§ 71. Мікронезія. Меланезія. Полінезія

Пригадайте, що ви знаєте про типи островів, які розрізняють за походженням.

1. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. СКЛАД ТЕРИТОРІЇ.

Океанію утворюють три дуги островів: Меланезія, Мікронезія та Полінезія. Це найбільша у світі сукупність островів, що займають центральну й південно-західну частини акваторії Тихого океану (переважно на північ і схід від Австралії).

За походженням острови Океанії в основному вулканічні й коралові. Рослинний світ коралових островів бідний. Порівняно з ними флора вулканічних островів досить багата. Вони вкриті вічнозеленими лісами, що складаються з пальм, панданусів, хлібного дерева, бананів, бамбука, деревоподібних папоротей тощо. Найбільший острів — Нова Гвінея — має материкове походження. Клімат тут переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний морський. Розташування більшої частини островів між тропіками визначає високі температури та їх невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря.

Чому рослинний світ коралових островів бідний?

Материкове походження мають і острови, які утворюють Нову Зеландію. Її природа є досить різноманітною.

Багато країн Океанії мають значні рекреаційні ресурси. Так, у Мікронезії поряд із чудовими пляжами природа створила ідеальні умови для підводного плавання.

Країни регіону поєднує колоніальне минуле. Деякі з них і зараз залишаються залежними. Так, США зберігають контроль над Східним Самоа, Гуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, Вейк, Каролінськими островами тощо. У той самий час велика кількість країн Океанії здобули незалежність, серед них: Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Вануату, Кірибаті.

1) Які переваги й недоліки мають умови життя на віддалених островах Океани?

2) За допомогою додаткових джерел знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про населення Мікронезії, Меланезії та Полінезії.

2. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КРАЇН.

Основа економіки більшості країн Океанії — сільське господарство й рибальство. Тут вирощують кокосову пальму, банани, батат, цукрову тростину, овочі. Останніми роками набули поширення цитрусові, різні фрукти (ананаси, папая, манго та ін.), шоколадне дерево, перець (чорний і бетель). Тваринництво відіграє другорядну роль. До традиційних занять населення належать рибальство, збір молюсків та ракоподібних. Набула поширення також аквакультура. Вирощують не тільки рибу, але й молюсків.

Мал. 1. Наслідки видобування фосфоритів у Науру.

У промисловості найбільше значення має переробка риби й сільськогосподарської сировини, а також виробництво будівельних матеріалів. Здебільшого цим займаються дрібні підприємства. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель, поширене різьблення по дереву та каменю, плетіння сумок і циновок. Серед традиційних ремесел особливе місце посідає виготовлення човнів.

Економіка окремих островів, наприклад Гуаму, який є володінням США, значною мірою залежить від існування військових баз. На них працює значна частина місцевих жителів, а уряд США надає фінансову допомогу.

Чому США зацікавлені в існуванні своїх баз в Океанії?

На атолі Кваджалейн (Маршаллові острови) розташований випробувальний комплекс сухопутних військ США.

Зусилля урядів щодо всебічного розвитку економіки значної частини країн регіону часто гальмуються через їх віддалене географічне положення. Впливає також обмеженість транспортного сполучення, а в деяких районах — руйнівні урагани.

Цікавим і повчальним є приклад Науру. Острів являє собою складене фосфоритами горбисте плато. Саме за рахунок продажу високоякісних фосфоритів, які є цінною сировиною для виробництва добрив, тут вдалося досягти високого рівня життя. Проте це тривало недовго, фосфорити закінчилися. Зараз 2/3 острова вкриті кар’єрами (мал. 1).

Видобування окремих видів корисних копалин ведеться і в інших країнах регіону, наприклад, фосфоритів — на Маршаллових островах, нікелевих руд — у Новій Каледонії, золота — на Фіджі, мідної руди — у Папуа-Новій Гвінеї. Проте їхні запаси обмежені й не забезпечують майбутнього країн.

У сфері послуг виділяється туризм, значення якого зростає, незважаючи на віддаленість країни та відносно високі витрати.

3. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

Основу експорту більшості країн регіону складають свіжа та перероблена риба, здебільшого тунець (його вилов здійснюється переважно іноземними судами, яким надається право на вилов), копра (висушені кокосові горіхи), перець (чорний і бетель), похідні кокосового горіха (харчова й косметична олія, мило, креми), банани, цукор, вироби місцевих промислів, а також корисні копалини. Імпортують продукти харчування, промислові споживчі товари, автомобілі, обладнання, нафтопродукти. Імпорт, як правило, значно перевищує експорт. Головні зовнішньоекономічні партнери: Китай, Австралія, США, Японія.

Чим би ви пояснили географію основних зовнішньоекономічних партнерів країн Океанії?

4. НОВА ЗЕЛАНДІЯ.

Нова Зеландія — острівна держава в південно-західній частині Тихого океану. Країна включає два великі острови — Північний і Південний, розділені протокою Кука, а також ряд дрібніших островів. Нова Зеландія витягнута більш ніж на 1500 км із північного сходу на південний захід і розташована на південний схід від Австралії.

За допомогою матеріалів електронного додатка до підручника визначте: 1) особливості природних умов і ресурсів; 2) населення: 3) види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію Нової Зеландії; 4) зовнішні економічні зв’язки.

ВИСНОВКИ

• Меланезія, Мікронезія та Полінезія утворюють Океанію. Країни регіону поєднує колоніальне минуле, деякі з них залишаються залежними.

• Багато країн Океанії мають значні рекреаційні ресурси, але вони недостатньо використовуються через віддаленість регіону.

• Океанію населяють меланезійці, папуаси, мікронезійці, полінезійці, вихідці з Європи.

• Основа економіки більшості країн — сільське господарство й рибальство.

• Розвитку туризму в більшості країн заважають віддалене географічне положення та обмеженість транспортного сполучення.

• Головні зовнішньоекономічні партнери країн регіону: Китай, Австралія, США, Японія.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Якими є особливості географічного положення Океанії? Як воно впливає на розвиток господарства країн регіону?

2. Розкажіть про склад регіону. Чим би ви пояснили наявність значної кількості залежних країн?

3. Що є характерним для природних умов більшості островів?

4. Назвіть позитивні й негативні наслідки розташування на острові Гуам військової бази США.

Дослідження. Природні та економічні ризики економічного зростання острівних держав

1. Пригадайте, які види господарської діяльності поширені в острівних державах.

2. Визначте, чому природа островів дуже вразлива й залежить від виду та інтенсивності господарської діяльності в острівних державах.

3. Наведіть приклади негативних наслідків господарської діяльності в острівних державах.

4. Зробіть висновок про природні та економічні ризики економічного зростання острівних держав.

Дослідження. Океанія — регіон екзотичного туризму

1. Пригадайте особливості географічного положення та природи острівних держав Океанії.

2. Визначте, чим ці держави приваблюють туристів.

3. Поясніть, у чому полягає різниця між найбільш популярними видами туризму в острівних державах Океанії та інших регіонах (наприклад у Європі).

4. Зробіть висновок про привабливість Океанії як регіону екзотичного туризму.

Дослідження. Вплив на економіку Нової Зеландії процесу зйомок кінофільму «Володар перснів»

1. Пригадайте особливості природи Нової Зеландії, які обумовлюють інтерес кінематографістів до країни.

2. Дізнайтеся, де та за яких обставин відбувалися зйомки фільму «Володар перснів».

3. Дізнайтеся, наскільки популярним стало відвідування Нової Зеландії після зйомок фільму «Володар перснів» (чи вплинуло це на кількість туристів).

4. Поясніть, чому розвиток туристичного сектору спричиняє розвиток суміжних секторів господарства.

5. Зробіть висновок про вплив на економіку Нової Зеландії процесу зйомок фільму «Володар перснів».

§ 31. МІКРОНЕЗІЯ, МЕЛАНЕЗІЯ, ПОЛІНЕЗІЯ

• Пригадайте з курсу географії материків і океанів, де розташовані Мікронезія, Меланезія, Полінезія.

• Яку господарську діяльність провадять жителі островів океанії?

Океанія об’єднує численні острівні території, розкидані у просторах Тихого океану. Розрізняють три історико-географічні субрегіони Океанії — Меланезію, Мікронезію та Полінезію. Кожний з них має природні, соціально-економічні та культурні особливості.

МЕЛАНЕЗІЯ. Меланезія охоплює простір на північний схід від Австралії, від острова Нова Гвінея на заході до островів Фіджі на сході площею 940 тис. км 2 . На політичній карті Меланезії — чотири незалежні держави: Вануату, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови та Фіджі, заморська територія Франції — Нова Каледонія. Усі держави є молодими і здобули незалежність на хвилі деколонізації у ХХ ст. Острови мають здебільшого вулканічне походження, Нова Гвінея — материкове. Більша частина Меланезії розташована між екватором та Південним тропіком, тому клімат вологий і жаркий. На островах, густа мережа коротких, але доволі повноводних річок. В екваторіальній частині Меланезії поширені вічнозелені вологі тропічні ліси. Південніше переважають мусонні ліси та савани. Меланезія має кращі запаси мінеральних ресурсів порівняно з іншими частинами Океанії. Так, у Папуа-Новій Гвінеї є поклади золота, міді, нікелевих, кобальтових і молібденових руд, невеликі поклади нафти і газу. У Вануату є незначні запаси золота і марганцю, на Фіджі — поклади олова, міді, цинку, коштовних металів, залізистих пісковиків, а в Новій Каледонії сконцентровано 25 % світових запасів нікелю.

Світ у просторі й часі

Держави Меланезії мають незрілі політичні інститути. Так, Фіджі зазнала чотирьох державних переворотів (двох у 1987, у 1997 та 2006 рр.). Етнічні зіткнення на Соломонових островах (1998—2003 рр.) змусили державу звертатися по іноземну допомогу для врегулювання ситуації. Папуа-Нова Гвінея пройшла через конституційну кризу у 2011—2012 рр. Вануату, поряд із сучасними формами врядування, зберігає інститут вождів, які, попри відсутність формальних владних повноважень, на місцевому рівні користуються не меншим авторитетом, ніж офіційна влада.

Населення регіону становить 6,5 млн осіб. Корінні мешканці належать до негроїдної раси. Переважна більшість спілкується мовами австронезійської та папуаської мовних сімей. Культурно меланезійці найбільше споріднені з мешканцями островів Південно-Східної Азії. Демографічна ситуація має позитивну динаміку. Найшвидше зростає населення Соломонових Островів (20 %) та Вануату (19,5 %). Усі країни мають від’ємне сальдо міграцій, лише Нова Каледонія має додатний механічний приріст — 900 осіб на рік. У віковій структурі населення переважають люди працездатного віку, у Вануату — діти до 15 років.

Мал. 128. Острови Вануату

Наявність мінеральних ресурсів, сприятливі агрокліматичні умови для розвитку сільського господарства, а також запаси риби та морепродуктів у акваторіях прилеглих морів та океану дають змогу країнам Меланезії брати активну участь у міжнародному поділі праці. Важливим ресурсом для розвитку є також рекреаційний потенціал мальовничих островів, оточених кораловими рифами. Водночас економічне зростання субрегіону стримують невеликий розмір держав, обмеженість енергетичних ресурсів, архаїчні форми ведення сільського господарства і низький рівень технологічної оснащеності.

У структурі господарства переважають первинний і третинний сектори, промисловість розвинена слабко — виробництво окремих видів харчових продуктів, одягу та взуття. Головною сферою зайнятості населення є сільське господарство з переважанням натуральних форм. Експортне значення має виробництво пальмової олії та кокосової койри. Традиційним промислом є рибальство. Країни Меланезії мають потенціал для розвитку видобувної промисловості. У Папуа-Новій Гвінеї ведеться незначний видобуток міді, золота і нікелю. Золото також видобувають на Фіджі та Соломонових Островах, значні запаси і видобуток нікелю є на о. Нова Каледонія. Додатковим джерелом надходжень є традиційні ремесла: вироби ткацтва, виготовлення ритуальних масок, амулетів, прикрас із морських мушель відображають давні мистецькі традиції та користуються попитом у туристів. Туризм є найбільш динамічною сферою. Коштом іноземних інвесторів будуються сучасні курортні комплекси з можливостями пляжного відпочинку, дайвінгу, вітрильного спорту тощо.

Найбільш розвинену економіку в регіоні має Нова Каледонія. Завдяки унікальним запасам нікелевих руд ця територія є п’ятим у світі їх постачальником. Як заморське володіння, вона отримує фінансову і технічну допомогу Франції. Друга за рівнем розвитку у регіоні економіка належить Фіджі. Економіка цієї країни також має вузьку спеціалізацію — провідним джерелом надходжень є туризм. Найбільшою за абсолютним розміром економікою Меланезії є Папуа-Нова Гвінея. Окрім видобувної промисловості, країна виробляє на експорт — каву, чай, копру. Незначний за розмірами вторинний сектор виробництво цукру, каучуку, цементу, одягу, паперу, сірників, морозива, м’ясних консервів, соків, меблів та фарб. Господарство Соломонових Островів тримається на виробництві копри та пальмової олії, рибальстві й туризмі. Є незначний видобуток золота. Подібну структуру економіки має і Вануату. Сільське господарство країни спеціалізується на випуску копри, какао і яловичини. Країна експортує деревину. Важливими джерелами надходжень є рибальство, туризм, а також офшорна банківська діяльність.

Таблиця 30

Соціально-економічні показники країн Меланезії (дані за останній доступний рік)

ВВП (млн дол. США)

ВВП на душу населення, дол. США (ПКС)

Індекс розвитку людського потенціалу

МІКРОНЕЗІЯ. Цей субрегіон простягається на північ від Меланезії. Він охоплює близько 2100 островів із сумарною площею суходолу 2,7 тис. км 2 й акваторією океану у 7,4 млн км 2 . Серед найбільших архіпелагів — Каролінські, Маріанські, Маршаллові острови, архіпелаг Гілберта, також острови Науру та Гуам. Більшість островів є невеликими за розмірами, вулканічного та коралового походження. В основному атоли. Субрегіон розташований між екватором і Північним тропіком, тому для нього характерні цілорічні високі температури повітря зі зменшенням зволоженості у північному напрямку. Найбільш посушливий період триває з грудня по червень. Острови коралового походження практично позбавлені запасів прісних вод. Невелика висота над рівнем моря не дає змоги сформувати достатню товщу порід для накопичення в них води для струмків. Водотоки є в основному на вулканічних островах. Джерелом питної рідини на заселених атолах є або злегка солонувата вода, що міститься у «лінзах» — скупченнях дощової води у верхньому шарі пористих порід над солонішою морською водою, що насичує нижчі породи, а також сік кокосових горіхів (так звана кокосова вода).

Надра мікронезійських островів бідніші на корисні копалини. Головним мінеральним багатством є фосфорити, що утворюються на давніших коралових островах, де впродовж багатьох років акумулювалися шари пташиного посліду (гуано), насиченого фосфором. Три так звані великі фосфоритні острови — Науру, Банаба (Республіка Кірибаті) та Макатеа (Французька Полінезія). Більшість цих покладів було вичерпано вже у ХХ ст. На політичній карті Мікронезії вирізняються п’ять суверенних держав — Кірибаті, Маршаллові Острови, Науру, Палау та Федеративні Штати Мікронезії, а також дві залежні території США — Північні Маріанські Острови та Гуам. Усі суверенні держави здобули незалежність у другій половині ХХ ст. Кірибаті раніше була колонією Великої Британії, Науру — Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії, тоді як Маршаллові Острови, Палау та Федеративні Штати Мікронезії належали США.

Таблиця 31

Соціально-економічні показники держав Мікронезії

ВВП (млн дол. США)

ВВП на душу населення, дол. США (ПКС)

Індекс розвитку людського потенціалу

Федеративні Штати Мікронезії

Населення Мікронезії охоплює багато етнічних спільнот, що формує особливу мікронезійську культуру, яка є сплавом меланезійської та філіппінської. Є невеликі громади мешканців європейського та азійського походження, які переселилися сюди за часів колонізації. Демографічна ситуація суттєво різниться між країнами: населення швидко зростає на Маршаллових Островах та в Кірибаті (понад 11 %). Натомість у Науру та Палау кількість населення майже не збільшується.

Можливості для економічного розвитку держав і територій Мікронезії доволі обмежені. Доступними для активного використання є природні багатства, переважно біологічні ресурси океану. Більшість держав заробляють тим, що продають іншим країнам право на промисловий вилов риби в акваторіях своїх виняткових економічних зон. На островах поширені прості форми натурального сільського господарства, зокрема вирощування бананів, батату, кокосової пальми. На окремих островах розводять свійську птицю. Зберігаються традиційні промисли — ткацтво, виробництво прикрас і ритуальних предметів тощо. Головною туристичною принадою Мікронезії є можливості дайвінгу та огляду коралових рифів і затонулих кораблів часів Другої світової війни. Район є популярним серед шанувальників вітрильного спорту. Найкраще туризм розвинений у Палау, куди щороку приїздять тисячі туристів, переважно з Японії, Тайваню та США. Найбільш різноманітною є економіка Маршаллових Островів. Вона охоплює як традиційні види сільського господарства і ремесел, так і сучасні види економічної діяльності третинного сектору і окремих виробництв харчових продуктів, одягу, взуття. Мікронезія має особливо тісні політичні та економічні зв’язки із США, острови напряму залежать від різних форм допомоги американського уряду. Крім того, значна кількість громадян цих країн працює на основній території США, і переказані членам родини заробітки становлять значний обсяг доходів їх населення. Найбіднішою державою у регіоні є Кірибаті, найрозвиненішою — Палау. Найвищий рівень життя мають Гуам та Північні Маріанські Острови.

ПОЛІНЕЗІЯ. Цей субрегіон Океанії об’єднує острівні території у межах «Полінезійського трикутника»: Гаваї, Нова Зеландія та острів Пасхи. Площа суходолу Полінезії становить лише 26 тис. км 2 (без урахування Нової Зеландії), проте за охопленням океанічних просторів вона більша за Мікро- та Меланезію разом узяті. Більшість архіпелагів — це вулканічні острови, довкола яких утворилися коралові рифи, формуючи групи атолів. Виняток становлять острови Нової Зеландії та Норфолк, що є частинами давнього затопленого суходолу. Більшість островів розташована у тропічних та екваторіальних широтах, тому клімат жаркий вологий та сезонно вологий. Більша частина Нової Зеландії лежить у межах помірного кліматичного поясу.

Полінезія є ареалом поширення полінезійської культури. Головними її ознаками є спільність мов, що належать до полінезійської підгрупи австронезійської мовної сім’ї, спільні риси релігійних вірувань, побуту і суспільного розвитку. Розрізняють два підтипи полінезійської культури. Народи Західної полінезїі (Тонга, Ніуе, Самоа, Тувалу) проживали порівняно великими спільнотами і мали сформовані інститути сім’ї, судочинства, грошовий обіг, торговельні відносини тощо. У Східній Полінезії (острови Кука, Таїті, Туамоту, Маркізькі острови, Гаваї, острів Пасхи) населення було більше пристосоване до життя невеликими групами на дрібних атолах і мало дещо примітивнішу соціальну організацію. Усі полінезійські народи мають спільні мистецькі традиції, зокрема ткацтво, різьбярство, виготовлення прикрас.

Нині у Полінезії сформувалися чотири незалежні держави: Нова Зеландія, Тонга, Самоа, Тувалу. Острови Кука і Ніуе — це самоврядні території у вільній асоціації з Новою Зеландією. Решта територій є залежними.

Демографічна ситуація у країнах Полінезії характеризується позитивною динамікою. Природний приріст населення становить 5—8 %. Нова Зеландія має суттєво вищі за решту країн стандарти і очікувану тривалість життя. Найбільшими за кількістю населення у субрегіоні Нова Зеландія (4,9 млн осіб) та Гаваї (1,4 млн осіб). Характер відтворення населення обумовлює високу частку людей працездатного віку, проте у більшості країн і територій через брак землі та виробничих ресурсів можливості використання працересурсного потенціалу обмежені. Тому багато молодих людей шукають роботу у розвинених країнах, передовсім США, Австралії та Новій Зеландії, і підтримують своїх родичів грошовими переказами.

Мал. 126. Нова Зеландія

Таблиця 32

Залежні території у Полінезії

Американське (Східне) Самоа

Мікронезія

Напевно ви коли-небудь чули про Мікронезія а також Полінезії та Меланезії. Це області, розташовані в Тихому океані, де розташовані острови з федеративними державами. Можна сказати, що набір островів з політичної точки зору є частиною континенту. Ці острови мають економічний і туристичний інтерес.

З цієї причини ми збираємося присвятити цю статтю, щоб розповісти вам все, що вам потрібно знати про Мікронезію та її характеристики.

Що таке Мікронезія

Мікронезія — регіон, розташований у Тихому океані та частина материка, що складається переважно з островів та кількох архіпелагів: Океанії. Мікронезія складається з сотень невеликих островів, розкиданих по всій західній частині Тихого океану, і політично поділена на 8 територій. Загальна кількість населення Мікронезії становить приблизно 350.000 тис.

Є 5 незалежних штатів: Палау, Федеративні Штати Мікронезії, Кірібаті, Науру та Маршаллові Острови, але є також 3 держави, які є залежними штатами Сполучених Штатів, це: Північні Маріанські острови, Уейк і Гуам. Контроль над островами кілька разів переходив з рук у руки протягом XNUMX-го століття та першої половини XNUMX-го століття.

У Мікронезії є кілька місцевих мов, які є частиною австрійської мови, яка далі поділяється на океанійську та полінезійську мови. Незважаючи на це, англійська залишається широко поширеною мовою на всьому острові, а в деяких районах, головним чином на Гуамі, є жителі, які говорять іспанською з релігійних причин.

Мікронезія є одним із трьох основних культурних регіонів у цій частині Тихого океану, двома іншими є Меланезія та Полінезія.

Якась історія

Назва Мікронезії грецькою означає «маленькі острови», але португальський мореплавець Фердинанд Магеллан, перший європеєць, який прибув до регіону в 1521 році, назвав їх «острівцями розбійників», ймовірно, тому, що на них напали місцеві жителі. .На честь короля Іспанії Карлоса II, Іспанія охрестила острови під назвою Лас-Каролінас до 1885 року коли прийшли німці і спробували ввести протекторат.

Іспанський уряд протестував і звернувся до Ватикану. Паризький договір у грудні 1898 року завершив війну між Іспанією та США. Мадрид він продав Кароліни Німеччині за 25 мільйонів песет. У 1914 році Японія окупувала острови і домовилася зі Сполученими Штатами про план демілітаризації всього регіону, але ця угода розпалася в 1935 році. Японська атака на базу ВПС США в Перл-Харборі почалася в Мікронезії.

У 1947 році Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй і уряд США вирішили долю заморських володінь Японії і домовилися, що острови будуть під контролем Сполучених Штатів. У листопаді 1986 року президент Рональд Рейган офіційно оголосив про кінець правління США в Мікронезії. У 1987 році Федеративні Штати Мікронезії встановили дипломатичні відносини з Маршалловими островами. Через рік Ізраїль і Папуа-Нова Гвінея визнали територію Мікронезії новими республіками, а потім Японія і Китай у 1989 році.

Географія

Разом з Палау мікронезійські штати утворюють Каролінські острови, розташовані приблизно за 800 кілометрів на схід від Філіппін. Складається з 607 островів, розташованих на площі 2500 квадратних кілометрів, ефективна площа держави становить 700 квадратних кілометрів, з яких більше половини відповідає острову Понпеї. Місцевість гірська. Хоча кількість опадів зменшується зі сходу на захід, острови страждають від сильних опадів. Середньорічна температура 27ºC. Поєднання високої та постійної температури створює пишну рослинність.

Він простягається від екватора до 140º північної широти. Хоча вона має морську поверхню більш ніж у три рази більше, ніж Іспанія (понад 1.600.000 700 6.112 квадратних кілометрів), він має лише 4.467 кілометрів землі, XNUMX XNUMX кілометрів берегової лінії та XNUMX XNUMX кілометрів лагун.

Економіка Мікронезії

Економічна діяльність у Федеративних Штатах Мікронезії складається насамперед із натурального господарства та рибальства. В уряді працюють дві третини дорослого населення. Штат отримує фінансування здебільшого за рахунок допомоги Угоди про вільну асоціацію, яку надає американський туристичний потенціал, обмежений ізоляції, відсутністю належних засобів та обмеженим внутрішнім повітряним і водним транспортом.

Законодавча влада знаходиться в руках Конгресу, однопалатної системи з 14 членами: 4 сенатори на 4-річний термін і 10 членів, які представляють свої округи на 2-річний термін.

Федеративні Штати Мікронезії визначають себе як «добровільну федерацію чотирьох напівавтономних держав, які зберігають значну автономію для управління своїми внутрішніми справами та ресурсами, включаючи зовнішні контакти та укладення угод про асоціацію з третіми країнами». Великим завданням, яке стоїть перед Федеративними Штатами Мікронезії, є економічний розвиток архіпелагу та стійкість країни.

Вищим органом судової влади є Верховний суд Федеративних Штатів Мікронезії, члени якого обираються Президентом із схвалення 2/3 Конгресу. Судді мають довічне ув’язнення.

Експорт

Іспанія та Мікронезія не мають стабільних торговельних відносин. Це призводить до непостійних потоків протягом року, додаючи загальний обсяг торгівлі трохи більше 350.000 2018 євро у XNUMX році. Експорт значно перевищує імпорт. Це призводить до позитивного торгового балансу в розмірі 341.530 5,141 євро і коефіцієнта покриття XNUMX%.

Мікронезія становить близько 0% (0,0002%) загального експорту Іспанії. Це знижує значення країни з точки зору двосторонньої торгівлі. Це 207-й торговий партнер Іспанії за рівнем експорту.

Торгівля з Мікронезією скоротилася в минулому 2018 році. Незважаючи на наявність позитивної тенденції в попередні роки, торгівля з Мікронезією було знижено на 56% у 2018 році, зменшивши з 650.000 348.300 євро до XNUMX XNUMX євро за останній рік.

Торгівля страждає від ефекту пилкових шипів, страждає від великої нестабільності. Річні експортні потоки виробляються відповідно до конкретних потреб країни, і тому спостерігаються сильні збільшення та зменшення. Крім того, низький обсяг експорту посилює цей ефект.

Сподіваюся, що за допомогою цієї інформації ви зможете дізнатися більше про Мікронезію та її характеристики.

Повний шлях до статті: Мережева метеорологія » Метеорологія » Дивульгація » Мікронезія

Будьте першим, щоб коментувати