В силу розпорядження Радянського уряду війська Українського і Білоруського фронтів, виконуючи наказ Головного Командування, 17 вересня перейшли кордон колишньої польської держави, щоб взяти під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії.
Хоча Польща не належала до країн Радянського Союзу, вона була членом Варшавського договору 一 військово-політичного союзу восьми комуністичних держав, повністю підпорядкованих СРСР. 1 липня 1991 р. у Празі було підписано протокол про його ліквідацію.
Верховна Рада СРСР проголосувала за це рішення 1 листопада 1939 року, коли V Позачерговою сесією Верховної Ради СРСР прийнято Закон СРСР «Про включення Західної України до складу Союзу РСР із возз'єднанням її з Українською РСР».
У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни, Польська республіка зазнала поділу між нацистською Німеччиною (початок окупації — 1 вересня) та СРСР (початок окупації — 17 вересня). Після закінчення війни День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори.
Формальним приводом до початку німецько-польської війни став інсценований 31 серпня 1939 року співробітниками СД напад поляків на німецьку радіостанцію в Ґляйвіці (польське місто Гливиці).
Четвертий поділ Польщі — формулювання, вживане до і після початку Другої світової війни у польській історіографії та польській і російській публіцистиці на позначення поділу території польської держави в 1939 році, а іноді також у 1815 та 1918 роках.
Про автора