7.5: Походження насіння

Насіння різноманітні. Наприклад, у цибулі (Allium) насіння (рис. \(\PageIndex\) ) має ендосперм, один сім’ядольний зародковий лист (зародковий лист), радикул (зародковий корінь), а також латеральна зародкова брунька (плюмула). Малюнок \(\PageIndex\) Монокот насіння. Боби (Phaseolus) та інші Leguminosae є прикладами насіння без ендосперму – насправді, воно було там, але зростаючий ембріон зазвичай виїдає його повністю. Ці насіння мають дві великі сім’ядолі. Насіння трави (Gramineae) містять кілька специфічних органів, а саме колеоптіль, колеорхіза і щитівка. Щіток являє собою збільшену сім’ядоль, колеоптіль – покрив нирок, а колеорхиза покриває зародковий корінь, радикул (рис. \(\PageIndex\) ). Лук і трави – монокоти з бічним зародковим брунькою. Інші насіннєві рослини мають кінцеву зародкову бруньку і дві або множинні сім’ядолі. Сосна (Pinus) – приклад рослини, що має множинні (п’ять і більше) сім’ядолей. Деякі рослини, як орхідеї (Orchidaceae), не мають розвиненого ембріона і навіть ендосперму в насінні, їх схожість залежить від наявності симбіотичного (мікоризного) гриба. Перший крок у проростанні і починається з поглинання води, також відомої як імбіція. Після імбіції активізуються ферменти, які починають розщеплювати крохмаль на цукру, споживані ембріоном. Першим свідченням того, що почалося проростання, є набухання в корінці. У цибулі та гороху (Pisum) структура, схожа на гачок, піднімається крізь ґрунт і оголює сім’ядолі та як гіпокотил, так і епікотил (перший міжвузол). У бобів, трав та пальм над землею оголюється лише епікотил, тоді як сім’ядолі та гіпокотил залишаються під землею. Малюнок Насіння \(\PageIndex\) трави. 1 щитівка (= сім’ядоль), 2 колеоптілі (покрив бруньок), 3 колеорхіза (корінцевий покрив), 4 бруньки зародка (= плюмула), 5 радикул (= корінь зародка), 6 ендосперму, 7 насіннєвої оболонки.

Recommended articles

1. Article type Section or Page License Public Domain Show Page TOC No on Page
2. Tags
   1. authorname:ashipunov
   2. germination
   3. K-strategy
   4. r-strategy
   5. seed
   6. source@http://herba.msu.ru/shipunov/school/biol_154/textbook/intro_botany.pdf
   7. source[translate]-bio-18022

   Боби

   Vicia tuba –
   Однорічна трав’яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, трохи розгалужене, голе, чотиригранне, 20–160 см заввишки. Листки парні перисті, в сумі складають 4–6 великих (4–8 см завдовжки), еліптичних або видовжених, трохи м’ясистих листочків. Квітки зигоморфні, двостатеві, по 2–4 в коротеньких китицях; віночок білий з чорними оксамитними плямами на крильцях. Плід – біб. Цвіте у червні – липні.

   Поширення

   Походить з Середньої Азії. В Україні вирощують як кормову і зернову бобову рослину.

   Сировина

   Використовують зелене і стигле насіння у вигляді різних страв, але найкраще – у вигляді пюре.

   Хімічний склад

   Насіння Бобів містить білок (до 35%), незамінні амінокислоти (аргінін, гістидин, метіонін, лізин та інші), вуглеводи, органічні кислоти, ліпіди тощо.

   Фармакологічні властивості і використання

   В народній медицині Боби використовують як в’яжучий і протизапальний засіб.

   Пюре Бобів корисно вживати при проносі, дизентерії та при інших кишкових захворюваннях, як засіб від нудоти і кашлю.

   Як зовнішній засіб зварені в молоці або воді й розтерті Боби прикладають до наривів і шкіри, ураженої запальними процесами.

   Як косметичний засіб (для обмивання обличчя) використовують настій або відвар квіток Бобів.

   Протипоказано вживати Боби при подагрі, гострих нефритах, загостренні запальних процесів шлунка і кишечнику, при хронічній недостатності кровообігу.

   Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

   Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

   під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор