% поверхні туші і півтуші телятини; з неправильним розчленуванням по хребту із залишком цілих або подрібнених хребців; підморожена і заморожена більше одного разу.

Свинина характеризується рожево-червоним кольором різної інтенсивності, але окремі м’язи мають різні відтінки. Для свинини характерна м’якша консистенція порівняно з іншими видами м’яса. Поверхня розрізу тонко- або щільнозерниста з чітко вираженою “мармуровістю”. Сполучна тканина не така груба, як у яловичини і краще розварюється. Жирова тканина — молочно-білого кольору; підшкіряний жир — білий, іноді з рожевим відтінком.

Свинину поділяють за статтю, віком і вгодованістю. Виділяють м’ясо кнурів і свиноматок; м’ясо поросят-молочників з масою туші у теплому стані від 3 до 6 кг, підсвинків — масою від 12 до 39 кг у шкурі і від 10 до 34 кг без шкури.

З врахуванням вгодованості і якості свинину ділять на 5 категорій. До І категорії (беконної) відносять туші беконних свиней з добре розвинутою м’язовою тканиною, з масою туші у теплому стані від 53 до 72 кг у шкурі, товщиною сала над остистими відростками між б —7 спинними хребцями від 1,5 до 3,5 см. Воно повинно бути розміщене рівномірним шаром по всій довжині півтуші, хоч допускається різниця в товщині сала на холці у найтовщій її частині і на попереку в найтоншій її частині в межах 1,5 см. На поперечному розрізі грудинки на рівні між шостим і сьомим ребрами повинно бути не менше двох прошарків м’язової тканини. Не допускається пігментація шкури, наявність кровопідтікань, травматичних пошкоджень, пухлин.

До II категорії (м’ясна — молодняк) відносять туші м’ясних свиней (молодняку) масою від 39 до 98 кг у шкурі, від 37 до 91 кг без крупона, від 34 до 90 кг без шкури з товщиною сала від 1,5 до 4,0 см, а також туші підсвинків.

До III категорії (жирна) відносять туші жирних свиней різної маси, з товщиною сала 4,1 см і вище.

До IV категорії (промпереробка) відносять туші свиней масою вище граничної для II категорії.

До V категорії (м’ясо поросят) відносять туші поросят-молочників масою від 3 до 6 кг, в яких шкура повинна бути аналогічною свинині І категорії, а остисті відростки хребців і ребра не повинні виступати.

Випускають також свинину обрізну, в якої знято сало вздовж всієї довжини хребтової частини півтуші на рівні 1/3 ширини півтуші від хребта, а також у верхній частині лопатки і стегнової частини, її відносять до II категорії.

Для реалізації в торговельній мережі випускають свинину І і V категорій, а також туші підсвинків у шкурі, свинину II і III категорій без шкури або із знятим крупоном, а також свинину обрізну.

Не допускається для реалізації, а використовується для промислового перероблення на харчові цілі свинина IV категорії; підсвинки без шкури; свинина, яка одержана від кнурів; заморожена більше одного разу; з пожовтілим салом; із зачищеннями від побитостей і кровопідтікань на площі більше 10% поверхні або зривами підшкіряного жиру на площі більше 15% поверхні; з неправильним розчленуванням туші по хребту; деформовані півтуші.

Баранина від молодих тварин червонуватого кольору, дорослих — від світлочервоного до червоного, старих—темно-червоного. Кращим вважається м’ясо молодих тварин у віці до одного року. Воно відрізняється ніжною консистенцією тонковолокнистих м’язів і приємним смаком. М’ясо старих овець грубе, має виражений запах (виділень поту) і більш тугоплавкий жир. За загальним вмістом незамінних амінокислот баранина мало поступається яловичині і свинині.

Козлятина відрізняється від баранини цегляно-коричневим кольором з вираженим характерним запахом, без прошарків жиру. Туші мають вужчі кістки таза і грудної частини, загострену холку, витягнуту шию і довші кінцівки.

За діючим стандартом баранину і козлятину поділяють тільки за вгодованістю, але на практиці прийнято розрізняти м’ясо ягнят у віці від 14 днів до 3 місяців, м’ясо молодняку — від 3 до 8 місяців і дорослих тварин — більш 8 місяців.

Баранина і козлятина І категорії повинні мати задовільно розвинуті м’язи, остисті відростки спинних і шийних хребців можуть трохи виступати, підшкіряний жир має покривати тонким шаром тушу на спині і трохи — на попереку.

У баранині і козлятині II категорії м’язи розвинуті слабо, кістки помітно виступають, незначні жирові відкладання є місцями у вигляді тонкого шару, але їх може і не бути. Якщо м’ясо не відповідає цим вимогам, то його відносять до худого. Туші не повинні мати зачищень і зривів більше 10% поверхні.

Конина відрізняється темно-червоним кольором із синюватим відтінком, грубоволокнистою будовою, м’яким, жовтим жиром. Лошатина і м’ясо молодих тварин мають приємний, солодкуватий смак і ніжну консистенцію. М’ясо дорослої робочої худоби відрізняється жорсткою консистенцією, специфічним смаком і сильним запахом поту. Залежно від вгодованості конину ділять на І і II категорії.

Кролятина характеризується ніжною, тонковолокнистою будовою, блідорожевим кольором, дещо солодкуватим смаком. Жир білого кольору, відкладається переважно в черевній порожнині і на холці. Завдяки обмеженому вмісту жиру кролятина рекомендується для дитячого і дієтичного харчування. За вгодованістю її ділять на І і II категорії.

Тушки кроликів І категорії повинні мати добре розвинуту м’язову тканину, відкладання жиру на холці і в паховій порожнині; нирки до половини покриті жиром.

У тушок II категорії допускається задовільно розвинута м’язова тканина; трохи виступають остисті відростки хребців; незначні відкладання жиру.

За термічним станом розрізняють м’ясо тепле, остигле, охолоджене, підморожене, заморожене і розморожене.

Тепле — це м’ясо, одержане безпосередньо після забою та перероблення худоби, температура якого в товщі м’язів стегна не нижче 35° С. Воно в реалізацію не допускається, оскільки при транспортуванні і реалізації в ньому настає заклякання, при якому м’ясо має низькі кулінарні властивості.

Остиглим вважають м’ясо з температурою в товщі м’язів стегна не вище 12°С. Поверхня м’яса передбачена з кіркою підсихання.

Охолоджене м’ясо повинно мати температуру від 0 до 4°С, пружні м’язи, незволожену поверхню, яка покрита кіркою підсихання. Телятина випускається тільки в охолодженому стані.

Підморожене м’ясо має температуру в стегні на глибині 1 см від — 3 до — 5°С, а в товщині м’язів стегна на глибині 6 см — від 0 до 2°С. Під час зберігання температура по всьому об’єму півтуші повинна бути від — 2 до — 3°С.

Заморожене м’ясо випускається з температурою в товщі м’язів стегна не вище — 8°С, розморожене — з температурою в товщі м’язів стегна не нижче 1° С.

Субпродукти — це внутрішні їстівні органи, голова, хвіст, вим’я, ноги, м’ясні обрізки, які одержують при первинній переробці худоби.

Вихід субпродуктів залежить від виду, породи, вгодованості, віку тварин. Субпродукти поділяють залежно від виду тварин; споживні властивості багатьох з них суттєво відрізняються.

З врахуванням побудови виділяють субпродукти: м’якушеві — без кісток, слизу та шерсті; слизові — рубці з сітками, сичуги яловичі та баранячі, кишки яловичі, шлунки свинячі та кінські; м’ясо-кісткові — голови та хвости, крім свинячих; шерстні — голови свинячі та баранячі в шкурі, свинячі хвости, ноги свинячі, путові суглоби, губи яловичі і кінські, вуха.

В залежності від харчової цінності субпродукти ділять на І і II категорії. У субпродуктах І категорії переважають повноцінні білки (78—94% загальної кількості).

Печінка належить до специфічних продуктів делікатесного і лікувального напрямку. Вона містить багато повноцінних білків (15,7%), мало колагену (1,61% загальної кількості білків) і дуже мало еластину (0,04%). Із повноцінних білків переважають глобуліни (75%), є також альбуміни (6—7%) і порівняно багато (близько 1 %) залізовміщуючих білків — ферину і феритину, які служать джерелом заліза для синтезу гемоглобіну. Печінка багата азотистими екстрактивними речовинами, а також вітамінами і мінеральними речовинами. Особливо велику кількість вона містить холіну, біотину, вітаміну А (50 мг%), С (25—40 мг%), ніацину, а також включає всі вітаміни групи В. З урахуванням хімічного складу печінка широко використовується в лікувальному харчуванні при анемії, променевій хворобі, загальному ослабленні і зниженій кровотворній здатності організму.

Вона входить до рецептури високосортних ліверних ковбас, паштетів, консервів. При передаванні в реалізацію її зачищають від зовнішних кровоносних судмм, лімфатичних вузлів, жовчного м’їхура ‘і протоків.

Нирки містять менше, ніж печінка білків (12,5%), з них вагому частку неповноцінних (15,2%). У їх складі також менше ліпідів, екстрактивних речовин, багатьох зольних елементів і вітамінів. Найбільш повно у нирках представлені вітаміни групи В. Вони також містять аміак, сечовину, пуринові сполуки, мають специфічний запах і смак, які зумовлені їх фізіологічною функцією. Після вимочування і промивання нирки використовують для харчових цілей, переважно не змішуючи з іншими видами м’ясної сировини.

При направленні в реалізацію нирки повинні бути цілими, звільнені від жирової капсули, сечоточників і зовнішних кровоносних судин.

Язики мають досить вдале поєднання білків і ліпідів (13,6 і 12,1%). Частка повноцінних білків досягає в них 81%. Завдяки значному вмісту жирової тканини, яка розміщена між м’язовими волокнами, язики мають своєрідний приємний смак і м’яку, ніжну консистенцію. Вони повинні бути звільнені від жиру, під’язикової мускульної тканини і кістки, лімфатичних вузлів, гортані. Використовують язики для приготування делікатесних страв, консервів, копченості.

Серце за своїм хімічним складом близьке до м’язової тканини. Воно містить значну кількість метіоніну, фосфору, заліза, вітамінів групи В і PP. Його використовують для виробництва ковбас, сальтисонів і в кулінарії. Воно повинно бути розрізане вздовж, очищене від плівок і виступаючих кровоносних судин, добре промите від згустків крові.

Вим’я містить 12,3% білків, у тому числі більше половини неповноцінних, багато жиру (13,7%). Велика кількість жиру і молока знижують стійкість його при зберіганні. Тому вим’я розрізують на частини і добре промивають. Використовують переважно для виготовлення виробів мазеподібної консистенції.

Легені виділяються досить високим вмістом колагену (4,6%), еластину (близько 1%) і середнім — повноцінних білків (9,5%). Тому вони переварюються гірше, ніж білки м’яса. Консистенція легенів більш жорстка і мало змінюється при варці. Вони повинні бути світло-рожевого або рожево-червоного кольору, без слизу і крові.

Ноги свинячі, путовий суглоб великої рогатої худоби, м’ясо хвостів, губи, вуха містять значну частку сполучної тканини, у складі якої переважає колаген. Вважають, що утворений при варці колагену глютен активно діє на травлення, стимулює соковиділення і рухливу функцію шлунка і кишечника, додатньо впливає на стан і функції корисної мікрофлори, їх використовують для виробництва сальтисонів, холодців і желатину.

Не допускаються в реалізацію субпродукти несвіжі, два рази заморожені, які втратили типове забарвлення поверхні, з розрізами і розривами.

Пакують субпродукти окремо за видами худоби, назвами і способами технологічної та холодильної обробки. Вони повинні супроводжуватись ветеринарним свідоцтвом про їх якість.

Домашня птиця характеризується скоростиглістю, економічністю вирощування і високим виходом їстівних частин тушок. Основну частку переробленої птиці складають кури і курчата, які за переважаючою продуктивністю ділять на м’ясні, яєчні і м’ясо-яєчні.

Качки мають високу стиглість і яйценоскість. Приплід від однієї качки може дати до 75 кг м’яса на рік.

Всі породи гусей та індиків за їх продуктивністю відносять до м’ясного типу. М’ясо індиків ніжне, соковите і не дуже жирне.

Морфологічний і хімічний склад м’яса птиці

Тіло птиці відрізняється від тіла забійних тварин будовою скелета, мускулатури, внутрішніх органів і шкіряним покривом. Кістки тонші, твердіші і міцніші. Частка кісткової тканини складає 13—16% від живої маси курей.

Мускульна тканина у птиці щільна і дрібноволокниста. У порівнянні із забійними тваринами, вона менше пронизана сполучною тканиною, більш ніжна і пухка, а тому краще засвоюється організмом людини. У молодих і м’ясних птахів м’язові волокна товстіші, ніж у дорослих і яєчних порід, м’язова тканина самців товстіша і жорсткіша, ніж у самок. Грудні (філейні) м’язи курей та індиків білі з рожевим відтінком (біле м’ясо), а решта червоного кольору. М’ясо гусей і качок має темне (червонувате) забарвлення. Червоне м’ясо містить менше, ніж біле, азотистих екстрактивних речовин і більше жиру. Найбільш розвинуті грудні м’язи, частка яких майже рівна масі інших м’язів.

Жирові відкладення у птиці розміщені під шкірою, на внутрішніх органах і між м’язовими пучками. В м’ясі птиці “мармуровість” відсутня.

Шкіра у птиці тонка, рухлива, від біло-рожевого до жовтого кольору різних відтінків.

Співвідношення між окремими складовими частинами тіла залежить від виду, статі, віку, вгодованості. Наприклад, вихід їстівних частин у курчатбройлерів 49 днів складав 52—55%, каченят такого ж віку — 49—53, індичат 120 днів — 60—63, гусят 63 днів — 50—54%.

Хімічний склад м’яса залежить від виду, віку, вгодованості птиці та інших факторів. Вміст білків коливається від 15,2% (гуси І категорії) до 21,6% (індики II категорії). М’ясо птиці II категорії містить на 1,8—3,2% більше білків, ніж м’ясо і категорії. У ньому в 2—3 рази менше неповноцінних білків, ніж у яловичині. Для м’яса курей і бройлерів І категорії лімітованою є амінокислота ізолейцин, амінокислотний скор якої відповідно 90 і 88%, а м’яса курей II категорії — валін (86%). Метіонін з цистеїном лімітовані в індичині (79%) і качатині І категорії (90%).

Вміст ліпідів коливається в значних межах у різних видах м’яса птиці. Найменше їх накопичується у м’ясі курчат-бройлерів II (5,2%) і І категорій (12,3%). М’ясо курей відповідних категорій містить в 1,5 раза більше цих сполук. Найбільше ліпідів містять гусятина і качатина як першої (39 і 38%), так і другої (27,7 і 24,2%) категорій.

М’ясо дорослої птиці багате на екстрактиві речовини, які використовують у дієтичному і лікувальному харчуванні.

Вітамінний і мінеральний склад м’яса птиці близький до м’яса тварин.

Дозрівання м’яса птиці проходить інтенсивніше, що поліпшує смакові властивості і засвоюваність цієї продукції. М’ясо качок дозріває скоріше, ніж м’ясо курей і гусей.

М’ясо птиці має приємний смак і аромат, зумовлені близько 180 компонентами, які являють собою різні кислоти, спирти, складні ефіри, сірковміщуючі сполуки, ароматичні вуглеводні тощо.

Первинна обробка домашньої птиці проводиться за такою схемою: підготовка до забою, забій і знекровлення, обскубування, потрошіння, охолодження, сортування і пакування.

Потрошіння (патрання) — це видалення всіх внутрішніх органів, голови, шиї (без шкіри), ніг. Допускається випускати тушки з легенями і нирками. Випускають також потрошені (патрані) тушки з комплектом потрухів (печінка, серце, м’язовий шлунок) і шиєю, які упаковані в полімерну плівку, целофан або пергамент і вкладені в порожнину тушки.

Напівпотрошені (напівпатрані) тушки формують для надання їм привабливого вигляду і округлої форми: у сухопутної птиці крила притискують до тушки, ноги — до грудей; у водоплаваючої ноги закладають за спину, голову з шиєю підвертають до спини. Потім тушки охолоджують, сортують за вгодованістю і якістю обробки, маркують і пакують.

Класифікація м’яса птиці ведеться за рядом ознак. Залежно від виду птиці розрізняють м’ясо курей, качок, гусей, індичок і цесарок.

За віком виділяють м’ясо молодої і дорослої птиці. У м’ясі молодої птиці (курчат, курчат-бройлерів, каченят, гусенят, індичат, цесарят) неокостенілий кіль грудної кістки, неороговілий дзьоб, ніжна еластична шкіра на тушці. На ногах сухопутної птиці гладка, щільно прилягаюча луска і нерозвинуті, у вигляді горбиків шпори, каченят і гусенят — ніжна шкіра.

Тушки дорослої птиці мають окостенілий (твердий) кіль грудноїа качок і кістки і ороговілий дзьоб. На ногах сухопутної птиці груба луска, а качок і гусей — груба шкіра, шпори у півнів та індиків тверді.

За способом обробки тушки птиці ділять на напівпатрані, патрані і патрані з комплектом потрухів і шиєю. Маса остиглої напівпатраної тушки молодої птиці повинна бути не нижчою: курчат і цесарят — 480 г, курчат-бройлерів —640 г, каченят — 1040 г, гусенят — 1580 г, індичат — 1620 г.

За вгодованістю і якістю обробки тушки птиці ділять на І і II категорії.

Тушки 1 категорії мають добре розвинуті м’язи, кіль грудної кістки не виділяється, відкладення підшкіряного жиру на грудях і животі, а в тушок дорослої птиці і на спині.

Тушки II категорії мають задовільно розвинуті м’язи, кіль грудної кістки виділяється, незначні відкладення підшкіряного жиру на грудях і животі. Жирових відкладень може і не бути при задовільно розвинутих м’язах.

Якщо тушки за вгодованістю не відповідають вимогам II категорії, то їх відносять до худих.

При перевірці якості обробки тушок враховують ступінь зняття оперіння і стан шкіри. Тушки птиці повинні бути добре обезкровлені, чисті, без залишків пера, пуху, пеньків і волосоподібного пір’я, воску, без подряпин, розривів, плям, синців, залишків кишечника. На тушках 1 категорії допускаються одиничні пеньки та невеликі синці, не більше двох розривів шкіри довжиною до 1 см кожний (тільки не на грудині), незначне злущування епідермісу шкіри. На тушках II категорії допускається незначна кількість пеньків і синців, не більше трьох розривів шкіри довжиною до 2 см кожний, злущування епідермісу шкіри, яке не дуже погіршує товарний вигляд тушки.

Тушки І категорії вгодованості, які за якістю обробки відповідають II категорії, відносять до II категорії.

За термічним станом тушки птиці ділять на остиглі (температура в товщі грудних м’язів не вище 25°С), охолоджені (0—4°С) і морожені (не вище— 8°С).

Вимоги до якості м’яса птиці. При прийманні битої птиці звертають увагу на свіжість тушок, відповідність вимогам стандарту за вгодованістю і якістю обробки.

У свіжих тушок поверхня суха, білувато-жовтого кольору з рожевим відтінком, у нежирних — жовтувато-сірого кольору з червоним відтінком, у худих — сірого кольору із синюшним відтінком. Підшкіряний і внутрішний жир блідожовтого або жовтого кольору. Серозна оболонка грудочеревної порожнини волога, блискуча, без слизу і плісені. М’язи на розрізі трохи вологі, не залишають вологої плями на фільтрувальному папері, блідо-рожевого кольору у курей і індиків, червоного — у качок і гусей. Консистенція, запах і якість бульйону аналогічні стравам з м’яса рогатої худоби і свиней.

Тушки сумнівної свіжості виділяються початковими ознаками мікробіологічного псування і незначним окисленням жиру, які відображаються на органолептичних, хімічних і мікробіологічних даних. В таких тушках поверхня місцями волога, липка під крилами, в пахах і складках шкіри, білувато-жовтого кольору із сіруватим відтінком.Тушки сумнівної свіжості в реалізацію не допускаються, а їх використання для харчових цілей дозволяється органами саннагляду.

Не допускаються в реалізацію, а використовуються у промисловій переробці для харчових цілей тушки худі, які не відповідають за обробкою вимогам II категорії, погано обезкровлені, заморожені більше одного разу, з викривленнями спини та грудної кістки, з подряпинами на спині, із саднами, кров’яними плямами, з наминами, що потребують видалення, з переломами гомілки та крил при наявності оголених кісток, які мають темну пігментацію, за винятком індиків і цесарок.

Пакування і маркування. Тушки птиці можуть випускати упакованими в полімерні пакети (з вакуумуванням чи без нього) або без упаковки.

Пакують тушки у дощані ящики і ящики з гофрованого картону. Дно і стінки застеляють обгортковим папером, кінцями, що виступають, накривають зверху тушки, їх пакують у ящики в один ряд окремо за видами, категоріями, вгодованістю і способом обробки. Маса нетто продукції, запакованої в дерев’яні ящики, не повинна бути більша ніж 25 кг, в полімерні — не більша ніж 20 кг, в картонні — не більша ніж 15 кг.

Маркування тушок птиці, крім індивідуально упакованих у пакети з полімерних матеріалів, проводять електроклеймом або наклеюванням етикеток. Електроклеймо, для І категорії цифру І, для II — цифру 2, наносять на зовнішню поверхню гомілки: у тушок курчат, курчат-бройлерів, курей, цесарят, цесарок, каченят — на одну ногу; у тушок качок, гусенят, гусей, індичат, індиків — на обидві ноги.

Паперову етикетку рожевого кольору для І категорії і зеленого — для II категорії наклеюють на ногу тушки.

Маркування тари на трафареті або ярлику наносять із зазначенням, крім підприємства, умовних позначень виду птиці, категорії і способу її обробки, кількості, маси нетто, дати виготовлення. Ярлик повинен мати смужку по діагоналі: рожеву — для І і зелену — для II категорії. Умовно позначають вид птиці: кури — К, гуси — Г, гусенята — ГМ; спосіб обробки: напівпатрані — Е, патрані — ЕЕ, патрані з комплектом потруху і шиєю — Р; категорії тушок — цифрою 1, 2 або Т (нестандартні). Ящики з м’ясом птиці, яке відправляють на промислову переробку, додатково маркують буквою П.

5. М’ясні копченості

Копченості або продукти із свинини, яловичини, баранини — це переважно крупношматкові вироби, які піддають солінню і термічній обробці. Вони виділяються приємними смаковими властивостями і високою харчовою цінністю, особливо балики, філеї, окороки, в яких оптимальне співвідношення між білками і жирами.

Формування споживних властивостей і асортименту копченостей.

Асортимент і якість м’ясних копченостей визначається перш за все видом і якістю сировини. Вироби високої якості одержують з охолодженої свинини І і II категорій з ніжною нежирною м’язовою тканиною і салом щільної консистенції. У беконній свинині товщина сала повинна бути приблизно однаковою. Крім свинини, використовують яловичину І і II категорій вгодованості в остиглому і охолодженому стані, а також охолоджену баранину І категорії. Мікробіологічне обсіменіння вихідної сировини безпосередньо впливає на стійкість продуктів під час зберігання.

З урахуванням частин туш, категорій вгодованості і особливостей технологічних операцій формується асортимент копченостей. Якість готових виробів визначається всім циклом одержання продукції.

Технологічна схема виготовлення копченостей складається з таких операцій: розбирання туш, соління, вимочування і промивання, термічна обробка, коптіння, сушка, пакування, маркування. Для виробів без кісток важливими операціями є обвалювання соленої сировини і заповнення форм або оболонок.

Соління вважається однією з найбільш відповідальних операцій у приготуванні виробів. Внаслідок соління м’ясо набуває помірно солонуватого смаку, характерного шинкового аромату і стійкого рожево-червоного забарвлення. Залежно від виду виробів використовують сухе, мокре і змішане соління.

Під час коптіння м’ясні продукти внаслідок комплексної дії диму, тепла та інших факторів набувають характерного смаку і аромату, відповідного забарвлення і підвищеної стійкості при зберіганні.

Збільшенню стійкості продуктів при коптінні сприяє дія компонентів диму, часткове підсушування виробів, наявність хлористого натрію, зниження величини рН під час цього процесу. Найбільш сильні бактерицидні і бактеріостатичні властивості мають феноли і кислоти. Фенольні сполуки гальмують окислення жиру копченостей.

Запікання — це теплове оброблення м’ясопродуктів гарячим повітрям або гарячими димовими газами при температурі 150— 220° С. В останньому випадку запікання поєднується з коптінням, і вироби називаються копчено-запеченими. При запіканні поверхневі шари виробів підсушуються, ущільнюються, відбувається прогрівання всього виробу до температури 68—70° С. Таке оброблення дозволяє одержати ніжний, соковитий продукт з характерною кіркою.

Класифікація і асортимент копченостей. М’ясні копченості класифікують за видами м’яса (свинячі, яловичі, баранячі і комбіновані), за способом термічного оброблення (сирокопчені, копчено-варені, копчено-запечені, варено-запечені, варені, запечені, солені), за способом виготовлення (крупно- і дрібношматкові) і випуску (цілі, нарізані порційно і сервіровано).

Основу частку у випуску займають свинячі копченості. Залежно від виду сировини їх випускають вищого, 1-го, 2-го і 3-го сортів. Основний асортимент представлений виробами вищого сорту. До 1-го сорту відносять такі вироби: лопатка, баки подільські, пресоване м’ясо свинячих голів, бекон пресований, свинина фарширована, шинка любительська; до 2-го сорту—щоковина, свинячі ребра, свинячі голови; до 3-го сорту — голінка і рулька.

Рис . Свинячі копченості:

1 — окіст Тамбовський, 2 — рулет Український, 3 — бекон, 4 — рулька, 5 — грудинка, 6 — корейка, 7 — філей, 8 — карбонат, 9 — буженина, 10 — балик, 11 — лопатка

Окости випускають сирокопченими (Воронезький, Тамбовський), копченовареними (Воронезький, Тамбовський, Знежирений) і копчено-запеченими. Окіст Тамбовський готується із тазостегнової частини туші, має видовжену форму, ніжку, відпилену в скакальному суглобі. В окості копчено-вареному тазова кістка видалена. Окіст Воронезький готують з лопатково-плечової частини туші і він має прямокутну плескату форму.

Рулети виробляють з тазостегнової і лопатково-плечової частини туші сирокопченими, копчено-вареними і вареними. У сирокопчених залишають рульку. Вони мають видовжену форму, яка звужується до ніжки. Більше ціняться рулети з обмеженою часткою підшкіряного сала.

Корейка готується із спинної і поперекової частини туші з видаленням хребців. Крім сирокопченої і копчено-вареної, буває і копчено-запеченою. Має прямокутну форму, товщину сала від 10 до 40 мм.

Грудинка виробляється з грудо-реберної частини таких же способів оброблення, як і корейка. На відміну від корейки має меншу товщину, в тому числі і сала (10—30 мм).

Грудинка безкісткова або бекон відрізняється від грудинки видаленими ребрами і випускається тільки сирокопченою. Сировиною служить грудочервна частина молодих тварин у віці до 10 міс.

Філей виробляють сирокопченим із спинного мускула з салом товщиною 5—10 мм, він може бути в оболонці, перев’язаний через кожні 5—8 см. Відноситься до делікатесних продуктів.

Балик — це виріб, приготовлений з двох шматків соленого філея, які покладені в кишечну оболонку салом по краях. Передбачений випуск балика копчено-вареного з поперечним перев’язуванням через 5—8 см і балика Дарницького сирокопченого без оболонки.

Буженина готується з несолоних задніх окороків туш молодих свиней, в яких видалені кістки, шкіра і частина сала, а залишений жир товщиною до 2 см. На поверхні виробу роблять насічки, м’ясо натирають сумішшю солі, червоного перцю і часнику, а потім запікають чи смажать, охолоджують, загортають у целофан або пергамент. Випускають також вареним і варено-запеченим.

Карбонат готують так, як і буженину, але з хребтового і поперекового м’яза.

Свинячі копчення 1-го сорту — баки подільські і свинина фарширована запечена. Баки подільські одержують із щоковини і випускають копчено-вареними. Вони можуть мати різну форму. Для свинини фаршированої запеченої основою у вигляді оболонки служить грудно-черевна частина свинячих туш (60%). фарш готується з напівжирної свинини (12%), м’ясних обрізків яловичих (24%) і сала бокового (4%). Форма передбачена овальною або видовженою із хрестоподібним перев’язуванням.

Свинячі копченості 2-го сорту — ребра свинячі і щоковина. Випускаються сирокопченими: щоковина із м’якоті, яка відділена від свинячих туш перед першим шийним хребцем; ребра повинні мати не більше 30% міжреберного м’яса.

Свинячі копченості 3-го сорту — голінка і рулька, піддають змішаному солінню і холодному коптінню.

Сало по-угорськи готують із хребтового сала товщиною не менше 4 см, у шкурі або без неї. Сало зачищають від солі, занурюють у гарячий розчин червоного перцю і желатину, потім коптять одну добу при температурі 18—24°С.

Сало по-українськи з часником має прямокутну форму, масу не менше 0,5 кг, товщину в тонкій частині в шкурі 2—4 см, без шкури 1,5—3,5 см.

Крім традиційного асортименту, значне поширення дістали копченості, які виробляються прискореним методом із грубоподрібненого м’яса. Ця технологія дозволяє підвищити вихід готової продукції, раціональніше витрачати сировину і різко скоротити строки соління м’яса. За прискореною технологією виробляють рулет Київський, Асорті, шинку Асорті.

Рулет Київський готують із свинини жилованої (після відділення від м’язової тканини сухожиль, жиру і кровоносних судин) із вмістом жиру не більше 30%, яку одержують із тазостегнової і лопаткової частин свинячих туш. Випускається в оболонці з перев’язуванням через 5—8 см копчено-вареним і копчено-запеченим.

Рулет Асорті виробляється копчено-вареним із свинини напівжирної (50%) і яловичини жилованої 1-го сорту (50%). Має циліндричну форму з поперечним перев’язуванням через кожні 5 см. На розрізі у нього прошарки жиру і м’язової тканини блідо-рожевого кольору.

Шинка Асорті готується з такої самої сировини, як і рулет Асорті. Випускається вареною, без оболонки, різної форми.

Копченості з яловичини. Прискореним методом виробляють рулет Особливий і шинку Особливу. Для цього яловичину солять порівняно невеликими шматками, а потім масирують з додаванням розсолу, фосфатів і жиру. Це поліпшує консистенцію і підвищує вологозв’язуючу здатність м’яса. Рулет випускають копчено-вареним з додаванням коптильної рідини, а шинку — вареною. За зовнішними ознаками вони такі, як рулет і шинка Асорті.

Шинка дитяча готується з окорочної частини яловичої туші. Для поліпшення смаку, аромату і консистенції сировину шприцюють молочно-жировою емульсією, масирують в розчині олії і яєць та піддають тепловому обробленню.

Балик дитячий виробляється із спинної або поперекової частини яловичої туші. Готується за тією ж схемою, що і шинка дитяча. Має приємний, помірно солоний смак, з вираженим ароматом спецій.

Копчено-вареними випускають окіст, рулет, яловичину, шинку посольську. Для окорока за традиційною технологією використовують м’язи тазостегнової частини, а з використанням бактеріальних препаратів і м’язи лопаткової частини. Для шинки посольської відбирають товстий, тонкий край або м’язи тазостегнової частини з таким розрахунком, щоб маса готового продукту складала 1—5 кг.

Вареними випускають яловичину в формі і яловичину пресовану. Для яловичини в формі використовують м’якотні тканини тазостегнової частини, а для яловичини пресованої — грудореберну і плечо-лопаткову частини з масовою часткою жиру в м’ясі не більше 20%.

Вимоги до якості м’ясних копченостей. При визначенні якості копченостей враховують такі органолептичні показники: зовнішній вигляд, форму, консистенцію, вигляд на розрізі, смак і запах. Вироби повинні мати суху, чисту поверхню, рівно обрізані краї, бути без плям і забруднень, слизу і плісняви, залишків щетини.

Консистенція виробів має бути пружною, оскільки будь-які відхилення свідчать про незворотні зміни в м’язовій тканині. М’язова тканина на розрізі передбачена рівномірно забарвленою.

Копчені і копчено-варені вироби повинні мати виражений запах коптіння, варені — приємний шинковий. Смак копчених продуктів нормується: шинковий, солонуватий, трохи гострий, смак копчено-варених і варених — шинковий, соковитий, менш солонуватий.

З фізико-хімічних показників у виробах обмежується масова частка солі до 2—5%, а з внесенням нітриту натрію до 0,003 і 0,005% його вмісту. Наявність залишкової частки нітриту створює умови для утворення нітрозамінів, у тому числі і в шлунку споживача за рахунок реакції з амінами інших складових частин продуктів харчування.

Не допускаються в реалізацію копченості з такими дефектами: присмак несвіжого м’яса, неприємний запах, залишки щетини і ороговілого шару на поверхні, недостатня соковитість шинки, розварена м’язова тканина, сірі плями на розрізі продукту.

Пакування і маркування. Копченості пакують у ящики дощані, з полімерних матеріалів і металеві масою нетто до 40 кг. Маркують вироби фарбою, гарячим штампом або закріпленням бірки з наведенням назви підприємства, назви продукту і дати виготовлення. Дозволяється наносити маркування на пакувальний матеріал з додатковим наведенням строків зберігання і реалізації, номера стандарту

Перевезення і зберігання. Перевозять копченості в охолоджувальному і ізотермічному транспорті, забезпечуючи схоронність виробів. Вони повинні випускатись у реалізацію з температурою в товщині батона не нижче 0°С і не вище: сирокопчені і солені — 15°С, інші — 8°С.

Строки зберігання копченостей залежать від способу їх термічної обробки. Сирокопчені вироби при температурі не вище 12° С можуть зберігатись до 15 діб, при температурі 0—4° С— 1 м-ць; при — 7-9° С— 4 м-ці. Копченоварені, копчено-запечені, запечені і варені слід зберігати при температурі О— 8° С і відносній вологості повітря 75±5% до 5 діб; сало солене — при 0°С —2 м-ці. Копченості, фасовані в газонепрониклі плівки під вакуумом, при температурі 8-15° С можуть зберігатись до 3 діб, а при температурі 5+8° С сирокопчені — 7 діб, решта видів — 5 діб.

Під час зберігання поверхня м’ясних копченостей може покритись слизом, плівкою, жирова тканина — окислюватись і як наслідок вироби набувають прогірклого смаку і запаху. З метою запобігання небажаним змінам пропонується використовувати пакувальні асептичні матеріали, покривати поверхню виробів захисними емульсійними плівками, вносити різні екстракти, які мають антиокислюючі властивості. Важливим є використання захисних засобів для зниження усихання виробів під час зберігання, оскільки норми втрат у роздрібній торгівлі для варених, запечених і смажених виробів складають 0,7%, а сирокопчених і сала — 0,28—0,33%.

6. Ковбасні вироби

Ковбасні вироби — це продукти з м’ясного фаршу з сіллю і спеціями, в оболонці або без неї, піддані термічному обробленню або ферментації до готовності для споживання. Вони характеризуються високою харчовою цінністю завдяки вдалому поєднанню високоякісної сировини, відповідній обробці, наявності широкого вибору продукції, яка задовольняє різноманітні потреби споживачів.

Ковбасні вироби класифікують за такими ознаками:

— за видом сировини: на м’ясні, кров’яні, субпродуктові, комбіновані;

— за видом м’яса: яловичі, свинячі, баранячі, кінські, з м’яса інших тварин, птиці, кроликів, а також із суміші двох, трьох і більше видів основної сировини;

— за особливостями технології: варені ковбасні вироби (варені ковбаси, сосиски і сардельки, фаршировані, ліверні, сальтисони, холодці), запечені (м’ясні хліби, паштети), напівкопчені, варено-копчені, сирокопчені, сиров’ялені;

— за якістю сировини: більшість видів вищого і першого сортів, а деякі види також другого і третього сортів;

— за видами оболонки: в оболонках природних, штучних і без оболонки (м’ясні хліби, сальтисони, холодці);

— за рисунком на розрізі: з однорідною структурою фаршу і з включенням шматків сала, язика, грубо подрібнених м’язової і жирової тканин;

— за призначенням: вироби для загального споживання і для дитячого та дієтичного харчування;

— за способом випуску в реалізацію: звичайні, порційні і сервірувального нарізання.

7. М’ясні напівфабрикати

М’ясні напівфабрикати — це вироби, попередньо підготовлені до теплової обробки. Залежно від способу приготування їх ділять на натуральні, паніровані, січені, пельмені. Натуральні з врахуванням способу випуску бувають: крупношматкові, порційні і дрібношматкові.

Крупношматкові напівфабрикати з яловичини ділять на три групи. До 1-ї групи відносять вирізку (попереково-повздовжній м’яз), довгий м’яз спини і тазостегнову частину (верхній, внутрішній, боковий, зовнішній шматки). До 2-ї групи включають лопатку і підлопаткову частини, грудинку і крайку з яловичини 1-ї категорії вгодованості. Крайка — це пласт м’якоті, знятий з реберної частини (з 4-го до 13-го ребра), який залишився після відділення довгого м’яза спини, підлопаткової частини і грудинки. До 3-ї групи відносять котлетне м’ясо і крайку з яловичини 2-ї категорії. У котлетному м’ясі допускається вміст жирової і сполучної тканин до 20%.

Крупношматкові напівфабрикати із свинини ділять на такі групи: 1-а — корейка, вирізка, 2-а — тазостегнова, лопаткова, шийно-підлопаткова; 3-я— грудинка; 4-а котлетне м’ясо, в якому допускається до 30% жирової тканини і до 5% сполучної тканини.

Порційні напівфабрикати — це один або два шматки приблизно рівних за масою шматки м’яса. Готують їх з найбільш ніжних частин туші.

З яловичини виробляють кілька видів напівфабрикатів.

Біфштекс натуральний нарізають з вирізки, він має неправильну круглу форму товщиною 2—3 см.

Лангет—це два шматки м’якоті продовгуватої як язички форми товщиною 1—1,2 см.

Антрекот — шматок м’якоті з довгого мускула спини товщиною 1,5—2 см з жиром до 1 см. Форма у нього передбачена овально-продовгувата.

Ромштекс без паніровки — шматок м’якоті верхньої і внутрішньої частин тазостегнового відрубу товщиною до 1 см.

Зрази натуральні — це один або два шматки м’якоті неправильної круглої форми товщиною 1—1,5 см, нарізані із тазостегнової частини.

Із свинини і баранини готують котлети натуральні, ескалоп, шніцель, свинину і баранину духову.

Котлета натуральна — це шматок м’якоті овально-плескатої форми з реберною кісточкою довжиною до 8 см, зачищеною і підрізаною від м’якоті на 2—3 см.

Ескалоп — це два приблизно рівних за масою овально-плескатих шматки товщиною 1—1,5 см, нарізаних із спинної або поперекової частини.

Шніцель без паніровки — один або два шматки м’якоті однакової маси, овально-продовгуватої форми, товщиною 2—3 см, нарізані з м’якоті задньотазової частини.

Маса всіх видів порційних напівфабрикатів повинна бути 125 г.

Дрібношматкові напівфабрикати. З яловичини виготовляють бефстроганов, азу, м’ясо для шашлика, гуляш, піджарку.

Бефстроганов — це брусочки м’яса масою 5—7 г, довжиною 3—4 см, нарізані з різних частин.

. Азу — це брусочки масою 10—15 г, довжиною 3—4 см, нарізають із задньо тазової частини.

М’ясо для шашлика — нарізають поперек волокон з вирізки шматочками масою ЗО —40 г.

Гуляш — нарізають з м’якоті лопаткової і підлопаткової частин і крайки, яка містить не більше 10% жиру, шматочками масою 20— ЗО г.

Піджарка — це шматочки м’якоті по 10—15 г із тазостегнової частини і довгого мускула спини.

З баранини випускають м’ясо для плову, яке має масу 10—15 г, воно нарізається з лопаткової частини, що містить не більше 15% жиру.

М’ясо для шашлика готують із задньотазової, спинної і поперекової частин свиної і баранячої туш. Маса шматків відповідно 15—20 і ЗО —40 г, а вміст жиру в них не більше 20 і 15%.

З м’яса птиці виробляють напівфабрикати: курчата “Табака”, набір для бульйону, набір суповий, набір для холодцю, набір для рагу.

Паніровані напівфабрикати—це вироби із відбитих шматків м’яса, які змазують збитою яєчною масою і обвалюють у панірувальних сухарях. При відбиванні розпушується сполучна тканина, вирівнюється товщина шматка, згладжується поверхня, що сприяє рівномірній тепловій обробці. Панірування утворює на поверхні шматка м’яса кірочку, яка при смаженні сприяє збереженню м’ясного соку. Тому після смаження ці напівфабрикати мають ніжну консистенцію, соковитість, високі смакові властивості.

В порції напівфабрикату масою 125 г м’ясо складає 110 г. Ромштекс із яловичини в сухарях має колір від світло-жовтого до золотистого.

Котлету відбивну і шніцель готують із свинини і баранини з м’якоті тих же частин, що і відповідні натуральні порційні напівфабрикати.

Котлети курячі відбивні випускають з білого м’яса (філею без шкіри), яке нарізають шматками по 90 г (маса порції 100 г).

Із січеного (подрібненого) м’яса готують напівфабрикати натуральні (без додавання хліба) і з хлібом (котлетна маса). Для приготування натуральних січених напівфабрикатів м’ясо лопатки і крайки туш яловичини 1-ї категорії і лопатки туш дрібної худоби, зачищають, ріжуть на дрібні шматки, поєднують із жиром-сирцем (10—12%) і подрібнюють на вовчку. В одержаний фарш додають воду або молоко (6,5%), сіль, спеції і все ретельно перемішують. З одержаної маси формують різні січені натуральні вироби.

Біфштекс січений — має приплюснуту-круглу форму товщиною 1,5—2 см, масу 100 г.

Ромштекс січений — має овальну форму, панірований в сухарях.

Філе січене — відрізняється циліндричною формою.

Купати — це вироби із січеного м’яса свинини в оболонці. Окремі ковбаски перев’язують нитками і передають для теплової обробки.

При виробництві січених напівфабрикатів з хлібом котлетне м’ясо зачищають від сухожиль і подрібнюють на вовчку. Подрібнене м’ясо з’єднують із шматками черствого пшеничного хліба, замоченого в молоці або воді, додають перець та інші спеції і ретельно вимішують. Потім котлетну масу збивають до утворення однорідної пишної консистенції і з неї формують вироби.

Котлети Київські готують із свинини (53%), пшеничного хліба (14%), жирусирцю (4%), цибулі, панірувальних сухарів.

Котлети Подільські виробляють із м’яса котлетного яловичого (22%) і свиного (19%), білкового стабілізатора з яловичих рубців (23%), пшеничного хліба (13%), цибулі, меланжу, сухарів.

Котлети Домашні готують з м’яса котлетного яловичого (28%), свинини жирної (29,7%), пшеничного хліба (13%), цибулі, меланжу, сухарів.

Котлети Селянські виробляють із свинини з шкуркою односортної (53,7%), пшеничного хліба (11,2%), цибулі (11,3%), меланжу, сухарів.

Випускають також котлети м’ясорослинні, м’ясокапустяні, м’ясокартопляні.

В замороженому вигляді випускають фрикадельки Київські і Дитячі, фрикадельки Київські готують з яловичини жилованої 1-ого сорту (38%), свинини напівжирної і свиної щоковини або обрізків (42%), цибулі (6%), сухого молока і яєць. фрикадельки Дитячі виробляють з м’яса котлетного яловичого (54%), свиного (30%), крупи манної (10%), молока сухого і цибулі.

Список використаної літератури:

Товарознавство продовольчих товарів. Підручник / За ред. Сирах мана І.В. – К., 2000.

Основи товарознавства / За ред. Задорожного І.М. – Харків, 1999.