Лижі, альпінізм, стрільба – провели змагання між військовими патрулями

Спортсмени із 16 країн змагалися у зимових видах спорту. Серед них “військовий патруль” – 4 члени команди долали 25 км дистанції на лижах, лазили по горах і стріляли по мішенях. У кожного учасника була зброя і наплічник.

Змагання відбулися напередодні Олімпійських ігор в Парижі. Проводилися як “Міжнародний тиждень зимових видів спорту” під патронажем Олімпійського комітету. Потім змагання в Шамоні визнали I зимовими Олімпійськими іграми.

Взяли участь 293 спортсмени у 16 видах спорту. Найбільш титулованим спортсменом цих ігор став фінський ковзаняр Клас Тунберг. Він виборов 4 медалі, в тому числі 3 – золоті. У неофіційному командному заліку перемогла Норвегія – 17 нагород.

Польський біатлоніст українського походження Степан Вітковський посів 21-е місце на лижному марафоні. Українець із США Валентин Білас – 6-е місце з швидкісного бігу на ковзанах.

У Парижі відкрили II Олімпійські ігри 14 травня 1900 року. В складі спортивної делегації Російської імперії були й спортсмени з України. Міжнародне спортивне змагання проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Парижі, Французька республіка з 14 травня по 28 жовтня.

Загадкова та непередбачувана історія Олімпійських ігор

Олімпійські ігри — це захоплюючі всесвітні змагання, що вражають красою та видовищністю. Тисячі людей кожні чотири роки поспішають до міста-господаря чемпіонату, щоб повболівати за улюблену збірну і на власні очі побачити нових спортивних зірок світу. Мільйони фанатів дивляться телетрансляцію. А Ти слідкуєш за олімпійськими перипетіями?

Якщо так, Тобі, мабуть, буде надзвичайно цікаво дізнатися вражаючі подробиці виникнення Олімпійських перегонів. Історія олімпійських ігор захоплююча і повна несподіванок. То як, пірнемо у незвідані далі світових олімпіад?

Як усе починалось

Славнозвісні Олімпійські ігри на честь Зевса Олімпійського зародилися ще в Стародавній Греції і проводилися з 776 року до н. е. кожні 4 роки у місті Олімпія. Спортивні змагання мали настільки грандіозний успіх та велике значення для тогочасного суспільства, що на час Олімпійських перегонів припинялися війни і встановлювалася екехірія — священне перемир’я.

З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто — верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби лиш одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб поспостерігати за спортсменами, глядачі вщент заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.

Після урочистої перемоги та церемонії нагородження ( вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі. На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі. Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця.

Цікаво, що жінок на Олімпійські змагання не пускали під страхом смертельної кари.

Відважні елліни змагалися з бігу, кулачного бою (переможцем якого одного разу став Піфагор), стрибків, кидання списа тощо. Проте найбільш небезпечними були перегони колісниць. Ти не повіриш, але переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям заради виграшу.

З Олімпійськими іграми пов’язано багато легенд. Одна з них розповідає, нібито перші змагання організував сам Зевс на честь перемоги над батьком. Правда це чи ні, а от в літературі вперше згадав про Олімпійські ігри Стародавньої Греції саме Гомер у поемі «Іліада».

Археологічні розкопки свідчать, що в Олімпії спеціально для змагань було зведено 5 стадіонів прямокутної або підковоподібної форми з трибунами для уболівальників.

На жаль, нині нічого не відомо про час чемпіонів. Досить було першим дістатися фінішу, аби здобути право запалити священний вогонь. Та перекази розповідають нам про олімпійців, що бігали швидше від зайців, а чого тільки вартий талант спартанця Ладаса, який під час бігу не залишав на піску слідів.

Сучасні Олімпійські ігри

Сучасні найвідоміші міжнародні спортивні змагання, відомі як літні Олімпійські ігри, проводяться раз на чотири роки з 1896-го. Ініціатором виступив французький барон П’єр де Кубертен. Він вважав, що саме недостатня фізична підготовка завадила французьким солдатам виграти у Франко-Прусській війні 1870-1871 років. Молодь повинна мірятися силою на спортивних майданчиках, а не на полях боїв, стверджував чоловік.

Перші Олімпійські ігри провели в Афінах. Для організації змагань створили Міжнародний олімпійський комітет, першим президентом якого став Деметріус Викелас із Греції.

З того часу проведення всесвітньої олімпіади стало доброю традицією. На фоні вражаючих розкопок та археологічних знахідок ідея олімпізму ширилася всією Європою. Дедалі частіше європейські держави організовували власні спортивні змагання, за якими спостерігав увесь світ.

А як же зимові види спорту.

Щоб заповнити прогалину в змаганнях із зимових видів спорту, які влітку провести було технічно неможливо, з25 січня 1924 року проводяться зимові Олімпійські ігри. Перші були організовані у французькому місті Шамоні. Окрім фігурного катання і хокею, спортсмени змагалися зі швидкісного бігу на ковзанах, стрибків з трампліну тощо.

Поборотися за першість у змаганнях виявили бажання 293 атлети, в тому числі 13 жінок, із 16-ти країн світу. Першим олімпійським чемпіоном зимових ігор став Ч. Джутроу з США (швидкісний біг на ковзанах), проте в підсумку лідерами змагань виявилися команди Фінляндії та Норвегії. Перегони тривали 11 днів і закінчилися 4 лютого.

Атрибути Олімпійських ігор

Нині символом і емблемою Олімпійських ігор є п’ять кілець, переплетених між собою, що символізують об’єднання п’яти континентів.

Олімпійський девіз, запропонований католицьким ченцем Анрі Дідоном: «Швидше, вище, сильніше».

На церемонії відкриття кожної олімпіади піднімають прапор — біле полотнище з емблемою (олімпійськими кільцями). Протягом усієї олімпіади горить олімпійський вогонь, який до місця проведення щоразу привозять з Олімпії.

З 1968 року кожна олімпіада має свій талісман.

У 2016 році Олімпійські ігри планують провести у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, де українська команда представить світові своїх чемпіонів. До речі, першою олімпійською чемпіонкою незалежної України стала фігуристка Оксана Баюл.

Церемонія відкриття та закриття Олімпійських ігор — це завжди яскраве видовище, яке іще раз підкреслює престиж та планетарного масштабу важливість цих всесвітніх змагань.

Зимові Олімпійські ігри

Зимові Олімпійські ігри, відомі також як Зимова Олімпіада — міжнародні змагання із зимових видів спорту, що проводяться кожних чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету в рамках Олімпійського руху. Перша Зимова Олімпіада була проведена в 1924 році. До 1992 року Зимові Олімпійські ігри проходили того ж календарного року, що й Літні Олімпійські ігри. Починаючи з 1994 року, зимові олімпіади проходять у проміжку між двома літніми олімпіадами.

Коротка інформація Дата створення / заснування, Вид спорту .

Мапа світу, на якій позначено місця проведення Зимових Олімпіад

Види спорту

Зимові Олімпіади почали проводитися з 1924 року, але деякі зимові види спорту входили до програми Літніх Олімпіад, що проводилися раніше.

Минулі та майбутні Зимові Олімпіади

Сумарний медальний залік зимових Ігор

Українці на Зимових Олімпійських іграх у XX ст.

Першим українцем, який брав участь у Зимових Олімпійських іграх 1924 року був польський біатлоніст українського походження Степан Вітковський, який пробіг лижний марафон 50 км. На Ігри він приїхав у складі команди Польщі, посів 21-ше місце. На цих же Іграх виступав американець українського походження Валентин Білас, що посів шосте місце на дистанції 5000 метрів зі швидкісного бігу на ковзанах.

На II Олімпійських Іграх у Сент-Моріц (Швейцарія) виступило 3 спортсмени українського походження: Валентин Білас (США) в бігу на ковзанах посів: 1500 м і 5000 м — 6-те місце, 10 000 м — 5-те місце і 500 м — 17-те місце. Францішек Кава народився у Львові, представляв Польщу в лижних перегонах на 50 км посів 27 місце. Кава закінчив Львівську політехніку і був інженером систем вентиляції та нагрівання. Улітку він бігав середні легкоатлетичні дистанції, а взимку — на лижах. Володимир Крігер (народився у Дніпропетровську) представляв Польщу у грі в хокеї — 8-ме місце.

На III Олімпіаді в Лейк-Плесіді (США) виступило четверо українців із Польщі. Вони представляли Польщу у хокеї на льоду: Адам Ковальський (народився в Івано-Франківську), Володимир Крігер (народився у Дніпропетровську), Роман Сабинський (народився у Львові), Казімеж Соколовський (народився у Львові). Їхня команда посіла 4-те місце. Крім того, Валентин Білас посів 5-те в бігу на ковзанах на дистанції 10 000 м.

На IV Зимових Олімпійських іграх вихідці з України виступали за Польщу: Адам Ковальський (народився в Івано-Франківську), Казімеж Соколовський (народився у Львові), Едмунд Зелінський (народився в Києві), Роман Ступницький та Владислав Лемішко (Львів) у складі хокейної команди посіли 9-те місце.

Студент юридичного факультету Чернівецького університету Роман Турушанко був учасником зимової Олімпіади 1936 р., представляючи Румунію в змаганнях з фігурного катання, ставши при цьому першим українцем, що брав участь в Олімпійських змаганнях у цьому виді спорту. Роман Турушанко — вихованець Українського спортивного клубу «Довбуш», який діяв у Чернівцях в 1920—1940 рр.

Крім Романа Турушанка, Румунію на цій Олімпіаді захищали ще двоє представників Буковини — Альфред Айзенбайсер-Ферару та Ірина Тімчіч, які зайняли 13-те місце серед пар у змаганнях із фігурного катання.

До Другої світової війни українці брали участь у всіх Зимових Олімпійських іграх, що проводились, у складах олімпійських збірних Польщі, США, Румунії та інших країн, проте не здобули нагород.

V Зимові Ігри відбулись у Санкт-Моріц (Швейцарія), проходили з 30 січня по 8 лютого 1948 року. Після Другої світової війни більшість українських земель було включено до складу СРСР. У цих змаганнях взяв участь лише колишній львів’янин та гравець львівських команд «Погонь» і «Спартак» Мєчислав Палюс у складі хокейної збірної Польщі.

Найбільша частина українських спортсменів у XX ст. здобули медалі та виступали на Зимових Олімпіадах у складі збірної Радянського Союзу (на Олімпійських іграх з 1952 року до 1988 року) та у складі Об’єднаної команди в 1992 році.

VII Зимові Олімпійські ігри в Кортіна-д’Ампеццо (Італія). Це були перші Зимові ігри в яких взяв участь СРСР. Першим прапороносцем став український ковзаняр Олег Гончаренко. Він народився у Харкові та був першим радянським чемпіоном світу в класичному ковзанярському багатоборстві, чемпіоном Європи.

На Зимових Олімпійських іграх 1956 року Олег Гончаренко завоював дві перші українські зимові бронзові медалі на дистанціях 5000 і 10 000 метрів.

О. Гончаренко брав також участь у Зимових Олімпійських іграх 1960 року у Скво-Веллі (США), де посів шосте місце на дистанції 5000 метрів. У хокейній команді Канади виступав українець Юрій (Джордж) Самойленко, який став одним із найкращих на турнірі, закинувши 7 шайб та завоював срібні нагороди Олімпіади.

IX Зимові Олімпійські Ігри в Інсбрук (Австрія), 8-м серед чоловіків був представник Польщі Єжи Войнар, народжений 1930 року у Львові, чемпіон світу.

XI Зимові Ігри в Саппоро (Японія) проходили 3—13 лютого 1972 року. На Олімпіаді у Саппоро Іван Бяков (український спортсмен) виграв першу «українську» зимову олімпійську золоту медаль у складі естафетної команди Радянського Союзу в естафеті 4 × 7,5 км.

XII Олімпійські Ігри в Інсбруку (Австрія), ще одне зимове олімпійське «золото» здобув представник України Іван Бяков. Він переміг в естафеті біатлоністів (4 × 10 км). Іншим представником України на Олімпіаді 1976 в Інсбруку була Тетяна Шелехова, яка виступала у змаганнях зі швидкісного бігу на ковзанах.

На XIII зимових Олімпійських іграх у Лейк-Плесіді (США) у 1980 р. представниками України були п’ять спортсменів (два чоловіки та три жінки) зі швидкісного бігу на ковзанах, що не здобули медалей. А Віра Зозуля, українка за походженням, стала Олімпійською чемпіонкою на одномісних санках.

Україна на Зимових Олімпійських іграх

У Альбервілі (Франція) у 1992 р. пройшли XVI зимові Олімпійські ігри, на яких спортсмени України виступали у складі Об’єднаної команди СНД. Вісім українських спортсменів (п’ять чоловіків та три жінки) взяли участь у змаганнях із шести видів спорту. Два представники України стали олімпійськими чемпіонами: В. Петренко у змаганнях з одиночного фігурного катання на ковзанах та О. Житник у складі хокейної команди. Львів’янка Світлана Гладишева виступала на гірськолижних трасах і була 8-ю у швидкісному спуску та 27-ю — у супергіганті.

Україна, як незалежна держава, вперше послала своїх спортсменів на Олімпіаду 1994 в Ліллехаммері. На тій Олімпіаді фігуристка Оксана Баюл стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України. А першу медаль, бронзову, принесла Україні біатлоністка Валентина Цербе. Загалом біатлоністи принесли найбільше медалей: Цербе бронзу у 1994, Петрова срібло в 1998 в Нагано, Лілія Єфремова бронзу в 2006 в Турині. Ще одну бронзову медаль із Туринської олімпіади привезла пара танцюристів Руслан Гончаров і Олена Грушина. Біатлоністки відзначились і на Олімпіаді в Сочі: Віта Семеренко принесла бронзу в спринті, а жіноча збірна в складі: Віти Семеренко, Юлії Джими, Валентини Семеренко та Олени Підгрушної виграли золото в жіночій естафетній гонці.

Офіційна команда України взяла участь у восьми зимових Олімпіадах, здобула 3 золоті, 1 срібну та 4 бронзових медалей — всього 8.

Цікаві факти

Рекордсменом по проведенню змагань є Альпи: тут Олімпійські ігри проводилися 10 разів (11, якщо рахувати ігри 2026 року). Чотири рази ігри відбувались у Кордильєрах, 2 рази в Скандинавських горах, 2 рази в Аппалачах, по одному разу: Динарські гори, Японські Альпи, Кавказькі гори, Східнокорейські гори. Один раз ігри проводилися в місцевості, в якій гори як такі відсутні — в Саппоро.

Зимові Олімпійські ігри ніколи не проводили у Південній півкулі [1] .

Див. також

Джерела