§ 15. Тектонічні структури

ОСНОВНІ ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ. Тектонічні структури – це великі ділянки земної кори, що обмежені глибинними розломами. Будову й рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка.

Як ви вже знаєте, найбільшими тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси. Платформа – це відносно стійка ділянка земної кори з досить плоскою поверхнею, що лежить на місці зруйнованих складчастих споруд. Вона має двошарову будову: знизу залягає кристалічний фундамент, складений давніми твердими породами, над ним – осадовий чохол, утворений молодшими відкладами (мал. 38). На платформі розрізняють щити і плити. Щит – це піднята аж до земної поверхні ділянка кристалічного фундаменту платформи. Осадовий чохол на ньому малопотужний і не суцільний. Плита – це ділянка платформи, де фундамент занурений на глибину і всюди перекритий осадовим чохлом.

Мал. 38. Будова платформи

Рухомий пояс – це видовжена ділянка земної кори, в межах якої тривалий час відбувалися давні й продовжуються сучасні рухи земної кори. У рухомому поясі розрізняють крайові (передгірні) прогини, складчасті споруди (мал. 39).

Мал. 39. Будова складчастої області

На території України поширені також западини – глибоко увігнуті ділянки земної кори, заповнені осадовими та вулканічними товщами. Вони поширені як на платформах, так і в рухомих поясах, а також у зонах їх стикувань.

Межі тектонічних структур відображено на тектонічній карті (мал. 40). На ній також позначено глибинні розломи земної кори.

Мал. 40. Тектонічна будова території України

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. Які платформи лежать в основі території України?
• 2. Назвіть тектонічні структури в межах Східноєвропейської платформи.
• 3. Де розташовані складчасті системи?
• 4. Які тектонічні структури охоплює Карпатська складчаста система?

ПЛАТФОРМИ. Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа. Її фундамент становлять докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці, лабрадорити, кварцити). На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. Кристалічний фундамент перекритий тут незначною (декілька десятків метрів) товщею осадових відкладів, а у багатьох місцях докембрійські породи виходять на земну поверхню (мал. 41). Щит смугою завширшки 250 км простягається майже на 1 000 км уздовж правого берега Дніпра і далі виходить до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки.

Мал. 41. Виходи порід Українського щита на денну поверхню в долині р. Південний Буг

На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході). Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. У західній частині Східноєвропейської платформи плита переходить у Галицько-Волинську (Львівську) западину. Товща осадових порід (пісків, мертелів, крейди) наростає там до 6 км. На півдні платформи лежить Причорноморська западина, яка так само виповнена осадовими відкладами – від 1 до 11 км (на шельфі Чорного моря).

На північному сході України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив (мал. 42). Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, однак всюди перекритий товщею осадових порід у півкілометра і більше. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Вона є однією з найглибших западин у межах всієї Східноєвропейської платформи. Западина виповнена осадовими породами, максимальна потужність яких сягає 20 км.

Мал. 42. Припіднята земна поверхня над схилом Воронезького масиву

На крайньому сході нашої країни западина переходить у Донецьку складчасту споруду, що утворилася на місці прогину земної кори. Там численні шари порід (пісковики, вапняки, гіпси, кам’яне вугілля тощо) під час герцинської складчастої епохи були зім’яті у складки.

Відслонення вапняків, пісковиків, кам’‎яного вугілля у Донецькій складчастій споруді

Крім давньої Східноєвропейської платформи у межі України заходять частини молодих платформ. Їх фундаментом слугують зруйновані складчасті споруди, що були утворені під час герцинської складчастої епохи. Західноєвропейська платформа вклинюється вузьким «язиком» на заході України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Скіфська платформа охоплює рівнинну частину Криму, прилеглу до неї частину шельфу Чорного моря та більшу частину дна Азовського моря.

Україна дивовижна

Землетруси на платформах

Незважаючи на стабільність фундаменту платформи, інколи в його давніх глибинних розломах зміщуються пласти. Це спричиняє місцеві землетруси силою до 5 балів (за 12-бальною шкалою) в епіцентрі. Так, у 2002 р. епіцентр землетрусу був у селищі Микулинці на Тернопільщині, а в 2007 р. – у м. Кривому Розі.

СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ РУХОМИЙ ПОЯС. Основними тектонічними структурами поясу в межах України є Карпатська складчаста система, складчасто-брилова споруда Гірського Криму та Чорноморська западина.

Карпатська складчаста область, що розташована на крайньому заході України, є складником більшої структури – альпійської складчастої області. Тривалий геологічний розвиток і горотвірні процеси кількох епох спричинили дуже складну її будову, поширення потужних товщ порід різного походження і віку. Разом з відносно молодими осадовими відкладами (пісковиками, глинами, глинистими сланцями) система складена давніми докембрійськими гнейсами, гранітами, кварцитами, кристалічними сланцями. Осьовою її частиною є Карпатська складчаста споруда. У ній багатокілометрова товща осадових порід зім’ята у складки, які часто розірвані та зміщені (мал. 43). Вони насунуті в північно-східному напрямку на прилеглий Передкарпатський прогин. Прогин заповнений осадовими породами (потужністю до 4,5 км) і є зоною стикування Карпатської області із Східноєвропейською платформою. На південному заході до складчастої споруди прилягає Закарпатська западина, що є частиною Середньодунайської западини. Вона складена товщами осадових і вулканічних порід, що утворилися внаслідок проникнення магми вздовж ліній розломів.

Мал. 43. Зім’‎яті в складки породи в Українських Карпатах

Складчасто-брилова споруда Гірського Криму займає південь Кримського півострова. Західна і південна її частини занурені під дно Чорного моря. Споруда утворена осадовими і вулканічними породами. Її складки порушені численними скидами, зсувами і насувами.

Рекорди України

Із IV ст. до н. е. і до наших днів у Криму зафіксовано близько 80 сильних землетрусів.

Чорноморська западина, яка займає найбільш глибоководну частину Чорного моря, є залишком давнього прогину – моря Тетіс. Земна кора під нею здебільшого океанічного типу (тобто не має гранітного шару).

Із Середземноморським рухомим поясом пов’язана зона сучасної сейсмічної активності. У Карпатах і Кримсько-Чорноморському регіоні можливі землетруси силою 6-8 балів за міжнародною 12-бальною шкалою. Останні руйнівні землетруси на території України були в 1927 р. Їх епіцентри лежали в акваторії Чорного моря на невеликій відстані від південного узбережжя Криму. У Карпатах епіцентри землетрусів 1977 і 1986 рр. були на території Румунії (у гірському масиві Вранча). Тоді коливання земної кори відчувалося на значній частині Правобережної України.

Україна дивовижна

Землетруси в Криму

У 1927 р. в Криму сталися два землетруси, що спричинили руйнування на узбережжі від Севастополя до Феодосії. Зокрема зруйнувалася частина скелі під відомим палацом «Ластівчине гніздо». Відтоді руйнівних землетрусів не було. Проте чутливі сейсмічні прилади щорічно фіксують десятки слабких поштовхів. Більшість їх епіцентрів розміщуються у Чорному морі між Ялтою і Гурзуфом на глибині від 10 до 40 км під дном – там, де плита Чорноморської западини занурюється під континентальну земну кору.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Найбільшими тектонічними структурами в межах України є давня Східноєвропейська платформа і Середземноморський рухомий пояс.

• На Східноєвропейській платформі розрізняють Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську, Дніпровсько-Донецьку та Причорноморську западини, Воронезький кристалічний масив.

• Основними структурами в Середземноморському рухомому поясі є Карпатська складчаста система та складчасто-брилова споруда Гірського Криму, що сформувалися в альпійську епоху горотворення.

• Середземноморський рухомий пояс є зоною сучасної сейсмічної активності.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Ознайомтеся з легендою тектонічної карти у вашому атласі. Що така карта відображає?
• 2. Розгляньте будову платформи на мал. 38 на с. 77. Що називають щитом та плитою?
• 3. Які структури розрізняють у межах Східноєвропейської платформи?
• 4. Що називають рухомим поясом? Який пояс поширений у межах України?
• 5. Які особливості Карпатської складчастої області?
• 6. Які складчастості найбільше проявилися в геологічній історії України?
• 7. Де в Україні розташовані сейсмічно активні зони?

§ 11. Тектонічні структури (підручник)

1. Пригадайте, як називаються відносно стійкі та рухомі ділянки земної кори.

2. Яку будову має платформа?

3. За якими ознаками на платформі розрізняють щити і плити?

Основні тектонічні структури. Тектонічні структури – це великі ділянки земної кори, що обмежені глибинними розломами. Будову й рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка.

Як ви вже знаєте, найбільшими тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси. Платформа – це відносно стійка ділянка земної кори з досить плоскою поверхнею, що лежить на місці зруйнованих складчастих споруд. Вона має двошарову будову: знизу залягає кристалічний фундамент, складений давніми твердими породами, над ним – осадовий чохол, утворений молодшими відкладами. На платформі виділяють щити і плити. Щит є припіднятою аж до земної поверхні ділянкою кристалічного фундаменту платформи. осадовий чохол на ньому є малопотужним і не суцільним. Плита – це ділянка платформи, де фундамент занурений на глибину і всюди перекритий осадовим чохлом.

Рухомий пояс – це видовжена ділянка земної кори, в межах якої тривалий час відбувалися давні й продовжуються сучасні рухи земної кори. У рухомому поясі розрізняють складчасті споруди , крайові (передгірні) прогини.

На території України поширені також такі тектонічні структури, як западини – глибоко увігнуті ділянки земної кори, заповнені осадовими та вулканічними товщами. Западини поширені як на платформах, так і в рухомих поясах, а також у зонах їх стикувань.

Межі тектонічних структур відображено на тектонічній карті . На ній також зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.

Платформи. Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа. Її фундамент складають докембрійські кристалічні породи (граніти, базальти, гнейси, кристалічні сланці, лабрадорити, кварцити). На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. Кристалічний фундамент перекритий тут незначною (декілька десятків метрів) товщею осадових відкладів, а у багатьох місцях докембрійські породи виходять на земну поверхню. Щит смугою завширшки 250 км простягається майже на 1 000 км уздовж правого берега Дніпра і виходить до Азовського моря. Давніми глибинними розломами щит розбитий на великі блоки.

На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході). Особливо потужними там є відклади пісковиків і вапняків. У західній частині Східноєвропейської платформи плита переходить у Галицько-Волинську западину. Товща осадових порід (пісків, мергелів, крейди) наростає там до 6 км. На півдні платформи знаходиться Причорноморська западина, яка так само виповнена осадовими відкладами — від 1до 11 км (на шельфі Чорного моря).

Вздовж північно-східного кордону України в її межі заходить Воронезький кристалічний масив. Як і в щиті, кристалічний фундамент там близько підходить до поверхні, однак всюди перекритий товщею осадових порід у півкілометра і більше. Між Українським щитом і Воронезьким масивом простягається довга, вузька й глибока Дніпровсько-Донецька западина. Вона є однією з найглибших западин у межах всієї Східноєвропейської платформи. Западина виповнена осадовими породами, максимальна потужність яких сягає 20 км.

На крайньому сході нашої країни западина переходить у Донецьку складчасту споруду, яка утворилася на місці прогину земної кори. Там численні шари порід (пісковики, вапняки, гіпси, кам’яне вугілля та ін.) під час герцинської складчастої епохи були зім’яті у складки.

Крім Східноєвропейської давньої платформи у межі України заходять частини молодих платформ. Їх фундаментом слугують зруйновані складчасті споруди, що були утворені під час герцинської складчастої епохи. Західноєвропейська платформа вклинюється вузьким «язиком» на заході України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Скіфська платформа охоплює рівнинну частину Криму, прилеглу до неї частину шельфу Чорного моря та більшість дна Азовського моря.

Рекорди України

За кількістю та розмаїттям основних тектонічних структур, які стикаються на території України, наша країна є лідером серед європейських держав.

Дивовижна Україна

Землетруси на платформах

Незважаючи на стабільність фундаменту платформи, інколи в його давніх глибинних розломах відбуваються зміщення пластів. Це спричинює місцеві землетруси силою до 5 балів в епіцентрі. Зокрема, у 2002 р. епіцентр такого землетрусу знаходився в селищі Микулинці на Тернопільщині, а у 2007 р. – у м. Кривому Розі.

Мал. Тектонічна будова

Робота з картою

1. Які платформи лежать в основі території України?

2. Назвіть тектонічні структури в межах Східноєвропейської платформи.

3. Де розташовані складчасті системи?

4. Які тектонічні структури охоплює Карпатська складчаста система?

Середземноморський рухомий пояс. Основними тектонічними структурами поясу є Карпатська складчаста система, складчасто-брилова споруда Гірського Криму та Чорноморська западина.

Карпатська складчаста система , що знаходиться на крайньому заході країни, є складовою більшої структури – Альпійської складчастої області. Тривалий геологічний розвиток і прояв горотвірних процесів кількох епох спричинили дуже складну будову системи, поширення потужних товщ порід різного походження і віку. Поряд з відносно молодими осадовими відкладами (пісковиками, глинами, глинистими сланцями) система складена докембрійськими гнейсами, гранітами, кварцитами, кристалічними сланцями. Осьовою її частиною є Карпатська складчаста споруда. В ній багатокілометрова товща осадових порід зім’ята у складки, які часто розірвані та зміщені. Вони насунуті у північно-східному напрямку на прилеглий Передкарпатський прогин. Прогин заповнений осадовими породами (потужністю до 4,5 км) і є зоною стикування Карпатської системи із Східноєвропейською платформою. На південному заході до складчастої споруди прилягає Закарпатська западина, що є частиною Середньодунайської западини. Вона складена товщами осадових і вулканічних порід, які утворилися в результаті проникнення магми вздовж ліній розломів.

Складчасто-брилова споруда Гірського Криму займає південь Кримського півострова. Західна і південна її частини занурені під дно Чорного моря. Споруда утворена осадовими і вулканічними породами. Її складки порушені численними скидами, зсувами і насувами.

Чорноморська западина , яка займає найбільш глибоководну частину Чорного моря, є залишком давнього прогину – моря Тетіс . Земна кора під нею здебільшого океанічного типу (тобто не має гранітного шару).

Зона сучасної сейсмічної активності. Зона сучасної сейсмічної активності пов’язана із Середземноморським рухомим поясом. У Карпатах і Кримсько-Чорноморському регіоні можливі землетруси силою 6 – 8 балів за 12-бальною міжнародною шкалою. Останні руйнівні землетруси на території України були в 1927 p . Їх епіцентри знаходилися в акваторії Чорного моря на невеликій відстані від південного узбережжя Криму. У Карпатах епіцентри землетрусів 1977 і 1986 p оків знаходилися на території Румунії. Тоді коливання земної кори відчувалося на значній частині Правобережної України.

Рекорди України

З І V ст. до н.е. і до наших днів у Криму зафіксовано близько 80 сильних землетрусів.

Дивовижна Україна

Землетруси в Криму

У 1927 р. в Криму сталися два землетруси, що спричинили руйнування на узбережжі від Севастополя до Феодосії. Зокрема зруйнувалася частина скелі під відомим палацом “Ластівчине гніздо”. Відтоді руйнівних землетрусів не було. Проте чутливі сейсмічні прилади щорічно фіксують десятки слабких поштовхів. Більшість їх епіцентрів знаходиться у Чорному морі між Ялтою і Гурфузом на глибині від 10 до 40 км під дном – там, де плита Чорноморської западини занурюється під континентальну земну кору.

Запам’ятайте

Найбільшими тектонічними структурами у межах України є: давня (докембрійська) Східноєвропейська платформа і Середземноморський рухомий пояс.

На Східноєвропейській платформі розрізняють Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську, Дніпровсько-Донецьку та Причорноморську западини, Воронезький кристалічний масив.

Основними структурами в Середземноморському рухомому поясі є Карпатська складчаста система та складчасто-брилова споруда Гірського Криму, які сформувалися в альпійську епоху гороутворення.

На території України також розташовані давня ( герцинська ) Донецька складчаста споруда та молоді ( післягерцинські ) Скіфська й Західноєвропейська платформа.

Середземноморський рухомий пояс є зоною сучасної сейсмічної активності.

Тектонічна карта – це тематична карта, на якій показано межі тектонічних структур та зазначено складчастості, під час яких вони сформувалися.

Запитання і завдання

1. Що відображає тектонічна карта?

2. Яку будову має платформа? Що називають щитом та плитою? Які плити та щит утворилися в межах України?

3. Які структури розрізняють в межах Східноєвропейської платформи?

4. Що називають рухомим поясом? Який пояс поширений в межах України?

5. У чому полягають особливості складчасто-брилової споруди Гірського Криму?

6. Які складчастості найбільше проявилися в геологічній історії України?

7. Де в Україні знаходяться сейсмічно активні зони?

Геологічна будова України. Український щит, Волино-Подільська плита, Галицько-Волинська западина

1. З якою метою вивчають геологічну будову певної місцевості?
2. Які типи рівнин поширені на території України? Як геологічна будова рівнин позначається на їхньому зовнішньому вигляді?
3. Які знання можна дістати з геохронологічної таблиці?
4. Що таке платформа, геосинклінальна область?

Територія України розташована в межах Східноєвропейської платформи і геосинклінальної зони альпійської складчастості, має винятково складну геологічну будову. Тут трапляються гірські породи від найдавніших архейських (4,4-3,5 млрд. років тому) до четвертинних (1,5-2 млн. років) [1].
Кристалічний фундамент південно-західної частини платформи перекритий осадовими товщами, розламаний давніми тектонічними рухами на великі блоки: Український кристалічний щит, Волино-Подільську плиту, Дніпровсько-Донецьку, Галицько-Волинську і Причорноморську западини та Донецьку складчасту область. Окремо виділяються Кримські і Карпатські гори.

Український щит простягається через усю територію України з північного заходу від лінії Клесів (Рівненська область) – Овруч (Житомирська область) на південний схід майже до Азовського моря. Довжина щита – понад 1000 км, найбільша ширина – 250 км. За формою він, як і інші подібні утворення, нагадує щит середньовічних лицарів: середня його частина піднята, а краї опущені. Звідси і назва – щит. Український щит складається з найдавніших кристалічних порід докембрію (гранітів, гнейсів, кварцитів, мармуру), які на межиріччях виходять на денну поверхню (Житомирська область, Приазов’я), відслонюються по долинах річок (Мал. 9).
Ще півтора мільярди років тому на території, яку займає Український щит, розміщувалась гірська країна. Високі хребти гір чергувалися з глибокими западинами, що були заповнені морською водою. Ерозійні процеси зруйнували усю верхню частину гірських споруд, залишилася лише їх основа. Нині більша частина щита перекрита палеоген-неогеновими та четвертинними піщано-глинястими відкладами. Невелика потужність цих ocaдових відкладів свідчить про тенденцію Українського щита до підняття протягом усієї геологічної історії. З геологічною будовою Українського щита пов’язані родовища залізних, марганцевих, нікелевих руд, графіту, каоліну.

Мал. 9. Вихід кристалічних порід Українського щита на поверхню

Волино-Подільська плита розташована на межі Східноєвропейської платформи і Карпатської складчастої споруди. Кристалічний фундамент Волино-Подільської плити вкритим двокілометровим шаром осадових відкладів. Фундамент плити, занурюючись у західному напрямі (іноді до 6000-7000 м) вкривається більш молодими осадовими утвореннями (вапняками, мергелями тощо). Ця заглиблена частина плити має назву Галицько-Волинської западини.