Які переваги та недоліки використання альтернативної енергетики: шляхи розвитку та використання

Відновлювані джерела енергії – це джерела енергії, які відновлюються у природному середовищі та можуть бути використані для виробництва електроенергії або інших видів енергії. Вони не вичерпуються при використанні та не завдають значної шкоди навколишньому середовищу.

Які бувають джерела енергії

Окрім вищезгаданих нафти, вугілля та природного газу існує 5 основних видів альтернативної енергетики:

Сонячна енергія

Вона виробляється за допомогою сонячних панелей, які перетворюють енергію Сонця на електричну енергію. Пряме перетворення сонячної радіації на електроенергію проводиться як шляхом прямого перетворення на фотоелектричних панелях, так і побічно з використанням термодинамічних методів (отримання пари з високим тиском).

Вітрова енергія

Вона служить для перетворення на механічну, теплову, а також, найчастіше, на електроенергію. Щоб отримати механічну енергію з кінетичної енергії повітряних мас застосовують елементарні вітряки.

Використовується для виробництва енергії за допомогою вітряних турбін, які перетворюють кінетичну енергію вітру на електричну енергію.

Гідроенергія

Вона виходить з енергії потоків води або гідроелектростанцій. Це енергія, зосереджена в потоках водних мас у річищних водотоках та приливних рухах. Найчастіше використовується енергія падаючої води.

Біомаса

Вона є використанням органічних матеріалів, таких як деревина, сільськогосподарські відходи, для виробництва енергії.

Біоенергію виробляють із різних видів біологічної сировини, яка виходить після перероблювання біовідходів. З твердих (тріска, пелети, деревина, солома), рідких (біоетанол, біометанол, біодизель) і газоподібних (біогаз, біоводень) видів біологічного палива шляхом термохімічних (піроліз, спалювання), фізико-хімічних (біоконверсія), або біохімічних біомас) методів перетворення одержують теплову або електричну енергію.

Геотермальна енергія

Вона виходить із тепла, що походить із глибин Землі.

За словами фахівців, використання джерел поновлюваної енергії вважається більш екологічно чистим видом, ніж використання джерел нафти, газу та вугілля, оскільки вони не викидають в атмосферу токсичні речовини та не є джерелом викидів парникових газів.

Розвиток альтернативної енергетики в Україні та світі

На початку 2000-х років в Україні почали стрімко розвиватися вітрові та сонячні електростанції. Однак це досі мізерно малий відсоток. За офіційними даними до кінця 2019 року в країні лише 7% електрики було отримано із сонячних або вітрових електростанцій.

За даними Міненерго, на кінець 2021 року загальна встановлена потужність електроенергії в Україні дещо зросла та становила близько 10% від загальної потужності енергосистеми країни. Серед видів видобутку альтернативної електроенергії найбільшу частку займає сонячна енергетика, потім вітрова енергетика та біомаса.

В Україні є ціла низка інвестиційних проєктів у галузі альтернативної енергетики, проте через повномасштабне вторгнення російських окупантів понад 90% цих проєктів було відкладено в довгу скриньку.

Плюси та мінуси відновлюваних джерел енергії

Переваги використання альтернативної енергетики:

• Екологічна безпека. Використання альтернативної енергії не веде до викиду шкідливих речовин в атмосферу, що значно знижує негативний вплив на довкілля та здоров’я людей.
• Поновлюваність. Ресурси, що використовуються в альтернативній енергетиці, такі як сонячна та вітрова енергія, є нескінченними та відновлюваними, що гарантує довгострокове використання цих джерел енергії.
• Незалежність. Використання альтернативної енергії дозволяє зменшити залежність від іноземних постачальників нафти та газу, що є важливим аспектом національної безпеки.
• Економічно вигідно. У деяких випадках використання альтернативної енергії може стати більш економічно вигідним, ніж використання традиційних джерел енергії.

Недоліки використання альтернативної енергетики:

• Низька енергетична густина. Деякі джерела альтернативної енергії, такі як сонячна та вітрова енергія, мають низьку енергетичну щільність, що обмежує їх застосування для певних цілей.
• Необхідність великих інвестицій. Створення та експлуатація інфраструктури для використання альтернативної енергії потребує великих інвестицій, що може бути важко для багатьох країн і компаній.
• Залежність погодних умов. Деякі види альтернативної енергії, такі як сонячна та вітрова, залежать від погодних умов і не можуть бути вироблені протягом усього дня та всього року.
• Вплив на природу. Створення інфраструктури для використання альтернативної енергії, такої як гідроелектростанції та вітропарки, може негативно впливати на природне середовище, включаючи тваринний світ та екосистеми.

Альтернативна енергетика: крок у майбутнє

Відновлювана енергія з кожним роком стає все більш потрібною, тому вчені продовжують шукати нові можливості для вироблення електроенергії.

Серед тих, що набувають популярності:

• Водневе паливо – при згорянні перетворюється на воду, запаси водню у Всесвіті великі.
• Велотренажери з динамо-машиною – заняття спортом поєднуються із зарядкою гаджетів або акумуляторів для освітлення будинку.
• Мініатюрні термоелектричні генератори – доки людина рухається, прилад переробляє теплову енергію тіла в струм для фітнес-браслету.

Навіщо взагалі відновлювані джерела енергії?

Відновлювані джерела енергії необхідні людству з багатьох причин. Серед іншого, основними причинами розвитку нових технологій у цій галузі є виснаження загальносвітових ресурсів, а також бажання покращити екологічну ситуацію:

• На відміну від традиційних джерел енергії, таких як нафта, вугілля та газ, виробництво енергії з ВДЕ не включає викиди парникових газів, таких як вуглекислий газ і метан. Ці гази є головною причиною зміни клімату та глобального потепління.
• Ресурси відновлюваних джерел енергії, такі як сонячна та вітрова енергія, поширені у всьому світі, і на відміну від традиційних джерел енергії вони не обмежені географічними та політичними факторами. Крім того, енергія, що отримується з ВДЕ, може бути надійною, оскільки вона не залежить від коливань цін на нафту та газ, а також від політичних криз та конфліктів.
• Використання відновлюваних джерел енергії може зменшити залежність від імпорту нафти та газу, що покращує енергетичну безпеку країни.
• Соціальне значення. Використання відновлюваних джерел енергії може призвести до покращення якості життя людей, особливо в країнах, що розвиваються, де доступ до електроенергії обмежений.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.

Читайте також:

«Земля 200». Плюси та мінуси наявних моделей відкриття ринку

До зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення залишилося півроку. Принаймні такий «дедлайн» (з 1 січня 2018 року мораторій на продаж земель с/г призначення потрібно скасувати) встановив МВФ, який діє за принципом: ввечері гроші, зранку – стільці. Тобто спочатку кілька реформ – потім кредит із 9-ма нулями. Тож уряду та парламенту поставили завдання – підготувати законодавчу базу: прийняти закон «Про обіг земель с/г призначення…». Яким він буде? Ніхто достеменно не знає. Натомість уже є ціла низка пропозицій та моделей відкриття ринку землі, часто, прямо протилежних.
Перші кажуть, що ринок треба відкривати поступово, із «запобіжниками» (мінімум гектарів у одні руки, тільки фізичним особам і лише українцям). Водночас, на перших етапах слід посилити орендні відносини, зокрема, за це виступає міністр аграрної політики Тарас Кутовий. Другі підтримують ліберальну модель – без жодних обмежень. Треті (ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода») – взагалі намагалися провести референдум за продовження мораторію на продаж землі с/г призначення безстроково. Але Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив «Батьківщині» проводити земельний референдум. Четверті пропонують створити земельну асамблею. П’яті – за те, що земельна концепція має складатися з трьох блоків. Тож сьогодні існує величезне різноманіття думок на цю тему. Та як вибрати золоту середину?
Уряд, нещодавно, створив міжвідомчу робочу групу, яка складається з керівництва галузевих аграрних асоціацій, експертів і народних депутатів. Найближчим часом вона представить концепцію першого етапу земельної реформи. Доки в Кабміні, чухають потилиці, AgroPolit.com проаналізував плюси та мінуси кожної з моделей для ринку та його учасників.

Модель уряду

В ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com автор урядового законопроекту про землю – колишній очільник Державної служби України з питань геодезії, картографі та кадастру, а тепер перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк заявив, що позиція уряду – поетапне впровадження ринку землі з запобіжниками і це має на меті створити середній клас на селі. А ось для великих агропідприємств, за його пропозиціями, ситуація може змінитись не на їхню користь.

Великі, технологічні агрохолдинги не потребуватимуть робочої сили в достатній кількості, щоб забезпечити роботою усіх селян. Тому рішення продавати в одні руки максимум 200 га землі – це стимулювання утворення середнього класу на селі. Ситуація для холдингів може змінитись: я прогнозую, що їхній сукупний земельний банк зменшиться на 20%. Це відбудеться не за одну секунду, але такий сценарій цілком вірогідний», – заявив перший заступник міністра аграрної політики.

З метою запобігання спекуляцій у перший рік впровадження обігу земель, ми передбачаємо в разі перепродажу сплату податку державі не менше 50% від нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення. Також законопроектом передбачається етапність запровадження ринку земель у частині ціноутворення. На першому етапі, який діятиме до 2020 року, ціна земельної ділянки буде не нижчою, ніж нормативна грошова оцінка, щоб не було знецінення ділянок наших громадян», – розповідає інші деталі підготовленої реформи начальник відділу економічного регулювання земельних відносин Департаменту міжнародної співпраці та ринку земель Держгеокадастру Юрій Микитенко

Позиція прем’єр-міністра Володимира Гройсмана пролунала трошки пізніше, але вона вторила земляку з Вінниччини Максимові Мартинюку.

Прем’єр декларує ті ж самі «запобіжники»: 200 га в одні руки, заборона продажу на першому етапі іноземцям та юридичним особам.

Продаж має бути доступний тільки фізособам-українцям і в обсязі не більше 200 га землі на одну особу», – зазначив прем’єр.

Натомість міністр аграрної політики та промисловості Тарас Кутовий додає суттєвий уточнюючий момент до цієї моделі, щоб вона дійсно спрацювала.

Моя позиція така: на нинішньому етапі ми можемо говорити виключно про продаж прав оренди на землю і банківську заставу прав оренди, щоб під ці права можна було залучати додаткові інвестиції аграріям у бізнесі. Права власності на землю залишаться у селян і ці права не будуть предметом господарських відносин», – заявив він у ефірі «5 каналу».

Він уточнив, що права оренди великими компаніями (2–3 тис. га) вже давно в Україні продаються разом із корпоративними правами, а фермер, який хотів би придбати права оренди на 15 га, цього зробити не може, оскільки для цього йому потрібно створювати ТОВ, отримувати корпоративні права, вести бухгалтерію.

Тому сьогодні великі компанії мають право торгувати договорами оренди, а дрібні фермери залишаються усунутими», – додав міністр.

Очільник Мінагрополітики озвучив таку думку уряду, а чи буде вона у кінцевому варіанті земельної реформи – стане зрозуміло, коли усі міністри висловляться за це.

Я думаю, що цю позицію я зможу відстояти в парламенті, оскільки вона не зачіпає насущних інтересів, приносить додаткові інвестиції в галузь, створює ціноутворення, робить ринок більш динамічним і прозорим», – сказав Кутовий.

Позиція громадськості

Урядові 200 га в одні руки наробили галасу в публічній площині. Експертне та аграрне коло відреагувало на них, м’яко кажучи, не надто добре, тоді як на посилення орендних механізмів, навпаки, схвально.

Так, заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради Михайло Соколов вважає, що 200 га «розірвуть» українські агрокомпанії.

Насправді ми розуміємо, щоб конкурувати на зовнішньому ринку – нам потрібно укрупнювати поголів’я. У Штатах найбільш ефективна ферма – це 5000 голів, тобто 5 тис. га… Тому обмежень у 200–500 га в одні руки не повинно бути…», – озвучує він ще один аргумент проти 200 га.

Народний депутат («Самопоміч»), член комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Мірошніченко в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com зазначив, що таку умову (200 га в одні руки) прописали, щоб заспокоїти МВФ, і не більше.

Але якщо її застосувати на практиці, то буде біда. Масштаби українських агрокомпаній дуже різняться і якщо це застосувати, то більшість із них просто «розірве». Я пропоную у своїй концепції забезпечити всім учасникам ринку рівні права й обов’язки. Не хочу критикувати наявну структуру аграрного ринку. Великі холдинги орендують до 9% всіх чорноземів, але 50% усіх сільгоспземель використовують господарства із земельним банком 2–2,5 тис. га та виробляють понад 50% всієї сільгосппродукції. До того ж саме агрохолдинги забезпечили Україні першість за низкою експортних позицій із сільгоспкультур. Нинішня структура агрокомпаній на внутрішньому ринку дозволяє усьому сектору бути ефективним. Потрібно її підрихтувати, а не ламати. Найперше – допомогти сімейним і дрібним фермерам вийти на ринок, посилити їхню роль, надати їм фінансову підтримку для розвитку. Кредити я б виділяв сімейним фермам, малим і середнім виробникам, які мають в обробітку до 1000 га землі. Це дасть змогу збалансувати розрив між великими та дрібними. Місця на аграрній арені вистачить усім. Але акцент підтримки зараз варто змістити у бік підтримки малих і середніх фермерів. За 3–5 років вони зміцнять позиції, бо вони є хоча й невеликими, проте, динамічними та вмотивованими», – говорить він.

Мірошінченко пропонує свій варіант земельної концепції, яка складається з трьох блоків: перший – запуск механізму оренди землі, другий – розробка державних програм фінансування для середніх і дрібних виробників та фермерів, третій – власне відкриття ринку землі з усіма «запобіжниками».

Екс-міністр аграрної політики Республіки Литва Казіс Старкявічус в інтерв’ю нашому виданню заявив, що така земельна мінімалка може в Україні бути й більшою. Чому – пояснив на прикладі Литви, де завершили земельну реформу.

У Литві юридичні та фізичні особи можуть купувати не більше, ніж 500 га в одні руки. Таке обмеження запровадили тільки у 2010 році. У тих, хто до цього моменту вже мав більше землі, її не відбираємо. Купувати понад 500 гектарів можуть тільки ті, хто займається тваринництвом. Це було зроблено задля розвитку молочного виробництва. Іноземці з громадян країн ЄС, можуть купувати, але тільки якщо прожили в країні понад три роки. Юридичні компанії, щоб купити землю, повинні 10 років займатися сільськогосподарською діяльністю… У вас інша ситуація з землею: її 40 млн га, а в Литви – 3 млн га, тому умови обмеження володіння в одних руках можуть бути іншими. Наші експерти разом із вашими фахівцями багато про це говорили. Я за те, щоб працювали на землі тільки українці, але ринок відкривати треба», – підсумовує він.

Учасники ринку звертають увагу й на інші моменти.

200 гектарів фізичній особі – це один пункт із одного рядка. Його декларують у різних моделях. А головне в іншому: хто такі фізичні особи? Це ті, хто живе на Канарах, у Києві, та купує землю в Одесі? Тому, коли була нарада у Гройсмана, наші асоціації підняли великий перелік питань, які потрібно вирішити, перш ніж вводити ринок землі. У концепції, яку зараз пропонує Кабмін, має бути прописано, що землею повинні володіти люди, які працюють на ній і проживають на даній території. І крапка», – заявив у коментарі AgroPolit.com голова громадської спілки «Аграрний союз України» Геннадій Новіков.

Оренда

Він також додав, що чи не єдина можливість використовувати с/г землі за призначенням в українських реаліях в Україні – це оренда.

Оренда може стати основним, а може й єдиним інструментом, який зможе працювати в земельних відносинах. І жодних проблем немає: гарантована й ефективна, довгострокова, зрозуміла плата – це все буде розвивати і залучати інвестиції аж ніяк не гірше, ніж якщо землю продавати. Тому оренда може бути абсолютно достатньою для того, щоб закрити розмови про ринок. Просто комусь хочеться поживитися цим ринком», – пояснює Геннадій Новіков.

Його доповнив заступник голови ВАР Михайло Соколов.

Оренда була б на першому етапі, якби ми реформу робили самостійно, а ми проводимо її на замовлення МВФ. Із чітким офіційним меморандумом, що там має бути. В принципі, аграрії були б тільки «за», якби зараз питання ринку землі зняли з порядку денного, аби був наведений порядок в орендних відносинах. А потім через якийсь час повернутися до нього. Всі розуміють, що ринок землі треба впроваджувати. Питання – коли?», – наголосив він.

Чого хочуть українці?

Що ж думають про всі ці реформи самі українці? Розуміючи важливість цього питання і те, що тема землі виходить на перший план, AgroPolit.com провів власне голосування в соцмережі Facebook на тему «Що робити з сільськогосподарськими землями?». Воно поширилось на понад 45 тис. користувачів. В опитуванні взяли участь близько двохсот людей. З’ясувалося, що більшість опитаних виступають проти відкриття ринку землі. 77% усіх голосів – за продовження мораторію на продаж землі. За продаж – 13%. За розвиток довгострокової оренди, зокрема, право її застави у банках для отримання кредитів – 8% Продавати землю лише державі доцільним вважають тільки 2%.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!