Редька: вирощування з насіння на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 10 хвилин 👀 29692 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за редькою
• Рослина редька – опис
• Посадка редьки у відкритий ґрунт
  • Коли садити редьку в ґрунт
  • Ґрунт для редьки
  • Як садити редьку у відкритий ґрунт
  • Посадка зимових сортів редьки
  • Як виростити редьку
  • Полив редьки
  • Підживлення редьки
  • Обробка редьки

  Рослина редька (лат. Raphanus) належить до невеликого роду трав’янистих однорічників і багаторічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, що зростають у дикому вигляді в Європі і в азійських районах із помірним кліматом. Як овоч редька вирощується з давніх-давен. Сьогодні культивують вид, відомий під назвою редька посівна (Raphanus sativus), який у дикій природі не зустрічається.

  Як садити редьку посівну, як поливати редьку, чим удобрювати редьку, чим обробити редьку, уражену захворюваннями або шкідливими комахами, коли викопувати редьку, як зберігати редьку – про все це і про багато іншого підеться в цій статті.

  Посадка й догляд за редькою

  • Посадка: посів насіння ранніх сортів у відкритий ґрунт – після 25 квітня, посів насіння пізніх сортів – у середині червня.
  • Ґрунт: родючий, вологий, багатий на перегній суглинок слабколужної або нейтральної реакції. Кислі ґрунти перед посівом вапнують.
  • Полив: регулярний: ранні сорти поливають один раз на тиждень, пізні – рідше, всього – 3-4 рази за сезон. Витрата води – 10-12 л на кожен м² грядки.
  • Підживлення: за потреби ранні сорти підживлюють 2 рази азотними добривами: у стадії розгортання сім’ядольних листків і через тиждень після першого підживлення. Пізні сорти вимагають щотижневого підживлення поперемінно азотними добривами та повними мінеральними комплексами. Припиняють підживлення тижні за три до збору врожаю.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: хрестоцвіті блішки, капустяні та городні совки, капустяні мухи, капустяні молі та білявки, стеблові нематоди та дротяники.
  • Хвороби: чорна ніжка, кила, повстяна хвороба, борошниста роса, пероноспороз, біла гниль, біль.

  Рослина редька – опис

  Корінь у редьки потовщений, але іноді, як у олійного різновиду, тонкий. Забарвлення кореня, який формується у перший рік росту, може бути білим, рожевим, червоним, зеленим, фіолетовим або чорним, але м’якоть коренеплоду незмінно білого кольору. Листя ліровидне, перисто-роздільне, іноді цільне з великою верхньою лопаттю і 2-6 парами бічних лопатей. Квітки рожеві, фіолетові або білі, плоди-стручки роздуті, широкі, голі або вкриті жорсткою щетиною. Вирощують редьку для вживання в їжу в період браку вітамінів: вона збуджує апетит, покращує травлення, прискорює метаболічні процеси. Широко застосовують редьку в народній медицині.

  Посадка редьки у відкритий ґрунт

  Коли садити редьку в ґрунт

  Редька – рослина холодостійка, сходи проростають при температурі 3-5 ºC і здатні знести похолодання до 3-4 ºC. Дорослі рослини нормально витримують заморозки до -5-6 ºC. Сіють редьку в ґрунт навесні і влітку – все залежить від сорту рослини. Ранні сорти сіють відразу після 25 квітня, а ті сорти, які вирощують для зимового зберігання, сіють у середині червня.

  Ґрунт для редьки

  Найкращий ґрунт для редьки – родючі, вологі, багаті на перегній суглинки, нейтральні або слабколужні. Кислі ґрунти доведеться вапнувати. Найкращими сусідами для редьки вважаються редис і ріпа, а гарними попередниками – бобові культури (горох, квасоля, соя, сочевиця, арахіс і боби), а також огірок, помідори, гарбуз, цибуля, салат, кабачок, патисон, кріп, баклажан, кукурудза і перець. Саме під попередників редьки і бажано вносити органічні добрива. Не висаджуйте редьку на ділянці, де росли хрін, капуста, крес-салат, турнепс, морква, буряк, ріпа, редиска і редька.

  Вирощування редьки з насіння слід проводити після перекопування ділянки восени, спочатку ґрунт лущать на невелику глибину, а через невеликий проміжок часу видаляють бур’яни, що з’явилися, перекопуванням на глибину штиха лопати з одночасним внесенням по відру компосту або перегною і по півлітровій банці деревної золи на кожен м².

  Як садити редьку у відкритий ґрунт

  Посадка редьки в ґрунт починається з підготовки посівного матеріалу: насіння редьки калібрують за величиною і вагою в розчині 50 г солі в 1 л води за допомогою решета з двоміліметровими отворами. Насіння, що залишилися в решеті, ретельно промивають водою і замочують на добу в розчині 0,2 г марганцівки в 1 л води.

  У грядці роблять борозни завглибшки до 2 см на відстані близько 35 см одна від одної і розкладають у них по 3 насінини з інтервалом у 8 см між гніздами, після чого присипають борозни землею й ущільнюють її. Якщо ґрунт недостатньо вологий, полийте грядку після посадки. Сходи можуть з’явитися вже за тиждень.

  Посадка зимових сортів редьки

  Посів у ґрунт зимових сортів редьки здійснюється за тим же принципом і в тому самому порядку, що і посів ранніх сортів, відмінність лише в тому, що ділянку під посів пізніх сортів готують навесні, а не з осені, і відстань між гніздами насіння має бути більшою – близько 15 см.

  Догляд за редькою

  Як виростити редьку

  Редька належить до невибагливих культур, тому вирощування редьки у відкритому ґрунті вас не обтяжить. Вам доведеться поливати грядку, проріджувати рослини водночас із розпушуванням ґрунту і прополюванням бур’янистої трави, а також проводити підживлення. Уперше проріджування сходів здійснюють після відростання у сходів одного-двох листків, залишаючи між ними дистанцію 6-7 см, друге проріджування проводять через 3-4 тижні після першого.

  Міжряддя на ділянці розпушують 3-4 рази за сезон: перший раз на глибину 4 см, другий раз на 8 см, а третій і четвертий – на глибину 10-12 см.

  Полив редьки

  Зволоження редьки весняного посіву здійснюють регулярно один раз на тиждень, зимові сорти поливають рідше – 3-4 рази за сезон. Редька потребує великої кількості вологи: на кожен м² виливають по 10-12 л води. Головне в зволоженні грядок із редькою – регулярність, оскільки рясні поливання після тривалої посухи призводять до того, що редька розтріскується. Від недостатнього поливу корінь редьки стає дерев’яним і майже неїстівним. Допоможе зберегти вологу в ґрунті і скоротити кількість поливань мульчування ділянки.

  Підживлення редьки

  За вегетаційний період за необхідності підживлення ранньої редьки проводять двічі: уперше, коли у сіянців розгорнеться сім’ядольне листя, а вдруге через тиждень. З огляду на короткий період дозрівання ранніх сортів удобрення редьки проводиться тільки азотними добривами – вапняно-аміачною або натрієвою селітрою в концентрації 0,2 %. Пізні сорти редьки підживлюють щотижня розчином повного мінерального добрива, розчинивши у відрі води 60 г суперфосфату, 20 г сечовини і 15 г хлористого кальцію й витрачаючи одне відро розчину на 20 м рядка. Однак оскільки рослині азот необхідний у великих кількостях, то чергуйте комплексні підживлення з виключно азотними. За три тижні до збирання врожаю внесення добрив припиняють. Ніколи не використовуйте в якості добрива для редьки гній, оскільки це призводить згодом до розгалуження коренеплодів.

  Шкідники і хвороби редьки

  Найчастіше редька зазнає зараження килою, мозаїкою капусти, повстяною хворобою, борошнистою росою, пероноспорозом, білою гниллю, чорною ніжкою і біллю.

  Кила – грибкова хвороба, через яку на коренях утворюються веретеновидні або кулясті нарости, що з часом буріють і загнивають. Уражені рослини відстають у рості і в’януть.

  Мозаїка капусти проявляється малюнком на листовій пластині, стяганням жилок і деформацією листя. Пізніше навколо головних жилок листя виникає темно-зелена облямівка, листя вкривається білястими некротичними плямами.

  Повстяна хвороба, або червона гниль виглядає як бурі і лілові плями на коренеплодах, потім на місці цих плям утворюються темні склероції грибка. Прогресує захворювання при дуже високій температурі і вологості повітря.

  Борошниста роса вкриває наземні частини рослини сірувато-білим нальотом, що з часом набуває бурого кольору. Уражені листки деформуються і засихають, рослини відстають у розвитку.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса виглядає як хлоротичні цятки на верхній стороні листової пластини, що поступово стають жовтими і маслянистими, а потім буріють, і під ними, на споді листка з’являється брудно-фіолетовий наліт.

  При захворюванні чорною ніжкою нижня частина розетки листя і верх коренеплоду стають тонкими, м’якими, вкриваючись грибницею.

  Біла гниль знебарвлює уражені тканини, вони стають водянистими і вкриваються міцелієм, схожим на вату.

  При ураженні білями наземні частини рослини ніби вкриваються олійною фарбою, потім хворі тканини буріють і засихають. Листки, на яких утворюються скупчення спор грибка, викривлюються і вкриваються здуттями.

  Із комах найнебезпечніші для редьки хрестоцвіті блішки, городня і капустяна совки, капустяна муха, капустяна білявка, капустяна міль, дротяники і стеблові нематоди.

  Хрестоцвіта блішка зовсім не блоха, а дрібний жук-листоїд із задніми скакальними, як у коника, ногами, здатний знищити молоді сходи хрестоцвітих культур, сильно пошкоджуючи листя рослин.

  Гусінь совок і капустяної білявки виїдає м’якоть листя, а личинки капустяної мухи гризуть коренеплоди редьки, від чого ті гниють.

  Личинки нематод, харчуючись соком рослин, викликають викривлення і відставання в рості.

  Дротяники харчуються не тільки листям редьки, а й коренеплодами.

  Обробка редьки

  Із грибковими хворобами (килою, білями, гнилями, борошнистою росою, чорною ніжкою і пероноспорозом) борються обробкою рослин мідьвмісними препаратами (бордоською рідиною, мідним купоросом, хлорокисом міді). Як обробити редьку цими препаратами, ви прочитаєте в інструкції, що додається. З мозаїкою впоратися не вийде, оскільки від неї ліків ще не придумали, але захворілі екземпляри потрібно негайно видаляти з ділянки і спалювати, доки хвороба не перекинулася на сусідні рослини. Що ж до комах-шкідників, то їх знищують інсектицидами, які можна знайти в будь-якому спеціалізованому магазині або відділі. Однак найкраще, що ви можете зробити для захисту городу від хвороб і шкідників, це проводити передпосівну обробку ґрунту і насіння, дотримуватися агротехніки культури і правил сівозміни.

  Збирання та зберігання редьки

  Ранні сорти редьки збирають улітку, вибірково, коли коренеплід досягне 3-4 см у діаметрі. Ці сорти не годяться для зберігання – їх вирощують виключно заради їжі, тому покладіть ранню редьку в холодильник, де вона зможе перебувати до трьох тижнів. При кімнатній температурі ранні сорти редьки зберігаються не більше 10 днів.

  Збір урожаю редьки зимових сортів здійснюють восени, у другій половині вересня, перед настанням перших холодів. Викопавши коренеплід, струсіть із нього землю, обірвіть дрібні корінці, акуратно зріжте бадилля біля самого коренеплоду, намагаючись його не пошкодити, і дайте редьці трохи просохнути, а потім потримайте її кілька днів у темному прохолодному місці. Якщо ви заготовлюєте пізню редьку на зиму, складіть її в ящики з вентиляційними отворами і пересипте піском, як моркву або буряк. Кожен шар піску повинен бути завтовшки до 4 см. Найкраще зберігати редьку в погребі з температурою близько 2-3 ºC і вологістю повітря близько 90 %. У таких умовах пізні сорти редьки, такі, як Зимова кругла біла або Зимова кругла чорна, можуть зберігатися до весни.

  Види і сорти редьки

  У рамках виду редька посівна розрізняються такі різновиди:

  • редька чорна – за смаковими якостями цей підвид програє іншим різновидам, однак він має найцінніші цілющі властивості;
  • редька японська, або дайкон – велика біла редька, досягає іноді 60 см у довжину при діаметрі 10-15 см. Вона невибаглива, смачна і корисна: сто грамів коренеплоду містить 40 % добової норми вітаміну C. Цей різновид редьки багатий також на клітковину, бета-каротин, фолієву кислоту, калій, залізо, селен і йод. Найкращі сорти: Саша, Дракон, Дубинушка, Японський білий довгий;
  • редька олійна – холодостійка, тіньовитривала, вологолюбна і врожайна однорічна рослина. Квітки у редьки олійної біло-фіолетові, найкращий час для посадки – червень або липень;
  • зелена узбецька редька, корисна майже настільки ж, як і чорна, але її смак набагато ніжніший і приємніший. Зелена редька багата на каротин, вітаміни, фітонциди, калій, фосфор, натрій, сірку, кальцій і ефірні олії;
  • редька китайська, або маргеланська, або лоба – соковиті і щільні коренеплоди округлої або подовженої форми, які зберігаються гірше за європейські сорти редьки. Це салатний різновид, сорти якого розрізняються за кольором: вони можуть бути рожевими, червоними, бузково-фіолетовими, світло- або темно-зеленими, проте верх головок однакового насичено-зеленого кольору у всіх сортів. М’якоть цієї редьки не гостра і не гірка. Найпопулярніші сорти: Ладушка, Господарочка, Сварник, Зарево.

  Але оскільки в наших кліматичних умовах найкраще росте редька європейських сортів, пропонуємо вашій увазі опис найпопулярніших із них. Отже, найкращі сорти редьки для відкритого ґрунту:

  • Зимова кругла біла – середньостиглий урожайний сорт із білими коренеплодами округло-плоскої або округло-овальної форми, вагою до 400 г із білою, соковитою, твердою м’якоттю середньогострого смаку;
  • Зимова кругла чорна – один із найпоширеніших урожайних і лежких сортів, овальні або плоскі коренеплоди якого мають високі смакові якості і лікувальні властивості. М’якоть у редьки цього сорту біла, соковита, слабкогострого смаку;
  • Сударушка – сорт, що дозріває за 37 днів, із білими овальними коренеплодами, зануреними в ґрунт тільки наполовину, що значно полегшує збирання. М’якоть коренеплодів має чудові смакові якості;
  • Гайворонська – середньопізній урожайний сорт гострого смаку і прекрасної лежкості з білою твердою м’якоттю коренеплодів циліндричної форми із зеленою голівкою;
  • Травнева – скоростиглий сорт з овально-конічними гладкими білими коренеплодами з соковитою, білою м’якоттю приємного напівгострого смаку;
  • Зелена богиня – ранньостиглий сорт приємного слабко-гострого смаку округлих зеленуватих коренеплодів із соковитою, хрусткою м’якоттю. Сорт відзначається прекрасною лежкістю;
  • Слоняче ікло – середньостиглий урожайний лежкий сорт із білими коренеплодами завдовжки до 25 см;
  • Лікар – пізньостиглий сорт, що поєднує високі смакові та лікувальні якості. Коренеплоди рівні, округлі, чорні, м’якоть біла, щільна, соковита і хрустка. Сорт ідеальний для салатів і при зберіганні довго не втрачає своїх якостей та пружності.

  Крім описаних, популярні серед городників такі європейські сорти редьки, як Мюнхен Бір, Чорнавка, Негритянка, Делікатес, Одеська 5.

  Які рослини краще ростуть у тіні: потрібно знати садівникам

  Звісно, вам вже доводилося чути про те, що всім рослинам потрібне сонячне світло для росту, адже без нього зупиниться фотосинтез, а рослини почнуть гинути. Саме через це потрібно висаджувати овочі, ягоди та зелень на добре освітленій ділянці. Втім, деякі культури можуть непогано рости у тіні.

  Які рослини саджати залежно від тіні

  Під тінню чимало людей розуміють різні поняття, адже тінь буває зовсім неоднаковою. Вона може бути розсіяною, густою, а може тривати фактично увесь світловий день. Окрім того, в різних регіонах країни тінь може відрізнятися за впливом на рослини.

  Наприклад, в тіні на Півдні можна саджати фактично все, а ось на Півночі доведеться обійтися тільки зеленню та салатами.

  Розсіяна тінь. Таку тінь може утворювати, наприклад, листя вишні, сливи чи яблуні. І у такій тіні ви можете висаджувати фактично будь-яку рослину.

  Густа тінь. Її утворює крона соснових дерев чи стіни великого будинку, паркан тощо. Якщо така тінь триває більшу частину світлового дня, там можна садити фактично все, окрім найбільш світлолюбних рослин – наприклад, гарбузи та кавуни. У такому середовищі їхнє зростання та дозрівання може сповільнитися, але на урожайність це не вплине.

  У тіні можна висаджувати багато рослин / Фото Pexels

  Окрім того, із зелені у такій тіні ви можете садити щавель, салат, ревінь, прянощі та хрін. А з овочів – часник, цибулю, огірки, квасолю та спаржу. Також ви можете сміливо садити редиску та буряк і білокачанну капусту.

  Непогано витримує тінь також малина, чорна та червона смородина.

  Густа тінь, що тримає майже весь день. Шкода від такої тіні полягає ще й у тому, що земля на ній практично не висихає. Тож тут потрібно саджати не тільки тіньолюбні, але й вологостійкі рослини.

  Добре себе будуть почувати у такій тіні безліч багаторічних рослин – барвінок, конвалії, незабудка, багато видів папороті, фіалки та примула.

  Вирости також можуть і тюльпани, та зацвітуть вони досить пізно.

  Що посадити в тіні: які рослини будуть рости під деревами або вздовж паркану

  Досвідчені городники розповіли, які рослини можна посадити у тіні: біля огорожі, під деревами чи високих рослин. Таким чином вдасться заощадити місце на городі та виростити чудовий урожай.

  Тінь буває розсіяна та густа. Тінь буває постійною – весь світловий день, а може опускатися на початку дня чи наприкінці. Залежно від цього підбираються рослини.

  Що посадити у тіні?

  • Салат. Будь-яку листову зелень: усі види салату, шпинат, руколу, щавель, листову гірчицю. А от якщо посадити ці рослини на сонці, вони гірчитимуть.
  • Пряні трави. Такі трави, як петрушка, кінза, меліса, селера, м’ята знайдуть затишне містечко в тіні і будуть вдячні. Головне – здійснювати правильно полив, щоб земля була вологою, але не застоювалася.
  • Буряк. Коренеплід вийде дуже солодким, хоч і невеликого розміру.
  • Часник. Головки часнику в тіні не будуть великими, зате виростуть запашними та матимуть насичений смак.
  • Боби та квасоля. Існують спеціальні види кущової квасолі та тіньовитривалі сорти бобів, які чудово формуються в тіні.
  • Ревінь. Дана рослина чудово почуватиметься в тіні густих дерев, біля паркану та стін будинку.
  • Черемша. Рослина, яка зазвичай росте в тіні лісу, чудово розвиватиметься в тіні вашої ділянки.
  • Хрін. Унікальна рослина, яка росте скрізь – і на сонці, і в тіні.

  У тіні фруктових дерев можна садити абсолютно всі рослини з цього списку. У густій тіні дерев або стін будинку не рекомендується розміщувати гарбуз та кавуни. Якщо тінь густа майже весь світловий день, то в цю ділянку можна садити не просто тіньолюбні, а й вологозалежні рослини (наприклад, ревінь).