Декоративний дерен в саду – вирощування, види та сорти з фото

Серед садових багаторічників дерен представляє особливу групу чагарників, декоративність яких універсальна, оскільки сортове й видове розмаїття культури вражає своєю красою круглий рік – від весняних квітів до барвистих зимових пагонів.

Крім високої декоративності в догляді дерен невибагливий, посадка не відрізняється складністю, а його застосування в ландшафтному дизайні дуже різноманітно – від живоплоту до рослинних композицій будь-якого стилю.

Рід дерену (Cornus) або кизилу об’єднує близько 30-60 видів рослин з сімейства Кизилових (Cornaceae). Більшість з них – листяні дерева або чагарники, але деякі види майже трав’янисті багаторічники.

Дерен опис

В залежності від виду, представники роду відрізняються за своїм розміром. Деякі з них мініатюрні, ґрунтопокривні кущики всього 20-30 см заввишки, інші невисокі чагарники та деревця близько 1-3 метрів. Але є і дуже високорослі дерева, що досягають 7-9 метрів у висоту.

Листя з яскраво вираженими прожилками по краю зелене або строкате. Восени воно набуває жовто-лимонних або фіолетово-пурпурних відтінків.

Осіннє забарвлення листя

Візитною карткою більшості декоративних форм дерену є їх барвисті, глянцеві пагони, які після опадання листя ефектно контрастують на тлі осіннього, зимового та ранньовесняного пейзажу.

Розмір квітів варіюється в залежності від сортової приналежності, а забарвлення зустрічається від білого до рожевого або червоно-рожевого. Цвітіння триває близько двох-чотирьох тижнів. Плоди червоного або білуватого кольору являють собою кістянки з одним або двома насінням та соковитим м’якушем.

Сорти та види дерену

Дерен білий (Cornus alba). Відомий у культурі з початку XIX століття та найбільш популярний в садовому дизайні завдяки високій декоративності сортових форм. Стебла, що ростуть з центру, прямі, а бічні пагони можуть згинатися.

Цей розлогий кущ зі строкатим листям досягає в природі близько 3 м у висоту та виділяється червоним, кармінно-рожевим або фіолетово-бордовим осіннім забарвленням листя.

Цвіте на рубежі травня та червня численними дрібними кремово-жовтими квітами, що зібрані в плоскі зонтичні суцвіття. В кінці літа та восени дозрівають блакитно-білі сферичні плоди.

Однією з декоративних особливостей виду та всіх його сортових форм є інтенсивне коралово-червоне забарвлення пагонів взимку. Гладку кору покриває восковий наліт, надаючи стеблам блиск.

На пагонах старше двох років червоний колір не такий яскравий, тому кожні 2-3 роки необхідне обрізування. Новий весняний приріст зеленого відтінку, згодом червоніє в кінці сезону. Рослина дуже стійка до низьких температур та рідко уражається шкідниками або хворобами.

Сорти дерену білого

«Ауреа». Крім забарвлених пагонів, сорт вражає своїм золотисто-жовтим весняно-літнім листям.

Дерен «Сібіріка» (Sibirica) відомий своїми яскраво-червоними стеблами взимку, які особливо ефектні в сонячні дні на тлі снігу. Листя блідо-зелені з білою окантовкою. Сорт відзначився нагородою Британського королівського садівничого товариства.

«Сібіріка варієгата» (Sibirica Variegata). Прекрасне строкате листя в кремових та зелених тонах покриває кущі навесні й влітку, що робить його цікавим доповненням до дизайну саду. Восени воно набуває всі відтінків рожевого, пурпурного, бронзового.

Схожі по виду ряболисті сорти білого дерену «Елегантіссіма» (Elegantissima) та «Айворі хало» (Ivory Halo або Baihalo) з білим нерівномірним обідком по краю світло-зеленої листяної пластини та щільними червоними пагонами. На відстані кущі виглядають ніби покриті квітами. Восени листя набуває пурпурно-червоного відтінку. Висота рослин близько 2,5 метра.

Дерен «Шпета» (Spaethii). Чагарник, що досягає 1,5 метрів у висоту з прямими, зазвичай нерозгалуженими пагонами. Видатними декоративними особливостями цього сорту є яскраво-червоні зимові стебла й листя з яскравою золотисто-жовтою нерівномірною облямівкою по краях та червоно-рожевим відтінком в кінці сезону.

«Spaethii» дуже схожий на сорт білого дерну «Гоучулті» (Gouchaultii), з яким його часто плутають.

«Siberian Pearls». Чудовий компактний сорт з тривалим, рясним цвітінням. До осені дозрівають численні грона блакитно-білих схожих на перли ягід, які ефектно контрастують на тлі фіолетово-бордового осіннього листя. Пагони взимку яскраво червоні.

Ще один сорт білого дерену – «Кессельрінгі» (Kesselringii). Являє собою багатоквітковий чагарник, що утворює зарості темно-червоних стебел, які взимку стають фіолетово-шоколадними. Зелене сезонне листя набуває фіолетово-червоного відтінку з приходом осені.

Дерен криваво-червоний (Cornus sanguinea) або свидина червона. Це середньорослий кущ висотою близько 2 метрів. Садові сорти часто називають «зимовим вогнем», оскільки листя восени стає помаранчево-жовтим, а потім опадає, оголюючи барвисті пагони.

«Anny’s Winter Orange» – один з кращих сортів даного виду. Навесні та влітку зелене листя контрастує з блідими жовто-помаранчевими стеблами. Восени дозрівають грона темно-фіолетових ягід, а листя набуває помаранчево-золотих та коралових відтінків.

Опадаючи, воно відкриває пагони, які з морозами стають помаранчево-червоними. Сорт є лауреатом престижної премії «Садові заслуги» Королівського садівничого товариства.

Дерен блискучий (Cornus stolonifera, синонім Cornus sericea). У дикій природі росте в областях з вологим ґрунтом в заболочених місцях. Висота 1,5-4 метри. Легко поширюється підземними бічними кореневищами, які дають нову поросль. Гілки темно-червоні на сонці та коричнево-зелені при посадці в тіні.

«Флавірамеа» (Flaviramea) – відомий жовтий сорт даного виду. Являє собою компактний невисокий кущ, декоративною особливістю якого є яскраві золотисто-жовті зимові пагони.

Канадський дерен (Cornus cyananthus) відноситься до мініатюрних, ґрунтопокровних видів висотою всього 20 см. Розростаючись, утворює зелені килими, що посипані навесні кремовими або білими квітами, а восени червоними, їстівними ягодами.

Для успішного вирощування потребує півтіні та помірно вологого ґрунту зі слабокислою реакцією. Це морозостійкий вид, який витримує зниження температури до – 40 °C, стійкий до шкідників й хвороб.

Дерен коуса (C. Kousa) або китайський. Вид належить до групи красиво квітучих кизилів. Пік його цвітіння припадає на червень та вражає своєю пишністю.

Дерево усипане великими квітами рожевого, білого або червоно-рожевого забарвлення, в залежності від сорту. Після цвітіння зав’язуються смачні червоні плоди.

Сорти рожевого цвітіння: «Miss Satomi», «Червоний Вогонь». Білі й кремово-білі квіти: «Сhina girl», «Milky way», «Venus», строкатолисті сорти з різним забарвленням квітів «Акацукі», «Summer Fun», «Wolf’s Eyes».

Посадка дерену

Саджанці з відкритим корінням висаджують восени або навесні. Кущі, що вирощені в контейнерах, можна висаджувати в будь-який час поточного сезону.

Для успішного вирощування дерену необхідно вибрати правильне місце та склад ґрунту. Культура процвітає в родючих, вологих й добре дренованих субстратах з нейтральним або злегка кислим pH, в теплому місці саду, який захищений від холодного вітру, на сонці або в півтіні. Сорти з кольоровими пагонами краще висаджувати на повному сонці, яке підсилює інтенсивність їх забарвлення.

Посадку саджанців з відкритим корінням рекомендується проводити відразу після покупки. Якщо немає можливості посадити їх найближчим часом, то занурюють коріння в воду та тримають в тінистому місці.

Розмір посадкової ями повинен бути у 2-З рази більше коріння. Перед посадкою готують родючу суміш: дві частини листяної землі змішують з двома частинами компосту або перегною, однією частиною торф’яного моху (торфу) та однією частиною піску.

На дні ями насипають дренажний шар з битої цегли або великого керамзиту. Потім шар земляної суміші. Саджанець поміщають в яму й присипають рештою ґрунту так, щоб коренева шийка залишилася трохи вище рівня землі.

Утрамбуйте ґрунт та добре полийте. Якщо земля дала усадку, то досипте необхідну кількість, стежачи за кореневою шийкою саджанця. Для вирощування як живопліт дерен висаджують в заздалегідь викопану траншею на відстані 30-70 см один від одного, в залежності від розміру сорту.

Декоративний дерен – догляд після посадки

Саджанці дерену після посадки дуже чутливі до посухи, тому полив проводять при відсутності дощів раз у 2 дні протягом місяця, а потім протягом наступного року поливають рясно раз в 1 тиждень, підтримуючи середню вологість ґрунту.

У літню спеку полив збільшують. Дорослі 4-5 річні насадження можуть витримувати короткочасну посуху, але в умовах тривалої відсутності води листя в’яне, засихає. Після рясного зрошення (2-4 відра на кущ) пружність листя відновлюється. Зрошення влітку найкраще проводити ввечері, виливаючи воду в пристовбурну лунку.

Увага! Хороший ріст та декоративність культури можливі тільки при постійній вологості субстрату

Запобігти випаровуванню води з ґрунту, захистити його від перегріву влітку та холоду взимку допоможе мульчування землі навколо насаджень, особливо молодих. Мульчу з компосту або торфу насипають в пристовбурному колі, не торкаючись основи пагонів або стовбура.

Деякі сорти можуть підмерзати в холодні зими, але особливо чутливий до холоду є дерен коуса. Молоді рослини даного виду потребують укриття з нетканого матеріалу, а коріння захисту з високого шару мульчі з опалого листя.

У догляд за дереном в саду входять сезонні підгодівлі. Для гарного росту та цвітіння підгодовують збалансованими мінеральними добривами повільної дії у вигляді порошку або гранул.

Удобрюють в період активної вегетації пагонів в травні-червні. Восени актуальні калійні підгодівлі, що підвищують стійкість рослини до низьких зимових температур та хвороб.

Обрізування дерену навесні

Обрізування є важливим етапом у догляді за дереном в саду. Процедура допомагає зберегти декоративність сортів, підтримує їх компактну форму та необхідну висоту в живоплоті.

Дуже яскравий та інтенсивний колір мають молоді пагони, старі гілочки поступово стають коричневими й втрачають свою привабливість. Багато садівників для підтримки зимового декоративного забарвлення чагарників воліють видаляти 20-25% найстаріших стебел в березні місяці кожного року.

Альтернативою щорічного обрізування є вкорочування старих стебел кожні 2-3 роки, залишаючи 15-30 см над землею. Такий спосіб добре стимулює ріст нових пагонів, але цвітіння в цьому випадку не чекайте, оскільки квіти формуються тільки на дворічному прирості.

Молоді саджанці починають обрізувати тільки на 2-3 рік після посадки, коли вони повністю зміцніли. Дерен коуса та канадський укорочування пагонів не потребують.

Розмноження дерену живцями навесні

Культура дуже легко розмножується бічними відводками, кореневими відростками та живцями. Кращий час для живцювання – завершення циклу цвітіння. Відповідне стебло повинне ламатися, коли його згинають. Зрізають живці з 2-3 міжвузлями нижче листяних бруньок під кутом 45 градусів.

Листочки краще видалити. Нижню частину живців спочатку занурюють у воду, а потім в гормон, що стимулює ріст коренів. Висаджують в горщик з сумішшю піску та перліту або універсального ґрунту та піску (1:1). Розпилюють воду на ґрунт й живці та накривають прозорим пакетом. Горщик ставлять в тінисте місце саду.

Утворення коренів можливо при підтримці постійної середньої вологості субстрату. Зазвичай вкорінення займає близько 6 тижнів. Як тільки з’являться ознаки нового зростання пакет можна прибрати, а саджанці помістити в місце з яскравим розсіяним світлом. Регулярно поливайте рослини та використовуйте рідкі добрива, але тільки половину дози.

Саджанці з добре сформованими листочками та корінням пересаджують в більший горщик з родючою сумішшю та залишають на зимівлю в прохолодному приміщенні. Висаджують у відкритий ґрунт в кінці весни.

Деревні живці можна також заготовляти пізньої осені та всю зиму зберігати в холодильнику в закритому пакеті з вологим піском. Навесні технологія вкорінення така ж, як описана вище.

Розмноження відводками та кореневими відростками

Цей метод розмноження має більш високу результативність, ніж живцювання. Бічний тонкий пагін нахиляють до землі в заздалегідь приготовлену неглибоку траншею, надрізають знизу, а місце зрізу обробляють кореневим гормоном. Потім кріплять дротом та присипають землею, змішаною з компостом, залишаючи кінець пагона над рівнем землі.

Ця техніка найкраще працює ранньою весною або в кінці літа. Ґрунт навколо закопаної гілки повинен залишатися вологим до появи коренів, цей процес може зайняти кілька місяців. Вкорінений пагін відсікається від основної рослини ранньою осінню або наступної весни та висаджується на нове місце.

Кореневі відростки куща після відсікання з частиною кореня та грудкою землі готові до посадки. Процедуру проводять навесні або восени.

Розмноження насінням

Насіння гібридних та сортових форм часто стерильне, але життєздатний матеріал є в продажу. Насіння для проростання вимагає тривалого періоду стратифікації. Посіяне у відкритий ґрунт в жовтні, воно проростає навесні в березні або квітні. Хоча деяке насіння може прорости тільки через рік.

Молоді паростки слабкі та потребують захисту від сонця й вітру протягом декількох місяців, Тому посівний матеріал краще висівати в контейнери, де його можна пророщувати в приміщенні.

Період стратифікації займає приблизно 4 місяці. Насіння поміщають в пакет у вологий пісок та зберігають у холодильнику при температурі 2-3 °C. Після періоду стратифікації висівають у вологу суміш піску і торфу, пророщують при температурі 18-20 °C.

З появою 3-4 листочків сіянці пікірують та висаджують в окремі горщики в родючу суміш. Посадку дерену у відкритий ґрунт проводять через 2 роки вирощування в горщику.

Проблеми у вирощуванні дерену

1. Найбільш поширеним грибковим захворюванням декоративного дерену є антракноз. Починається хвороба з появою коричневих плям з пурпуровими краями, які потім буріють, а листя скручується та засихає.

Вторинні ознаки хвороби – некротичні коричневі ділянки на корі гілок та стовбура. Лікування ефективне, якщо хвороба виявлена до початку відмирання гілок.

2. У загущених посадках при підвищеній вологості й поганій циркуляції повітря насадження можуть уражатися борошнистою росою, найчастіше в кінці літа. Її симптом – біло-сірий порошкоподібний наліт на листі, яке з часом знебарвлюється та скручується. Теплі, сухі дні та прохолодні, вологі ночі сприяють розвитку хвороби.

3. Плямистість листя викликана грибами Cercospora cornicola і Septoria. Найчастіше хвороба зустрічається у вологі літні місяці та може вражати все листя, яке передчасно опадає.

Зазвичай захворювання не сильно позначається на зростанні та загальному здоров’ю куща, але повторні роки раннього опадання можуть послабити рослину.

Контроль всіх грибкових захворювань полягає в правильному догляді за дереном, своєчасному видаленні та спалюванні уражених частин рослини, поліпшення циркуляції повітря, а лікування насаджень проводяться за допомогою неодноразових обробок фунгіцидами.

4. Потемніння кінчиків та країв листя, скручування, поява рожевого відтінку зі зворотного боку листяної пластини є результатом стресу, що викликаний посухою, тепловим навантаженням або тривалим затопленням ґрунту. Подібні симптоми можуть бути також ознакою надмірної підгодівлі.

В’янення листя в результаті теплового та водного стресу

5. Опік листя. Виглядає як хвороба, але причина криється в занадто сухих умовах навколишнього середовища, що викликають сильний стрес у дерев та чагарників дерену. Листя по краях висихає, жовтіє. Із-за дрібної кореневої системи найбільш схильні до опіку молоді саджанці.

Декоративний дерен в ландшафтному дизайні

Кожна садова композиція складає складний іспит пізньої осені, коли сніг ще не випав, а рослини пожухли та опало листя. Саме в цей період ми можемо оцінити всю красу дерену з декоративними пагонами, які стають яскравим акцентом саду, створюючи святкову атмосферу до самої весни.

Хорошим місцем для вирощування дерену в саду є ділянки поблизу штучних водойм. Нечисленні посадки з 1-3 кущів ефектні на тлі хвойних культур та злаків. Але найбільш виграшно виглядає чагарник в груповій композиції з сортами різних забарвлень стебел: червоними, шоколадними, жовтими.

Композиції з іншими декоративно-листяними чагарниками та низькорослими плакучими деревами дозволяють отримати цікавий візуальний ефект. Канадський дерен ідеально підходить для створення килимів під кронами дерев та в тінистих куточках саду.

Культура прекрасно вписується у пейзажний сільський або англійський стиль, є ідеальним фоном для первоцвітів, кущів та дерев, що рано квітнуть: азалії, форзиції, сакури та інших.

Дерен часто використовують у створенні живоплоту та як солітера на тлі зеленого газону. Декоративність поодинокої посадки особливо ефектна у дерену коуса в весняному пейзажі саду.

Дерен білий: вирощування в саду, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 07 лютого 2019 Перша редакція: 07 липня 2017 🕒 9 хвилин 👀 18546 разів 💬 0 коментарів

Дерен білий (лат. Cornus alba), або кизил білий – вид роду Дерен родини Деренові, близький родич кизилу паросткового, або шовковистого. Природний ареал рослини захоплює Монголію, Китай, Корею, а також простягається від європейської частини Росії до Далекого Сходу та Японії. Зростає дерен білий у підліску заболочених темнохвойних лісів.

Родова назва рослини перекладається як «ріг». Чагарник дерен білий, як найпоширеніший у культурі вид, часто використовується в міському озелененні.

Посадка й догляд за дереном білим

• Цвітіння: рясне в першій половині літа, повторне – на початку осені.
• Посадка: навесні до початку сокоруху або в період падолисту.
• Полив: саджанці поливають 1-2 рази на тиждень, дорослі рослини – 2-3 рази на місяць в посушливу пору, витрачаючи на кожну рослину 1,5-2 відра води.
• Підживлення: при вирощуванні в родючому ґрунті можна не підживлювати, а в бідний ґрунт навесні під кожен кущ уносять 100-150 г комплексного мінерального добрива, а влітку – 5-7 кг перегною.
• Обрізування: з трирічного віку двічі на рік: у липні й у серпні. Види з яскравозабарвленою корою стрижуть напровесні один раз на декілька років.
• Розмноження: насінням, відсадками й живцями.
• Шкідники: щитівки комоподібна та попелиця.
• Хвороби: борошниста роса.

Дерен білий – опис

Дерен білий – гіллястий чагарник із прямими, голими й гнучкими гілками коралово-червоного, чорно-червоного або червоно-бурого кольору, що дугоподібно вигинаються з віком. Висота дерену білого може сягати 3 м. Листя у рослини завдовжки від 2 до 10 і завширшки від 1 до 7 см, супротивне, цілокрає, еліптичне, черешкове, опушене, з трьома-п’ятьма явними дугоподібними жилками. Верхня сторона листя темно-зелена, нижня – сизувата. Дрібні білі квітки з чотирма пелюстками зібрані в густі кінцеві щитки діаметром від 3 до 5 см. Рясне цвітіння проходить у першій половині літа, а на початку осені дерен білий зацвітає повторно. Плоди дерену білого – ягодоподібні кістянки, синюваті в незрілому вигляді та блакитно-білі, сплюснуті після дозрівання. І цвіте, і плодоносить дерен білий із дво-трирічного віку.

Дерен білий вирізняється зимостійкістю, жаростійкістю, тіньовитривалістю, добре росте на будь-яких ґрунтах і в міських умовах. Він настільки ж прекрасний, наскільки невибагливий.

Посадка дерену білого у відкритому ґрунті

Коли садити дерен білий

Посадка дерену білого і догляд за ним не вимагають ніяких спеціальних навичок. Садити дерен білий можна напровесні, до початку сокоруху, або під час падолисту. Для більшості садівників краща осіння посадка рослини, оскільки з настанням весни перезимувалі саджанці відразу ж починають рости. Якщо ж ви вирішили посадити дерен білий навесні, постарайтеся зберегти на його корінні якомога більше землі, в якій ріс саджанець, щоб захистити кореневу систему від стресу при пересадці.

Дерен білий нормально росте в притінку й навіть у затінку, тому його часто висаджують під деревами або вздовж глухих стін і парканів. Однак ряболисті форми вимагають яскравого освітлення, інакше їхнє листя втрачає своє оригінальне забарвлення.

Як посадити дерен білий

Склад ґрунту великого значення для рослини не має: дерен білий може рости й на легких пісковиках, і на кам’янистих ділянках, і в важких суглинках. Єдиною вимогою є нейтральний рівень кислотності ґрунту.

Найкращий посадковий матеріал – саджанці не старше 4 років: вони швидко приживаються і дають після обрізування багато молодих пагонів. Перед посадкою помістіть кореневу систему саджанців на кілька годин у воду, щоб коріння наситилося вологою і легше пережило адаптацію. Саджанці із закритою кореневою системою такої процедури не потребують. Розмір посадкової ями для дерену білого має бути на чверть більшим, ніж обсяг кореневої системи рослини із земляною грудкою. Щоби дерен білий нормально ріс і розвивався в болотистому ґрунті, йому потрібно забезпечити гарний дренаж: на дно ями укладають шар битої цегли або щебеню, змішаного з піском, завтовшки близько 15 см. Якщо ж ґрунт на ділянці сухий, а ґрунтові води залягають на значній глибині, дренаж у посадкову яму годі й закладати взагалі, можна обійтися лише шаром піску.

Заповнюють простір навколо коренів сумішшю ґрунту з верхнього родючого шару з компостом і перегноєм. Після посадки поверхню утрамбовують, рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурні кола саджанця мульчують органічним матеріалом. Коренева шийка має опинитися на рівні поверхні.

Догляд за дереном білим

Кущ дерен білий хоч і невибагливий, але уваги до себе все-таки вимагає. Полягає догляд за дереном у поливаннях, розпушуванні ґрунту й видаленні бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та захисті від хвороб і шкідників.

Найбільше поливання потребують молоді та щойно висаджені рослини, які необхідно поливати 1-2 рази на тиждень. Дорослий дерен поливають лише в сильну посуху. У жарку пору року цілком достатньо 2-3 поливань на місяць при витраті 1,5-2 відер води на кожну рослину. Після зволоження розпушіть ґрунт у пристовбурних колах і видаліть бур’ян.

Підживлювати дерен білий бажано, але необов’язково, тим більше, якщо він росте в родючому ґрунті. Щоб у рослини був здоровий і квітучий вигляд, можна внести навесні під кожен кущ по 100-150 г комплексного мінерального добрива, а влітку по 5-7 кг компосту або перегною. Регулярне формуюче обрізування дерену білого здійснюється з трирічного віку, інакше незабаром почне оголятися нижня частина куща. Щоби кущ зберігав компактний вигляд, потрібно видалити на ньому кожен третій або четвертий пагін, залишивши на рослині тільки сильні й розвинені гілки. Кущі живоплоту стрижуть уперше в липні, а вдруге – в серпні, після відростання пагонів. Сорти дерену з яскраво забарвленою корою стрижуть один раз на декілька років напровесні, до початку розпускання бруньок: кущі обрізають повністю на висоті 20 см від землі. Це обрізування стимулює відростання безлічі молодих пагонів.

Що стосується формування куща, то популярними в ландшафтному дизайні формами є колона, дуга, півсфера, куб, куля та інші фігури. Можна формувати рослину в вигляді штамбового дерева, в один стовбур. А можна підтримувати природну форму крони, тим паче, що деякі різновиди дерену білого прекрасно виглядають і без формуючого обрізування. Такі рослини потребують тільки щорічного санітарного прочищення. Дорослі кущі дерену білого рідко уражаються інфекціями та шкідниками, але молодий чагарник буває уразливий для борошнистої роси, щитівок комовидних і попелиці. Щойно навесні на листках рослини з’явиться неохайний білястий наліт, негайно видаліть уражені гілки й обробіть кущ одновідсотковою бордоською рідиною або розчином Фундазолу. А проти попелиці й щитівок слід застосувати розчин будь-якого акарицидного препарату, наприклад, Актари, Актелліка, Акаріну, Банколу або Біотліна.

Розмноження дерену білого

Розмножується дерен білий насіннєвим способом, відсадками і живцями. Прорісність насіння рослини наближається до 100 %. Дерен висівають восени, відразу після збору насіння. Можна сіяти дерен білий і навесні, оскільки його насіння зберігає прорісність до п’яти років, однак упродовж зими його потрібно стратифікувати, протримавши не менше двох місяців у холодильнику при температурі 5 ºC. Сіють дерен зі щільністю від 5 до 15 насінин на кожен м², глибина посіву – 4-5 см. Проростають сходи дуже довго, іноді на другий або третій рік. І майте на увазі, що стандартний за розмірами кущ дерену білого при насіннєвому розмноженні ви отримаєте тільки через 5-8 років.

Сортові рослини краще розмножувати швидкими і більш продуктивними вегетативними способами. Як розмножити дерен білий живцюванням? Наріжте на початку червня з сильного, здорового куща трохи здерев’янілих живців із 7-9 бруньками і висадіть їх у контейнер із відповідним ґрунтом. Укорінення краще проводити в теплиці. Догляд за живцями полягає в зволоженні ґрунту і підживленні органічними та мінеральними добривами. До початку осені ви отримаєте самостійні саджанці з добре розвиненою кореневою системою.

Найпростіший спосіб розмноження дерену білого – укорінення відсадків. Навесні нахиліть низько зростаючий гнучкий пагін рослини до землі та повністю занурте його в заздалегідь вириту канавку, залишивши над поверхнею лише верхівку. Закріпіть гілку в такому положенні й заповніть канавку живильним ґрунтом. Упродовж літа не забувайте поливати відсадок і підживлювати його добривами. На зиму відсадок краще вкрити листям або ялиновим гіллям. Пересаджувати на постійне місце саджанець можна буде наступної весни або осені.

Сорти дерену білого

• дерен білий аргентео-маргіната – рослина з червоною корою і зеленим листям із кремово-білою облямівкою. Восени листя стає карміново-червоним. Найпопулярнішим сортом цієї форми є дерен білий Елегантіссіма – чагарник заввишки до 3 м з ефектними червоними пагонами й широкою, нерівномірною кремово-білою облямівкою листя, на якому, крім облямівки, є плями та смуги кремового кольору;
• садова форма Сібіріка – низькорослі рослини з яскравими червоними пагонами й світло-зеленим листям, яке восени стає червоно-коричневим. Популярністю користується дерен білий Сібіріка Варієгата – чагарник заввишки до 2 м із широкою кремовою облямівкою листя, а також плямами й штрихами блідо-жовтого кольору. Восени зелена частина листя стає пурпуровою. Сорт схожий на Елегантіссіму, але зростає повільніше, тому підходить для невеликих садів. Затребуваний серед садівників також дерен білий Ауреа – чагарник заввишки до 2 м із ніжно-жовтим листям, червоними пагонами, кремово-білими квітками і блакитно-білими плодами;
• садова форма Керна – рослини із зеленим листям у жовті плями;
• дерен білий Шпета – садова форма, виведена близько століття тому, рослини заввишки до 2 м із коричнево-червоними пагонами й широкою нерівною золотисто-жовтою облямівкою по краю зеленого листя. Восени листя стає пурпуровим;
• дерен білий Кессельрінгі – рослини з чорно-червоними або пурпурно-чорними пагонами.

Затребувані в культурі й такі сорти дерену білого:

• Астросангвінеа – рослина з зеленим листям і малиновими пагонами, що сягає у висоту півтора метра;
• Алеманз Компакт – кущ із яскраво-зеленим листям і червоними в молодому віці пагонами;
• Ауреа Елегантіссіма – кущ заввишки до 2 м із жовто-пір’ястим листям;
• Блад Гуд – чагарник заввишки 2-3 м із червоно-кораловими пагонами й листям;
• дерен білий Гоучаулті (Гухалті, Гушолті) – рослина з криваво-червоними пагонами й злегка поникаючим зеленим листям у білих, рожевих і червоних плямах;
• Айворі Хейлоу – сорт із кулястою кроною, червоними пагонами й зеленим листям із широкою біло-кремовою облямівкою;
• Сібіріка Рубі – чагарник заввишки до 1,5 м із коралово-червоними пагонами та закругленим темно-зеленим листям, яке восени стає червоно-фіолетовим.

Дерен білий у ландшафтному дизайні

Найчастіше пластичний дерен білий, що легко зносить обрізування, використовують для створення живоплоту. Ряболисті й гарноквітучі форми дерену білого ефектні і в якості сольних рослин, і в групових композиціях. Через те, що дерен білий прекрасно почувається в перезволоженому ґрунті, його часто використовують для декорування та укріплення берегів штучних водойм, де він чудово уживається з хостами й іншими прибережними багаторічниками. Садять дерен білий і на ділянках зі складним багаторівневим рельєфом.

Оскільки дерен білий однаково добре росте як на сонячних ділянках, так і в затінку, його часто висаджують під великими деревами. Прекрасно поєднуються яскраві пагони і листя дерену й з вічнозеленими рослинами. Безперечна перевага дерену білого в тому, що він залишається привабливим упродовж усього вегетаційного сезону.