Han Dynasty

The Han Dynasty ruled China from 206 B.C. to 220 A.D. and was the second imperial dynasty of China. Though tainted by deadly dramas within the royal court, it is also known for its promotion of Confucianism as the state religion and opening the Silk Road trade route to Europe, permanently altering the course of Chinese history. Han Dynasty art and inventions like paper still influence the world today.

Emperor Gaozu and the Start of the Han Empire

Following a mass revolt in the Qin Empire in 210 B.C. and brief control by warlord Xiang Yu, Liu Bang seized the title of emperor of the Han Dynasty in 202 B.C.

He established the Han capital of Chang’an along the Wei River in one of the few surviving palaces of the Qin Dynasty and took the name Emperor Gaozu. The period of time where Chang’an served as the capital of the empire is known as the Western Han. It would last until around 23 A.D.

Gaozu immediately recognized a number of kingdoms in Ancient China but systematically replaced many of the kings with members of his own Liu family before his death in 195 B.C. The idea was to prevent rebellions, but the Liu family kings often tested the stamina of the empire in favor of their own ambitions.

Empress Lu Zhi

Following Gaozu’s death, the Empress Lu Zhi made an attempt to take control by murdering a few of Gaozu’s sons. Lu Zhi also personally mutilated and murdered her mother and Gaozu’s preferred mistress, Lady Qi, before throwing her body into a privy and showing it off to visitors.

The power struggle lasted for 15 years, ending when Gaozu’s son, Emperor Wan, slaughtered Lu Zhi’s family and became emperor.

Confucian Revival

Confucianism gained popularity among Han royalty around 135 B.C. during the early reign of Emperor Wu. Confucianism had stayed alive in China thanks to the efforts of intellectuals like Fu Sheng, who managed to keep some Confucian literature during the Qin Dynasty and beyond.

Many Confucian texts had been confiscated by the Qin Dynasty and then permanently lost when the imperial library was burned down in a civil war in 210 B.C.

Fu Sheng had saved The Book of Documents, and the Han Dynasty put forth a forceful effort to round-up remaining Confucian documents. Some were in the possession of kings, while others were found in the walls of Confucius’ home.

In 136 B.C., a program in the imperial university was created for teaching the Five Classics of Confucianism—five books called the Book of Changes, the Book of Documents, the Book of Odes, the Book of Rites and the Spring and Autumn Annals— translated into modern script. By the year second century A.D., the university had 30,000 students studying Confucianism.

Silk Road

In 138 B.C., a man named Zhang Qian was sent on a mission by Emperor Wu to make contact with tribes to the west. He and his party were captured by the Xiognu tribe, but Zhang Qian escaped and continued west. He reached Afghanistan, in an area known as Bactria, which was under Greek control.

In Bactria, Zhang Qian saw bamboo and textiles brought from China and asked how they had gotten there. He was told that the items came from a kingdom in Afghanistan called Shendu.

Thirteen years after he had left, Zhang Qian made his way back to the Emperor, told him of what he had seen and mapped out a route to send an expedition back there. The map and this route was used more and more, and developed into the international trade route known as the Silk Road.

Map showing the expansion of Han dynasty in 2nd century BC. The orange line marks Zhang Qians travels.

Han Dynasty Art

Most knowledge of Han Dynasty art comes from the tombs of ruling families. The Wu Family site in Jiaxiang is one of the most famous. With two underground chambers beneath four shrines, the tomb features 70 carved stones and painted ceilings and walls depicting historical figures.

The site contained about 3,000 examples of Han Dynasty art figures, utilizing silver, bronze, gold, jade, silk and pottery. Two suits with 2,000 pieces of jade in each were discovered in the tomb.

Found often in Han Dynasty tombs are models of houses in pottery form, with varying degrees of sophistication.

The tomb are believed to have survived with their treasures intact because their outside areas were not adorned in any special way, but marked only by a large pile of dirt.

Wang Mang and the New Dynasty

The Western Han ended in 9 A.D. when government official Wang Mang took advantage of long-term internal disarray to seize the throne and try to stabilize the empire. The last several emperors had died young and their power had consistently transferred to their maternal uncles in the role of commander in chief.

Wang Mang took power through this method, but broke with tradition by declaring “the New Dynasty.”

Wang Mang broke apart the aristocratic estates and redistributed them among the peasants. The peasant class became frustrated by massive flooding and by 23 A.D., their anger manifested in rebels called the Red Eyebrows.

An uprising ensued, resulting in the destruction of Chang’an and the beheading of Wang Mang.

Liu Xiu, a descendent of Gaozu, took advantage of the moment and grabbed control, establishing a new capital in Luoyang and the new dynasty known as the Eastern Han.

Eastern Han Palace Wars

Following the death of Emperor Zhang in 88 A.D., the Han Empire was almost exclusively ruled by boys in their early teens, a circumstance that set up palace intrigue and directly led to its fall.

During the emperor’s early years of rule, the power was in the hand of his mother, who leaned on her own family to keep control.

The young emperors were kept isolated with eunuchs, who became their closest allies and often co-conspirators. This dynamic lead to several instances of eunuchs slaughtering families to help the emperor maintain control.

Invention of Paper

Paper was invented in China during the Han Dynasty. The court eunuchs were good for more than power plays; one of them, Cai Lun, is credited with developing paper as around 105 A.D.

Cai Lun pounded ingredients like bamboo, hemp, rags, fishing nets and mulberry tree bark into a pulp, mixing in water and spreading it flat. The use of paper is said to have spread quickly through the empire.

Innovations in Writing

Around the same time, Xu Shen compiled the first Chinese dictionary, which included Han era characters as well as those from the Zhou and Shang periods. This dictionary continued to be an invaluable tool into the 20th Century in deciphering archaeological inscriptions.

This same era also featured a boom in the work of historians. Sima Qian created the ambitious first history of China through the dynasties, “The Grand Scribe’s Records.” Containing 130 chapters, it is another book that is still used as a source for modern historians.

Han Dynasty Ends

The Han Dynasty’s predilection for court intrigue eventually got the best of it. In 189 A.D., a minor war in the palace broke out between the Empress Dowager’s family and the eunuch allies of the young emperor.

Also involved was a religious cult called the Yellow Turbans who had tried to start a civil war and usher in their own dynasty.

As the situation deteriorated, the military marched in to take control in a conflict that would last until 220 A.D., when the last Han emperor was dethroned and the dynasty finished.

The Six Dynasties Period (220 AD-589) followed the Han Period, bringing with it a rise in Daoism and Buddhism that would transform China.

Han Dynasty Timeline:

206 B.C. – Han Dynasty founded

206-24 A.D. – Western Han Dynasty rules China

202 B.C. – Liu Bang seizes the title of emperor of the Han Dynasty

195 B.C. – Liu Band dies and Empress Lu Zhi, tries to take power in a struggle that will last 15 years.

141 B.C.-87 B.C. – Reign of Emperor Wu, breaking records for the longest reign at 54 years.

141-86 B.C. – Emperor Wu adopts Confucianism

9 A.D. – Wang Mang declares the “New Dynasty.” It will last until 25 A.D.

25-220 A.D. – Eastern Han Dynasty rules China

100 A.D. – Xu Shen completes first Chinese dictionary

105 A.D. – Cai Lun invents paper in China

130 B.C. – The Han Dynasty opens up trade with the West

184 A.D. – The Yellow Turban Rebellion breaks out

220 A.D. – Fall of Han Dynasty

Sources

The Early Chinese Empires: Qin and Han. Mark Edward Lewis.
The Dynasties of China. Bamber Gascoigne.
Early China: A Social and Cultural History. Li Feng.

HISTORY Vault

Stream thousands of hours of acclaimed series, probing documentaries and captivating specials commercial-free in HISTORY Vault

HISTORY.com works with a wide range of writers and editors to create accurate and informative content. All articles are regularly reviewed and updated by the HISTORY.com team. Articles with the “HISTORY.com Editors” byline have been written or edited by the HISTORY.com editors, including Amanda Onion, Missy Sullivan, Matt Mullen and Christian Zapata.

Citation Information

Fact Check

We strive for accuracy and fairness. But if you see something that doesn’t look right, click here to contact us! HISTORY reviews and updates its content regularly to ensure it is complete and accurate.

Sign up for Inside History

Get HISTORY’s most fascinating stories delivered to your inbox three times a week.

By submitting your information, you agree to receive emails from HISTORY and A+E Networks. You can opt out at any time. You must be 16 years or older and a resident of the United States.

Хан хубілай | Історичний документ

Монгольський генерал і державний діяч хан Хубілай був онуком Чингізхана, завоював Китай, заснувавши і очоливши династію Юань в країні.

Біографія

Народився в Монголії в 1215 році, прийняв владу і став правителем Монгольської Імперії, заснованої його дідом, Чингісханом. Він відрізнявся від своїх попередників тим, що правив за допомогою адміністративного апарату, який поважав і брав місцеві звичаї завойованих народів, а не голою силою.

Його підпорядкування південної китайської династії Сун зробило його першим монголом, правлячим всією країною і призвело до довгого періоду процвітання всієї країни.

Однак, внутрішня політична боротьба, дискриминирующая соціальна політика і безліч провальних військових кампаній в подальшому підірвуть благополуччя і життєздатність династії Юань. Помер хан в 1294 році.

Хан Хубілай був онуком Чингізхана, засновника і першого правителя Монгольської Імперії, яка, в момент народження Хубілая 23 вересня 1215 року, простягнулася від Каспійського моря до Тихого океану.

Вихований у традиціях Монгольських кочівників степів його батьком, Толуем, і матір’ю, Сорхахтани-беки, Хубілай був навчений військовій справі з малих років, і, будучи зовсім юним хлопчиком, став тренованим бійцем, мисливцем і наїзником. До всього іншого, він був відкритий китайської культури та філософії, які йому вкрай полюбилися і вплинули на його рішення в майбутньому.

Хубілай отримав свою першу реальну можливість застосувати свої знання, коли його брат Мунке став Великим ханом в 1251 році. Він призначив Хубілая головним у північному Китаї, коли відправився підкорювати своїх ворогів на півдні.

В знак поваги вчень і традицій корінного населення під його контролем, Хубілай оточив себе китайськими радниками і заснував нову північну столицю під назвою Шанду.

Не будучи простим бюрократом, Хубілай допоміг своєму братові розширити територію імперії власними успішними воєнними походами. Однак, він відрізнявся від своїх попередників і предків стриманістю, з якою ставився до захоплених народів.

Боротьба за трон

У 1259 році, перебуваючи в битві з династією Сун в південному Китаї, Хубілай отримав звістку, що Мунке був убитий в бою. Після того як він дізнався, що його молодший брат, Ариг-бугу, зміцнився у столиці Монгольської Імперії, Каракорум, і зібрав рада знатних родин, які назвали його Великим Ханом, Хубілай зі своїми власними планами на трон уклав перемир’я з Сун і повернувся додому, де оскаржив домагання свого брата і отримав титул Великого Хана в 1260 році.

Протистояння братів за місце правителя почали громадянську війну між двома угрупованнями, в якій, у 1264 році, переміг Хубілай. Ариг-Бугу здався Хубилаю в Шанду(також відомому як Занаду), і той помилував його, залишивши в живих. Однак, Хубілай стратив усіх, хто підтримував його брата, зміцнивши власну владу як Великого Хана Монгольської імперії.

Знову демонструючи свою повагу до китайської культури та уникаючи звичаю своїх предків правити залізною рукою, хан Хубілай переніс столицю з Каракоруму в Даду, у сучасному світі – Пекін, і правил законами, куди більш лояльними до місцевих традицій.

Хоч і не ідеальне, правління хана Хубілая відрізнялося розвитком інфраструктури, релігійної терпимості, використанням паперових грошей у якості основного засобу обміну і розширенням торгівлі із Заходом.

Він також ввів нову соціальну структуру, яка розділила населення на чотири класи: монгольська аристократія і зарубіжні купці були звільнені від оподаткування і наділені особливими привілеями, коли північні і південні китайці несли на своїх плечах майже всю економіку імперії і виконували велику частину важкого робочого праці.

Розширення імперії

За своє відносно добре правління Хубілай в кінцевому рахунку заробив собі прізвисько «Мудрий хан». Однак, його амбіції сягали далеко за межі його існуючої імперії, і в 1267 році він відновив свої спроби підпорядкувати династію Сун в південному Китаї. Цей військовим похід був дуже тривалим, почасти через стратегічної складності виконання.

Місцевість була труднопроходима для кавалерії – військової сили, на яку монголи спиралися найбільше. До всього іншого, зміцнення вимагали нової тактики облоги, такий як споруда катапульт, а території з підходом до моря вимагали значного розширення морського флоту. Незважаючи на ці труднощі, до 1279 році хан Хубілай все ж захопив Сун і став першим монголом, який правив усім Китаєм.

Щоб відзначити перемогу своєї розрослася імперії, хан Хубілай проголосив династію Юань, в якій він був першим і самим успішним правителем. Хоча династія в кінцевому рахунку виявилася недовговічною, протримавшись тільки до 1368 року, вона стала попередником для більш пізньої династії Цин.

Підсумки правління

Хоча політика хана Хубілая, концентрировавшаяся навколо Китаю, мала свої політичні переваги в одних частинах імперії, вона також мала супротивників в інших, особливо серед монгольської аристократії, яка відчувала, що хан зраджує свою національну спадщину.

У центрі незадоволених мас перебував двоюрідний брад Хубілая – Хайду, який вважав, що влада несправедливо дісталася Мунке після смерті його діда і попереднього Великого хана Угедея. Нехай Хайду ніколи не намагався відкрито повалити Хубілая, він залишався загрозою для його влади весь час правління хана.

Куди трагичней для хана Хубілая було те, що дискриминирующая природа його нової соціальної структури призвела до сильних хвилювань і протестів серед нижчих верств китайських громадян, які платили постійно зростаючі податки, що покривають провалилися військові походи, включають в себе невдалі спроби захопити Японії, Бірми і Яву.

Однак, Хубілай ніколи не залишав своїх надій на подальше розширення своєї імперії, і ці поразки, разом з особистими втратами, такими як смерть його коханої дружини і старшого сина і спадкоємця, важким тягарем лежали на його совісті. Він почав пиячити і переїдати, заробивши ожиріння і подагру. Він помер у 79 років, 18 лютого 1294 року.