Якість зерна: вимоги, методи визначення, показники

З цієї статті ви дізнаєтеся про те, як визначити якість зерна. Ми розповімо про показники та методи визначення якості зерна пшениці та інших зернових культур. Ця інформація допоможе вам у дотриманні вимог ринку та виробництва, а також у підготовці зерна для експорту.

Показники якості зерна пшениці

Якість зерна впливає на її цінність для використання у харчовій і переробній промисловості. Щоб визначити придатність зерна, досліджують його технологічні показники, а також борошномельні та хлібопекарські властивості.

Ось загальні параметри для зернових культур:

• зовнішній вигляд;
• вологість;
• колір;
• смак;
• запах;
• зараженість шкідниками;
• домішки.

До спеціальних показників якості зерна пшениці відносять:

• білкову частку;
• вміст клейковини;
• натуру;
• склоподібність;
• схожість.

Методи визначення якості зерна

Щоб визначити якість зерна використовують:

• органолептичний аналіз — здійснюється за допомогою органів чуття людини та допомагає зробити первинні висновки;
• фізико-хімічний аналіз — більш глибоке дослідження в лабораторних умовах.

Нижче наведено короткий огляд основних методів оцінки, що дозволяють точно визначити характеристики зерна.

Органолептичний аналіз

1. Візуальна оцінка. Спочатку зерно перевіряють на наявність небажаних відтінків чи плям. Колірні зміни можуть вказувати на зміни у хімічному складі та деформовану структуру. Пошкоджені зерна знижують якість усієї партії.
2. Аналіз запаху. Також перевіряють наявність неприємних чи аномальних запахів. Аромат польових трав або гнильний запах може вказувати на помилки у вирощуванні, збиранні чи зберіганні врожаю. Оптимально, якщо зерно має аромат свіжої соломи.
3. Перевірка смаку. Пшеницю додатково оцінюють на смак, тільки якщо є сторонній запах.

Фізико-хімічний аналіз

1. Визначення домішок. Зерно візуально або за допомогою спеціальних сит перевіряють на наявність каміння, металевих частинок, піску та інших домішок. Засміченість впливає на безпеку та якість продуктів.
2. Оцінка зараженості шкідниками. Для визначення якості зерна його також оглядають на наявність слідів шкідників, гризунів і хвороб. Впливає на збереження культури та її придатність для переробки.

1. Вимірювання вологості. Зерно піддається сушінню за певних умов, потім вимірюється зміна маси для визначення вологості. Вологість впливає на зберігання та обробку зерна.
2. Вимірювання масової частки білка. Рівень білка визначають методом К’єльдаля. Показник впливає на якість борошна та інших продуктів із пшениці. Чим вищий вміст білка, тим вища харчова та технологічна цінність зерна.
3. Оцінка клейковини. Цей аналіз роблять для прогнозування хлібопекарських властивостей зерна. Тести розтягування та розтікання глютену дозволяють оцінити його еластичність і зчеплюваність. Глютен важливий для структури та обсягу випічки.
4. Вимірювання склоподібності. Її визначають за допомогою діафаноскопа чи шляхом розрізання зерен. Структура внутрішніх тканин зерна є важливою для переробки. Склоподібна пшениця легше перемелюється, тому з неї виробляють борошно вищого ґатунку.
5. Визначення вологовіддачі. Зерно занурюють у воду та порівнюють вагу до і після занурення для дослідження здатності зерна вбирати та утримувати вологу. Ця характеристика впливає на процеси уварювання та приготування продуктів.
6. Аналіз натури. Аналіз полягає у вимірюванні маси 1 літра зерна, вираженої у грамах. Цей показник, званий також об’ємною масою, дозволяє оцінити густину та стан зерна. Висока натура забезпечує кращу схоронність і кращі технологічні характеристики для переробки.
7. Визначення числа падіння. Оцінюють здатність насіння успішно проникати в ґрунт і проростати. Цей показник є важливим для оптимізації техніки посіву.
8. Оцінка схожості. За допомогою фізико-хімічного дослідження також виявляють відсоток насіння, яке здатне дати здорові паростки. Цей важливий агротехнічний фактор впливає на рівень врожайності та якість сівозміни.

Аналіз якості зерна озимої пшениці здійснюють безпосередньо після збирання та очищення врожаю, у середині серпня. Ярову пшеницю перевіряють уже в липні. За необхідності, на деяких етапах хлібообігу перевіряють додаткові показники якості.

Вимоги до якості зерна

Якісні зерна мають бути великими, однорідними за кольором, однакової форми та мати нейтральний запах. Першокласна пшениця містить оптимальну кількість білка та глютену, чиста від сторонніх домішок і шкідників, не надто волога на дотик. Ці критерії гарантують, що зерно підходить для високоякісної борошномельної та хлібопекарської промисловості.

Показники якості зерна пшениці твердих сортів за ГОСТом:

• натура — 710-750 г/л;
• вологість — до 14,5%;
• білкова частка — 11-14%;
• число падіння — 100-220 сек;
• сміттєві домішки — 2-5%;
• склоподібність — 70%.

Показники якості зерна м’яких сортів пшениці за ГОСТом:

• натура — 690-760 г/л;
• вологість — 14%;
• білкова частка — 10,5-14%;
• вміст клейковини — 18-28%
• число падіння — 130-220 сек;
• сміттєві домішки — 1-2%;
• склоподібність — 50%.

До кормової пшениці лише дві вимоги — вологість до 14,5% і домішки до 5%.

Вимоги щодо експорту зерна вказуються індивідуально в контрактах, а результати аналізу мають бути лише від лабораторій, які мають міжнародний сертифікат, наприклад ICUMSA, GAFTA чи FOSFA.

Якщо вам потрібні кошти на придбання землі, сільгосптехніки чи спецобладнання, переходьте на сайт AgroApp . Тут зібрані банки та партнерські програми, які пропонують фермерам різні фінансові послуги на вигідних умовах. Подайте заявку та отримайте попереднє рішення про кредитування вже за 24 години.

Часті питання про якість зерна

Як зробити аналіз зерна

Щоб зробити аналіз зерна, необхідно провести візуальну оцінку виявлення дефектів і слідів шкідників. Потім здати на лабораторні дослідження для вимірювання вмісту білка, клейковини та інших показників.

Як натура зерна впливає на його якість

Чим вище значення такого показника як натура, тим якіснішим вважається зерно. Адже високонатурний врожай має більший вміст поживних речовин, наприклад, крохмалю, цукру. Крім цього, з такого зерна більший вихід борошна.

Ячмінь – агрономічні принципи

Фундаментальні агрономічні принципи вирощування ячменю полягають у тому, щоб спочатку сформувати ефективний травостій, а потім підтримувати його фотосинтетично активним якомога довше до моменту збирання врожаю. Для досягнення обох цих цілей необхідна ефективна програма живлення.

Основна мета вирощування зернових культур полягає в тому, щоб перетворити фотосинтетичну активну радіацію (ФАР) у суху речовину, яку можна використовувати у харчуванні людей, як корм для тварин чи сировину для виробництва енергії. Між показником вловлювання світла та загальним вмістом сухої речовини у ячмені є лінійний зв’язок. Також відомо, що у сучасних сортів ячменю індекс врожайності складає приблизно 50%, тобто 50% загального вмісту сухої речовини у пагонах перетвориться у зерно.

Цей зв’язок закладає основу для розробки наших агрономічних принципів вирощування ячменю. Щоб уловлювати сонячне випромінювання, нам потрібно, щоб у рослини був достатній листковий покрив (але не надто великий) зі здоровим зеленим листям, які будуть фіксувати 90% ФАР. Листковий покрив повинен зберігати зелене забарвлення і хороший стан протягом періоду наливу зерна.

Звідси постають дві чіткі цілі:

1. Формування травостою – для максимально швидкого розвитку потрібного об’єму листяного покриву.
2. Стійкість травостою – для збереження об’єму та хорошого стану листкового покриву до моменту збору врожаю.

Формування листкового покриву у ячменю

Перш ніж розробити детальну агрономічну стратегію, необхідно визначити основні цільові показники врожайності та якості.

Цільові показники росту та розвитку ячменю (рівень вологості 15%)

Сівба до 50% сходів – 150 днів

11-13 днів у вересні,

15-18 днів у жовтні,

25-34 днів у листопаді,

21-28 днів у березні

Кількість листків/рослин

Густота посіву навесні

300-350 рослин/м 2

Кількість пагонів у фазу 30 (ВВСН)

1180 пагонів/м 2

Максимальний індекс зеленої площі у фазу 30 (ВВСН)

Максимальний індекс зеленої площі у фазу 59 (ВВСН)

Кількість колосків

775 колосків/м 2

Кількість зернин у колоску

Вага зернини

65 кг/л питомої ваги

Розвиток листкового покриву розпочинається з сівби з метою досягти цільової густоти посіву. Норма висіву визначається з урахуванням схожості культури, ґрунтово-кліматичних умовах, даті сівби та втрат під час збирання врожаю. Після визначення норми висіву, необхідно перевірити рівень рН ґрунту та вміст поживних речовин, щоб у разі необхідності вжити коригуючих заходів. Якщо рівень рН ґрунту не відповідає оптимальному (6 – 6,5), то це може обмежити доступність деяких з них. Дефіцит поживних речовин необхідно компенсувати внесенням добрив.

По мірі розвитку, після появи двох-трьох листочків рослина споживає поживні речовини з ґрунту, особливо фосфор та азот. З поживних мікроелементів, особливу роль мають марганець та цинк. Часто ці елементи знаходяться в дефіциті. Перші 50-60 днів активного росту – це час закладання потенціалу врожайності і розвитку її основних компонентів: кількості листочків, колосків та формування зерна. Температура та волога мають значний вплив на укорінення на ранньому етапі.

Оскільки сівба озимого ячменю відбувається пізніше, збільшується проміжок часу, протягом якого формується листя (філлохрон), що, в свою чергу, затримує розвиток листкового покриву. Такі поживні речовини, як азот і фосфор, можна використовувати на цьому етапі, щоб прискорити ріст та збільшити розміри листя.

Після проростання та укорінення, у рослин розпочинається формування пагонів і подальший розвиток листя. Все це впливає на індекс зеленої площі (зелена площа : площа ґрунту), що відображає розвиток листкового покриву, що ефективно вловлює світло. Стадія кущіння має дуже важливе значення у агрономічному сенсі, оскільки вона являє собою механізм, за допомогою якого рослина ячменю може компенсувати низьку густоту стояння рослин.

Кущіння

Максимальна кількість сформованих пагонів визначається генетично, проте їх фактична кількість залежить від умов протягом вегетації, тривалості світлового дня, дати сівби, густоти посіву та живлення. За умов дефіциту вологи чи поживних елементів, бруньки пагонів залишаються у сплячому стані, і рослини формують мало пагонів кущіння.

Не всі пагони формують колоски. Старіння пагонів розпочинається після початку цвітіння основного колосу, оскільки вторинні колоски та квітки змагаються між собою за доступні продукти фотосинтезу. Показник виживання пагонів відображає кількість доступних для рослини поживних речовин, світла та води.

Озимий ячмінь

Кількість опадів

Врожайність зерна

Щільність колосся

Вага одного колосу

Оптимальна кількість колосків у рослини – 2,5 – 3,5

Ярий ячмінь

Кількість опадів

Врожайність зерна

Щільність колосся

Вага одного колосу

Оптимальна кількість колосків у рослини – 2-3

У таблиці зображена залежність урожайності від наявності опадів.

Пагони, що виживають, але не формують колосків, виступають в якості джерела поживних речовин і вуглеводів для наливу зерна. Кількість пагонів, що виживають для подальшого наливу зерна, у всіх сортів різна, а також залежить від умов протягом вегетації та догляду за культурою.

Фаза активного росту

Протягом цієї стадії відбувається «яровизація» рослин, що є умовою (разом з тривалістю світлового дня (фотоперіоду)) для переходу розвитку рослини на наступний етап, що має назву – фаза активного росту. Стебла рослини ростуть, формуючи листковий покрив, площа листя якого в шість разів перевищує площу ґрунту (ІЗП 6). Протягом цього важливого періоду, поглинання поживних речовин сягає свого максимуму, тому потреби рослин необхідно задовольнити шляхом внесення добрив та поживних мікроелементів.

План удобрення повинен включати багаторазове внесення добрив та позакореневе підживлення мікроелементами з метою досягнення максимальної ефективності використання поживних речовин на одиницю вирощуваної продукції. Після повної появи прапорцевого листка, розвиток травостою завершується. Після цього всі агрономічні заходи необхідно зосередити на тому, щоб листковий покрив був у хорошому стані, бо він повинен забезпечувати продуктами фотосинтезу зерно, що, в свою чергу, зумовлює кінцеву врожайність та якість продукції.

Тривалість листкового покриву ячменю

На кінцеву врожайність впливає багато факторів, які визначають кількість зернин на м 2 , а саме: погодні умови, хвороби рослин та кількість незамінних поживних речовин. Проте зерно наливається лише у тих рослинах, які мають запас вуглеводів зі стебла, що утворилися під час розвитку листкового покриву, а також мають зелене листя, в яких активно відбувається фотосинтез протягом періоду наливу зерна. Хороший стан остюків ячменю має особливе значення, оскільки вони відіграють значну роль у процесі фотосинтезу на етапі наливу зерна.

Хлорофіл – це дуже важливий компонент зеленого листя (і, відповідно, процесу фотосинтезу), при чому і азот, і магній є його незамінними складовими. Недостатньо оптимальний фотосинтез протягом перших двох-трьох тижнів зросту зерна скорочує кількість клітин та потенційну вагу кожної зернини.

Дефіцит азоту у прапорцевому листку призводить до загибелі квіток (місці закладання зерна). Налив зерна залежить від здатності як «споживача» (тобто всього зерна у колосі), так і «джерела» (тобто продуктів фотосинтезу та резервів). Якщо «джерело» не задовольняє «споживача», наприклад, в результаті посухи чи хвороби рослини, зерно погано наливається і після достигання може бути зморшкуватим. Один компонент процесу наливання зерна передбачає переміщення резервів стебла у зерно, що потребує енергії, яку постачає АТФ – молекула, що містить велику кількість фосфору.

Перелік агрономічних принципів вирощування ячменю

1. Підготуйте ґрунт для сівби, щоб забезпечити належний розвиток кореневої системи і оптимальне надходження поживних речовин.
2. Усуньте невідповідність рівня рН, що впливає на доступність поживних речовин.
3. Використовуйте макро- та мікроелементи (особливо азот, калій, фосфор, марганець, цинк і мідь), щоб сприяти ранньому, швидкому росту і розвитку рослин.
4. Створіть план удобрення, щоб задовольнити потреби культури, що не забезпечуються запасами ґрунту, звертаючи увагу на темпи та строки формування листкового покриву.
5. Використовуйте поживні речовини, які рослини можуть ефективно споживати для власних потреб.
6. Контролюйте посіви під час їх розвитку, щоб усунути будь-які недоліки, які можуть перешкоджати утворенню стійкого листкового покриву і формуванню зерна.
7. Зверніть увагу на якість зерна, і внесіть відповідні зміни у програму живлення.
8. Використовуйте інструменти та послуги Yara, щоб керувати удобрення та максимально збільшити рентабельність.