Архангельська область

Архангельська область. Архангельський обласний краєзнавчий музей, експозиція присвячена системі виправно-трудових установ НКВС на території області кін. 1930-х – поч. 1940-х.

Арха́нгельська о́бласть (рос. Архангельская область ) — суб’єкт Російської Федерації. Входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Зміст

• 1 Географічне положення
• 2 Адміністративний поділ
• 3 Історична довідка
• 4 Природа
  • 4.1 Рельєф і корисні копалини
  • 4.2 Ґрунти
  • 4.3 Річки і озера
  • 4.4 Клімат
  • 4.5 Рослинний і тваринний світ
  • 6.1 Промисловість
  • 6.2 Сільське господарство
  • 6.3 Сфера послуг
  • 6.4 Транспорт
  • 7.1 Наука і освіта
  • 7.2 Культура і мистецтво
  • 7.3 Спорт

  Географічне положення

  Архангельська область розташована на півночі європейської частини Росії. Материковою частиною межує на півночі з Мурманською областю (через Біле море), на півдні — з Вологодською областю та Кіровською областю, на сході та північному сході — з Комі, на південному сході — з Тюменською областю, на заході — з Карелією; острівною частиною межує на сході із Красноярським краєм (через Карське море).

  Омивається Білим, Карським і Печорським морями, Баренцовим морем.

  Адміністративний поділ

  Архангельська область включає острови Північного Льодовитого океану: Нову Землю, Землю Франца-Йосифа, Соловецькі острови та інші. До складу області також входить Ненецький автономний округ, що є самостійним суб’єктом Російської Федерації.

  Загальний адміністративно-територіальний поділ — 20 районів, 8 міських округів, 21 міське й 175 сільських поселень.

  Адміністративний центр — м. Архангельськ.

  Загальна територія — 589,9 тис. км², без Ненецького автономного округу — 413,1 тис. км². Берегова лінія — 3 тис. км.

  Історична довідка

  На території сучасної Архангельської області виявлено кілька стоянок доби палеоліту, найдавніші з яких датовано 14 тис. до н. е., стоянки й могильники часів мезоліту, окремі знахідки палеолітичних, мезолітичних і неолітичних знарядь. Неоліт представлено пам’ятками печоро-двінської та каргопольської археологічних культур. Пізньокаргопольську культуру доби енеоліту (середина 1 тис. до н. е. — середина 1 тис. н. е.) пов’язують із предками сучасних саамів.

  Упродовж 1 тис. н. е. територію заселили фіно-угорські племена. Перші давньоруські поселення з’явилися в 10–11 ст. Активна міграція населення на північ із другої половини 13 ст. пов’язана з монголо-татарською навалою.

  Після приєднання Новгородської землі до Московського царства територія Архангельської області також потрапила під владу останнього (15 ст.). Відтоді почалося використання морського шляху через її територію для торгових і дипломатичних контактів Московського царства із Західною Європою. У цей період центром регіону було м. Холмогори (тепер село).

  Засноване 1584 м. Новохолмогори перейменовано на м. Архангельськ 1613. Його роль як порту постійно зростала, і наприкінці 17 ст. він забезпечував близько 70–80 % обсягу зовнішньої торгівлі Московського царства.

  1669–1676 Соловецький монастир був одним із центрів спротиву старообрядців (див. Старообрядництво) реформі патріарха Никона.

  Після запровадження адміністративної реформи 1708 більшість території сучасної Архангельської області увійшла до складу Архангелогородської губернії з центром у м. Архангельську, частина земель — до Інгерманландської губернії (з 1710 — Санкт-Петербурзька). 1780 Архангелогородську губернію скасовано, її території стали частиною Вологодського намісництва. 1784 виділено Архангельське намісництво, яке 1796 перетворено на однойменну губернію.

  У 18 ст., після заснування м. Санкт-Петербурга, торгівлю в м. Архангельську обмежено, значення порту зменшилося. Під час Кримської війни 1853–1856 англійський флот блокував виходи з Білого моря і захопив кілька кораблів, однак повномасштабних бойових дій не було.

  Під час Першої світової війни Архангельськ був основним каналом військового постачання з країн Антанти до Російської імперії. Після Жовтневого перевороту 1917 та початку Громадянської війни в Росії 1917–1922 територія Архангельської області була одним із театрів бойових дій проти Червоної армії. 1918–1920 на цих землях існувало державне утворення Північна область із центром у м. Архангельську, яке сформувало власний Тимчасовий уряд; згодом приєднано до РСФРР. 1929 Архангельську губернію та кілька сусідніх адміністративно-територіальних одиниць об’єднано в Північний край. 1936 Північний край розділено на Північну область із центром в м. Архангельську й Комі АРСР (тепер Комі).

  Архангельську область утворено 1937, затверджено 1938. У її складі залишився заснований 1929 Ненецький національний округ (тепер Ненецький автономний округ).

  Під час Другої світової війни порт Архангельська був одним з основних каналів поставок за ленд-лізом від США. Після війни активізувалася промисловість, створено стратегічні військові об’єкти, серед яких, зокрема, ядерний полігон (1954) і космодром Плесецьк (1966).

  Від 1992 Архангельська область і Ненецький автономний округ мають статус суб’єктів Російської Федерації.

  Природа

  Рельєф і корисні копалини

  Архангельська область розташована на півночі Східноєвропейської рівнини. Загалом переважають рівнини. У центрі і на північному сході — кряж Вітряний пояс, Тіманський кряж, хребет Пай-Хой. На території Ненецького автономного округу, між Тіманським кряжем і Уралом, простягається Печорська низовина. Частково розвинений карст. Поширені ерозійні та карстові процеси.

  Найвища точка Архангельської області — Четласький Камінь (471 м).

  Корисні копалини переважно осадового походження. В Архангельському алмазоносному районі, який є другим у країні за запасами (після Якутії), розташовані єдині на території Європи родовища алмазів. Є родовища бокситів, запаси вапняків, глин, свинцю, цинку, титану, золота, піску, граніту, базальту, гіпсу тощо. У Ненецькому автономному окрузі є значні родовища паливних корисних копалин — нафти, газу, вугілля кам’яного.

  Ґрунти

  Ґрунти переважно підзолисті, болотні, перехідні. У тундрі й лісотундрі — тундрові ґрунти.

  Річки і озера

  Архангельська область має густу мережу річок і озер. Серед найбільших річок — Північна Двіна, Онега, Мезень, Печора (усі належать до басейну Північного Льодовитого океану). Загальна довжина всіх річок в області — 275 тис. км.

  Найбільші озера: Лача (площа — 334 км 2 ), Кожозеро (97,4 км 2 ), Кенозеро (68,6 км 2 ), Ундозеро (44,7 км 2 ).

  Клімат

  Клімат здебільшого помірно-континентальний; на північному сході — субарктичний, поширена багаторічна мерзлота; на Північному острові та Землі Франца-Йосифа — арктичний. Зазвичай літо коротке й прохолодне, зима тривала й холодна.

  Середня температура січня — від –12 °C на півдні до –18 °C на півночі області. Середня температура липня — від +16 °С на півдні до +10 °C на півночі. Кількість опадів на рік — 300–600 мм.

  Рослинний і тваринний світ

  Майже вся область вкрита тайгою: переважають темнохвойні ліси, у яких лісотвірними породами є сосна і ялина, серед інших найбільш поширених видів — ялиця, модрина, липа, берези, клени, вільхи, тополі тощо. Великі площі посеред тайги вкриті болотами, заболоченими лісами. У заплавах річок є луки.

  Флора Архангельської області налічує 1 098 видів судинних рослин (без Ненецького автономного округу). Зональна рослинність із півночі на південь представлена лісотундрою, північнотайговими й середньотайговими лісами. Ялинники довгомохові і ялинники сфагнові розвинені в північній тайзі на заболочених ґрунтах; ялинові ліси чорницеві з чорницею, лохиною, березою карликовою є на північному сході. На території також поширені ялинові ліси зеленомохові на важких і перезволожених ґрунтах, ялинові ліси брусницеві на супісках і сухих піщаних ґрунтах, ялинники лишайниково-вересові на кам’янистих ґрунтах із переважанням вересу звичайного й водянки чорної та інші. Серед лучних видів представлені численні види осок, конюшини, пирію, лисохвоста тощо. Болотні види, що зростають переважно на торфовищах: журавлина, брусниця, ожина. До Червоної книги Архангельської області занесені 11 видів орхідних, деякі папоротеподібні, мохи, плауни, ялиця сибірська, латаття біле тощо.

  Фауна Архангельської області різноманітна, лише хребетних тварин налічується понад 500 видів: 298 видів птахів, 144 — риб, 83 — ссавців, 6 — плазунів, 5 — земноводних. Поширені синиці, снігурі, дятли, орябки, глушець, тетерук та інші. У лісах мешкають ведмеді, лосі, рись, вовк (див. Пес), лисиці, зайці, вивірки, куниці, бобри тощо. Серед арктичних ссавців представлені ведмідь білий, північний олень, тюлень гренландський, тюлень кільчастий, морж, морський заєць. До Червоної книги Архангельської області занесені орлан-білохвіст, беркут, журавель сірий, гагара білодзьоба, кречет. Моря і озера населяють навага, корюшка, сьомга, горбуша, камбала, оселедцеві.

  Природно-заповідний фонд Архангельської області становить понад 100 охоронних природних територій федерального, регіонального й місцевого значень. Виділені, зокрема, Кенозерський національний парк (площа — 140,2 тис. га; заснований 1991), Водлозерський національний парк (337,6 тис. га; заснований 1991), національні парки «Руська Арктика» (8,8 млн га; заснований 2009) і «Онезьке Помор’я» (201,6 тис. га; заснований 2013).

  Населення

  Загальна кількість населення (2020, оцінка) — 1 млн 136 тис. осіб, густота — 1,9 особи/км 2 .

  Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (93,6 %), українці (1,4 %), ненці (0,7 %), комі (0,4 %), азербайджанці (0,2 %), татари (0,2 %), чуваші (0,1 %) та інші.

  У релігійній структурі (2003, опитування) переважають православні (57,9 %). За віковими групами (2020, оцінка): до 14 років — 17,9 % осіб, 15–64 років — 66,8 % осіб, 65 років і більше — 15,3 % осіб.

  За статевими групами: жінки (53,2 %), чоловіки (46,8 %).

  Рівень урбанізації — 78,6 %. Найбільші міста: Архангельськ (347 тис. осіб), Сєвєродвінськ (182 тис. осіб), Котлас (62 тис. осіб). Коефіцієнт природного зменшення населення в області становить -4,0 ‰.

  Господарство

  Промисловість

  Архангельська область є одним із важливих промислових регіонів Російської Федерації. Частка промисловості в структурі ВРП (2018, оцінка) становить 35,4 %. Розвинені лісова, деревообробна, целюлозна, паперова, рибна галузі, машинобудування. Основні підприємства: верфі в містах Архангельську та Сєвєродвінську, целюлозно-паперові комбінати в містах Коряжмі та Новодвінську, завод із видобування бокситів у м. Сєвєроонежську.

  Сільське господарство

  Частка сільського, лісового господарства, полювання, рибальства в структурі ВРП становить 5,7 %.

  Загальна площа сільськогосподарських угідь на 2018 — 753 тис. га. Основні культури — картопля й овочі.

  Скотарство й рослинництво через холодний клімат можливі лише в долинах річок. Традиційний промисел поморських поселень — рибальство.

  Провідна галузь тваринництва — м’ясо-молочне скотарство. Розводять свиней, овець, кіз, птахів, хутрових тварин. На півночі поширене оленярство.

  Сфера послуг

  Однією з чільних галузей економіки є торгівля, що у структурі ВРП сягає 10,2 %.

  Діють заклади громадського харчування, а також підприємства, що спеціалізуються на фінансах, страхуванні, логістиці, операціях із нерухомим майном.

  Розвинений туризм: на 2019 функціонують понад 160 туристичних фірм, є понад 130 готелів.

  Транспорт

  Авіаперевезення забезпечує міжнародний аеропорт Талаги імені Ф. Абрамова в м. Архангельську (заснований 1963; кількість пасажирів за 2018 — близько 943 тис. осіб). Наявні також аеропорти в містах Нар’ян-Мару й Котласі.

  Довжина залізниць — 1 767 км, автомобільних доріг із твердим покриттям — 12,4 тис. км, водних шляхів — 3 824 км.

  Найбільші морські і річкові порти: Архангельськ, Онега, Мезень, Котлас. Головною автомобільною дорогою федерального значення є Архангельськ — Москва.

  Наука, освіта, культура

  Наука і освіта

  Діє Федеральний дослідний центр комплексного вивчення Арктики імені Н. П. Лаверова Уральського відділення Російської академії наук (заснований 2001, реорганізований 2015), до якого належать Інститут комплексних досліджень Арктики, Інститут екологічних проблем Півночі та інші. Наявні Північно-Західне відділення Інституту океанології Російської академії наук, низка галузевих науково-дослідних інститутів.

  Станом на 2018 в Архангельській області діють понад 350 загальноосвітніх шкіл, де навчаються більш як 120 тис. осіб. Серед державних закладів вищої освіти — Північний (Арктичний) федеральний університет імені М. В. Ломоносова (заснований 2010), Північний державний медичний університет (заснований 1932; обидва в м. Архангельську). До недержавних закладів належать Інститут управління (заснований 1996), Північний інститут підприємництва (заснований 1993; обидва в м. Архангельську). Представлені також філіали інших університетів.

  Культура і мистецтво

  В Архангельській області понад 450 бібліотек, найбільшою є обласна наукова бібліотека імені М. О. Добролюбова (заснована 1833; м. Архангельськ).

  Працюють Соловецький державний історично-архітектурний і природний музей-заповідник (заснований 1967; селище Соловецький), державне музейне об’єднання «Художня культура Російської Півночі» (засновано 1960; м. Архангельськ), а також музеї: Архангельський краєзнавчий (заснований 1837), літературний (заснований 1992), Північний морський (заснований у 1970-х; усі — у м. Архангельську) тощо.

  Діють 5 професійних театрів, найстаріший із них — Архангельський театр драми імені М. В. Ломоносова (заснований 1932; м. Архангельськ), 4 концертні організації.

  Від 1992 Історико-культурний ансамбль Соловецьких островів є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

  У містах Каргополі, Сольвичегодську збереглися взірці північного дерев’яного й кам’яного зодчества 16–19 ст. (переважно культові споруди).

  Зберігають культурне значення давні народні промисли: вироби з деревини (іграшки, кошики, берестяні короби, козубки); народні розписи (4 основні види — пермогорський, борецький, ракульський, мезенський); холмогорське кістяне різьблення; розписні глиняні іграшки (найвідоміша — каргопольська). У м. Каргополі щорічно (з 2005) проводиться всеросійський фестиваль дзвонової музики «Кришталеві дзвони».

  Спорт

  В Архангельській області розвиваються американський футбол, волейбол, ковзанярський спорт, лижні перегони, легка атлетика, теніс настільний, плавання, хокей з м’ячем, флорбол, тхеквондо та інші види спорту.

  Міста обласного значення мають багато об’єктів спортивної інфраструктури. Усього в області понад 650 спортивних залів.

  У м. Архангельську розташовані Палац спорту, басейни для плавання, стадіони, зокрема є багатофункціональна спортивна споруда «Труд», що може вмістити 10 тис. глядачів. Тут відбувався чемпіонат світу з хокею із м’ячем (1965, 1999, 2003).

  Додатково

  У багатьох містах і селищах області діють (переважно без реєстрації) громади старообрядців [Російської православної старообрядницької церкви (Білокриницької ієрархії), безпоповців поморської згоди].

  За часів СРСР на території Соловецького монастиря діяв перший в країні табір особливого призначення.

  Література

  1. Шмидт В. М. Флора Архангельской области. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный университет, 2005. 346 с.
  2. Васёв В. Н. Двинская земля: шаги времени. Вологда : [б. в.], 2011. 496 с.
  3. Состояние и охрана окружающей среды Архангельской области за 2010 год / Отв. ред. А. В. Чулков. Архангельск : КИРА, 2011. 256 с.
  4. Лопатина Я. В. Актуальные проблемы качества жизни и социальные ожидания населения Архангельской области // Человеческий капитал. 2012. № 3 (39). С. 89–93.
  5. Архангельская область в цифрах. 2014: краткий статистический сборник / Ред. кол.: И. Н. Козакова, И. А. Вешнякова, Г. М. Катышева и др. Архангельск : Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Архангельской области, 2015. 232 с.
  6. Коряков А. Г., Руденко Л. Г., Тумин В. М. Экономика прибрежных зон и морских акваторий: Архангельская область. Москва : Инфра-М, 2017. 276 с.

  Автор ВУЕ

  Покликання на цю статтю: Архангельська область // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Архангельська область (дата звернення: 10.03.2024).

  Статус гасла: Оприлюднено
  Оприлюднено: 06.11.2020

  Важливо!

  Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

  Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

  Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

  Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

  Скільки кілометрів відбили українці в районі Бахмута: в ISW пояснили

  Водночас очільник ПВК “Вагнера” Євген Пригожин заявляв, що розмови про тактичне виведення Росії “є нісенітницею”, оскільки ворожі війська продовжують залишати позиції в невизначених місцях. Про це повідомили в американському Інституті вивчення війни.

  Скільки кілометрів відбила Україна в районі Бахмута

  Російські блогери стверджували, що українські війська встановили нові позиції на околиці Курдюмівки (14 кілометрів на південний захід від Бахмута) і відтіснили росіян за каналом Сіверський Донець-Донбас у цьому районі.

  До того ж росіяни вказували, що українські сили просунулися в бік Кліщіївки (7 кілометрів на південний захід від Бахмута) з напрямку Предтечиного (16 кілометрів на південний захід від Бахмута).

  ISW не спостерігала візуального підтвердження цих додаткових українських досягнень на південний захід від Бахмута чи в інших місцях у ширшому районі Бахмута,
  – зазначили аналітики.

  Командувач Східного угруповання військ України генерал-полковник Олександр Сирський 13 травня заявляв, що українські сили просуваються у невизначених районах фронту. А Генштаб повідомляв, що наразі наші війська ведуть активні дії в районі Бахмута.

  Речник Східного угруповання військ України полковник Сергій Череватий заявляв, що за три дні контрударів українські війська звільнили 17,3 квадратних кілометрів території на Бахмутському напрямку.

  За даними ISW, під час останніх контратак українські війська звільнили 16,85 квадратних кілометрів у районі Бахмута.

  “Російські джерела оприлюднили кадри, які нібито показують наслідки нещодавньої контратаки українських військових на російські позиції поблизу Майорська (20 кілометрів на південний захід від Бахмута) і стверджували, що 3-тя бригада так званої “ДНР” 1-го армійського корпусу відбила штурм”, – розповіли в ISW.

  Окрім цього, відомий російський блогер стверджував, що нещодавні успішні українські контратаки на північ від Хромового погіршили здатність російських військ перекрити шосе між Хромовим і Часовим Яром (13 кілометрів на захід від Бахмута), важливу наземну лінію зв’язку для українських сил, які діяли в самому Бахмуті.

  Блогер стверджував, що російські війська відступили у відповідь на останні українські контратаки на відносно невеликих ділянках лінії фронту, але попередив, що ці “перегрупування” можуть стати більш значними, якщо російські сили не зможуть стабілізувати лінію фронту,
  – додали аналітики.

  Що відбувається у передмісті Бахмута

  Напередодні Ганна Маляр повідомляла, що по двох напрямках у передмісті Бахмута наші війська поступово просуваються. Коректних цифр не буде, бо ідуть активні бойові дії.

  До того ж заступниця міністра оборони України розповіла, що у самому Бахмуті ситуація складніша. Проте запевнила, що Росії не вдається взяти під контроль місто завдяки грамотному плануванню командування та мужності наших бійців.